Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №383/541/26 — Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/541/26

Номер провадження 2/383/532/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді – Бондаренко В.В.,

при секретарі судового засідання – Ляховецької В.І.,

представника позивача - Таран В.А. (в режимі відеоконференцзв`язку),

представника відповідача - адвоката Пономарьова О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 16.11.2018 року між Акціонерним Товариством «Ідія Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір №P24.24087.004539317, шляхом нанесення власноручного підпису під цим договором Позичальник акцептував публічну пропозицію про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк» у редакції, чинній на момент його укладення. Згідно з умовами Кредитного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 55243.00 грн під 1.99 % річних із зобов`язанням повернення кредитних коштів та сплати всіх передбачених договором платежів, у тому числі але не виключно процентів за користування кредитом, у строки та в порядку, визначені графіком платежів, проте останній взяті на себе зобов`язання в повному обсязі не виконав.

В подальшому право вимоги до ОСОБА_1 за договором факторингу від АТ «Ідея Банк» перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс».

Посилаючись на викладене позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 107576 грн. 10 коп., яка складається з наступного: 43274 грн. 83 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 2725 грн. 28 коп. – заборгованість за відсотками, 61575 грн. 99 коп. - заборгованість за комісіями, а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп., та на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін (а.с.61-62).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10.09.2026 року задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.124-125).

Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс»- Таран В.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві. Також від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення, які обгрунтовані тим, що У письмових поясненнях представник позивача зазначив, що 16 листопада 2018 року між Акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № P24.24087.004539317, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 55 243,00 грн, зі змінюваною процентною ставкою 1,99 %, строком на 60 місяців. На виконання умов кредитного договору АТ «ІДЕЯ БАНК» надало відповідачу кредитні кошти у сумі 55 243,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 3145314 від 16 листопада 2018 року. Як зазначено представником позивача, відповідач належним чином умови кредитного договору не виконувала, оскільки погашення заборгованості здійснювала несвоєчасно та не в повному обсязі, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість. При цьому після 09 вересня 2020 року відповідач припинила здійснювати платежі за кредитним договором. Платежі, які вносилися відповідачем, за твердженням позивача, зараховувалися в рахунок погашення заборгованості у черговості, визначеній пунктом 2.1 кредитного договору. Також представник позивача посилається на положення пункту 1.4 кредитного договору, яким передбачено плату за обслуговування кредитної заборгованості. Зокрема, до таких послуг віднесено надання інформації за рахунками позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, надання інформації щодо рахунку за допомогою електронних засобів зв`язку, а також опрацювання запитів позичальника із використанням різних каналів зв`язку. Представник позивача вказав, що зазначений перелік послуг був визначений умовами кредитного договору, а позичальник була поінформована про їх вартість, порядок та строки сплати. У зв`язку з цим позивач вважає плату за обслуговування кредитної заборгованості складовою погодженої сторонами ціни кредитного договору. Посилаючись на принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК України, та положення Закону України «Про споживче кредитування», представник позивача зазначив, що включення до кредитного договору відповідної плати є правомірним. При цьому обізнаність відповідача з умовами кредитування, розміром відповідної плати, базою її нарахування та строками сплати, на думку позивача, підтверджується її підписами на кредитному договорі та паспорті споживчого кредиту. У зв`язку з наведеним представник позивача вважає відсутніми підстави для визнання відповідної умови кредитного договору недійсною або несправедливою, оскільки, як зазначено у поясненнях, позичальник була належним чином поінформована про умови кредитування та добровільно погодилася з ними.

Щодо розподілу судових витрат представник позивача зазначив, що необхідність звернення до суду була зумовлена неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору. У зв`язку з цим позивач послався на частину дев`яту статті 141 ЦПК України та вказав, що судові витрати мають бути покладені на відповідача з урахуванням обставин виникнення спору та результатів його розгляду. Крім того, представник позивача зазначив, що відповідач визнає факт існування заборгованості, а тому, на його думку, факт порушення відповідачем договірних зобов`язань є доведеним та визнаним. З огляду на це представник позивача просив відмовити у задоволенні вимог відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на положення статті 141 ЦПК України та вважаючи, що такі витрати у разі задоволення позову підлягають покладенню на відповідача (а.с.111-114).

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Відзив на позовну заяву не подав.

Згідно ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача - адвокат Пономарьов О.В. у судовому засіданні зазначив, що відповідач визнає факт укладення кредитного договору та отримання кредиту в сумі 55243,00 грн, однак заперечує наявність заборгованості за комісіями у розмірі 61575,99 грн та вважає безпідставним зарахування 43993,39 грн у рахунок таких комісій замість погашення основного боргу. Посилався на положення Закону України «Про споживче кредитування» та правові висновки Верховного Суду щодо недопустимості стягнення комісій за послуги, які кредитодавцем фактично не надавалися або не конкретизовані в кредитному договорі. Вказав, що позивачем не доведено факту надання відповідачу відповідних послуг, за які нараховувалася плата за обслуговування кредиту. З урахуванням здійснених відповідачем платежів представник відповідача вважав, що основна сума кредиту нею погашена, а заборгованість за процентами підлягає визначенню з урахуванням переплати за тілом кредиту. Просив позов задовольнити лише в частині фактично наявної заборгованості, а в решті вимог відмовити. Також просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.11.2018 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір №P24.24087.004539317 (далі - кредитний договір), за умовами п.1.1 якого банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 55243,00 грн включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами договору (а.с.7-8).

Відповідно до п.п. 1.2.,1.3, кредитного договору банк надає кредит строком на 60 місяців. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку позичальника для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника, вказаний в п.1.7. договору. За користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 1,99% річних від залишкової суми кредиту.

Згідно п.17. кредитного договору банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг 2620_Стартовий_ПР, що обслуговується на умовах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Згідно п.2. кредитного договору встанволено поверення заборгованості та порядк розрахунків.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.5., 2.7. кредитного договору встановлено:

2.1 Позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках включно до 16 дня\числа кожного місяця, згідно Рафіку щомісячних платежів Платежі здійснюватимуться на транзитний рахунок в Банку, з якого проводиться погашення заборгованості за Договором у такій черговості: 1) для оплати простроченої заборгованості кредиту за договором; 2) для погашення нарахованої заборгованості за Договором, строк сплати якої не минув; 3) для оплати штрафних санкцій (пені) згідно п.3.3.1 цього Договору; 4) для погашення іншої заборгованості (в т.ч. дострокове погашення заборгованості за кредитом).

2.2. Погашення простроченої заборгованості за цим Договором (крім штрафних санкцій) здійснюється шляхом списання Банком з транзитного рахунку суми простроченої заборгованості в день надходження грошових коштів на рахунок обліку заборгованості. Погашення іншої заборгованості здійснюється в терміни погашення заборгованості визначені Графіком щомісячних платежів.

2.5. Нарахування процентів здійснюється 2 рази на місяць за методом «факт\факт», а плата за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати видачі кредиту. Нарахування процентів і плати за обслуговування кредитної заборгованості припиняється після повного повернення кредиту, а також у інших випадках, передбачених цим Договором.

2.7. Нарахування процентів здійснюється 2 рази на місяць за методом «факт/факт», а плата за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати видачі кредиту. Нарахування процентів і плати за обслуговування кредитної заборгованості припиняється після повного повернення кредиту, а також в інших випадках, передбачених цим Договором.

Пуктами 6 - 6.1. кредитного договору сторонами погоджено графік щомісячних внесків за кредитним договором №P24.24087.004539317. Щомісячні внески наведені в Табліці обчислення загальної вартості кредиту для споживачів та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит та сплачується на транзитний рахунок № НОМЕР_2 .

Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами.

Окрім того, 16.11.2018 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем підписаний Договір добровільного страхування життя №P24.24087.004539317 (а.с.11 зворот -12).

Вказаний кредитний договір був підписаний відповідачем шляхом нанесення власноручного підпису під цим договором Позичальник акцептував публічну оферту АТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналогу власноручного підпису та відтиску печатки банку від 16.11.2015 року, яка розмішена на сайті банку за електронною адресою www.idea.bank.ua на умовах запропонованих банком, що підтверджується кредитним договором (а.с.7-8), заявою №P24.24087.004539317 про акцент публічної оферти АТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку АТ «Ідея Банк» (а.с.13), Публічною пропозицією ПАТ «Ідея Банк» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.16-24), заяво-анкетою до кредитного договору №P24.24087.004539317 від 16.11.2018 року (а.с.10 зворот).

АТ «Ідея Банк» перераховано на номер банківської картки № НОМЕР_2 , емітованої на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Ідея Банк» грошові кошти в загальній сумі 55243,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з інформацією про проведення банком (а.с.25), а також ордером-розпорядженням №1 про видачу кредиту від 16.11.2018 року, ордером-розпорядженням №2 про сплату страхового платежу від 16.11.2018 року (а.с.11) випискою за період з 11.12.2000 по 16.11.2025 рік (а.с.26-29).

На підтвердження дотримання порядку укладення кредитного договору позивачем надано до суду: Паспорт споживчого кредиту до кредитного договору №P24.24087.004539317 від 16.11.2018 року (а.с.9); Додаток до Паспорту споживчого кредиту (Графік щомісячних платежів за кредитним договором) (а.с.10).

11 грудня 2025 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 11-12/25, згідно з яким АТ «Ідея Банк» відступило права грошової вимоги до боржників, у тому числі і за кредитним договором №P24.24087.004539317 від 16.11.2018 року (а.с. 31-36). За змістом пункту 2.1 договору факторингу №11-12/25 клієнт відступає фактору, а фактр приймає право вимоги та в їх оплату зобовязується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором. Відповідно до п.2.2. вказаного договору факторингу №11-12/25 право вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом. Відповідно до пункту 5.1. вказаного договору факторингу №11-12/25 право вимоги вважається такими, що перейшло від клієнта до фактора саме в день підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників для друку та договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умовами виконання фактором зобов`язань передбачених пє.4.1. договору.

Згідно з витягом з реєстру божників для друку № НОМЕР_3 (Лот №13) до договору факторингу між АТ «Ідея Банк» «та ТОВ «Факторинг Партнерс» від 11 грудня 2025 року №11-12/25ТОВ «Факторинг Партнерс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № P24.24087.004539317 від 16.11.2018 року за заборгованістю по основному боргу 43274 грн. 83 коп., заборгованістю по відсотках в сумі 2725 грн. 28 коп., загальна сума 107576 грн. 10 коп. (а.с.39-41). Акт приймання – передачі реєстрів боржників для друку № НОМЕР_3 (Лот №13) та №2 (Лот №15) від 11.12.2025 року (а.с.37).

На підтвердження оплати за відступлення права вимоги згідно реєстрів боржників для друку № НОМЕР_3 (Лот №13) від 11.12.2025 року та договору факторингу №11-12/25від 11.12.2025 року надано платіжні інструкції від 03.10.2025 року №0561150000 та від 12.12.2025 року №0585540000 (а.с.36 – 36 зворот).

Також позивачем надано розрахунки заборгованості та виписку з особового рахунку за кредитним договором №P24.24087.004539317 від 16.11.2018 року, з яких вбачається, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором. Станом на 11.12.2025 року заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена та становить 107576 грн. 10 коп., з яких: 43274 грн. 83 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 2725 грн. 28 коп. – заборгованість за відсотками, 61575 грн. 99 коп. – заборгованість по комісії (а.с.26-30).

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За нормою ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з ч. 1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника. Відносини у сфері факторингу регулюються Законом України «Про факторинг».

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про факторинг» після реєстрації відступлення права грошової вимоги в Реєстрі фактор протягом трьох робочих днів направляє боржнику повідомлення про відступлення клієнтом права грошової вимоги фактору.

Боржник зобов`язаний сплатити фактору грошову суму для виконання грошової вимоги, за умови що відступлення права грошової вимоги зареєстровано у Реєстрі та такий боржник отримав повідомлення відповідно до статті 20 цього Закону (ч. 1 ст. 22 Закону України «Про факторинг»).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 року №911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Позивач ТОВ «Факторинг Партнерс», як правонаступник первісного кредитора, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №P24.24087.004539317 від 16.11.2018 року в сумі 107576 грн. 10 коп., яка складається із заборгованість за тілом кредиту у сумі 43274 грн. 83 коп., заборгованість за відсотками у сумі 2725 грн. 28 коп., заборгованість по комісії у сумі 61575 грн. 99 коп.

Щодо стягнення з відповідача суми комісії за кредитним договором.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитуваня», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитуваня».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закон України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитуваня» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитуваня», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитуваня» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитуваня» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитуваня» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитуваня».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1, ч. 2 ст.8, ч.1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитуваня», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту та обслуговування кредитної лінії існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в тому числі і в судовому порядку).

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позивачем не наданого жодного підтвердження факту надання послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються та за які банком встановлена плата за обслуговування кредиту. Позивач не зазначив та не надав доказів наявності конкретного переліку таких послуг, які надаються більше, ніж один раз на місяць, погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, підтверджень факту надання таких послуг в обсязі, що перевищує право споживача за законом.

Враховуючи зазначене вище, стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 61575 грн. 99 коп. не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Як убачається з виписки за період з 11.12.2000 по 11.12.2025, відповідачкою ОСОБА_1 було сплачено в рахунок комісії за обслуговування кредиту загальну суму 43992 грн 32 коп. (а.с. 26-29).

Оскільки суд дійшов висновку про нікчемність положення кредитного договору № P24.24087.004539317 від 16.11.2018 щодо сплати позичальником на користь банку комісії за обслуговування кредиту, суд вважає за можливе суму 43992 грн 32 коп., сплачену відповідачкою в рахунок комісії, зарахувати в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту за вказаним договором.

Крім того, відповідачкою було сплачено тіло кредиту в сумі 11505 грн 20 коп. та проценти в сумі 1739 грн 23 коп.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачкою за кредитним договором сплачено загалом 57236 грн 75 коп., з яких: 11505 грн 20 коп. - тіло кредиту, 1739 грн 23 коп. - проценти та 43992 грн 32 коп. - комісія за обслуговування кредиту.

З урахуванням зарахування сплаченої комісії в рахунок погашення основного боргу відповідачкою погашено основний борг у розмірі 55497 грн 52 коп. (43992 грн 32 коп. - сума комісії за обслуговування кредиту + 11505 грн 20 коп. - сума сплаченого тіла кредиту), а також сплачено 1739 грн 23 коп. процентів.

Водночас, відповідно до розрахунку суду, заборгованість за тілом кредиту відсутня, оскільки відповідачкою отримано кредит у розмірі 55243 грн 00 коп., тоді як у рахунок погашення основного боргу зараховано 55497 грн 52 коп. Отже, має місце переплата в розмірі 254 грн 52 коп. (55497 грн 52 коп. - 55243 грн 00 коп.).

Заборгованість за процентами становить 2725 грн 28 коп. Враховуючи, що відповідачкою сплачено 1739 грн 23 коп. процентів, а переплата за основним боргом у розмірі 254 грн 52 коп. підлягає зарахуванню в рахунок погашення процентів, загальна сума коштів, зарахована в рахунок погашення процентів, становить 1993 грн 75 коп. (1739 грн 23 коп. + 254 грн 52 коп.).

Таким чином, заборгованість відповідачки за процентами становить 731 грн 53 коп. (2 725 грн 28 коп. - 1 993 грн 75 коп.).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту є безпідставними, оскільки з урахуванням сплаченої відповідачкою комісії за обслуговування кредиту, яка підлягає зарахуванню в рахунок погашення основного боргу, основна сума кредитної заборгованості відповідачкою погашена повністю. При цьому сума сплачених коштів перевищує розмір отриманого кредиту на 254 грн 52 коп., яка підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за процентами.

Водночас, з урахуванням проведеного судом перерахунку, заборгованість відповідачки за процентами становить 731 грн 53 коп.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення 731 грн 53 коп. заборгованості за процентами. У задоволенні позовних вимог про стягнення 61 575 грн 99 коп. комісії за обслуговування кредиту та заборгованості за тілом кредиту слід відмовити.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №0629180079 від 27.03.2026 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп. (а.с.1).

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягають частковому задоволенню, відтак, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір пропорційно до суми задоволених судом вимог в сумі 18 грн. 10 коп.

За змістом ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в сумі 25000 грн. 00 коп.

Відповідач також просить стягнути на його користь витрати на правову допомогу в сумі 25000 грн. 00 коп.

На підтвердження надання позивачу правничої допомоги у розмірі 25000 грн. 00 коп. до матеріалів справи долучено копії: копію договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» (а.с.46-49); копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс» (а.с.50-51); копію заявки на надання юридичної допомоги №999 від 02.02.2026 року (а.с.52); копію витягу з Акту №29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 року (а.с.52 зворот).

На підтвердження надання відповідачу правничої допомоги у розмірі 25000 грн. 00 коп. до матеріалів справи долучено копії:договору №42 про надання правової (правничої) допомоги від 08.07.2024 року (а.с.99 зворот -100); додаткова угода №1 від 10.04.2026 року до договору про надання праової (правничої) допомоги №42 від 08.07.2024 року; акт приймання – передачі №1 наданої правової (правничої) допомоги до договору про надання праової допомоги від 08.07.2024 року №42 та Додаткової угоди №1 від 10.04.2026 року до договору про надання праової (правничої) допомоги №42 від 08.07.2024 року (а.с.101 зворот - 102); рахунок №1/42/26 від 25.08.2026 року (а.с.102 зворот).

З врахуванням вищевикладене, оцінивши подані стороною позивача та відповідача докази на підтвердження понесених ними витрат на правову допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатами на надання правової допомоги, та враховуючи, що позовні вимоги було задоволено частково, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 170 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з позивача на користь відповідача 24830 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №P24.24087.004539317 від 16.11.2018 року в сумі 731 (сімсот тридцять одна) грн. 53 коп., яка становить заборгованість за процентами.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» пропорційно розміру задоволених позовних вимог 18 (вісімнадцять) грн. 10 коп. судового збору та 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог 24830 (двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, п.і.03150.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 18.09.2026 року.

Суддя В.В. Бондаренко