Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №332/1990/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 16.09.2026 Справа № 332/1990/25

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 332/1990/25 Пр. № 22-ц/807/1284/26Головуючий у 1-й інстанції: Блажко У.В. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.

за участі секретаря Товстопятко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2026 року у справі за заявою ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (надалі - ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ), заінтересована особа: УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ про визнання ОСОБА_1 безвісно відсутнім

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ звернулось до суду з вищезазначеною заявою в порядку окремого провадження (а.с. 2-11), з урахуванням уточнень (а.с.17-37), в якій просило визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безвісно відсутнім.

В обґрунтування своєї заяви ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ зазначало, що старший сержант поліції Стоволос Дмитро Володимирович, ІНФОРМАЦІЯ_2 , з листопада 2015 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції України в Запорізькій області. 20.11.2020 року за № 12020080030001431 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом безвісного зникнення ОСОБА_1 , поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння Заводського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Наказом ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ від 01.12.2020 року № 492 о/с зараховано у розпорядження органу поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0090876), поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння Заводського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ, з 01 грудня 2020 року відповідно до п. 4 ч. 1 статті 67 Закону України «Про Національну поліцію». Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські, які зараховані в розпорядження відповідно до пунктів 1-2 частини першої цієї статті, продовжують проходити службу згідно із законом, виконуючи обов`язки служби відповідно до тимчасових функціональних обов`язків, визначених керівником відповідного органу (закладу, установи) поліції, з урахуванням попередніх посад, які обіймав поліцейський, рівня його знань та професійного досвіду. Відповідно до ч. 7 ст. 67 Закону України «Про Національну поліцію» грошове забезпечення поліцейських, зарахованих у розпорядження, виплачується в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України - в розмірі, встановленому за посадою, яку займав поліцейський на дату зарахування в розпорядження (крім премії). Оскільки факт визнання поліцейського Стоволоса Д.В. безвісно відсутнім чи оголошення померлим в судовому порядку не підтверджено, то остаточне рішення стосовно припинення ОСОБА_1 служби в ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ не може бути прийнято. Метою звернення до суду є зменшення фінансового навантаження на бюджет України, оскільки після набрання законної сили рішення суду про визнання ОСОБА_1 безвісно відсутнім буде припинено проходження служби в поліції останнього і йому буде припинено нарахування грошового забезпечення.

В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Блажко У.В. (а.с.12). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.40-41) провадження у цій справі відкрито в порядку окремого провадження, витребувано від: - Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради відомості про останнє місце проживання (реєстрації) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме суду місце проживання якого є: АДРЕСА_1 , а також відомості про осіб, які проживають чи проживали (зареєстровані чи були зареєстровані) за однією адресою зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - від Заводського відділу ДРАЦС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) копії актових записів про народження, смерть, укладення шлюбів, зміну імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та копії актових записів про народження, у яких батьком зазначений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - заінтересованої особи Управління Державної міграційної служби у Запорізькій області відомості, чи документувався ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закордонним паспортом, та надати суду копії документів, які слугували підставою для видачі вказаній особі паспорту громадянина України та закордонного паспорту; - Державної прикордонної служби України інформацію, чи перетинав державний кордон України громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з листопада 2020 року по дату надання відповіді.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2026 року (а.с.159-162) у задоволенні вищезазначеної заяви заявника у цій справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, заявник ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ у своїй апеляційній скарзі (а.с.168-187) просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ та визнати ОСОБА_1 безвісно відсутнім.

В автоматизованому порядку 20.04.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (а.с.188). Ухвалою апеляційного суду від 20.04.2026 року (а.с.189) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 30.04.2026 року (а.с.192). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 01.05.2026 року (а.с.194), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.195) з урахуванням відповідного навантаження палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, штату суддів Запорізького апеляційного суду; відпустки судді-доповідача у період з 13.07.2026 року по 21.08.2026 року включно (довідка -а.с. 207).

Заінтересована особа (довідка про доставку електронного документу – копії ухвали апеляційного суд про відкриття апеляційного провадження у цій справі – 03.05.2026 року – а.с. 200) не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу заявника у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч.3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Ухвалою апеляційного суду (а.с. 211) розгляд цієї справи було призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання сторони заявника – апелянта (а.с. 208-210).

У дане судове засідання повідомлений апеляційним судом належним чином про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с.204-206), представник заінтересованої особи УДМС УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ не з`явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив, клопотання про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності представника заінтересованої особи, який не з`явився, за присутності в залі суду представника заявника ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ – Кравченка О.М. (а.с.182-185).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, який не зміг надати чіткої відповіді, чому заявник свого часу не звільнив з роботи ОСОБА_1 за прогул тощо ще до оголошення останнього у розшук у 2021 році у відповідному кримінальному провадженні, а продовжував нараховувати роками останньому грошове забезпечення за відсутності останнього на роботі, тим самим здійснюючи фінансове навантаження на бюджет України, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цієї справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга заявника ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ підлягає залишенню без задоволення у цій справі з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вищезазначеної заяви заявника, керувався ст. ст. 77-81, 263-265, 294, 305-308 ЦПК України та виходив із того, що зазначені обставини не виключають припущення про навмисність відсутності ОСОБА_1 в місці його останнього відомого місця проживання та унеможливлюють встановлення юридичного складу, який необхідний для визнання особи безвісно відсутньою.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, при вирішенні цієї справи судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з листопада 2015 року проходив службу в ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ, перебував на посаді поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння Заводського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ.

За інформацією слідчого Запорізького районного управління поліції Нестерова Едуарда від 30.04.2025 року № 5418/40-2025 18 листопада 2020 року, близько 09 години ранку, ОСОБА_1 , не повідомивши нікого про свої наміри, пішов з місця свого постійного проживання, а саме: АДРЕСА_1 , і до теперішнього часу його місце перебування невідоме. У наведеній інформації слідчим зазначено, що на теперішній час, враховуючи обставини вчиненого злочину та отримані відомості, орган досудового розслідування вважає найбільш вірогідною та обґрунтованою версією, яка наразі відпрацьовується, про те, що ОСОБА_1 самостійно залишив місце мешкання та переховується через боязнь бути притягненим до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, пов`язаного з розтратою ввіреного йому майна (копія а.с. 29-36).

Згідно з повідомленням Адміністрації Державної прикордонної служби України станом на 13.05.2025 року у базі даних відсутні відомості щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.11.2022 року по 23.05.2025 року (копія - а.с. 57).

За відомостями Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 з 12.12.1995 року по 01.09.2020 року (копія - а.с. 58).

Разом зі ОСОБА_3 були зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Як вбачається з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 22.05.2025 року № 1406090, відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у реєстрі відсутні (копія - а.с. 48).

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як встановлено з відповіді від 22.05.2025 № 1406107, відомості про ОСОБА_1 відсутні (копія - а.с. 49).

Відповідно до відповіді від 22.05.2025 року № 14061118 інформації за реєстраційним номером картки платника податків ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не знайдено (копія - а.с. 50).

На виконання ухвали суду першої інстанції заінтересована особа УДМС в Запорізькій області листом від 05.06.2025 року повідомила, що за обліками УДМС в Запорізькій області наявна інформація про те, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України 12.12.1995 року Заводським РВ УМВС України в Запорізькій області серії НОМЕР_2 . Інформація про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 за обліками УДМС в Запорізькій області відсутня (копія - а.с. 66).

За актовим записом про народження, копія якого надана Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Наказом т.в.о. начальника ГУНП в Запорізькій області від 01.12.2020 року № 492 о/с старший сержант поліції ОСОБА_1 увільнений з посади поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння Заводського відділення поліції Дніпровського відділу поліції та зарахований у розпорядження ГУНП зі збереженням всіх видів грошового забезпечення, крім премії (копія - а.с.7). Підставою для зарахування у розпорядження зазначений пункт 4 ч. 1 ст. 67 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якого зарахування поліцейських наказами по особовому складу в розпорядження органів поліції для подальшого проходження служби під керівництвом посадових осіб, уповноважених призначати на посади поліцейських, допускається у разі, якщо поліцейський відсутній за місцем проходження служби та за місцем проживання і більше десяти днів близьким родичам невідомо, де він перебуває, - до повернення поліцейського (у разі неприйняття іншого рішення про подальше проходження ним служби в поліції) або до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим.

Як встановлено з відповідей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, у 2021 році доходи ОСОБА_1 складалися з дивідендів у розмірі 1929,00 грн, соціальної виплати у розмірі 2063,50 грн та виплат військовослужбовцям, нарахованих ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (копія - а.с. 52).

У період з 2022 року по І квартал 2025 року до доходів ОСОБА_1 входять щомісячні виплати військовослужбовцям, нараховані ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області (а.с. 53-56).

Як встановлено з листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ від 11.12.2025 року № 12671-2025, грошове забезпечення, яке підлягало виплаті ОСОБА_1 , з квітня 2021 року до листопада 2025 року включно депонується на рахунку ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ, відкритому у ГУ ДКСУ в Запорізькій області, сума депонованих коштів складає 141322,60 грн (копія а.с. 127).

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість зміни в судовому порядку правового статусу фізичної особи шляхом визнання її безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, що визначено пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України. Необхідність у зміні правового статусу фізичної особи виникає у зв`язку з тим, що невизначеність правового становища особи, яка тривалий час відсутня у місці свого постійного проживання, створює певні перешкоди щодо реалізації суб`єктивних прав фізичними та юридичними особами, які перебувають із нею в певних правовідносинах.

Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

Відповідно до ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місті її постійного проживання немає відомостей про її місце перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Таким чином, для визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинні бути наявними певні наступні умови: відсутність протягом одного року в місці постійного проживання фізичної особи; відсутність відомостей в місці такого проживання про фізичну особу протягом року; неможливість установлення місця перебування фізичної особи. Згідно зі ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи та дату отримання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи. Зазначена норма регулює правовідносини у разі їх невизначеності, яка викликана тим, що тривала відсутність громадянина у місці його постійного проживання за відсутності відомостей про його місце перебування зачіпає права та інтереси фізичних та юридичних осіб, з якими він знаходиться у правових зв`язках. Згідно з ч. 1 ст. 307 ЦПК України суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.

Звертаючись до суду із заявою про визнання особи безвісно відсутньою, ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ посилалося на те, що визнання ОСОБА_1 безвісно відсутнім необхідно для оформлення припинення служби в поліції останнього, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції припиняється наказами керівників, яким надано право звільняти зі служби в поліції, у разі: смерті (загибелі) поліцейського - на підставі свідоцтва про смерть; визнання судом поліцейського безвісно відсутнім чи оголошення померлим - на підставі відповідного рішення суду, що набрало законної сили. Звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції зменшить фінансове навантаження на бюджет України, оскільки йому буде припинено нарахування грошового забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що останнім відомим місцем реєстрації ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_2 . Факт відсутності ОСОБА_1 за останнім відомим місцем його реєстрації та постійного проживання з листопада 2020 року по дату розгляду справи у суді першої інстанції підтвердили допитані у судовому засіданні свідки батько ОСОБА_9 та двоюрідна сестра ОСОБА_5 . Разом з тим, факт відсутності спілкування ОСОБА_1 з батьком та двоюрідною сестрою сам по собі не є доказом того, що ОСОБА_1 є безвісно відсутнім.

Крім того, для визнання фізичної особи безвісно відсутньою потрібні такі умови: 1) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; 3) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; 4) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою; 5) виключення припущення про навмисність відсутності особи, яка може бути обумовлена ухиленням від здійснення покладених на неї законом обов`язків щодо утримання дітей, повернення боргів, встановленого законом порядку розірвання шлюбу, ухиленням від кримінальної відповідальності тощо.

Наведені юридичні факти й утворюють юридичний склад, необхідний для визнання особи безвісно відсутньою. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.05.2018 року у справі № 225/1297/17, від 29.08.2019 року у справі № 225/2576/17.

Проте, із повідомлення Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, від 24.10.2025 року № 17-02-13677/202, яке надано на виконання ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя віл 11.06.2025 року, встановлено, що слідчими ТУ ДБПР у м. Мелітополі здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020080000000891 від 11.12.2020 року за ч. 2 ст. 191 КК України, яке відповідно до рішення прокурора від 10.12.2020 року було об`єднано із кримінальним провадженням № 12020080030001465 від 27.11.2020 року за ч. 3 ст. 191 КК України. У подальшому, 05.07.2021 року, з матеріалів кримінального провадження № 12020080030001465 від 27.11.2020 року в окреме провадження виділено матеріали досудового розслідування за №; 62021080020000136, у якому письмово повідомлено про підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України. Станом на 23.10.2020 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021080020000136 від 05.07.2021 року зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України у зв`язку з оголошенням підозрюваного ОСОБА_1 в розшук.

Доводи апеляційної скарги заявника ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ є такими, що фактично дублюють доводи заяви заявника у цій справі у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію заявника, яку він та його представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою.

В силу вимог ст. 294 ч. 2 ЦПК України (Порядок розгляду справ окремого провадження) з метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5, 294 ч. 2 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи: заслуховував пояснення заявника, досліджував надані останнім у цій справі докази в обґрунтування його вищезазначеної заяви у цій справі, витребував відповідну інформацію ухвалами суду за власною ініціативою (а.с.40-41, 75-76), допитував свідків тощо.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України).

Заявник та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування наявності підстав для задоволення вищезазначеної заяви заявника у цій справі саме з вищезазначеною заявленою ним метою - зменшення фінансового навантаження на бюджет України.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України також сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги заявника, проте це не спростовує правильність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильність висновків суду першої інстанції у цій справі.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі стороною заявника апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги заявника ГУНП В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Встановлено, що рішенням, яке оскаржується, суд першої інстанції не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни. Також, в разі відмови заявнику у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі, останній не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова апеляційним судом складена 18.09.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Онищенко Е.А. Трофимова Д.А.