Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №172/2777/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 172/2777/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,

суддів – Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бочкор Іван Васильович на заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2026 року, ухвалене головуючим суддею Надопта А.А., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики

встановив:

У лютому 2026 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 18.04.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №1323569, за умовами якого відповідачу передано у борг грошові кошти в сумі 2 000,00 гривень, які останній зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування ними. Відповідач в неналежний спосіб виконував взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за договором позики у загальному розмірі 6 770 гривень, з яких: 2 000,00 гривень основний борг та 4 770 гривень нараховані проценти.

В подальшому, Позикодавцем/Первісним кредитором відступлено право вимоги за вказаним вище Договором позики, зокрема: 26.10.2021 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу № 2610 від 26.10.2021 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1323569 від 18.04.2021.

03.04.2023 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1323569 від 18.04.2021.

Відповідач ОСОБА_1 всупереч умовам кредитного договору, свої зобов`язання не виконує. У зв`язку з цим, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму заборгованості за Договором позики №1323569 від 18.04.2021, в розмірі 6 770 гривень, з яких: 2 000,00 гривень основний борг та 4 770 гривень нараховані проценти, а також понесені судові витрати по справі, з яких: 2 422,40 гривень судовий збір та 4 500 гривень витрати на правничу допомогу.

Заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» суму заборгованості за Договором позики від 18.04.2021 №1323569 в розмірі 6 770 гривень, з яких: 2 000,00 гривень основний борг та 4 770,00 гривень нараховані проценти.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» сплачену суму судового збору у розмірі 2 422,40 гривень та 1 000 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

30.03.2026 ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2026 року в якій просив заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути борг в розмірі 2 000 гривень, а в решті позовних вимог – відмовити.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2026 року.

Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бочкор І.В., подав апеляційну скаргу на таке, в якій просить скасувати оскаржуване заочне судове рішення та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити частково в межах суми 2 000,00 гривень.

Вказує, що заочне рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права та за неповного з`ясування всіх істотних обставин справи.

Зазначає, що він з початку повномасштабного вторгнення перебуває у лавах ЗСУ та не зміг повернути вчасно борг, оскільки брав участь у захисті територіальної цілісності України.

На переконання відповідача, він повинен бути звільнений від сплати відсотків за користування позикою на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінпром Маркет» вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а заочне рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

З копії документів, які долучено представником відповідача, не можливо встановити період проходження військової служби, зокрема в період нарахування процентів, а також не можливо встановити чи мобілізований відповідач, чи перебуває на військовій службі за контрактом.

Відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів підтвердження проходження ним проходження військової служби по мобілізації в період з 19.04.2021 по 16.08.2021 (період нарахування процентів за договором позики №1323569), а тому підстав для скасування нарахованих процентів немає.

Адвокат Бочкор І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав відповідь на відзив у якому заперечив щодо викладеного у відзиві на апеляційну скаргу та вказав, що військовослужбовці звільнені від нарахування відсотків під час їх перебування на військовій службі.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 18.04.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №1323569 (далі, - Договір), за умовами якого відповідачу передано у борг грошові кошти в сумі 2 000,00 гривень, які останній зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування ними.

Згідно п. 2 Договору, позику надано строком на 30 днів. Процентна ставка в день становить 1,99% від суми позики.

Процентна ставка за понадстрокове користування позикою складає 2,70% від суми позики.

Відповідно до п. 6.5. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ОСОБА_1 ідентифікований первісним кредитором шляхом використання одноразового ідентифікатора tOAgH3d2oy, який є аналогом електронного підпису та такий підписав 18.04.2021 Договір позики №1323569.

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 29.09.2025 за №КД-000054281/ТНПП, 18.04.2021 успішно здійснено операцію сумою 2 000,00 гривень номер платежу №f1b4a519-258c-4213-b11f-837cf84fedd1 отримувач ОСОБА_1 отримав кошти на номер картки № НОМЕР_1 .

26.10.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» укладено договір факторингу №2610, згідно якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до Боржників, зазначених в Реєстрі Заборгованостей (Додаток №1 до цього Договору), в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги).

26.10.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» підписали Акт прийому-передачі Реєстру Заборгованостей за Договором факторингу №2610 від 26.10.2021, згідно якого клієнт передав, а фактор прийняв оригінал Реєстру Заборгованостей від 26.10.2021, після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованостей від боржників і фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період січень 2021 року по грудень 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія Управління активами», ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» сплачено 15 285 951,84 гривень за відступлення прав вимог на рахунок ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №030423-ФК, згідно якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників зазначених в Реєстрі Заборгованостей (Додаток №1 до цього Договору), в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги).

03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» підписано акт прийому-передачі Реєстру Заборгованостей за Договором факторингу №030423-ФК, згідно якого право вимоги за Договором позики №1323569 перейшло від ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» до ТОВ «Фінпром Маркет».

Актом звірки взаєморозрахунків підтверджується факт оплати за договором факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 на користь ТОВ «Фінансова компанія Управління активами».

Перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається та сторонами спору не заперечується, що 18.04.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №1323569 (далі, - Договір), за умовами якого відповідачу передано у борг грошові кошти в сумі 2 000,00 гривень, які останній зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування ними.

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ОСОБА_1 ідентифікований первісним кредитором шляхом використання одноразового ідентифікатора tOAgH3d2oy, який є аналогом електронного підпису та такий підписав 18.04.2021 Договір позики №1323569.

Тобто, Договір позики підписано відповідачем за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора. Договір укладено згідно вимог ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом акцепту відповідачем розміщеної на сайті кредитодавця відкритої оферти.

Строк кредитування, який погодили між собою сторони становить 30 днів, тобто до 17.05.2021. Однак, відповідно до п. 6.5. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у разі несвоєчасного повернення позики відбувається автопролонгація строком на 90 днів.

З наданих позивачем документів, зокрема з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем не здійснено платежів на погашення заборгованості, а тому 17.05.2021 відбулась автопролонгація Договору та останній день закінчення строку такого становить 16.08.2021.

За цей період відповідачем здійснювалось нарахування заборгованості за процентною ставкою 1,99% від суми позики, тобто 39,80 гривень (2 000 х 1,99%) в день, що за 120 днів становить 4 770 гривень.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди нарахування позивачем відсотків за період з 18.04.2021 по 16.08.2021, оскільки відповідач є військовослужбовцем, який з початку повномасштабного вторгнення несе службу в лавах ЗСУ та на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повинен бути звільнений від нарахування відсотків за користування позикою.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

У своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.09.2024 у справі №426/4264/19 виснував, що висновки судів про застосування до спірних правовідносин пункту 15 статті 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки положення цього закону стосуються виключно мобілізованих позичальників та за фактичних обставин у справі, встановлених під час неодноразового її розгляду, на спірні правовідносини не поширюються.

У вищезгаданій справі касаційний суд виснував, що судам слід було вирішити питання про стягнення з відповідачів на користь банку процентів за користування кредитом, а також трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом, без урахування наявності у позичальника пільг згідно з Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів – витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Водночас, на вказану пільгу мають право мобілізовані позичальники безвідносно до факту їх безпосереднього звернення до фінансової установи чи банку із заявою щодо звільнення його від нарахування на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки Закон захищає таких позичальників та не пов`язує звільнення їх від нарахування процентів з подією звернення до банку чи фінансової установи із відповідною заявою.

Слід погодитись з позицією викладеною у відзиві на апеляційну скаргу, що ОСОБА_1 не надав ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді докази його перебування в складі ЗСУ на момент нарахування процентів за Договором позики №1323569 за період з 18.04.2021 по 16.08.2021.

Саме відповідач, як військовослужбовець та особа, яка має право на дану пільгу згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повинен довести, що на час дії Договору він перебував в лавах ЗСУ, оскільки за такий період він має право бути звільненим від сплати відсотків за користування позикою.

Таким чином, позивач правомірно нарахував за період з 18.04.2021 по 16.08.2021 відсотки за користування позикою в розмірі 4 770,00 гривень.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 гривень задоволених Виноградівським районним судом Закарпатської області, то відповідач у поданій ним апеляційній скарзі не заперечує даний розмір стягнутих витрат та не надає докази неспівмірності та необґрунтованості даної суми задоволеної судом першої інстанції, а тому таку суму витрат на правову допомогу колегія суддів залишає без змін.

Отже, колегія суддів керуючись ст. 375 ЦПК України, залишає подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу без задоволення, а заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2026 року – без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бочкор Іван Васильович, залишити без задоволення.

Заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2026 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: