Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №345/4556/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4556/26

Провадження № 3/345/538/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.09.2026 м.Калуш

Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Кулаєць Б.О., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, що надійшли з Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , неодруженого, непрацюючого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, з третьою групою інвалідності, громадянина України,

за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи:

06.08.2026 до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 739855 від 05.08.2026 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, складений відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що останній 05.08.2026 близько 14:00 год. в присутності малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , висловлював словесні образи в сторону своєї співмешканки ОСОБА_3 , внаслідок чого завдав шкоди психологічному здоров`ю дитини, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення:

ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що 05.08.2026 він підробляв у знайомого та затримався в нього, оскільки в останнього було день народження. Він трохи випив та прийшов додому, після чого в нього з ОСОБА_3 виник конфлікт під час якого вони кричали один на одного. В нього після аварії пропадає слух, у зв`язку з ним він може піднімати голос. ОСОБА_3 подзвонила в поліцію, однак, вона не хотіла писати заяву на нього, оскільки до того часу поки останні приїхали, то вони вже помирилися.

ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що 05.08.2026 вони з ОСОБА_1 просто сварилися, зокрема, кричали один на одного, то в будинку, то на вулиці.

ІІІ. Досліджені в судовому засіданні письмові докази:

на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення надано такі докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 739855 від 05.08.2026, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 1);

- термінові заборонні приписи стосовно кривдника ОСОБА_1 серії АА № 643907 та № 643908 від 05.08.2026, які складені відносно останнього строком на 10 діб із забороною в будь-який спосіб контактувати з постраждалими особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 2, 3);

- форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 05.08.2026, згідно з якими ОСОБА_1 є кривдником, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 постраждалими особами (а.с. 4, 5);

- рапорт поліцейського СРПП Калуського РВП, яким він доповів про те, що 05.08.2026 було здійснено виїзд в АДРЕСА_1 по факту домашнього насильства, а саме, що ОСОБА_1 здійснив домашнє насильство стосовно своєї співмешканки ОСОБА_3 в присутності дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8);

- відеозаписи, які розміщені на лазерних дисках, які долучені до матеріалів справи, на яких зафіксовано обстановку на місці події по приїзду працівників поліції, а також процедуру оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення (а.с. 10).

ІV. Оцінка суду:

оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з диспозицією ч. 2 ст. 173-2 КУпАП особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Зокрема, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали чи могли завдати шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

В той час, як під конфліктом необхідно розуміти таких стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім`ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 739855 від 05.08.2026 встановлено, що ОСОБА_1 05.08.2026 близько 14:00 год. в присутності малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , висловлював словесні образи в сторону своєї співмешканки ОСОБА_3 , внаслідок чого завдав шкоди психологічному здоров`ю дитини, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

Разом з тим, в судовому засіданні з пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та досліджених матеріалів справи не представилося можливим встановити в діях ОСОБА_1 наявності умислу на заподіяння шкоди ОСОБА_3 шляхом порушення її прав і свобод. Проте судом встановлено, що між ОСОБА_1 та його співмешканкою ОСОБА_3 виник конфлікт на побутовому підґрунті.

Суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів свідчить, що дії ОСОБА_1 не виходили за межі звичайних конфліктних відносин між ним та співмешканкою, не містять відповідних ознак домашнього насильства та не вказують на їх навмисний характер та наявність наміру, спрямованого на заподіяння шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_3 , не свідчать про порушення прав і свобод останньої з використанням значної переваги в силі, яка дозволяє досягти бажаного результату.

Вказане підтверджується, в тому числі, тим, що ОСОБА_3 відмовилася від написання заяви до правоохоронного органу щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинене діяння, що зафіксовано на відеозаписі долученому до матеріалів справи, на якому відображені події, що відбулися безпосередньо після обставин, які викладені у спірному протоколі, та вона підтвердила даний факт у судовому засіданні.

З огляду на наведене, сам лише факт наявності справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення домашнього насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства;

Враховуючи, що факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру не знайшов свого підтвердження у судовому засідання, а тому, в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не може вважатися дитиною, яка постраждала від домашнього насильства, оскільки він не став свідком (очевидцем) такого насильства.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів не доводить винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру у присутності малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують вказані обставини.

Суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, суд вважає недоведеним обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та приходить до переконання закрити вказане провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 173-2, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя: