Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №346/603/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/603/26

Провадження № 2/346/1362/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Третьякової І.В.

за участю секретаря - Гжибовського А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період невиконання грошового зобов`язання, -

В С Т А Н О В И В:

13.02.2026р. ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 54773,37 грн., з яких: 11824,06 грн. – 3% річних та 42949,31 грн. – інфляційне збільшення суми основного боргу за прострочення у період з 14.08.2024 по 02.02.2026р. виконання грошового зобов`язання по рішенню Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області у справі № 346/4638/22 від 02.05.2023р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.05.2023р. стягнуто із відповідача на користь позивачки 335256,60 в якості грошової компенсації за її частку у праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру. Вказане рішення суду набрало законної сили 13.06.2023 року і було звернуто до примусового виконання. Отже, з набранням законної сили у відповідача утворилось грошове зобов`язання перед позивачкою на суму 335256,60 грн. У період з 13.06.2023 року по 13.08.2024 року зазначене рішення виконано лише частково, стягнуто у порядку примусового виконання 38304,98 грн. У зв`язку із цим, рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.01.2025 р. у справі №346/5245/24 стягнути з відповідача на користь позивачки за період 1.06.2023 – 13.08.2024: 15292,57 грн. — інфляційних витрат; 11151,02 грн. — 3% річних. У новий період (14.08.2024 – 02.02.2026) на виконання основного зобов`язання було сплачено ще 105702,65 грн. Таким чином, на даний час заборгованість боржника за основним зобов`язанням становить 191249,57 грн. За новий період (14.08.2024 – 02.02.2026) на залишок заборгованості за 537 днів прострочення виконання рішення у справі №346/4638/22 на підставі ст.625 ЦК України боржнику нараховано 3% річних та інфляційне збільшення суми грошового зобов`язання, які позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою від 25.02.2026р. у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено перше судове засідання з викликом сторін. Роз?яснено відповідачу право подати подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи заперечень.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

В судове засідання ОСОБА_1 та її представник не з?явилися. В прохальній частині позовної заяви представник позивача Якубовський О.О. просив розглянути справу за його та позивача відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з?явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не подавав. Про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та у встановленому законом порядку шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою його місця проживання. Однак, поштові відправлення були повернуті до суду без вручення з зазначенням причини «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч.7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч.4, 10 ст. 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Абзацом 2 ч.1 ст. 131 ЦПК України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

Таким чином, аналіз вищевказаних процесуальних норм свідчить про те, що ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи по якій він є стороною, з огляду на володіння судом інформації про зареєстровану адресу його проживання та відсутності від нього повідомлень про зміну даної адреси.

Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 223, 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення проти чого представник позивача в своєму клопотанні не заперечував.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини.

Судом встановлено, що 02.05.2023р. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області позов ОСОБА_1 було задоволено повністю. В порядку поділу спільного майна виділено у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 ) грошові кошти в сумі 335256,60 (триста тридцять п`ять тисяч двісті п`ятдесят шість гривень 60 коп.) в якості грошової компенсації за її частку у праві спільної сумісної власності подружжя.

15 червня 2023 року Коломийським міськрайонним судом було видано виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 335256,60 грн. в якості грошової компенсації за її частку у праві спільної сумісної власності подружжя.

Вказаний виконавчий лист був пред?явлений до примусового виконання і 23.06.2023р. приватним виконавцем Витвицьким В.В. було відкрито виконавче провадження №72110167.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 22.01.2025р. у справі 346/5245/24 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за період з 13.06.2023р. по 13.08.2024р. інфляційні втрати в розмірі 15292,57 грн. та 3% річних в розмірі 11151,02 грн.

В рішенні суду зазначено, що відповідно до довідки, виданої приватним виконавцем 13.08.2024 року, про стягнення заборгованості за вказаним виконавчим провадженням про стягнення з відповідача на користь позивачки грошових коштів у сумі 335256 грн. 60 коп., з відповідача стягнуто 38304 грн. 98 коп. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачкою за вказаним виконавчим провадженням станом на 13.08.2024 року складала296 951 грн. 62 коп.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно довідки приватного виконавця складеної станом на 30.01.2026 вбачається, що 13.09.2024р. ОСОБА_2 на погашення боргу сплатив 1363,64 грн., 25.10.2024р. – 1363,64 грн., 08.11.2024р. – 1363,64 грн., 27.01.2025р. – 495,30 грн., 06.02.2025р. – 454,55 грн., 03.03.2025р. – 1170,23 грн., 28.03.2025р. – 281,32 грн., 23.04.2025р. – 454,55 грн., 26.05.2025р. – 454,55 грн., 24.06.2025р. – 909,09 грн., 24.07.2025р. – 909,09 грн., 04.08.2025р. – 1090,91 грн., 10.09.2025р. – 27272,73 грн., 09.10.2025р. – 22727,27 грн., 28.11.2025р. – 4545,45 грн., 09.12.2025р. – 18181,82 грн., 10.01.2026р. – 22727,27 грн. Всього за період з моменту ухвалення рішення у справі №346/5245/24 до дати подання даного позову, відповідачем було сплачено борг на загальну суму 105702,05 грн. Станом на 10.01.2026р. сума заборгованості, згідно довідки приватного виконавця, становить 191249,57 грн.

Предметом позову у даній справі є стягнення на підставі статті 625 ЦК України трьох процентів річних від простроченої суми боргу та інфляційних втрат, завданих позивачу внаслідок невиконання відповідачем зобов?язання з відшкодування вартості належної позивачу частки права власності у нерухомості.

Представником позивача до справи долучено розрахунок штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов?язання за період з 14.08.2024 по 02.02.2026р., відповідно до якого розмір інфляційних втрат за вказаний період становить 42949,31 грн., розмір 3% річних становить 11824,06 грн.

Застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов?язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною п?ятою статті 11 ЦК України передбачається виникнення цивільних прав та обов?язків з рішення суду. Таким чином, на підставі рішення суду можуть виникати зобов?язання, які залежно від змісту можуть бути грошовими або негрошовими.

За змістом статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов?язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов?язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов?язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов?язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов?язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов?язок боржника з такої сплати.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов?язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов?язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов?язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов?язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов?язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 6 липня 2016 року № 6-1946цс15.

В даній справі судом встановлено, що відповідач має перед позивачем грошове зобов?язання зі сплати компенсації за частку вартості квартири, яке виникло з рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 травня 2023 року. Встановивши порушення відповідачем строків сплати грошового зобов?язання, суд доходить висновку, що позивач має право на застосування наслідків такого порушення у відповідності до положень статті 625 ЦК України.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов?язання за період з 14.08.2024 по 02.02.2026р., та зіставивши його з наявними у справі письмовими доказами, суд вважає, що його проведено у відповідності до чинного законодавства, а вказані в ньому суми обраховано математично вірно. Стороною відповідача вказаний розрахунок не спростовувався, конррозрахунок не подавався. В зв`язку з цим, суд приходить до переконання, що долучений до справи розрахунок є належним та допустимим доказом, який підтверджує розмір заявлених позовних вимог. За вказаних обставин, суд вважає позовні вимоги обгрнутвоаними та доведеними і задовольняє їх в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд, відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховує висновки, викладені в постанові ВС від 22.11.2018р. по справі № 761/43507/16-ц.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ч.6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з положень вищевказаної норми, з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згіно ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.1,2 ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 17.09.2024р., укладеного між АБ «Якубовський та партнери» та ОСОБА_1 , тарифи на правову допомогу, детальний опис виконаних робіт та квитанцію про оплату наданих послуг від 13.04.2026р. на суму 4500,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

В п. 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Таким чином, суд, врахувавши зв`язок витрат з розглядом справи, добросовісну поведінку представника позивача під час розгляду справи, відповідність та пропорційність розміру витрат предмету спору, а також відсутність будь-яких заперечень щодо заявленої суми з боку сторони відповідача, вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 509, 526-530, 599, 625 ЦК України, ст. 12, 13, 43, 49, 81, 141, 206, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 ) грошові кошти в сумі 54773 (п?ятдесят чотири тисячі сімсот сімдесят три) гривні 37 грн., з яких: 11824,06 грн. – 3% річних та 42949,31грн. інфляційне збільшення суми основного боргу за прострочення виконання грошового зобов`язання по рішенню Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області у справі №346/4638/22 від 02.05.2023 р. за період з 14.08.2024 р. по 02.02.2026 р.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 (чотири тисячі п?ятсот) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.09.2026р.

Суддя: Третьякова І. В.