Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №464/4576/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/4576/25 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.

Провадження № 22-ц/811/654/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

без участі сторін,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 05 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" і ОСОБА_1 , було укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 6990090225.

Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до Договору позики, позикодавець надав позичальнику кредит на суму у розмірі 10 000 грн. 00 коп., шляхом перерахунку на вказаний позичальником рахунок, уключаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_1 ), на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування Позикою, нараховані згідно п. 2.6.1., п.п. 4.1.-4.2. та п. 4.4. цього Договору, його додатків.

Основні умови Договору щодо надання коштів у позику: · п. 2.4. Тип кредиту - кредит; · п. 2.7. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби; · п. 2.5. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів; · п. 3.2. Дати надання кредиту: 05 лютого 2025 року або наступний за ним календарний день; · п. 2.6. Тип процентної ставки - фіксована; · п. 2.6.1. Стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору; · 0.87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше). п. 2.2. Товариство надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. • п. 2.7. Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту.

Однак, ОСОБА_1 , всупереч умовам Договору позики та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 Цивільного Кодексу України, свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.

Станом на 24 червня 2025 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 25 400 грн., яка складається з 10 000 грн.- заборгованість за тілом кредиту; 13 900 грн. заборгованість за процентами; 1 500 грн. комісія за надання кредиту.

З врахуванням зазначених обставин, просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за договором позики № 6990090225 від 05 лютого 2025 року у розмірі 25 400 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 20 січня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 25400 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» 2422,40 грн судового збору.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим та підлягає скасуванню.

Заперечує укладення кредитного договору через відсутність належної ідентифікації та волевиявлення. Зазначає, що реєстрація відповідача в інформаційно-комунікаційній системі (ІКС) Товариства не була завершена у розумінні п. 2.14 Правил, належна ідентифікація через Систему BankID НБУ не проводилася, підписання договору та ознайомлення з паспортом кредиту відбувалося одночасно в рамках одного технічного кроку, що унеможливлювало попереднє незалежне ознайомлення з умовами, суперечить ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та не утворює справжнього волевиявлення.

Наголошує на невідповідність міжнародним стандартам ЮНСІТРАЛ, вважає, що позивач не довів надійності використаного «електронного підпису» (одноразового коду), оскільки не підтвердив його виключний зв`язок з відповідачем, контроль даних у момент підписання та незмінність документа після підписання.

Вважає, що договір про споживчий кредит є нікчемним з таких підстав: фактична денна процентна ставка становить 1,1% на день (що підтверджується розрахунком за формулою зі ст. 8 Закону про споживче кредитування виходячи із заявлених сум), тоді як у договорі вказано 1%, що є прихованням реальної вартості кредиту та тягне нікчемність таких умов.

Умова п. 5.3.2 Договору щодо обов`язкової сплати комісії при відмові від договору суперечить ч. 3-4 ст. 15 Закону про споживче кредитування.

Договір суперечить публічному порядку (ст. 228 ЦК України) та конституційним принципам соціальної держави (ст. 1, 13 Конституції України), оскільки встановлює кабальні умови (реальна річна процентна ставка - 3 849,50%, а загальна вартість кредиту в 4,5 рази перевищує отриману суму) в умовах воєнного стану та об`єктивного зниження платоспроможності населення.

Окрім цього, вважає, що позивач систематично порушував принципи надання фінансових послуг, застосовував нечесну підприємницьку практику (шляхом поширення неповної/суперечливої інформації та введення в оману).

Звертає увагу, що позивач перерахував кошти не безпосередньо відповідачу, а через третю особу - ТОВ «ФК «Контрактовий дім», залучення якої не передбачено умовами кредитного договору.

Вважає, що долучені до матеріалів справи квитанція та лист від ТОВ «ФК «Контрактовий дім» підтверджують лише внутрішню операцію з перерахування коштів на рахунок посередника як «забезпечувального платежу» за іншим договором, але жодним документом не підтверджено фактичне зарахування коштів на рахунок відповідача.

Стверджує, що передача персональних даних відповідача третій стороні (ТОВ «ФК «Контрактовий дім» та ТОВ «МОБІЗОН») відбулася без його відома та згоди, що робить відповідні докази недопустимими на підставі ст. 78 ЦПК України.

Просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення 18 вересня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 05 лютого 2025 року між позивачем (кредитодавцем) як фінансовою установою та відповідачем (позичальником) укладено договір надання грошових коштів у кредит за № 6990090225 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства в особистому кабінеті шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора - 2895 за номером телефону НОМЕР_2 . Договір та угоди також підписано кредитодавцем.

Даний факт підтверджується електронним витягом ТОВ «МОБІЗОН» про надання інформації з реєстру відправлених SMS-повідомлень, за яким 05 лютого 2025 року о 17.04 год доставлено повідомлення з кодом 2895 за номером +380678556260. ТОВ «МОБІЗОН» за договором № 191021-01 від 19 жовтня 2021 року надає позивачу послуги із забезпечення через телекомунікаційні мережі загального користування доступу до системи та можливість передачі сформованих замовником повідомлень до центрів мобільних операторів (тобто, інтернет послуги (розсилка повідомлень).

Відповідно до анкети клієнта, про що свідчить витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи позивача, відповідачем надано всі свої персональні дані, мобільний номер телефону та електронну пошту.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

За обумовленими та погодженими на власний розсуд сторонами умовами договору: сума кредиту 10 000 грн. на строк 360 днів; стандартна процентна ставка в день: 1 % за кожен день користування протягом перших 180 днів; 0,87 % за кожен день користування кредитом, починаючи з 181 календарного дня; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 21 день (останній платіж з періодом внесення 3 дні); погоджено графік платежів - щомісячне погашення кредиту у розмірі 2100 грн та 1827 грн (останній платіж 10 261 грн); комісія за надання кредиту - 15 % від суми наданого кредиту; у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або комісії за надання кредиту та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту (в тому числі і всіх платежів, передбачених даним договором), строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі; кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 .

Підписуючи кредитний договір, кредитодавець та позичальник як сторони досягли усіх істотних умов, їх волевиявлення було вільним; відповідач на час укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо його умов, не відкликав своєї згоди на його укладення, за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до договору не звертався.

Позивачем умови укладеного договору виконано та здійснено переказ у розмірі 10000 грн кредиту на зазначену у договорі карту відповідача НОМЕР_1 за допомогою внутрішньодержавної платіжної системи «ФІНАНСОВИЙ ЗВІТ», що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції від 05 лютого 2025 року (ID операції 1553658286) ТОВ ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ».

Додатково успішність операції підтверджено відомостями ТОВ ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», викладеними у листі від 15 липня 2025 року.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо неотримання вказаних коштів чи неналежність йому карти НОМЕР_1 , на яку здійснено переказ суми кредиту.

Позивач, покликаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору, долучає розрахунок заборгованості у розмірі 25400 грн, з яких: 10000 грн - за тілом кредиту; 13900 грн - за процентами; 1500 грн - комісія за надання кредиту.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання порушено майнові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит № 6990090225 від 05 лютого 2025 року в розмірі 25400 грн, з яких: 10000 грн - за тілом кредиту; 13900 грн - за процентами; 1500 грн - комісія за надання кредиту.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

05 лютого 2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс», як кредитодавцем та ОСОБА_1 , як позичальником було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 6990090225.

Кредитний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 17 листопада 2024 року складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник, при укладенні Договору був попередньо ознайомлений.

Згідно з п. 2.1. Кредитного договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Веб-сайт. Ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет, в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний Позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві (в т.ч через месенджери).

Згідно з п. 10.6.10.7. кредитного договору, позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під Офертою, яка містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «підписати».

Після створення Сторонами електронних підписів Одноразовими ідентифікаторами, текст оферти, реквізити підписів, які дають змогу встановити дату та час вчинення кожною з Сторін дій спрямованих на ознайомлення з Паспортом Кредиту та підписання цього Договору, та реквізити сертифікату кваліфікованого електронного підпису директора Товариства або уповноваженого працівника Товариства, зберігаються в файлі формату, що унеможливлює зміну чи видалення інформації. (п. 10.6.10.8. Кредитного договору).

На підтвердження укладення кредитного договору між кредитодавцем та позичальником, позивач додає доказ підтвердження направлення одноразового ідентифікатора (2895) для підпису кредитного договору № 6990090225 від 05 лютого 2025 року та одноразового ідентифікатора (7071) для підпису паспорта споживчого кредиту, на фінансовий номер телефону відповідача: + 380678556260.

Зазначені одноразові ідентифікатори вказані також у Кредитному договорі та паспорті споживчого кредиту після їх підписання сторонами.

Договір позики № 6990090225 від 05 лютого 2025 року був підписаний електронним підписом позичальника ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора «2895», чим підтверджено укладання між сторонами такої угоди, оскільки без використання позичальником інформаційно-телекомунікаційної системи, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписання накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Зі змісту кредитного договору № 6990090225 від 05 лютого 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електронну адресу, адресу місця проживання/реєстрації, номер рахунку, номер мобільного телефону.

Із зазначеного позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що позичальником здійснено усі необхідні дії, спрямовані на укладення договору № 6990090225 від 05 лютого 2025 року.

Без здійснення вказаних дій відповідачем, кредитний договір не був би укладений між сторонами, тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Таким чином, просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем.

Відповідач не надав жодних доказів несанкціонованого доступу до його особистого кабінету, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.

Колегія суддів вважає, що укладений між ТОВ «Іннова фінанс» та ОСОБА_1 договір про надання грошових коштів у кредит № 6990090225 від 05 лютого 2025 року, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Підписавши електронний договір про договір про надання грошових коштів у кредит № 6990090225 від 05 лютого 2025 року ОСОБА_1 підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту та засвідчив у встановленій законом формі свою обізнаність з усіма умовами кредитування.

Згідно довідки від 15 липня 2025 року №1300 вбачається інформація про успішне здійснення платіжної операції згідно договору №160523/1 від 16 травня 2023 року, укладеного ТОВ «Іннова фінанс» з ТОВ «ФК «Контрактовий дім», із зазначенням реквізитів такої операції, а саме: номера транзакції, суми переказу, дати та часу проведення операції, номера замовлення, номер картки НОМЕР_1 , ПІБ ОСОБА_1 , а також статусу операції «успіх» (а.с. - 119).

Також з даних квитанції до платіжної інструкції ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №20124-1354-187381264 вбачається, що 05 лютого 2025 року платником ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» здійснено переказ кредитних коштів в сумі 10 000 грн. отримувач ТОВ «ФК «Контрактовий дім» із призначенням платежу «кредитні кошти від ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" поповнення картки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , ІД операції: 11553658286».

Саме такий номер картки для зарахування коштів зазначено позичальником у договорі позики №6990090225 від 05 лютого 2025 року, укладеному з ТОВ «Іннова фінанс».

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» співпрацює з ТОВ «Іннова Фінанс», як клієнтом, на підставі Договору №160523/1 від 16 травня 2023 року про надання послуг з приймання та переказу платежів (а.с. - 43-46), в системі «EasyРау» (небанківський оператор платіжних та фінансових сервісів в Україні), укладення якого передбачено ч. 1,2 ст. 29 Розділу 4 «Умови надання платіжних послуг» Закону України «Про платіжні послуги».

За Договором № 160523/1 від 16 травня 2023 року, зокрема відповідно до п.п. 1.1.-1.2. клієнт доручає ФК за відповідну плату здійснювати перекази коштів (платежів) з використанням Реєстру виплат на користь Отримувачів відповідно до правил МПС для сервісів Visa Direct/Master Card Money Send.

З огляду на викладене вище, кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що надані у справі докази у своїй сукупності підтверджують факт перерахування ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» кредитних коштів на зазначену відповідачем платіжну картку та належне виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за договором.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач отримав кредитні кошти, однак вчасно їх не повернув, не виконав зобов`язання за договором про надання грошових коштів у позику №6990090225 від 05 лютого 2025 року, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості в розмірі 10 000 грн. за тілом кредиту.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

За змістом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України регламентовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язуватися повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позивач, крім тіла кредиту, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за процентами в розмірі 13 900 грн.

На підтвердження розміру заборгованості, позивачем надано детальний розрахунок суми заборгованості за договором (а.с. - 40-42), з якого вбачається, що заборгованість відповідача станом на 24 червня 2025 року становить 25 400 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту - 10 000 грн., заборгованості за відсотками 13 900 грн. та комісії 1 500 грн.

З матеріалів справи, а саме зі змісту договору № 6990090225 від 05 лютого 2025 року, вбачається, що між ТОВ «Іннова Фінанс» та відповідачем були погоджені умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у розмірі 10 000 грн. строком користування 360 днів.

Відповідно до п. 2.6.1 договору, сторони погодили, що у межах строку кредиту застосовується 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів, з моменту укладення договору та 0,87% за кожен день користування кредитом, починаючи з 181 календарного дня.

Разом з цим, п.2.11.3.1 Договору сторони погодили стандартну процентну ставку, яка становить 0,98% в день та застосовується у межах строку кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, а розмір і порядок їх сплати визначаються договором.

Ураховуючи, що умови щодо сплати процентів були погоджені сторонами договору позики, а нарахування процентів здійснювалося у межах погодженого строку кредитування, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 13 900 грн.

Відповідачем існування вказаної заборгованості за відсотками належними, достатніми та переконливими доказами не спростовано, власного контррозрахунку заборгованості не надано, тоді як наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором є належним та допустимим доказом наявності у ОСОБА_1 заборгованості.

Покликання апелянта на нарахування кредитором процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою, що перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, визначений Законом України «Про споживче кредитування», спростовуються умовами договору про надання грошових коштів у кредит № 6990090225 від 05 лютого 2025 року та розрахунком заборгованості.

З розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитними коштами нараховувалися за процентною ставкою, що становить 1 % від суми наданого кредиту в день.

Таким чином, нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося за визначеною умовами договору процентною ставкою, що не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, визначений частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Доводи апеляційної скарги щодо несправедливості розміру нарахованих кредитором процентів та його суперечність принципам розумності та добросовісності, є необґрунтованими, оскільки проценти за користування кредитними коштами нараховано за передбаченою умовами договору процентною ставкою, яка не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений законом.

Окрім цього, як убачається з матеріалів справи, нарахування процентів здійснювалося позивачем у межах строку користування кредитом, передбаченого кредитним договором, та відповідно до погоджених сторонами умов щодо розміру процентної ставки і порядку її застосування. Такі проценти є платою за користування кредитними коштами, а не заходом відповідальності за порушення зобов`язання, і мають компенсаційний характер, передбачений умовами договору та нормами цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Так, у п.2.7. кредитного договору №6990090225 від 05 лютого 2025 року сторонами також погоджено, що за користування кредитом позичальник сплачує комісію за надання кредиту у 15% від суми кредиту. Згідно з п.5.4.1. договору позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту, штрафи та пеню та інші платежі передбачені договором.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша цієї статті у редакції, чинній на час укладення кредитного договору).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів, зокрема рішення суду, яким встановлено що п.2.7. договору, яким сторонами погоджена сплата комісійної винагороди за надання кредиту було визнано недійсним, або звернення відповідача до Товариства із заявою про зміну цього пункту договору, тобто відповідач при укладенні договору погодився зі всіма його умовами, а відтак, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати зазначену умову кредитного договору нікчемною.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача з відповідача обумовленої у договорі комісії у розмірі 1 500 грн.

Відповідачем, у передбаченому ст. 12, 81 ЦПК України порядку, не спростовано, що під час укладення договору про надання грошових коштів у кредит він діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови, був належним чином ознайомлений з обсягом відповідальності за невиконання його умов та розміром.

ОСОБА_1 , укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.