Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №354/704/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 354/704/26

Провадження № 22-ц/4808/1873/26

Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючої (суддя-доповідач) Пнівчук О. В.,

суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Задна Роксолана Євгенівна, на ухвалу Яремчанського міського суду від 28 липня 2026 року, усправі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за порушення зобов`язань за попереднім договором та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за порушення зобов`язань за попереднім договором та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Яремчанського міського суду від 28 липня 2026 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за порушення зобов`язань за попереднім договором та відшкодування моральної шкоди зупининено до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вказує, що суд не надав жодної правової оцінки доводам позивача щодо заперечення про зупинення провадження в частині зловживання ОСОБА_2 своїми процесуальними правами. Так, в іншій справі в якому останній є позивачем він не подавав клопотання про зупинення провадження у зв`язку з мобілізацією, що свідчить про недобросовісність його поведінки. Вважає, що відповідач не позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, оскільки діє через представника.

Крім того відповідно з долученої довідки ОСОБА_2 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , яка знаходиться в АДРЕСА_1 , тобто служить у військовій частині за місцем свого фактичного проживання. Також неодноразово протягом липня 2026 року він перебував в Надвірнянському районі, с. Поляниця, уч. Прелуки, що підтверджується скріншотами відеофіксації з камер будинку сусідів позивачки. Представниця скаржниці вказувала, що з метою з`ясування обставин перебування відповідача 15 липня 2026 року в с. Поляниця нею направлявся адвокатський запит до військової частини, на який відповідь не отримана.

Відзиву на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі, суд врахував, що відповідач на час розгляду справи проходить військову службу за призовом під час мобілізації у складі Збройних Сил України, переведених на воєнний стан, висловив волю щодо зупинення провадження у справі та заперечує проти її розгляду за його відсутності та за участю представника.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, переведених на воєнний стан.

З вказаним висновком колегія суддів погоджується.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 , позивачка просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в розмірі 2 640 000,00 грн за порушення зобов`язань за попереднім договором, 771 088,24 грн інфляційних втрат, 265 591,34 грн три проценти річних та 100 000,00 грн моральної шкоди.

Встановлено, що ОСОБА_2 з 30.06.2026 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у складі військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується долученою довідкою військової частини НОМЕР_1 №1200/148/9/63/897 від 13.07.2026.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених: пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

У зв`язку з військовою агресією на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

До основних засад судочинства частиною третьої статті 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина третя статті 13 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22 зазначає, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке. Системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження / збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.

За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.

Отже, під час застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.

У справі встановлено, відповідач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . Отже, він перебуває у лавах Збройних Сил України та забезпечує стримування збройної агресії проти України у період воєнного стану, запровадженого у зв`язку із воєнною агресією.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що існують обставини, які, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, унеможливлюють продовження розгляду цивільної справи та наявність яких є підставою для зупинення провадження у справі, а тому обов`язком суду є зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені у воєнний стан.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що у відповідача є представник, та він не позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, не заслуговують на увагу з огляду на те, що цивільний процесуальний закон наділяє особу певними процесуальними правами, зокрема, брати участь безпосередньо у судовому засіданні, давати пояснення, надавати докази, ставити питання іншим учасникам справи. Обов`язок забезпечити особі реалізацію її процесуальних прав покладено на суд. При цьому саме сторона обирає чи буде вона приймати участь особисто чи через свого представника.

У справі, що переглядається, ОСОБА_2 заявив клопотання через свого представника про зупинення провадження у справі у зв`язку з проходженням військової служби в лавах ЗСУ та неможливістю брати участь у судовому засіданні.

Твердження апеляційної скарги про недобросовісність поведінки відповідача не підтверджене жодними належними і допустимими доказами. Подання заяви про зупинення провадження у справі є реалізацією передбаченого законом процесуального права та саме по собі не може свідчити про зловживання.

Дотримання судом першої інстанції норм процесуального права не порушує доступ позивача до правосуддя і гарантує дотримання процесуальних прав обох сторін, їх право на справедливий судовий розгляд.

Разом із тим, колегія суддів зауважує, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, учасники справи не позбавлені права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідних клопотань.

Колегія суддів також не вбачає підстав для задоволення заяви представника позивачки про витребування з військової частини НОМЕР_1 відомостей щодо проходження ОСОБА_2 військової служби, а також причин, у тому числі службових, його перебування 15 липня 2026 року за адресою: АДРЕСА_2 , та відсутності цього дня у військовій частині.

Так, факт проходження ОСОБА_2 військової служби у складі Збройних Сил України підтверджується наявною у матеріалах справи відповідною довідкою, достовірність якої представником позивача не спростована.

Водночас відомості щодо місця перебування ОСОБА_2 15 липня 2026 року, причин його перебування за вказаною адресою та відсутності у цей день у військовій частині не стосуються обставин, які мають значення для вирішення питання про наявність передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України підстав для зупинення провадження у справі, та не спростовують факту проходження ним військової служби.

Крім того, зазначене клопотання про витребування доказів позивачем у суді першої інстанції не заявлялося, а обґрунтування неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, не наведено.

Відтак, в задоволенні клопотання належить відмовити.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, та не містять підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Задна Роксолана Євгенівна, залишити без задоволення, а ухвалу Яремчанського міського суду від 28 липня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: І. В. Бойчук

О. О. Томин