Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №338/1406/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/1406/26

Провадження №2/338/1243/26

17 вересня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,

з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 230313 від 21 січня 2023 року в розмірі 10950 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 21 січня 2023 року між ТОВ «Займер», яке 14 вересня 2023 року змінило найменування на ТОВ «Клай Інвест», та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 230313. За його умовами кредитодавець надав відповідачу 3000 грн строком на 14 днів, до 03 лютого 2023 року, зі сплатою 5 % на день. Кредитні кошти перераховано на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань утворилася заборгованість, яку первісний кредитор визначив у сумі 10950 грн.

19 квітня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 568/ФК-24, за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Оскільки заборгованість добровільно не погашена, позивач просив стягнути з відповідача 10950 грн, з яких 3000 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 7950 грн – заборгованість за процентами. Також позивач просив стягнути 2662,40 грн судового збору та 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву не подав, а представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 21 січня 2023 року між ТОВ «Займер», яке 14 вересня 2023 року змінило найменування на ТОВ «Клай Інвест», та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 230313.

Згідно з пунктами 1.1-1.4 договору товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 3000 грн строком на 14 днів, до 03 лютого 2023 року, зі сплатою 1825 % річних, що становить 5 % на день. Тип процентної ставки – фіксований. Кредит надавався у безготівковій формі на реквізити платіжної картки, зазначеної клієнтом.

У додатку № 1 до договору сторони погодили графік розрахунків: загальна сума платежу на дату завершення строку кредитування становить 5100 грн, з яких 3000 грн – сума кредиту та 2100 грн – проценти за 14 днів користування кредитом.

Відповідно до статей 205, 207, 626, 628, 638, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин третьої, шостої та восьмої статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття; відповідь про прийняття пропозиції може бути надана шляхом підписання електронного повідомлення електронним підписом одноразовим ідентифікатором або вчиненням дій, які вважаються прийняттям пропозиції. Електронний договір, підписаний у визначеному законом порядку, прирівнюється за правовими наслідками до письмового договору.

Договір містить анкетні та ідентифікаційні дані відповідача і підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором «KL3201». Довідкою про ідентифікацію клієнта підтверджено, що ідентифікатор направлено 21 січня 2023 року на номер телефону, зазначений відповідачем, а під час укладення договору ним вказано банківську картку № НОМЕР_1 .

У постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформульовано висновок, що договір, укладений в електронній формі та підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», є укладеним у письмовій формі, а використання позичальником отриманого одноразового пароля підтверджує його волевиявлення на прийняття умов договору.

Факт видачі кредиту підтверджено довідкою ТОВ «ПрофітГід» про успішний переказ 21 січня 2023 року о 12:42 коштів у сумі 3000 грн на картку № НОМЕР_1 , номер транзакції 37429-77221-40554, НОМЕР_2 , із призначенням платежу «Видача кредиту 230313». Номер картки одержувача збігається з номером картки, зазначеним відповідачем під час укладення договору.

Отже, сукупність наданих доказів підтверджує як належне укладення сторонами електронного договору, так і виконання кредитодавцем обов`язку щодо надання кредитних коштів.

19 квітня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» як клієнтом та ТОВ «Діджи Фінанс» як фактором укладено договір факторингу № 568/ФК-24.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Згідно з пунктами 2.1, 4.1 договору факторингу клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, перелічених у реєстрі прав вимог, а перехід прав відбувається на умовах договору та оформлюється актом приймання-передачі реєстру.

На підтвердження набуття права вимоги позивач надав договір факторингу, акт приймання-передачі реєстру прав вимог від 19 квітня 2024 року, витяг із реєстру, в якому зазначено відповідача, кредитний договір № 230313, суму основного боргу 3000 грн та процентів 7950 грн, а також платіжну інструкцію № 8041 від 19 квітня 2024 року про сплату ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ТОВ «Клай Інвест» 1278383,10 грн за договором факторингу.

Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20 звернув увагу, що для підтвердження правонаступництва підлягають оцінці не лише текст договору відступлення, а вся сукупність доказів, які дають змогу ідентифікувати конкретне право вимоги та встановити факт його переходу. Надані у цій справі договір, акт, витяг із реєстру і доказ оплати взаємно узгоджуються та дозволяють ідентифікувати право вимоги до ОСОБА_1 .

Тому суд доходить висновку, що ТОВ «Діджи Фінанс» є належним кредитором у спірному зобов`язанні. Водночас новий кредитор набув право вимоги лише в тому обсязі, який правомірно належав первісному кредитору. Саме зазначення у реєстрі певної суми заборгованості не звільняє суд від перевірки підстав та правильності її нарахування.

За статтями 525, 526, 530, 610, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Відповідно до частини першої статті 1048, частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання процентів від суми кредиту, а їх розмір і порядок сплати визначаються договором.

Позивач просить стягнути 3000 грн основного боргу і 7950 грн процентів. Деталізований розрахунок свідчить, що платежі від відповідача не надходили, основна сума кредиту залишилася непогашеною, а проценти нараховувалися по 150 грн щоденно з 21 січня 2023 року до досягнення суми 7950 грн.

За погоджений сторонами строк кредитування, який закінчився 03 лютого 2023 року, розмір процентів становить 2100 грн: 3000 грн ? 5 % ? 14 днів. Ця сума відповідає графіку розрахунків, що є додатком до договору.

Пункт 4.3.7 договору передбачав можливість продовження строку повернення кредиту на 10 днів за умови повної сплати позичальником процентів, нарахованих на дату пролонгації. Однак розрахунок позивача не містить жодного платежу, доказів сплати відповідачем нарахованих процентів чи іншого належного оформлення пролонгації не подано. Тому підстав вважати строк кредитування продовженим немає.

Застереження у пункті 1.2 договору про його дію до повного виконання сторонами не змінює погодженого строку кредитування. Воно зберігає невиконані обов`язки сторін, але не встановлює нового строку правомірного користування кредитом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після прострочення права кредитора забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, а не подальшим нарахуванням процентів як плати за правомірне користування кредитом. Такий підхід підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16.

Позивач не заявив вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за статтею 625 ЦК України і не надав відповідного розрахунку. Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог та не може самостійно змінювати предмет позову і правову природу заявлених платежів.

Отже, обґрунтованими є вимоги про стягнення 3000 грн основного боргу та 2100 грн процентів, усього 5100 грн. У стягненні 5850 грн процентів, нарахованих після 03 лютого 2023 року поза межами строку кредитування, слід відмовити.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач сплатив за подання позову в електронній формі 2662,40 грн судового збору, що підтверджено платіжною інструкцією від 30 червня 2026 року № 230313.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 5100 грн із заявлених 10950 грн, тобто на 46,5753 %. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1240,02 грн судового збору.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги, додаткову угоду, акт надання послуг та детальний опис робіт, у яких вартість послуг визначена у сумі 6000 грн.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт. Такий розмір має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2023 року у справі № 686/31892/19 зазначили, що суд має виходити з критеріїв реальності, необхідності та розумності адвокатських витрат, оцінюючи їх з огляду на конкретні обставини справи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 роз`яснено, що під час розподілу судових витрат суд повинен враховувати критерії, визначені статтею 141 ЦПК України, та може не покладати на іншу сторону витрати, які є непропорційними до предмета спору, складності справи й обсягу фактично необхідної роботи.

Ця справа є малозначною, спір виник із типового кредитного договору, розглядався за наявними письмовими доказами, без участі представника позивача та без підготовки складних процесуальних документів. Заявлена сума 6000 грн становить понад половину ціни позову. З урахуванням обсягу виконаної роботи, складності справи, її ціни та засад розумності і пропорційності суд визначає обґрунтований розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.

Оскільки позов задоволено частково, на відповідача належить покласти витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам: 4000 грн ? 5100 грн/10950 грн = 1863,01 грн. У решті заявлених витрат на правничу допомогу слід відмовити.

На підставі викладеного, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077 ЦК України, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 230313 від 21 січня 2023 року в сумі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень, з яких: 3000 (три тисячі) гривень – заборгованість за основною сумою кредиту; 2100 (дві тисячі сто) гривень – заборгованість за процентами.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 5850 (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень процентів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 1240 (одну тисячу двісті сорок) гривень 02 копійки судового збору та 1863 (одну тисячу вісімсот шістдесят три) гривні 01 копійку витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про його перегляд без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, будинок 21/1; IBAN НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО 334851.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий О. А. Шишко