Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №463/9466/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/9466/25 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.

Провадження № 22-ц/811/1730/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів, –

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом доОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що Шевченківським районним судом м. Львова 24 квітня 2023 року у справі №466/3141/23 видано судовий наказ, яким вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу /заробітку/ шомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 вітня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23 листопада 2023 року у справі №462/7922/23 з ОСОБА_1 стягнено аліменти на утримання матері ОСОБА_2 у розмірі 1/6 частини доходу /заробітку щомісячно, починаючи з 12 жовтня 2023 року і довічно.

Крім того, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2024 року у справі №462/844/24 з ОСОБА_1 стягнено аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання дитини- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частини доходу /заробітку щомісячно, починаючи з 01 лютого 2024 року і досягнення дитиною повноліття.

Крім того, рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 серпня 2024 року у справі №720/178/21 ОСОБА_1 визнано батьком неповнолітнього сина - ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Редеуці Сучавського повіту Республіки Румунія, громадянина Республіки Румунія. Рішення набуло законної сили 27 вересня 2024 року.

На утримання сина ОСОБА_8 , позивач також сплачує аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 3500 грн., що підтверджується договором про сплату аліментів та участь батька у вихованні дитини від 29 березня 2025 року, укладений письмово з матір?ю дитини ОСОБА_9 .

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2025 року у справі №462/2111/25 з ОСОБА_1 стягнено аліменти на утримання батька ОСОБА_10 у розмірі 1/8 частини доходу /заробітку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і довічно.

Наголошував, що при винесенні даних судових наказів та рішень суду не було враховано обставини, що фактично розмір нарахованої заробітної плати позивача коливається від 25 908,20 грн до 26 254,04 грн, при цьому на аліменти відраховується 18 093,14 грн, залишок заробітної плати з урахуванням всіх відрахувань зазначених у довідці становить близько 7 700,00 грн. Також він з цієї суми має сплатити аліменти на утримання сина ОСОБА_8 в розмірі 3 500,00 грн., що підтверджується письмово укладеним договором про стягнення аліментів на участь батька у вихованні дитини від 29 березня 2025 року. Крім того, на даний час позивач має заборгованість зі сплати аліментів на утримання батька ОСОБА_1 в розмірі більше 12 000,00 грн, про що йому було повідомлено при отриманні довідки про доходи. Таким чином, фактично йому залишається на проживання дохід в розмірі 4200,00 грн, який не спроможний забезпечити навіть базові людські потреби, а тому він був змушений звернутися до суду із зазначеним вище позовом.

З врахуванням наведеного, просив:

1) Змінити розмір аліментів стягнутих на підставі судового наказу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2023 року у справі №466/3141/23 та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . у розмірі 1/8 частини з усіх видів доходу /заробітку/ шомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2023 року у справі №466/3141/23.

2) Змінити розмір аліментів, стягнених рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 23 листопада 2023 року у справі №462/7922/23 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання матері з 1/6 частини доходу /заробітку/ на 1/8 частину доходу /заробітку/ щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і довічно.

Раніше виданий виконавчий лист №462/7922/23 від 25 грудня 2023 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання матері в розмірі 1/6 частини доходу /заробітку/ відізвати від виконання.

3) Змінити розмір аліментів, стягнених рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 13 березня 2024 року у справі №462/844/24 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 , на утримання дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/6 частини доходу /заробітку/ на 1/8 частину доходу /заробітку/ щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Раніше виданий виконавчий лист №462/844/24 від 15 квітня 2024 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини доходу /заробітку/ щомісячно, відізвати від виконання.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 – задоволено частково.

Зменшено розмір аліментів з 1/4 частки від усіх видів доходів до 1/5 частки від усіх видів доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , згідно судового наказу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2023 року у справі № 466/3141/23.

Зменшено розмір аліментів з 1/6 частки від усіх видів доходів до 1/8 частки від усіх видів доходів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь матері ОСОБА_2 , згідно рішення Залізничного районного суду м.Львова від 23 листопада 2023 року у справі №462/7922/23, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і довічно.

Зменшено розмір аліментів з 1/6 частки від усіх видів доходів до 1/8 частки від усіх видів доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_11 , згідно рішення Залізничного районного суду м.Львова від 13 березня 2024 року у справі №462/844/24.

В решті вимог позову - відмовлено.

У новому розмірі аліменти стягнуто з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 211,20 грн судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 211,20 грн судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 484,48 грн судового збору.

Вищенаведене рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що на час ухвалення рішення 28 вересня 2023 року у справі №466/7688/23 про відмову у зменшенні аліментів, не існували обставини, які існують на теперішній час, а саме: стягнення за рішенням суду аліментів на утримання: сина ОСОБА_12 , сина ОСОБА_13 , батьків-інвалідів ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , тому, суд не може брати це рішення за основу і мотивувати відмову наявністю встановлених в рішенні суду обставин, які вже давно змінилися.

Суд не врахував справедливого балансу, між захистом прав неповнолітніх дітей, оскільки на утримання сина ОСОБА_12 стягнуто 1/8 частину, на утримання сина ОСОБА_13 стягнуто аліменти в сумі 3000 грн., на утримання батьків стягнено аліменти в розмірі 1/8 частини, в той час як на утримання дочки ОСОБА_14 , суд вважає справедливим стягнення 1/5 частини його заробітку.

В той же час, відповідачка не надала суду жодного належного та допустимого доказу наявності на її утриманні ще будь-яких осіб крім дочки ОСОБА_14 , яку вона зобов`язана утримувати в тій же мірі, що і він.

Після сплати всіх нарахованих йому аліментів, в його розпорядженні з заробітної плати на особисті витрати залається лише сума в розмірі 4 694.57 грн., якої не вистачає навіть на забезпечення базових потреб.

Просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2026 року в частині зменшення розміру аліментів скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

21 серпня 2026 року на адресу суду від ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Вважає вимога заявника про зменшення розміру аліментів до 1/8 частини абсолютно безпідставною.

Наголошує, що зважаючи на сучасну вартість життя, стрімке зростання цін на продукти, одяг та медичні послуги, сума стягуваних аліментів не покриває 1/2 усіх реальних потреб дитини, а є лише необхідним доступним мінімумом для її належного розвитку, який батько просить зменшити.

Окрім цього, зазначає, що має на утриманні непрацездатних батьків, мати — ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та батько — ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є пенсіонером і його єдиним джерелом доходу є пенсія за віком.

Звертає увагу, що покладання всіх витрат на дитину виключно на матір, з урахуванням необхідності утримання її літніх батьків, ставить її сім?ю у вкрай скрутне матеріальне становище.

Не погоджується з твердженням позивача про те, що розмір аліментів на його неповнолітню доньку має бути зменшений через необхідність утримання його непрацездатних батьків ( ОСОБА_2 та ОСОБА_10 ).

Зазначає, що матеріалами справи беззаперечно підтверджується, що батьки позивача є повністю матеріально забезпеченими особами, які мають у власності значну кількість нерухомості (квартири, капітальні гаражі, паркомісця та земельні ділянки, частина з яких офіційно здається в оренду та приносить регулярний пасивний дохід). Більше того, вже після встановлення інвалідності та отримання судових рішень про стягнення аліментів із сина, мати Позивача придбавала нову нерухомість у м. Львові та здійснила продаж квартири на суму 1 850 000,00 грн, що повністю виключає будь-який стан нужденності.

Також у матеріалах справи наявні докази того, що у батьків позивача, крім сина, є повнолітня працездатна донька — ОСОБА_17 , яка зареєстрована як ФОП, отримує дохід і за законом має рівний обов?язок щодо утримання батьків, проте до неї жодних вимог не висувалося.

Звертає увагу, що позивач не лише свідомо нехтує своїми прямими батьківськими обов?язками щодо виховання дитини, а й став безпосередною причиною виникнення значних додаткових витрат на її лікування та психологічну реабілітацію.

Внаслідок протиправної, агресивної та аморальної поведінки позивача, неповнолітня ОСОБА_5 отримала важкий психотравмуючий досвід. Дитина стала безпосереднім свідком вчинення позивачем фізичного насильства — побиття її матері ( ОСОБА_4 ) та бабці ( ОСОБА_15 ).

За вказаним фактом вчинення протиправних дій правоохоронними органами було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження № 62025140110001216.

Згідно з висновком дитячого психолога ОСОБА_18 , який наявний у матеріалах справи, у дитини виявляються глибинні деструктивні та негативні емоції, безпосередньо пов?язані з особою батька, а саме: стійкі фобії, страх, агресія та травматичні спогади раннього дитинства. На тлі цього донька висловлює категоричне і усвідомлене небажання спілкуватися з батьком.

Покладання на відповідачку одноосібного обов?язку щодо подолання наслідків цієї травми, оплати послуг психологів та реабілітологів, у поєднанні з намаганням позивача зменшити аліменти до 1/8 частини, є цинічним проявом зловживання своїми правами та грубим порушенням права дитини на належний рівень духовного та фізичного розвитку.

Наголошує на тому, що позивач має стабільний дохід, який дозволяє йому пропорційно та належним чином виконувати свої обов?язки перед усіма дітьми без шкоди для інтересів спільної доньки ОСОБА_5 .

Зазначає, що позивач повністю самоусунувся від матеріального забезпечення доньки поза межами примусового стягнення коштів. Він жодного разу не виявив інтересу щодо наявності у дитини сезонного одягу, взуття чи шкільного приладдя, а також не бере жодної добровільної участі у фінансуванні відпочинку, оздоровлення чи лікування доньки.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2026 року без змін.

Також, у відзиві відповідачка просила поновити строк на подання відзиву, посилаючись на те, що вона не має зареєстрованого електронного кабінету в системі «Електронний суд», копію апеляційної скарги з додаками не отримувала. Про наявність апеляційної скарги їй стало відомо після самостійного аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень.

26 серпня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив. Просить відмовити в поновленні ОСОБА_4 строку на подачу відзиву, а вимоги апеляційної скарги задовольнити в повному обсязі.

Наголошує, що ним було направлено рекомендованим листом ще 21 травня 2026 року ОСОБА_4 апеляційну скаргу з переліком доданих до неї документів, що

підтверджується описом-вкладенням Укрпошти, які нею отримані.

Звертає увагу, що представнику ОСОБА_4 – адвокату Альховській С.В. було достовірно відомо про подачу мною апеляційної скарги, оскільки вона є зареєстрованим користувачем Електронного суду, яка також мала повідомити ОСОБА_4 про подачу мною апеляційної скарги.

Вважає, що всі зазначені ОСОБА_4 у відзиву твердження не відповідають фактичним обставинам справи.

Наголошує, що в нього на утриманні крім дочки ОСОБА_14 перебувають ще двоє неповнолітніх дітей, які також потребують належного забезпечення.

Зазначає, що наявність майна у власності його батьків та визнання ним позову про

стягнення аліментів на їх утримання не має ніякого відношення до даної справи,

оскільки аліменти з мене стягнуті рішенням суду і вона підлягає безумовному

виконанню.

Звертає увагу, що відповідачка ОСОБА_4 має середній заробіток більше 40 тис. грн. щомісячно, і також має нести обов`язок щодо утримання дочки.

Також зазначає, що жодних психологічних травм дитині не завдавав, любить свою дочку і завжди робив для неї все можливе.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску визначеного судом строку на подання відзиву, колегія суддів виходить з наступного.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 120 ЦПК України).

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Колегія суддів враховує, що до апеляційної скарги надано докази направлення її копії ОСОБА_4 , разом із тим, згідно трекінгу Укрпошти за номером поштового відправлення 82 3010 0010 466 (т.2 а.с. – 26), таке відправлення не було вручено та повернуто за з закінченням терміну зберігання.

Заперечення ОСОБА_1 на поновлення строку на подання відзиву, які зводяться до того, що представнику ОСОБА_4 – адвокату Альховській С.В. було достовірно

відомо про подачу мною апеляційної скарги, оскільки вона є зареєстрованим

користувачем Електронного суду, яка також мала повідомити ОСОБА_4 про

подачу мною апеляційної скарги, колегія суддів не бере до уваги.

Так, в матеріалах цивільної справи №463/9466/25 відсутні документи, які підтверджують повноваження адвоката Альховської С.В. на представництво інтересів ОСОБА_4 в Львівському апеляційному суді.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем копії апеляційної скарги, а також, що право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, апеляційний суд продовжує ОСОБА_4 строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та приймає його.

11 серпня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, доводи апеляційної скарги підтримує.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 18 вересня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом та матеріалами справи встановлено, що Шевченківським районним судом м. Львова 24 квітня 2023 року було видано судовий наказ у справі №466/3141/23 (2-н/466/850/23) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку. Стягнення аліментів вирішено проводити з моменту пред?явлення заяви 03 квітня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.

Державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Львові Західного МУ МЮ 13 травня 2024 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату згідно судового наказу у справі №466/3141/23 (2-н/466/850/23).

Крім того, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23 листопада 2023 року у справі №462/7922/23 з ОСОБА_1 стягнено аліменти на утримання матері ОСОБА_2 у розмірі 1/6 частини доходу /заробітку щомісячно, починаючи з 12 жовтня 2023 року і довічно.

Державним виконавцем Залізничного ВДВС у м. Львові Західного МУ МЮ 13 травня 2024 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату згідно виконавчого листа у справі №462/7922/23 виданого 25 грудня 2023 року.

Крім того, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2024 року у справі №462/844/24 з ОСОБА_1 стягнено аліменти на користь ОСОБА_19 на утримання дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини доходу /заробітку щомісячно, починаючи з 01 лютого 2024 року і досягнення дитиною повноліття.

Державним виконавцем Залізничного ВДВС у м. Львові Західного МУ МЮ 15 травня 2024 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату згідно виконавчого листа у справі №462/844/24, виданого 15 квітня 2024 року.

Крім того, рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 серпня 2024 року у справі №720/178/21 ОСОБА_1 визнано батьком неповнолітнього сина - ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Редеуці Сучавського повіту Республіки Румунія, громадянина Республіки Румунія. Рішення набуло законної сили 27 вересня 2024 року.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 02 січня 2026 року у справі №462/8231/25 позов ОСОБА_20 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено. Вирішено стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_20 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000,00 грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення повноліття. Як вбачається з тексту рішення, ОСОБА_1 позовні вимоги визнав, не заперечив проти стягнення аліментів у розмірі 3 000,00 грн щомісячно.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2025 року у справі №462/2111/25 з ОСОБА_1 стягнено аліменти на утримання батька ОСОБА_10 у розмірі 1/8 частини доходу /заробітку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і довічно.

Державним виконавцем Залізничного ВДВС у м. Львові Західного МУ МЮ 09 липня 2025 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження згідно виконавчого листа у справі № 462/2111/25 виданого 17 червня 2025 року.

Згідно довідки про доходи №548 від 25 вересня 2025 року за період з березня 2025 року по серпень 2025 року ОСОБА_1 було нараховано 155 928,27 грн заробітної плати/грошового забезпечення, з них утримано військовий збір – 2 338,92 грн. Крім того, утримано за ВП №71736256 – 25 628,56 грн, за ВП №74822215 – 27 184,40 грн, за ВП №74829273 – 27 184,40 грн, а за ВП №78567426 – 3 017,02 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнали позов, а також беручи до уваги рівний обов`язок батьків по утриманню дітей, суд вважав, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).

ОСОБА_1 оскаржує рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2026 року, виключного в частині позовних вимог до ОСОБА_4 .

У зв`язку з чим, колегія суддів не перевіряє законність рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2026 року в іншій частині.

Так, судом та матеріалами справи встановлено, що 12 грудня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який було зареєстровано Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №673.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 01 серпня 2019 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який зареєстрований 12 грудня 2015 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №673.

Від спільного шлюбу у сторін є донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 08.02.2017 року.

24 квітня 2023 року Шевченківським районним судом м. Львова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , в розмірі 1/4 від заробітку (доходу) батька, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.

В подальшому, у липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом про зменшення розміру аліментів з 1/4 частини до 1/8 частини із всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Мотиви вказаної позовної заяви зводились до того, що ОСОБА_4 при зверненні із заявою про видачу судового наказу приховала відомості про наявність у ОСОБА_1 дитини від першого шлюбу – ОСОБА_7 , який також перебуває на його утриманні.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28.09.2023 року у справі №466/7688/23, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів - відмовлено. Мотиви вказаних судових рішень зводяться до того, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з наявністю дитини від попереднього шлюбу. Суди також звернули увагу на те, що відповідно до судового наказу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2023 року розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_7 , без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини – ОСОБА_5 , та суперечитиме її інтересам.

Крім того, судами зазначено, що відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта батькам позивача належить велика кількість нерухомого майна, зокрема, квартири, земельні ділянки та гаражі. Батьки позивача ОСОБА_1 отримують пенсію по інвалідності.

Щодо позовної вимоги до ОСОБА_4 , суд першої інстанції, встановивши зміну сімейного та матеріального стану позивача у зв`язку з укладенням другого шлюбу, народженням у цьому шлюбі дитини та необхідністю утримання батьків-пенсіонерів і третьої дитини, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення визначеного судовим наказом Шевченківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2023 року у справі № 466/3141/23 розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 ,з 1/4 до 1/5 частки від усіх видів доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З таким висновком колегія суддів погоджується виходячи із наступних підстав.

Згідно з вимогами статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на користь кого вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами статті 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно зі статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Таким чином, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Звертаючись з позовом до суду, позивач як ну підставу позовних вимог посилався на те, що після видачі судового наказу судового наказу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2023 року, у нього змінився сімейний стан він одружився та в цьому шлюбі в нього народився син - ОСОБА_7 . Окрім цього, звертав увагу, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23 листопада 2023 року у справі №462/7922/23 з нього стягнено аліменти на утримання матері ОСОБА_2 у розмірі 1/6 частини доходу, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 13 березня 2024 року у справі №462/844/24 з нього стягнено аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання дитини - ОСОБА_7 у розмірі 1/6 частини доходу /заробітку щомісячно, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2025 року у справі №462/2111/25 з нього стягнено аліменти на утримання батька ОСОБА_10 у розмірі 1/8 частини доходу /заробітку щомісячно, а рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02 січня 2026 року у справі №462/2111/25 з нього стягнуто на користь ОСОБА_20 , аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_8 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Наголошував, що з врахуванням всіх стягнень за рішеннями судів, в також з наявної заборгованості зі сплати аліментів, йому фактично залишається на проживання дохід в розмірі 4200 грн, який не спроможний забезпечити навіть базові людські потреби.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23, «зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів».

Крім того, Верховний Суд наголошував на тому, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) вказав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).

Установлені вище обставини у їх сукупності вказують на те, що після видачі судового наказу Шевченківським районним судом м. Львова від 24 квітня 2023 року у справі №466/3141/23, у відповідача дійсно змінився сімейний стан, а також матеріальне становище, адже з нього стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , матері ОСОБА_2 та батька ОСОБА_10 .

Отже, встановлена судом зміна сімейного та матеріального стану відповідача після видачі зазначеного судового наказу стала підставою для зменшення судом першої інстанції розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/5 частки від усіх видів доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19, зроблено висновок, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Під час вирішення питання про визначення розміру стягнення аліментів, суд не обмежується лише рівнем доходу платника аліментів, а має право оцінювати загальні життєві обставини і потреби дитини.

Колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 182 СК України наявність у платника аліментів дітей від іншого шлюбу є обставиною, яка підлягає врахуванню при визначенні розміру аліментів.

Водночас зазначена обставина не звільняє позивача від виконання встановленого законом обов`язку щодо утримання дитини від попереднього шлюбу та не може бути підставою для фактичного обмеження її права на необхідне та достатнє забезпечення гармонійного розвитку.

Наявність у відповідача двох інших дітей, які потребують утримання та батьків, які також перебувають на його утриманні, безумовно, підлягає врахуванню при визначенні розміру аліментів, однак сама по собі не свідчить про неможливість позивача брати належну участь в утриманні спільної з ОСОБА_4 доньки.

Колегія суддів вважає, що при визначенні розміру аліментів необхідно враховувати потреби всіх дітей, при цьому належне утримання однієї дитини не повинно забезпечуватися за рахунок обмеження права іншої дитини на належне утримання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що встановлений судом першої інстанції розмір аліментів в 1/5 частки від усіх видів доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, відповідає вимогам сімейного законодавства.

Суд першої інстанції належним чином мотивував свій висновок про визначення розміру аліментів саме у розмірі 1/5 частки від заробітку (доходу), провівши належну оцінку матеріального стану позивача, а також інтересів дитини - ОСОБА_5 .

Визначений судом розмір аліментів забезпечить право дитини на нормальний життєвий рівень, достатній для її фізичного, морального, культурного і соціального розвитку.

Зменшення розміру стягуваних аліментів до 1/8 частки від усіх видів доходів, з врахуванням того, що позивач має на утриманні ще двох непоанолвтніх діьей та батьків, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суперечитиме її інтересам.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не надала доказів наявності на її утриманні інших осіб, крім дочки ОСОБА_14 , а також про її офіційне працевлаштування та отримання доходу у розмірі близько 45 000 грн. щомісячно, не свідчать про наявність підстав для зменшення розміру аліментів до 1/8 частки.

Сам по собі факт працевлаштування матері дитини – ОСОБА_4 та отримання нею доходу, не звільняє батька від обов`язку брати участь в утриманні дитини та не є підставою для покладення більшої частини витрат на її утримання на матір.

Обов`язок батьків щодо утримання дитини є рівним, при цьому при визначенні розміру аліментів враховуються матеріальний стан та можливості кожного з батьків, а також потреби дитини.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не може брати до уваги встановлені обставини в рішенні суду у справі №466/7688/23, не заслуговують на увагу так як відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з цим, варто наголосити, що суд першої інстанції не поклав в основу оскаржуваного рішення обставини, встановлені у справі № 466/7688/23, а врахував їх у сукупності з іншими встановленими у цій справі обставинами, забезпечуючи справедливий баланс між інтересами неповнолітніх дітей та правами позивача.

Інші доводи апеляційної скарги, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду першої інстанції, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2026 року– залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.