Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №338/1404/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/1404/26

Провадження №2/338/1241/26

17 вересня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,

з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 739211639 від 14 травня 2019 року в сумі 12520 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 14 травня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір № 739211639, за умовами якого відповідач отримав 5000 грн строком на 20 днів. Договір відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором 5TQX22S7. Кредитодавець виконав свої зобов`язання та перерахував кредитні кошти на платіжну картку відповідача.

У подальшому право грошової вимоги за кредитним договором послідовно перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а від останнього – до ТОВ «ФК «ЕЙС». Позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань утворилася заборгованість у сумі 12520 грн, яка добровільно не погашена. У зв`язку з чим просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 12520 грн, з яких: 5000 грн – заборгованість за тілом кредиту та 7520 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом. Також просить стягнути судовий збір в сумі 2662,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву не подав, а представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 14 травня 2019 року ОСОБА_1 через інформаційно-телекомунікаційну систему ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» подав заявку на отримання кредиту, зазначив персональні дані, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти та реквізити платіжної картки.

Кредитний договір № 739211639 укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 5TQX22S7, надісланим на вказаний ним номер телефону. За договором кредитодавець надав відповідачу 5000 грн на 20 днів. Із довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі вбачається, що заявку подано 14 травня 2019 року о 09 год 08 хв, договір акцептовано о 09 год 45 хв 10 с, а перерахування коштів ініційовано о 09 год 45 хв 18 с.

Відповідно до заявки відповідач повідомив кредитодавцю прізвище, ім`я та по батькові, дату народження, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу проживання, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти та реквізити банківської картки, на яку просив перерахувати кредит. Наведені у заявці відомості збігаються з даними кредитного договору, довідки про дії позичальника та документів про перерахування коштів.

За встановленим Правилами порядком для одержання кредиту споживач має самостійно зареєструватися на сайті кредитодавця, створити особистий кабінет, заповнити заявку, пройти перевірку платіжної картки, ознайомитися з офертою, індивідуальною частиною договору, Правилами та графіком розрахунків, після чого підтвердити згоду з ними введенням отриманого на зазначений номер телефону одноразового ідентифікатора. Отже, укладення договору було наслідком послідовних дій у захищеній частині інформаційної системи, пов`язаних із персональними засобами зв`язку та платіжними реквізитами відповідача.

Зі змісту договору вбачається, що сторони погодили його істотні умови: суму кредиту 5000 грн, строк кредитування 20 днів, порядок надання та повернення коштів, процентну ставку, термін платежу, права й обов`язки сторін та наслідки неналежного виконання. Тому електронний документ містить достатній обсяг погоджених умов для виникнення кредитного зобов`язання.

Факт видачі кредиту підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», згідно з якою 14 травня 2019 року на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 через АТ КБ «ПриватБанк» проведено платіжну операцію на суму 5000 грн, ідентифікатор операції 1317c742-b7f2-4f42-95b7-ffd22842ff93.

Довідка первісного кредитора містить реквізити платника й отримувача, рахунки надавачів платіжних послуг, маскований номер картки відповідача, суму, унікальний ідентифікатор операції, час її ініціювання та завершення. Час завершення платіжної операції – 09 год 45 хв 19 с – безпосередньо узгоджується з часом акцепту договору і відомостями інформаційної системи. Надалі відповідач здійснив чотири платежі на виконання саме цього договору, що додатково підтверджує фактичне існування кредитних правовідносин і одержання ним кредитних коштів.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а письмова форма вважається додержаною, якщо його зміст зафіксований в електронному документі та правочин підписаний стороною з використанням передбаченого законом електронного підпису.

Згідно зі статтями 626, 628, 638, 639 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; його зміст становлять погоджені сторонами умови; договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов; договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено поняття електронного договору, електронного підпису одноразовим ідентифікатором та самого одноразового ідентифікатора. Такий підпис є алфавітно-цифровою послідовністю, яку особа, що прийняла оферту, додає до інших електронних даних і надсилає іншій стороні договору.

Частинами третьою, четвертою, шостою і дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту, а електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі. Стаття 12 цього Закону допускає підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Акцептом оферти була сукупність активних дій відповідача: авторизація в особистому кабінеті, заповнення заявки, зазначення реквізитів картки, підтвердження ознайомлення з договірними документами та введення коду 5TQX22S7. Такий спосіб відповідає частині шостій статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки зміст дій, що вважалися прийняттям пропозиції, був визначений в інформаційній системі кредитодавця та логічно пов`язаний з офертою.

Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 виходив із того, що електронний кредитний договір, акцептований позичальником із використанням одноразового ідентифікатора, є укладеним у письмовій формі, якщо без проходження передбаченої кредитодавцем процедури та використання такого ідентифікатора договір не міг бути укладений.

Аналогічний підхід підтверджено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25: договір, підписаний одноразовим паролем-ідентифікатором, прирівнюється до письмового за умови погодження істотних умов, а без входу до особистого кабінету та введення ідентифікатора він не був би укладений.

У постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 Верховний Суд звернув увагу, що при дослідженні електронного договору суд оцінює спосіб фіксації його змісту, вид підпису, порядок направлення та зберігання документа, а паперова копія електронного доказу приймається, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

У цій справі відповідач відзиву не подав, відповідність поданих копій електронним документам не заперечив і клопотання про витребування оригіналів не заявляв. Подані документи підписані представником позивача кваліфікованим електронним підписом, а їх зміст узгоджується з незалежними за призначенням відомостями про платіжну операцію та подальші платежі відповідача.

Надані позивачем договір, заявка, правила кредитування, довідка про дії позичальника та відомості про платіжну операцію узгоджуються між собою і в сукупності підтверджують укладення сторонами кредитного договору та одержання відповідачем 5000 грн. Доказів того, що відповідач не вчиняв зазначених електронних дій або не отримав коштів, матеріали справи не містять.

Оцінюючи наведені докази за правилами статей 76-81, 89, 95, 100 ЦПК України, суд ураховує не окремий документ ізольовано, а їх взаємний зв`язок. Персональні відомості заявки, часові дані інформаційної системи, одноразовий ідентифікатор, реквізити платіжної операції, маскований номер картки та наступні платежі відповідача утворюють послідовну сукупність доказів, яка підтверджує як волевиявлення відповідача на укладення договору, так і реальне виконання кредитодавцем обов`язку з надання коштів.

Згідно зі статтями 525, 526, 530, 610, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, зобов`язання повинне виконуватися належним чином і в установлений строк, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у розмірі й порядку, передбачених договором.

Відповідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, що передбачено статтею 516 ЦК України.

За змістом статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи, а предметом такого договору може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога. Майбутня вимога переходить до фактора з дня її виникнення або з моменту настання обумовленої договором події.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 та Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 910/13731/18 зазначили, що характерними ознаками факторингу є передання за плату права грошової вимоги фактору, який є банком або іншою фінансовою установою, з метою фінансування клієнта. Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 910/11702/18 наголосив, що при оцінці переходу права вимоги необхідно з`ясувати обсяг і зміст прав, які передавалися, та чи існували вони на момент переходу.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як клієнтом і ТОВ «Таліон Плюс» як фактором укладено договір факторингу № 28/1118-01. Згідно з пунктами 1.3, 2.1 та 4.1 цього договору клієнт відступає фактору весь обсяг наявних і майбутніх грошових вимог, зазначених у відповідних реєстрах, а право вимоги переходить у день підписання сторонами реєстру прав вимоги. На виконання договору сторони підписали Реєстр прав вимоги № 39 від 13 серпня 2019 року, до якого включено вимогу до ОСОБА_1 за кредитним договором № 739211639. Передання вимог і здійснення фінансування підтверджуються витягом із Реєстру, актом звірки взаємних розрахунків та протоколом узгодження предмета факторингової операції й обсягу переданих прав. Отже, 13 серпня 2019 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача в тому обсязі, в якому воно на той час належало первісному кредитору.

Надалі 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» як клієнтом і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» як фактором укладено договір факторингу № 05/0820-01. Розділом 2 договору передбачено відступлення фактору прав вимоги, включених до відповідних реєстрів, за надання клієнту фінансування. Пункт 1.3 охоплює всі права за кредитними договорами, у тому числі наявні та майбутні грошові вимоги, а пункт 5.3.3 надає фактору право надалі розпоряджатися набутими вимогами. На виконання цього договору 28 жовтня 2021 року сторони підписали Реєстр прав вимоги № 7, до якого включено вимогу до відповідача за кредитним договором №739211639. Витяг із Реєстру та платіжна інструкція щодо фінансування підтверджують індивідуалізацію переданої вимоги та виконання фактором свого обов`язку. Відтак із 28 жовтня 2021 року кредитором у зобов`язанні стало ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Крім того, 05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» як клієнтом і ТОВ «ФК «ЕЙС» як фактором укладено договір факторингу № 05/06/25-Е. Відповідно до пункту 1.2 цього договору права вимоги переходять до фактора з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників. Того ж дня сторони підписали Реєстр боржників та акт його приймання-передачі. У витягу з Реєстру зазначено відповідача, номер і дату кредитного договору та загальну облікову суму вимоги 12520 грн. Фінансування за договором підтверджено платіжною інструкцією. Тому з 05 червня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло статусу нового кредитора за договором № 739211639.

Разом із тим включення певної суми до реєстру боржників засвідчує намір сторін передати вимогу саме в такому обліковому розмірі, але не створює нового обов`язку боржника і не збільшує обсяг його первісного зобов`язання. За статтею 514 ЦК України новий кредитор може набути лише ті права і в тому обсязі, які дійсно існували на момент переходу. Тому правомірність кожної складової заявленого боргу підлягає самостійній перевірці судом.

Щодо розміру заборгованості та процентів суд зазначає таке.

Кредит надано 14 травня 2019 року строком на 20 днів. Отже, погоджений сторонами строк кредитування закінчився 03 червня 2019 року.

Надані Правила надання грошових коштів у позику продукту «Смарт», редакція яких діяла з 06 травня 2019 року, не передбачають автоматичного продовження строку кредитування внаслідок прострочення або часткової оплати. Пункти 4.2, 4.3 Правил зобов`язують повернути кредит і проценти у строк, установлений договором. Пункт 4.10 передбачає право на повне або часткове дострокове повернення і перерахунок суми до сплати, однак не пов`язує частковий платіж із пролонгацією. Натомість пункт 8.5 прямо встановлює, що зміни та доповнення до електронного договору оформлюються сторонами додатковими угодами.

Додаткової угоди про продовження строку кредитування, нового графіка розрахунків, електронного повідомлення відповідача про погодження пролонгації, одноразового ідентифікатора для підписання такої угоди або запису інформаційної системи про її укладення позивач не надав. Здійснення відповідачем часткових платежів саме по собі підтверджує виконання грошового зобов`язання, а не зміну строку договору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 сформулювала висновок, за яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти відповідно до статті 1048 ЦК України припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після цього права кредитора забезпечуються охоронними наслідками прострочення, передбаченими статтею 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 уточнила, що проценти за правомірне користування кредитом за статтею 1048 ЦК України мають регулятивну природу і можуть нараховуватися лише в межах погодженого строку кредитування, тоді як після настання прострочення застосовуються охоронні наслідки, передбачені законом або належно погоджені сторонами як міра відповідальності.

Позивач заявив до стягнення саме 7520 грн процентів за користування кредитом, не визначив їх як три проценти річних чи інший розмір відповідальності за статтею 625 ЦК України та не подав відповідного розрахунку. Суд відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого у статті 13 ЦПК України, розглядає справу в межах заявлених вимог і не може самостійно змінювати їх правову та фактичну підставу.

Із розрахунку первісного кредитора вбачається, що за перші 20 днів користування кредитом нараховано по 71 грн за день, усього 1420 грн процентів. Подальші нарахування, у тому числі 815 грн 07 червня 2019 року, 410 грн 11 червня 2019 року, 160 грн 15 червня 2019 року, 1990 грн 24 липня 2019 року та по 85 грн за інші дні, здійснено після завершення погодженого строку кредитування.

Розрахунок ТОВ «Таліон Плюс» показує, що після набуття вимоги це товариство додатково нарахувало з 14 до 22 серпня 2019 року 765 грн, тобто по 85 грн за дев`ять днів. Таке нарахування також здійснене поза межами строку кредитування та не підтверджене додатковою угодою про його продовження.

Відповідач здійснив платежі: 06 червня 2019 року – 5 грн, 11 червня 2019 року – 1400 грн, 15 червня 2019 року – 75 грн, 24 липня 2019 року – 2000 грн, усього 3480 грн.

Відповідно до пункту 4.4 Правил кошти зараховуються спочатку в рахунок пені, потім процентів і далі суми кредиту. Оскільки належні проценти в межах строку кредитування становили 1420 грн, сплачені 3480 грн повністю погасили ці проценти, а решта 2060 грн підлягає зарахуванню на погашення тіла кредиту.

Отже, залишок основної заборгованості становить 2940 грн: 5000 грн отриманого кредиту мінус 2060 грн, зарахованих у погашення його тіла. Заборгованість за процентами в межах строку кредитування відсутня. Заявлені 7520 грн процентів нараховані поза межами погодженого строку та стягненню не підлягають.

Виписка позивача за період із 05 червня 2025 року до 15 червня 2026 року лише відображає перенесений обліковий залишок 5000 грн тіла та 7520 грн процентів, але не спростовує здійснених відповідачем платежів і не доводить правомірності післястрокових нарахувань. Внутрішній облік нового кредитора не може змінити обсяг зобов`язання боржника, визначений договором і законом.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2940 грн заборгованості за тілом кредиту, а в частині стягнення решти 2060 грн тіла кредиту та 7520 грн процентів – відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 2940 грн із заявлених 12520 грн, що становить 23,4824 відсотка. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 625,23 грн судового збору: 2662,40 грн ? 23,4824 відсотка.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір №20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, додаткову угоду № 25771020312 від 19 червня 2026 року та акт приймання-передачі послуг від 25 червня 2026 року. В акті визначено 7000 грн вартості послуг, з яких 5000 грн – складання позову, 1000 грн – вивчення матеріалів, по 500 грн – підготовка адвокатського запиту та клопотання.

За статтями 133, 137, частинами третьою, восьмою статті 141 ЦПК України суд оцінює реальність, необхідність і розумність витрат, їх зв`язок із розглядом конкретної справи, складність справи, обсяг наданих послуг, ціну позову та значення справи для сторін.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначила, що витрати на правничу допомогу можуть розподілятися незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, якщо вони підтверджені договором і підлягають сплаті. Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що суд має виходити з критеріїв дійсності, необхідності та розумності витрат. У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду вказала, що під час розподілу витрат суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені витрати, якщо з огляду на критерії розумності та пропорційності встановить їх надмірність.

Справа є малозначною, розглянута за наявними письмовими матеріалами, не вимагала участі представника в судових засіданнях або підготовки складних процесуальних документів. Позовна заява має переважно типовий характер, а вивчення матеріалів безпосередньо пов`язане з її складанням. З огляду на обсяг виконаної роботи, складність спору, ціну позову та часткову обґрунтованість вимог суд вважає реальним і розумним розміром витрат на правничу допомогу 4000 грн.

Пропорційно задоволеним вимогам із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 939,30 грн витрат на професійну правничу допомогу: 4000 грн ? 23,4824 відсотка.

На підставі викладеного, відповідно до статей 11, 15, 16, 205, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 1048–1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263–265, 268, 273, 280–284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2940 (дві тисячі дев`ятсот сорок) гривень заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 739211639 від 14 травня 2019 року.

У задоволенні позову в частині стягнення 2060 гривень заборгованості за тілом кредиту та 7520 гривень процентів за користування кредитом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 625 (шістсот двадцять п`ять) гривень 23 копійки судового збору та 939 (дев`ятсот тридцять дев`ять) гривень 30 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про його перегляд без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13; код ЄДРПОУ 42986956; рахунок НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий???????????????????????? ???О. А. Шишко