Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №405/15/24 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Справа № 405/15/24

2/405/7/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Кропивницький

Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючого судді Драного В.В.

за участі секретаря судового засідання Дятел О.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Калінки-Бондар О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди в сумі 70000,00 грн. В обґрунтування позову вказав, що 28.10.2023 року його колишньою дружиною – відповідачем ОСОБА_3 на своїй сторінці у соціальних мережах Facebook та Instagram та було опубліковано відеозвернення, в якому вона повідомляла обставини їх приватного та сімейного життя. Дане відозвернення містило інформацію про його місце проживання та перебування, дані про особисті майнові та немайнові відносини та про події, які відбуваються в його побутовому житті. Позивач згоди на поширення відповідної інформації не надавав, вважає дану інформацію, яка є недостовірною, так, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Зокрема, відповідач у своєму відеозверненні вказувала про погрози з боку позивача, відсутність підключення до комунальних послуг з його вини. За таких обставин просить:

1)визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує права та свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, що поширена ОСОБА_3 , у відео-зверненні, розміщеному ОСОБА_3 в мережі Інтернет на сторінці «Instagram» за наступним посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 та у відео-зверненні, розміщеному на її власній сторінці в соціальній мережі «Facebook» за наступними посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 а саме інформацію наступного змісту:

- «В октябре этого года в нашей семье произошел скандальнейший развод. Развод, который сопровождался угрозами, оскорблениями со стороны моего мужа, его разводом отношений с детьми.»

- «И почему то в процессе развода, уже мой бывший муж решил, что я не имею права проживать в вот этом нашем доме... Он сыпал угрозами сначала... оскорблениями... угрозами выселения меня с дома...»

- «Угрозы были угрозами, однако на этой неделе произошли ну совсем отвратительные события.»

- «Вернувшись домой после посещения... я была в гостях у детей... зашла в дом, в доме отключены полностью газ.. то есть в доме холодина, в доме нету горячей воды, попытавшись включить отопление я услышала угрозу очередную от бывшего мужа о том, что если я включу отопление, подключу газ, он отключит мне свет и воду...»

- «Однако вчера вернувшись домой я обнаружила, что таки дом отключен от воды, нету воды в доме абсолютно и отключена от электроэнергии часть дома, в котором проживаю я. Таким образом, ну, конечно, совершаются действия уже бывшего мужа моего, направленные на то, что бы вынудить выселиться меня из дома».

2) зобов`язати відповідача не пізніше 5 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати поширену відносно відповідача ОСОБА_1 інформацію шляхом розміщення на її сторінках в соціальних мережах Instagram та Facebook допису наступного змісту: Інформація поширена мною, ОСОБА_3 , у відео-зверненні, розміщеному на моїй власній сторінці в соціальній мережі «Instagram» за вказаними вище посиланнями та на моїй власній сторінці в соціальній мережі «Facebook» за вказаними вище посиланнями, в яких мною повідомляються вказані вище відомості, недостовірною такою, що не відповідає дійсності, порушує права та свободи, честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 та спростовується.

3) стягнути з відповідача на користь позивача 70 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 05.01.2024 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у вказаній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24.04.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та пояснив, що висловлювання відповідача стосуються його безпосередньо. Один із дітей після публікації відмовився з ним спілкуватися, ділові партнери почали відмовлятися від співпраці з ним, зменшилися об`єми продажів, чим було підірвано його ділову репутацію. Поліція винесла постанову по справі про адміністративне правопорушення за вказані висловлювання позивача. При цьому, у будинку були наявні всі комунальні зручності, два котла.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги з підстав, викладених у позові підтримала, просила їх задовольнити, вказала, що у своєму відеозверненні від 28.10.2023 року відповідач виставила його як непорядного чоловіка та негідника. Іншого чоловіка у відповідача не було, сам відеозапис був у відкритому доступі для необмеженого кола осіб. Було судове рішення про надання відповідачу права користуватися будинком. Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за домашнє насильство було вже після поширення вказаного відеозапису.

Відповідач у судовому засіданні 26.03.2026 року позовні вимоги не визнала та пояснила, що вона має право висловлювати свою думку щодо свого життя в соціальних мережах. Ці відеозаписи стосувалися лише її та її особистого життя. Вона повідомила про себе, про відносини щодо розірвання шлюбу, однак щодо відповідача та його особистого життя вона інформацію не висвітлювала. Сторони мають спільний будинок, на той час вони проживали в ньому, але не спілкувалися між собою. Зазначила, що у будинку не було опалення, світла та вона викликала поліцію, які зафіксували, що немає опалення, світла, води. Саме про дані обставини вона і розповідала. Вказала, що на той момент шлюб між сторонами був розірваний, їх двоє дітей проживають закордоном. Викладаючи відеозапис, вона просто хотіла поділитися інформацією та не очікувала на якусь реакцію від своїх підписників. Інформацію вона повідомила достовірну, правдиву. Кримінальне провадження за ст. 182 КК України закрито.

У судове засідання 02.09.2026 року відповідач не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України, причини неявки не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що відповідач має сторінки у соціальних мережах, веде блог про своє особисте життя, роботу. Зазначила, що відповідач поширювала відео іншого змісту, факт поширення саме спірного відеозвернення заперечує. Поширена у відеозверненні інформація не містила посилань на конкретні адресу, прізвище, ім`я та по-батькові чоловіка. Повідомлена відповідачем інформація про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, припинення стосунків між батьком та дітьми є достовірною, що підтверджується відповідними судовими рішеннями. Особи, які безпосередньо бачили даний відеозапис відсутні. Вказала, що позивачем не залучено належного співвідповідача, а саме власника веб-сайту, на якому було опубліковано відповідне відеозвернення. Позивачем не доведено поширення відповідачем саме недостовірної інформації та завдання йому моральної шкоди, клопотань про призначення лінгвістичної експертизи позивач не заявляв.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 у період з 22.08.1992 року по 16.05.2023 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16.05.2023 року (т. 2, а.с. 36).

У лютому 2023 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, а саме: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:50:426:0116 площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 , квартири за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2, а.с. 36).

22.03.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ спільного нерухомого та рухомого майна подружжя, а саме: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:50:426:0116 площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 , квартири за адресою: АДРЕСА_3 , автомобілів Volvo XC40, номерний знак НОМЕР_1 , Audi A8, Volvo XC90, Ford Tourneo Courier (т. 2, а.с. 36).

Також встановлено, що відповідач має свої сторінки у соціальних мережах Instagram (natalia_bulich) та Facebook ( ОСОБА_4 ) (т. 1, а.с. 8).

28.10.2023 року ОСОБА_3 на своїй сторінці у соціальній мережі Instagram за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 розмістила у загальному доступі 2 відеозаписи, на яких вона на фоні житлового будинку розповідає про своє сімейне життя з чоловіком. Потім вона повідомляє про те, що в її сім`ї сталося «скандальне розлучення», що супроводжувалося погрозами та розривом відносин дітей з чоловіком. Потім вона розповідає, що її чоловік вирішив, що вона не має права проживати у їх спільному будинку, почав погрожувати їй виселенням, образами, внаслідок чого вона звернулася до суду та ухвалою суду її чоловікові було заборонено виселяти її з будинку. Однак на цьому тижні вона виявила, що відключена тепла вода. Намагаючись ввімкнути опалення, вона почула від чоловіка погрозу, про те, що якщо вона ввімкне опалення, то він відключить воду та газ. Вона вчинила всі дії, які передбачені законом, звернулася у правоохоронні, судові органи, газову службу. Однак, вчора вона виявила, що будинок відключений від води та електроенергії. Тобто, її чоловік вживає заходів, щоб примусити її виселитися з будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідачем у загальному доступі на її сторінці у соціальній мережі Facebook було розміщено 2 дописи з використанням ідентичного відеозапису за посиланнями ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 Перший допис має 11 реакцій, 3 коментарі, а другий - 17 реакцій, 2 коментарі, 1 репост (т. 1, а.с. 9, 12, 178).

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.05.2023 року в справі № 405/3367/23 заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права користування житловим приміщенням задоволено, заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії спрямовані на виселення ОСОБА_3 з будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонити ОСОБА_1 перешкоджати ОСОБА_3 у вільному доступі до житлових приміщень у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 65).

13.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області із заявою про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 182 КК України, а саме порушення недоторканності приватного життя (а.с. 16-17) та 12.12.2023 року внесено відомості до ЄРДР за вказаною заявою за № 12023121130001336 за ч. 1 ст. 182 КК України (т. 1, а.с. 20).

Згідно листа Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 13.11.2023 року № 148-аз ОСОБА_1 01.11.2023 року та 03.11.2023 року звернувся до поліції із заявою про здійснення його колишньою дружиною завідомо неправдивого виклику. За результатами попередньої перевірки встановлено, що ОСОБА_3 здійснила завідомо неправдиве повідомлення щодо вчинення домашнього насильства з боку її колишнього чоловіка ОСОБА_1 . Працівником поліції було винесено постанову серії ГБВ № 621212 за ст. 183 КУпАП «Завідомо неправдивий виклик спеціальних служб» та на ОСОБА_3 накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. (т. 1, а.с. 19).

У жовтні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини та рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.10.2024 року в справі № 405/7430/23, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 21.01.2025 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти та додаткові витрати на утримання дитини (т. 1, а.с. 113-117).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 20.01.2025 року в справі № 33/4809/25 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрито, у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Так, згідно постанови він 17.08.2024 року о 07:00 год., за місцем свого проживання в будинку у АДРЕСА_1 , погрожував своїй колишній дружині ОСОБА_3 фізичною розправою, застосував фізичне насильство та висловлювався нецензурною лайкою, що призвело до заподіяння ОСОБА_3 фізичного болю, шкоди її фізичному та психологічному здоров`ю. У постанові вказано, що ОСОБА_3 з травня 2023 року неодноразово зверталася до поліції з приводу вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень (т. 1, а.с. 105-111).

Відповідно до ст.ст. 3, 32 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (ч. 1 ст. 200 ЦК України). Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (ст. 201 ЦК України).

За змістом частини першої статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Суд відзначає, що слід розрізняти факти та оціночні судження і критику у поєднанні з дотримання розумних меж цих суджень.

Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Положеннями статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Таким чином, інформація про приватне життя сторін, яка була розголошена 28.10.2023 року відповідачем у своєму відеозверненні була вираженням її суб`єктивної думки, фактично коментарем щодо розірвання шлюбу та на розпочатий судовий процес поділу спільного майна колишнього подружжя. Тобто, відповідач не висловлювала тверджень про факт, а надавала свою оцінку відомим їй обставинам розірвання шлюбу і поділу спільного майна подружжя та надавала власні висновки щодо цих обставин. Такі висновки не можуть бути а ні спростовані, а ні підтверджені, а тому не можуть бути предметом спору.

Крім того, суд звертає увагу, що сторони не є публічними особами, висловлювання відповідача стосувалися виключно особистих стосунків між сторонами та не стосувалися їх професійної діяльності, кількість реакцій на публікацію відеозвернення є незначною, кількість переглядів невідома.

Суд також враховує, що позивач надавала свою оцінку не в брутальній, принизливій чи непристойній формі, або такій, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача, не конкретизувала персональну інформацію (прізвище, ім`я, по-батькові, дату народження) про позивача.

Суд, з урахуванням вищезазначеного вважає, що поширена відповідачем інформація містить оціночні судження, а тому в даному випадку не мало місце поширення неправдивих відомостей. Доказів того, що оспорена інформація принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, судом не встановлено, а позивачем всупереч вимог ст. 81 ЦПК України їх не надано. Клопотань про призначення судової лінгвістичної експертизи, про витребування постанови серії ГБВ № 621212 за ст. 183 КУпАП відносно ОСОБА_3 , відомостей про стан кримінального провадження № 12023121130001336 від 12.12.2023 року за ч. 1 ст. 182 КК України від позивача також не надходило.

При цьому, у справах про захист честі, гідності та ділової репутації процесуальний закон хоч не передбачає обов`язкового призначення судом експертизи, проте і не містить заборони на її призначення (постанова Верховного Суду від 24.03.2021 року в справі № 760/13253/19).

Щодо доводів відповідача про необхідність залучення в якості співвідповідачів власників веб-сайтів, на яких було розміщено вказане відеозвернення, суд відзначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом.

У свою чергу, веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо.

При цьому, власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту.

За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб - сайту, і (або) отримувач послуг хостингу. При цьому, власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.

Отже, автором публікацій і дописів на персональній веб-сторінці у соціальній мережі Facebook та Instagram є власник веб-сторінки, який незалежно від власника веб - сайту розміщує інформацію на веб-сторінці та управляє нею. Власник соціальної мережі Facebook та Instagram не бере безпосередньої участі у розміщенні інформації власником веб - сайту, недостовірність якої доводить позивач.

Питання залучення до участі у справі власника веб-сайту залежить від того, чи відомий автор поширеної інформації, якщо автор невідомий або неможливо встановити його особу, а також коли інформація є анонімою і доступ до веб-сайта вільним, то належним відповідачем є власник веб-сайта. Поширення інформації через соціальні мережі не вказує на необхідність залучення власника веб-сайту як співвідповідача.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 року в справі № 713/1710/19.

Відтак, оскільки відповідачем не заперечується факт публікації нею відповідного відеозвернення, необхідність у залученні до участі у справі власників відповідних веб-сайтів відсутня.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог про визнання недостовірної інформації та зобов`язання її спростувати слід відмовити у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Крім того, частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Водночас, не існує правових підстав для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди, яка має похідний характер та підлягає вирішенню лише в разі доведеності та обґрунтованості основної вимоги про спростування недостовірної інформації.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 15.02.2023 року в справі № 466/10577/20.

Таким чином, враховуючи, що у задоволенні основних позовних вимог про визнання недостовірної інформації та зобов`язання її спростувати відмовлено та позивачем не надано жодних доказів впливу висловлювань відповідача на його професійну діяльність та ділову репутацію, твердження про зменшення об`ємів продажу, завдання моральної (психічної) шкоди є голослівними та не підтверджуються жодними доказами, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди як похідної вимоги слід також відмовити.

Відповідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 10-13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ) про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 11.09.2026 року.

Суддя Подільського районного суду

міста Кропивницького В.В. Драний