Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №345/2808/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2808/26

Провадження № 2/345/2257/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

17.09.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., секретаря судового засідання Пилипів Н.П., розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в залі суду в м. Калуші за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник – мати ОСОБА_1 , до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство юстиції Російської Федерації та Федеральне Казначейство Російської Федерації, про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка та батька дочки через збройну агресію Російської Федерації,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник – мати ОСОБА_1 , звернулися до суду з позовною заявою до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство юстиції Російської Федерації та Федеральне Казначейство Російської Федерації, про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка та батька дочки через збройну агресію Російської Федерації.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що ОСОБА_3 був чоловіком ОСОБА_1 та рідним батьком їхньої неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружжя проживало однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , вело спільне господарство, разом вирішувало сімейні та побутові питання, було пов`язане тісними сімейними відносинами, взаємною турботою, підтримкою та спільними планами на майбутнє.

Позивачка зазначила, що її чоловік був для неї найближчою людиною, забезпечував сімейну єдність, моральну та емоційну підтримку, брав участь у вихованні дочки, турбувався про сім`ю та забезпечував відчуття стабільності й захищеності. Тривалість спільного сімейного життя та характер відносин із чоловіком обумовлювали тісний емоційний зв`язок між ними.

Позивачка будучи матір`ю неповнолітньої дочки ОСОБА_2 та її законним представником, як іншого позивача, наголосила, що батько був для неї зразком моральних засад та опорою в житті.

ОСОБА_3 проходив військову службу та брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України. ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання зі стійкого утримання позицій у ході оборонного бою на південно-західній околиці населеного пункту Малинівка Пологівського району Запорізької області він зазнав ураження під час артилерійського обстрілу та отримав поранення, несумісні з життям, від яких загинув на місці.

Відповідно до наявних у справі медичних та військових документів смерть ОСОБА_3 настала в зоні проведення бойових дій, а травма, яка призвела до його смерті, та причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини.

Позивачка зазначила, що смерть чоловіка стала для неї раптовою та непоправною втратою найближчої людини, спричинила глибокі душевні страждання та психологічну травму, призвела до втрати сімейної, моральної та життєвої опори. Після смерті чоловіка та батька дитини вони залишилися без підтримки чоловіка, ОСОБА_1 самостійно забезпечує сім`ю, займається вихованням неповнолітньої дочки, організацією побуту та вирішенням питань, які раніше вирішувалися спільно з чоловіком.

Вказала, що внаслідок смерті чоловіка істотно змінився її звичний спосіб життя, було втрачено можливість подальшого спільного життя, спілкування, взаємної підтримки та реалізації сімейних планів. Заподіяна їй моральна шкода має тривалий та незворотний характер, оскільки втрата чоловіка не може бути усунена чи компенсована в повному обсязі.

Посилаючись на характер і близькість подружніх відносин, спільне проживання та ведення господарства, роль чоловіка у сім`ї, його участь у вихованні дочки, обставини та раптовість його загибелі, глибину і тривалість спричинених їй душевних страждань та незворотність втрати, ОСОБА_1 просила стягнути з Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації на її користь моральну шкоду, завдану смертю її чоловіка ОСОБА_3 внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, у розмірі 31 500 000 грн, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 01.05.2026 року 716 511,61 доларів США (код валюти цифровий 840, код літерний USD), 612 141,385 євро (код валюти цифровий 978, код літерний EUR) та 562 461,83 швейцарського франка (код валюти цифровий 756, код літерний CHF).

Також ОСОБА_1 , діючи як законний представник своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просила стягнути з Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану смертю її батька ОСОБА_3 внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, у розмірі 31 500 000 грн, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 01.05.2026 року 716 511,61 доларів США (код валюти цифровий 840, код літерний USD), 612 141,385 євро (код валюти цифровий 978, код літерний EUR) та 562 461,83 швейцарського франка (код валюти цифровий 756, код літерний CHF).

Крім того, ОСОБА_1 просила звільнити її та неповнолітню ОСОБА_2 від сплати судового збору, прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, а також стягнути з Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації на користь держави судовий збір у порядку, визначеному статтею 141 ЦПК України, з урахуванням звільнення позивачів від його сплати.

Ухвалою суду від 15.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

На офіційному сайті Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області кожного разу розміщувалися оголошення про розгляд справи № 345/2808/26 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник – мати ОСОБА_1 , до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство юстиції Російської Федерації та Федеральне Казначейство Російської Федерації, про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка та батька дочки через збройну агресію Російської Федерації, в яких було зазначено про час та місце розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 13.08.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивачі у судове засідання не з`явилися, їх представник адвокат Михайлюк Н.М. також у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності позивачів та їх представника, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи позивачі та їх представник не заперечували.

Відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, у судове засідання не з`явилися, відзиву на позовну заяву не подали, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, зокрема шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України.

За інформацією Міністерства закордонних справ України 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Росії та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Відтак, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації суд був позбавлений можливості здійснювати повідомлення відповідача про розгляд даної справи засобами поштового зв`язку та звернутися до суду держави-відповідача із судовим дорученням про вручення документів, за винятком повідомлення через сайт судової влади.

Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії Російської Федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення Російською Федерацією з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, Російська Федерація заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від Російської Федерації або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивачі і їх представник проти заочного розгляду справи не заперечували, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд встановив наступне.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказів регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи з наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав позивачів за пред`явленими позовними вимогами, встановив наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні з 24.02.2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжено та який на час розгляду справи судом не скасовано.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі та проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 . Подружжя вело спільний побут, мало спільні сімейні обов`язки, підтримувало між собою тісні моральні, емоційні та сімейні зв`язки.

У шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є неповнолітньою та проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, до моменту смерті ОСОБА_3 був чоловіком ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_2 , проживав разом із сім`єю, брав участь у вихованні дочки, забезпечував моральну та емоційну підтримку дружини і дитини, спільно з дружиною ніс сімейні та побутові обов`язки, брав участь у вирішенні питань, пов`язаних із життям сім`ї та вихованням дитини.

Згідно з витягом з наказу № 31 від 31.01.2025 року ОСОБА_3 був мобілізований в особливий період у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду солдата резерву 3 взводу 303 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу № 101 від 07.04.2025 року ОСОБА_3 вибув із військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_2 , де проходив військову службу на посаді водія кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру ветеранів війни № 20250707-00054187 від 07.07.2025 року ОСОБА_3 з 20.05.2025 року набув статусу учасника бойових дій.

У період проходження військової служби ОСОБА_3 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання зі стійкого утримання позицій у ході ведення оборонного бою з противником на південно-західній околиці населеного пункту Малинівка Пологівського району Запорізької області ОСОБА_3 зазнав ураження під час артилерійського обстрілу та отримав поранення, несумісні з життям, від яких загинув на місці.

11.09.2025 року ОСОБА_1 отримала сповіщення № 267 від 11.09.2025 року, відповідно до якого її чоловік ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання загинув унаслідок отриманих поранень.

Відповідно до довідки про причину смерті до форми № 106/о № 5090 від 11.09.2025 року причиною смерті ОСОБА_3 були множинні уламкові поранення голови та кінцівок із множинними переломами кісток скелету.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 5090 від 11.09.2025 року смерть ОСОБА_3 настала в зоні проведення бойових дій.

На підставі зазначених документів 17.09.2025 року було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 .

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 здійснила організацію поховання свого чоловіка, що підтверджується договором-замовленням № 440 від 15.09.2025 року та іншими документами щодо поховання.

Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії № 2026-0206-1603-0019-0 від 06.02.2026 року травма, яка призвела до смерті ОСОБА_3 , та причина його смерті пов`язані із захистом Батьківщини.

Отже, судом встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 безпосередньо під час виконання ним бойового завдання із захисту України внаслідок артилерійського обстрілу та отриманих множинних уламкових поранень, несумісних із життям. Причинний зв`язок отриманої ним травми та смерті з виконанням обов`язку щодо захисту Батьківщини підтверджується наявними у справі військовими та медичними документами, зокрема протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії № 2026-0206-1603-0019-0 від 06.02.2026 року.

Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 та неповнолітня ОСОБА_2 продовжують проживати разом за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що смерть ОСОБА_3 спричинила істотну зміну сімейного та особистого життя ОСОБА_1 . До смерті чоловіка вона проживала з ним однією сім`єю, спільно вела побут, виховувала дитину та розділяла з ним сімейні обов`язки. Загиблий був для неї не лише чоловіком у формально-правовому розумінні, а й найближчою людиною, з якою вона була пов`язана спільним сімейним життям, взаємною турботою, моральною та емоційною підтримкою.

Внаслідок смерті чоловіка ОСОБА_1 втратила можливість надалі спільно з ним вирішувати сімейні та побутові питання, отримувати його підтримку, допомогу та пораду, разом виховувати дочку, планувати подальше сімейне життя та розділяти сімейні обов`язки.

Смерть чоловіка також призвела до зміни звичного способу життя ОСОБА_1 . Після загибелі чоловіка вона залишилася самостійно здійснювати виховання неповнолітньої дочки, вирішувати питання її навчання, побуту, розвитку та майбутнього, а також самостійно нести пов`язану з цим відповідальність.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 одночасно переживає власну втрату та необхідність підтримувати неповнолітню дочку, яка також втратила батька. Таким чином, смерть чоловіка має для неї не лише наслідком втрату близької людини, а й спричинила додаткове емоційне та психологічне навантаження, пов`язане з необхідністю самостійного виховання дитини та подолання наслідків її втрати.

Судом встановлено, що особливого значення для оцінки моральної шкоди мають обставини загибелі ОСОБА_3 . Він загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання зі стійкого утримання позицій у ході оборонного бою з противником на південно-західній околиці населеного пункту Малинівка Пологівського району Запорізької області внаслідок артилерійського обстрілу.

Згідно з медичними документами ОСОБА_3 отримав множинні уламкові поранення голови та кінцівок із множинними переломами кісток скелету, які були несумісними з життям. Смерть настала безпосередньо в зоні проведення бойових дій.

Таким чином, смерть чоловіка ОСОБА_1 сприйняла в умовах раптової та насильницької загибелі близької людини під час виконання ним бойового завдання. Обставини смерті та усвідомлення того, що чоловік загинув унаслідок бойового ураження під час захисту України, є складовими обставин, які впливають на характер та інтенсивність спричинених їй моральних страждань.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 та на момент його смерті була неповнолітньою. Внаслідок смерті батька вона втратила одного з найближчих членів сім`ї, його особисту присутність, турботу, виховання, підтримку та участь у своєму житті.

Втрата батька для неповнолітньої дитини має тривалий характер, оскільки позбавляє її можливості надалі спілкуватися з ним, отримувати від нього батьківську підтримку та бачити його участь у важливих подіях свого життя, зокрема у процесі дорослішання, навчання, професійного та особистісного становлення.

Суд бере до уваги, що після смерті батька ОСОБА_2 проживає разом із матір`ю, ОСОБА_1 , яка фактично здійснює її виховання та забезпечення. Водночас сама мати переживає втрату чоловіка, що обумовлює зміну сімейного укладу та покладення на неї всього обсягу батьківських і сімейних обов`язків.

Судом встановлено, що для обох позивачів наслідки смерті ОСОБА_3 мають незворотний характер. ОСОБА_1 втратила чоловіка, з яким перебувала у шлюбі та проживала однією сім`єю, а ОСОБА_2 – батька, який був членом її сім`ї та брав участь у її вихованні.

З огляду на характер сімейних відносин, які існували між позивачами та загиблим, суд бере до уваги не лише сам факт смерті, а й те, що внаслідок цієї смерті було припинено існуючі між ними особисті та сімейні зв`язки, змінено звичний спосіб життя сім`ї, а позивачі позбавлені можливості надалі отримувати відповідно подружню та батьківську підтримку.

При цьому суд враховує, що моральна шкода у цій справі пов`язана не лише з фактом смерті близької людини, а й з обставинами, за яких вона настала, під час виконання військовослужбовцем бойового завдання, у ході оборонного бою та внаслідок артилерійського обстрілу.

Встановлені судом обставини також підтверджують безпосередній причинний зв`язок між загибеллю ОСОБА_3 під час виконання військового обов`язку із захисту України та моральною шкодою, на яку посилаються позивачі як на підставу своїх вимог. Саме внаслідок смерті чоловіка ОСОБА_1 втратила подружню та сімейну опору, а ОСОБА_2 – батька.

Таким чином, судом встановлено сукупність обставин, які мають значення для вирішення спору: наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шлюбних відносин і спільної дитини; наявність між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відносин батька і дочки; спільне проживання сім`ї до загибелі військовослужбовця; проходження ОСОБА_3 військової служби; набуття ним статусу учасника бойових дій з 20.05.2025 року; безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України; загибель ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання; причинний зв`язок смерті із захистом Батьківщини; а також незворотні наслідки його смерті для дружини та неповнолітньої дочки.

З урахуванням наведених обставин суд переходить до оцінки правових підстав позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_3 , та визначення її розміру щодо кожного з позивачів окремо.

Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Відповідно до статті 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності, а статтею 29 Конституції України гарантовано право кожної людини на свободу та особисту недоторканність.

Стаття 1 Декларації про право на мир засвідчує, що кожен має право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини та повної реалізації розвитку.

Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на життя охороняється законом. Зміст цієї статті покладає на державу як негативний обов`язок утримуватися від порушення права на життя, так і позитивний обов`язок забезпечувати його захист та реалізацію.

Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії російської федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).

Постановою Верховної Ради України від 21.05.2015 № 462-VІІІ було схвалено Заяву Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов`язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод» на період до повного припинення збройної агресії російської федерації, а саме до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих російською федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 2 березня 2022 року засуджено агресію російської федерації проти України як порушення статті 2 (4) Статуту ООН, суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, а також закликано російську федерацію припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Вищевказаним міжнародним документом засвідчено, що силові дії російської федерації, що тривають з 20.02.2014 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «с», «d» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14.12.1974 року.

Звернення позивачки до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права (правові висновки, викладені у змісті постанов Верховного Суду: від 18 грудня 2024 року в справі № 686/29638/23 (провадження № 61-10754св24), від 11 грудня 2024 року в справі № 638/7894/23 (провадження № 61-7699св24), від 04 вересня 2024 року в справі № 201/196/23 (провадження № 61-15671св23)).

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. До зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.

У спорах про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю чи життю внаслідок збройної агресії російської федерації, іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом від розгляду судами України відповідних вимог.

Такі правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 311/498/20, від 18 травня 2022 року у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц. Верховний Суд виходив із того, що застосування «деліктного винятку» забезпечує можливість розгляду судами України спорів щодо шкоди, завданої на території України, у тому числі шкоди, заподіяної внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а збереження судового імунітету в таких правовідносинах призвело б до позбавлення особи ефективного доступу до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Звернення позивачів до суду України у цій категорії спорів є єдиним розумно доступним засобом судового захисту порушеного права, позбавлення якого фактично означало б позбавлення такого права взагалі та заперечувало б саму сутність права на доступ до суду. Відповідні правові висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 грудня 2024 року у справі № 686/29638/23, від 11 грудня 2024 року у справі № 638/7894/23 та від 4 вересня 2024 року у справі № 201/196/23.

Відповідно до частини другої статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України, а відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів відповідно до пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 частини другої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб, якщо інше не встановлено законом.

За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених законом.

Отже, загальними юридично значущими умовами виникнення обов`язку з відшкодування моральної шкоди є наявність моральної шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний зв`язок між такою поведінкою та заподіяною шкодою, а також вина особи, яка її завдала, якщо вина є умовою відповідальності.

Разом з тим при вирішенні питання про наявність зазначених умов суд виходить із предмета та підстав заявлених позовних вимог, установлених у справі фактичних обставин та досліджених доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання із захисту України внаслідок артилерійського обстрілу. Факт його смерті, обставини загибелі, характер отриманих ним поранень та причинний зв`язок смерті з виконанням обов`язку щодо захисту Батьківщини підтверджені належними та допустимими доказами, дослідженими судом.

Долучені до матеріалів справи фотокопії фотографій загиблого також підтверджують характер та тяжкість отриманих ним тілесних ушкоджень, зокрема наявність множинних видимих поранень та ушкоджень тіла, що узгоджується з відомостями, зазначеними у медичних документах щодо причини його смерті.

Водночас для вирішення цього спору має значення не лише сам факт смерті ОСОБА_3 , а й установлення того, що його загибель настала внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, тобто внаслідок обставин, які перебувають у причинному зв`язку з протиправними діями держави-агресора.

Із установлених судом обставин убачається, що ОСОБА_3 проходив військову службу у складі Збройних Сил України, безпосередньо брав участь у заходах із забезпечення оборони України у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України та загинув під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу.

Таким чином, між збройною агресією Російської Федерації проти України, веденням нею бойових дій на території України та загибеллю ОСОБА_3 існує причинний зв`язок, який у цій справі підтверджується сукупністю досліджених судом військових, медичних та інших доказів.

Наслідком смерті ОСОБА_3 стало порушення особистих немайнових прав його дружини ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_2 , які втратили відповідно чоловіка та батька.

З огляду на характер сімейних відносин між позивачами та загиблим, спільне проживання, наявність між ними тісних сімейних, моральних та емоційних зв`язків, а також вік дитини на момент смерті батька, суд доходить висновку, що смерть ОСОБА_3 об`єктивно спричинила позивачам моральні страждання та немайнові втрати.

Такі страждання полягають не лише у переживанні самого факту смерті близької людини, ай у припиненні існуючих до смерті особистих та сімейних зв`язків, втраті можливості надалі отримувати подружню та батьківську підтримку, спільно проводити час, вирішувати сімейні питання, брати участь у вихованні дитини та реалізовувати спільні сімейні плани.

При цьому суд бере до уваги, що смерть ОСОБА_3 настала раптово, унаслідок бойового ураження під час виконання ним бойового завдання, що об`єктивно посилило тяжкість наслідків для членів його сім`ї.

Суд також враховує, що ОСОБА_2 на момент смерті батька була неповнолітньою. Втрата батька у такому віці означає припинення можливості отримувати його особисту участь у процесі подальшого дорослішання, навчання, формування життєвих планів та інших важливих подіях її життя.

Щодо ОСОБА_1 суд бере до уваги також те, що внаслідок смерті чоловіка змінився усталений сімейний уклад, а обов`язки щодо виховання та забезпечення неповнолітньої дитини фактично залишилися на ній. Водночас зазначена обставина розглядається судом не як самостійна майнова втрата, а як додаткова обставина, що характеризує характер та обсяг немайнових втрат, пов`язаних із припиненням сімейного життя.

Отже, судом встановлено всі істотні обставини, які мають значення для вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди, а саме: факт смерті близької людини; характер сімейних відносин між позивачами та загиблим; обставини та раптовість його загибелі; безпосередній зв`язок смерті з виконанням ним бойового завдання із захисту України; причинний зв`язок між збройною агресією Російської Федерації та обставинами, що призвели до смерті; а також характер і незворотність немайнових втрат позивачів.

При цьому суд не покладає на позивачів обов`язок доводити конкретний психологічний стан за допомогою спеціального медичного висновку як єдиного можливого доказу моральної шкоди. Сам факт смерті чоловіка та батька за встановлених у цій справі обставин, характер сімейних відносин, вік дитини, спільне проживання та припинення існуючих особистих і сімейних зв`язків є обставинами, які в сукупності дають достатні підстави для висновку про наявність моральних страждань та немайнових втрат.

Разом з тим суд враховує, що моральна шкода за своєю природою не має об`єктивного майнового вимірювача, а тому її розмір не може бути встановлений шляхом точного математичного розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц зазначила, що моральною шкодою є, зокрема, страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми та інших негативних наслідків морального характеру. При цьому розмір моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення та інших істотних обставин, із дотриманням принципів розумності, справедливості та співмірності.

Також Велика Палата Верховного Суду у пункті 49 постанови від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц звернула увагу на те, що компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у разі її спричинення, оскільки право на її відшкодування виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Європейський суд з прав людини також виходить із того, що оцінка моральної шкоди за своєю природою є складним процесом, а її розмір не може бути визначений за допомогою точної математичної формули (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, рішення від 12 липня 2007 року).

Визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, суд виходить із того, що заявлена позивачами сума підлягає оцінці окремо щодо кожної особи з урахуванням характеру саме її особистих немайнових втрат.

Щодо ОСОБА_1 суд враховує тривалість та характер подружніх відносин, спільне проживання із загиблим, наявність спільної дитини, взаємну турботу, підтримку та спільне ведення сімейного життя, а також остаточне припинення можливості продовження таких відносин унаслідок смерті чоловіка.

Щодо ОСОБА_2 суд враховує її неповнолітній вік на момент смерті батька, характер відносин між батьком і дочкою, спільне проживання, участь батька у її вихованні та неможливість надалі отримувати його особисту присутність, турботу, підтримку та участь у її житті.

Отже, хоча характер немайнових втрат кожної з позивачок є індивідуальним, в обох випадках вони є істотними, тривалими та незворотними.

Суд виходить із того, що компенсація моральної шкоди у цій справі не є відшкодуванням вартості життя ОСОБА_3 та не має майнового еквівалента його життю. Її призначення полягає у компенсації позивачам немайнових втрат та душевних страждань, спричинених порушенням їхніх особистих немайнових прав.

Визначаючи розмір такої компенсації, суд враховує характер правопорушення, спосіб та обставини його вчинення, раптовість та насильницький характер смерті, вік та сімейний статус загиблого, характер сімейних зв`язків із кожною з позивачок, спільне проживання сім`ї, вік дитини на момент смерті батька, незворотність наслідків втрати, тривалість пов`язаних із нею немайнових втрат, а також неможливість відновлення стану, який існував до смерті ОСОБА_3 .

Суд також враховує, що визначення розміру компенсації моральної шкоди не може ґрунтуватися виключно на абстрактному посиланні на тяжкість втрати. Розмір має бути обґрунтований конкретними встановленими обставинами справи та їх сукупною оцінкою.

У цій справі такими обставинами є не лише факт смерті, а й установлені судом особливості сімейного життя позивачів із загиблим, його роль у сім`ї, спільне проживання, участь у вихованні дитини, раптовість загибелі під час виконання бойового завдання, обставини отримання поранень, що спричинили смерть, а також незворотність припинення відповідних сімейних та особистих зв`язків.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що заявлений кожною з позивачок розмір компенсації моральної шкоди у сумі 31 500 000 грн відповідає встановленому судом характеру та обсягу немайнових втрат і тяжкості наслідків порушення їхніх особистих немайнових прав.

При цьому суд не ототожнює переживання позивачок та не виходить із презумпції однакової інтенсивності їхніх страждань. Визначення однакового розміру компенсації у цій конкретній справі обумовлено сукупністю встановлених щодо кожної позивачки обставин та висновком суду про співмірність заявленої суми характеру їхніх немайнових втрат.

Суд також враховує, що заявлений розмір компенсації не є таким, що може усунути наслідки смерті або відновити попередній сімейний стан. Грошова компенсація лише покликана надати потерпілим особам засіб компенсації за порушення їхніх особистих немайнових прав та спричинені цим душевні страждання.

За таких обставин суд не вбачає правових та фактичних підстав для зменшення заявленого кожною з позивачок розміру компенсації моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази у їх сукупності, суд вважає доведеними факт смерті ОСОБА_3 , характер та обставини його загибелі, його сімейні відносини з позивачами, наявність між ними тісних особистих та сімейних зв`язків, а також причинний зв`язок між збройною агресією Російської Федерації, обставинами загибелі та моральною шкодою, завданою позивачам.

З урахуванням наведених норм матеріального права, правових висновків Верховного Суду та встановлених у справі обставин суд доходить висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у повному обсязі.

Таким чином, з Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 31 500 000 (тридцять один мільйон п`ятсот тисяч) гривень.

З Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 31 500 000 (тридцять один мільйон п`ятсот тисяч) гривень.

Загальний розмір присудженої судом грошової компенсації моральної шкоди становить 63 000 000 (шістдесят три мільйони) гривень.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог в рівних частках.

Згідно пункту 22 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до підпункту 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням задоволення позову, враховуючи те, що позивачів звільнено від сплати судового збору, з відповідача на користь держави Україна підлягає стягненню судовий збір в сумі 16 640,00 грн. за позовну заяву про відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої 17 липня 1997 року, Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, ст. ст. 23гіївни та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник – мати ОСОБА_1 , до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Міністерства юстиції Російської Федерації та Федерального Казначейства Російської Федерації, про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, 1167, 1168 ЦК України та керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник - мати ОСОБА_1 , до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство юстиції Російської Федерації та Федеральне Казначейство Російської федерації, про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка та батька дочки через збройну агресію Російської Федерації - задовольнити.

Стягнути з Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) моральну шкоду, завдану смертю чоловіка ОСОБА_3 внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, у розмірі 31 500 000 грн., що еквівалентно за курсом НБУ на 01.05.2026 року: 716511,61 доларів США (код валюти цифровий 840, код літерний USD); 612141,385 Євро (код валюти цифровий 978, код літерний EUR); 562 461,83 Швейцарський франк (код валюти цифровий 756, код літерний CHF).

Стягнути з Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 в інтересах якої діє законний представник - мати ОСОБА_1 , моральну шкоду, завдану смертю батька ОСОБА_3 внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, у розмірі 31 500 000 грн., що еквівалентно за курсом НБУ на 01.05.2026 року: 716511,61 доларів США (код валюти цифровий 840, код літерний USD); 612141,385 Євро (код валюти цифровий 978, код літерний EUR); 562 461,83 Швейцарський франк (код валюти цифровий 756, код літерний CHF).

Стягнути з держави Російська Федерація на користь держави Україна судовий збір у розмірі 16 640,00 грн.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ: