Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №336/4248/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 17.09.2026 Справа № 336/4248/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/4248/25 Головуючий у 1-й інстанції: Дацюк О.І. Провадження № 22-ц/807/1338/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Трофимової Д.А.,

суддів: Гончар М.С.,

Кочеткової І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою Запорізької міської ради на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2026 року у справі за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення недоотриманих доходів,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року Запорізька міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів), в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 03.04.2017 до 31.07.2024, в розмірі 499 687,72 грн та судовий збір за подання позову в розмірі 5 996,26 грн.

У квітні 2026 року представник Запорізької міської ради Мироненко Н.О. сформувала в системі «Електронний суд» заяву про забезпечення позову, в якій просила суд: накласти арешт в межах ціни позову на нерухоме майно – будівлю магазину літ. Ж-2, загальною площею 318,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 880138823101, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28836066 від 21.03.2016), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізької міської ради судові витрати в розмірі 1 331,20 грн за подачу заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2026 року заяву Запорізької міської ради про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення недоотриманих доходів повернуто заявникові.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Запорізька міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 29.09.2021р. Запорізькою міською радою прийнято рішенням № 4 «Про дострокове припинення повноважень Запорізького міського голови», яким було достроково припинено повноваження Запорізького міського голови ОСОБА_2 , та рішення № 5 «Про здійснення повноважень Запорізького міського голови», яким надано право секретарю Запорізької міської ради Куртєву А.В. тимчасово здійснювати повноваження Запорізького міського голови. 24.04.2024р. Запорізькою міською радою прийнято рішенням № 4 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Запорізької міської ради VІІ скликання ОСОБА_3 », яким достроково припинили повноваження секретаря Запорізької міської ради VІІ скликання КУРТЄВА А.В. та рішенням № 5 «Про обрання секретаря Запорізької міської ради», обрано секретарем Запорізької міської ради ОСОБА_4 та надано право секретарю Запорізької міської ради Харченко Р.В. тимчасово здійснювати повноваження Запорізького міського голови.

Звертає увагу, що заява про забезпечення позову у справі № 336/4248/25 була подана 09.04.2026 до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя в електронній формі через офіційний електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі – ЄСІТС) представником Запорізької міської ради Мироненко Н.О. Разом із заявою про забезпечення позову було додано документи, що підтверджують повноваження особи: довіреність на ОСОБА_5 , Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 22.05.2024 та від 09.07.2025.

Витяг щодо представництва від 22.05.2024 отримано підсистемою «Електронний суд» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань шляхом автоматизованого доступу та підписано кваліфікованою електронною печаткою підсистеми «Електронний суд», що відповідає приписам ч. 2 ст. 245 ЦПК України.

Зауважує, що Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 09.07.2025 (сторінка 10) уповноважує Мироненко Н.О. вчиняти дії від імені Запорізької міської ради без довіреності в судах України в порядку самопредставництва з правом підписання документів.

Крім того, повноваження представника позивача підтверджуються довіреністю від 22.05.2024 року, сформованою в підсистемі «Електронний суд».

Також звертає увагу, що представник позивача змінила прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, що підтверджується відповідними документами.

Запорізька міська рада, як юридична особа публічного права, є учасником ЄСІТС та здійснює процесуальну взаємодію із судами через підсистему «Електронний суд», що підтверджується поданням процесуальних документів у справі саме в електронній формі через офіційний електронний кабінет, що відповідає вимогам ЦПК України та Регламенту функціонування ЄСІТС.

Вважає, що документи, подані представником Запорізької міської ради Мироненко Н.О. через підсистему «Електронний суд», є належним способом реалізації процесуальних прав сторони та не можуть бути відхилені виключно з мотивів їх електронної форми.

Учасники справи наданим процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористались.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо повернення заяви позивачеві.

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки в даній справі оскаржується ухвала про повернення заяви, то її розгляд проведено без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2026 року - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що заява підписана Мироненко Н.О., натомість на підтвердження повноважень представника не надано документів, які б підтверджували її повноваження. Копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 10.07.2025 року не підтверджує наявності у Мироненко Н.О. відповідних повноважень на день подання заяви про забезпечення позову. Будь-яких інших документів (посадової інструкції, довіреності, тощо) надано не було. Враховуючи викладене, оскільки заяву підписано особою, яка не підтвердила наявності повноважень на її підписання та подання, суд дійшов висновку про необхідність повернення заяви.

Проте, погодитися з такими висновками суду не можна з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про забезпечення позову у справі за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення недоотриманих доходів, яка підписана представником Запорізької міської ради Мироненко Н.О.

З довіреності у порядку передоручення від 22.05.2024 року вбачається, що Харченко Р.В. уповноважує в порядку передоручення Білик Н.О. представляти інтереси Запорізької міської ради в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи. Довіреність видана без права передоручення іншим особам. Довіреність дійсна до моменту її скасування.

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань вбачається, що Мироненко Н.О. має повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (вчиняти дії від імені юридичної особи в судах України в порядку самопредставництва без окремого доручення керівника з усіма правами, наданими законом учасникам справи, з правом підписання документів та засвідчення їх копій документів, окрім прав щодо укладення мирової угоди, визнання повністю або частково позовних вимог, зміни предмету або підстав позову, відмови від позовних вимог, зменшення розміру позовних вимог, подання заяв про відкликання позовної заяви, апеляційної скарги, касаційної скарги, подання заяви про розгляд справи без участі представника) – представник.

Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно із частиною першою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У пунктах 18, 25 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21), вказано, що «починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 910/16580/23 уточнено попередній висновок та зазначено, що якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах само представництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).

Отже, за наявності інформації щодо такої особи в ЄДР, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 58 ЦПК, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з ЄДР як на достовірні.

Заявником надані відомості з ЄДР, які підтверджують повноваження Мироненко Н.О. діяти за правилами самопредставництва від імені Запорізької міської ради.

Отже, суд першої інстанції помилково не врахував додану до заяви про забезпечення позову виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, у зв`язку з чим зробив невірний висновок про повернення заяви, чим обмежив заявника у здійсненні права на звернення з заявою до суду.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.

Статтею 382 ЦПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Запорізької міської ради задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2026 року у цій справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 17 вересня 2026 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: М.С. Гончар

І.В. Кочеткова