Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №183/10358/24 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/10358/24

№ 2/183/1571/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Самарівської міської ради Дніпропетровської області, третя особа – Перша самарівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту що має юридичне значення,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції сторін у процесуальних заявах по суті.

У жовтні 2024 року позивач звернулася до суду з позовом до Самарівської міської ради Дніпропетровської області, в якому просила встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 понад п`ять років до часу відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог посилається на наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована з 16.07.2007 року та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , що підтверджується договором дарування серія АЕЕ № 334508 від 01 жовтня 2001 року.

ОСОБА_2 проживав однією сім`єю як чоловік та дружина з ОСОБА_3 – бабусею позивачки, близько 25 років. Разом з ними проживала донька ОСОБА_3 – мати позивачки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла 2005-2006 року та позивачка – ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 проживав однією сім`єю як чоловік та дружина з ОСОБА_3 близько 25 років без реєстрації шлюбу, а потім почав жити однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з матір`ю позивачки - ОСОБА_4 .

Фактично для позивача ОСОБА_2 був спочатку як дідусь, а потім став вітчимом.

Після смерті ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 продовжувала проживати з ОСОБА_2 , вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет, мали обов`язки один до одного як батько та донька, позивачка опікувалася ним та доглядала до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_5 та після смерті поховала його за власні кошти.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 зазначає, що являється єдиною спадкоємичцею спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому звернулася до Першої новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину.

Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 позивачці було відмовлено, оскільки нею не було надано документів, що підтверджують факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Таким чином позивач змушена звернутися з позовом до суду та доводити своє право на спадкування, як спадкоємець 4 черги спадкування.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року цивільну справу залишено без руху та надано час для усунення недоліків (а.с. 13).

Ухвалою суду від 08 липня 2025 року прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче засідання.

Ухвалою суду від 10 вересня 2025 року витребувано у Першої державної нотаріальної контори Дніпропетровської області належним чином посвідчену копію матеріалів спадкової справи, яка заведена після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Ухвалою суду від 10 вересня 2025 року витребувано у Самарівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області копію актового запису про смерть ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та копію актового запису про смерть ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Ухвалою суду від 16 жовтня 2025 року витребувано у Першої державної нотаріальної контори Дніпропетровської області належним чином посвідчену копію матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 та після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалою суду від 17 березня 2025 року витребувано у Самарівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області копію актового запису про шлюб на ім`я ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 02.04.2026 року призначено розгляд справи по суті.

Позиція сторін в судовому засіданні.

Представник позивача та позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали детальні пояснення щодо обставин проживання спадкодавця, який набув право власності на спадкове майно, спочатку із бабусею позивачка, а потім з його матір`ю. Позивачка зазначила, що ставилася до ОСОБА_2 , як до вітчима. Після смерті матері вона залишилася проживати разом з ним у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначила, що між ними склалися сімейні відносини, які притаманні вітчиму та падчерці.

Відповідач - представник Самарівської міської ради у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Представник Першої самарівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Допитана у судовому засідання свідок ОСОБА_5 повідомила суд, що родину заявниці знає багато років. Після смерті матері та вітчима позивач залишилася проживати у вказаному будинку. Свідок зазначила, що заявниця називала ОСОБА_2 вважала своїм батьком, та після смерті матері проживала разом з ним, похоронила його.

Суд, вилсхавши думку учасників процесу, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 зареєстрована з 16.07.2007 року та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади (зворот а.с. 11).

Власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , що підтверджується договором дарування серія АЕЕ № 334508 від 01 жовтня 2001 року (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 помер, що підтверджується актовим записом пр. смерть № 263 від 26 березня 2018 року (а.с. 37) та після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 вбачається, що єдиним спадкоємцем, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , є позивачка по справі.

Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 заявниці було відмовлено, оскільки заявником не було надано документів, що підтверджують факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 50).

Норми права застосовані судом.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи, згідно з частиною першою статті 29 ЦК України, є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Постанови № 7, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами статті 29, частини другої статті 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно роз`яснень викладених у п.п. 2, 23 Постанови №7, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки (постанова Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 133/960/19 провадження № 61-18742св20).

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю (постанова Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст.78,79 ЦПК України обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.3 ст.77 ЦПК).

Суд вважає, що позивачка за допомогою належних та допустимих доказів довела факт її постійного спільного проживання однією сім`єю разом зі спадкодавцем – ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлення факту постійного сумісного проживання з померлою має для позивачки юридичне значення, оскільки необхідне для встановлення факту прийняття спадщини в розумінні ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України.

Аналізуючи надані заявником та досліджені в судовому засіданні докази суд вважає, що юридичний факт, який просить встановити позивачка, знайшов своє підтвердження та його об`єктивність не викликає сумніву у суду.

А тому, враховуючи зазначені вище обставини та положення діючого законодавства, приймаючи до уваги, що встановлення даного факту має для позивачки має юридичне значення, а саме для встановлення факту прийняття спадщини в розумінні ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Самарівської міської ради Дніпропетровської області, третя особа – Перша самарівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту що має юридичне значення -задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 понад п`ять років до часу відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

- відповідач - Самарівська міська рада Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 34359199, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гетьманська, буд.14;

- третя особа - Перша новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 02891109, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гетьманська, буд.22.

Повне судове рішення виготовлене 18 серпня 2026 року.

Суддя О.В.Сорока.