Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №344/19091/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/19091/25

Провадження № 22-ц/4808/1155/26

Головуючий у 1 інстанції Кіндратишин Л. Р.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,

секретаря Петріва Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у представника Акціонерного товариства «Таскомбанк» – адвоката Лавріва Віталія Павловича на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2026 року, ухвалене в складі судді Кіндратишин Л. Р. в місті Івано-Франківську, у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року представник АТ «Таскомбанк» - Лаврів В. П. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 13 березня 2024 року АТ «Таскомбанк» та відповідач підписали заяву-договір про комплексне банківське обслуговування, яку необхідно розуміти як кредитний договір № 002/25271692-CK_SB.

На підставі договору відповідачу було відкрито поточний рахунок у національній валюті, встановлено кредитний ліміт у розмірі 200 000 грн та надано кредитні кошти в розмірі 49292,91 грн з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом - 37%.

Також 13 березня 2024 року сторони підписали заяву-анкету №002/25257906-SP щодо приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», згідно якої відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 100 000 грн та надано кредитні кошти у розмірі 49984,85 грн, строком на 12 місяців з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом – 0,22%.

Позивач умови кредитних договорів виконав належним чином, водночас відповідач порушив взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення коштів та сплати процентів за користування ними, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 01 вересня 2025 року становить: за кредитним договором № 002/25271692-CK_SB від 13 березня 2024 року 91258,05 грн (заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. прострочена) – 49994,85 грн, заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена) – 41263,20 грн) та за кредитним договором №002/25257906-SP від 13.03.2024 – 106927,02 грн (заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. прострочена) – 49 984,85 грн грн, заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена) – 56 942,17 грн), а тому позивач просить стягнути з відповідача 198185,07 грн. заборгованості за кредитними договорами.

Враховуючи наведене, представник позивача просив суд стягнути із відповідача на користь товариства вказану заборгованість за кредитними договорами, а також понесені судові витрати.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2026 року частково задоволено позов АТ «Таскомбанк».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» суму заборгованості станом на 01 вересня 2025 року в розмірі 141 242,90 грн за:

- кредитним договором № 002/25271692-CK_SB від 13 квітня 2024 року в розмірі 91 258,05 грн, з якої 49 994,85 грн - заборгованість по тілу кредиту, 41 263,20 грн - заборгованість по процентам;

- кредитним договором № 002/25257906-SP від 13 березня 2024 року заборгованість по тілу кредиту в розмірі 49 984,85 грн.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 726,40 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову АТ «Таскомбанк», суд першої інстанції виходив із того, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт укладення між сторонами кредитних договорів та наявність заборгованості за ними.

Водночас щодо кредитного договору № 002/25257906-SP від 13 березня 2024 року суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення процентів, оскільки позивач не надав належних доказів погодження сторонами умов щодо їх сплати, а також доказів руху кредитних коштів за відповідним рахунком. За таких обставин суд стягнув за цим договором лише заборгованість за основною сумою боргу.

Щодо кредитного договору № 002/25271692-CK_SB від 13 березня 2024 року суд установив, що факт укладення договору, отримання відповідачем кредитних коштів та розмір заборгованості підтверджуються належними доказами. При цьому відповідач не надав доказів на спростування доводів позивача, а матеріали справи містять відомості про часткове погашення заборгованості, що додатково підтверджує існування кредитних правовідносин між сторонами. З огляду на наведене суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за цим договором.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції здійснив розподіл судових витрат та стягнув із відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Представник АТ «Таскомбанк» – Лаврів В. П. на рішення суду в частині відмови у стягненні процентів за кредитним договором подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 13 березня 2024 року між АТ «Таскомбанк» та відповідачем укладено кредитний договір № 002/25257906-SP, умовами якого, зокрема, передбачено процентну ставку за встановленим кредитним лімітом у розмірі 0,22 % (пункт 1.2 договору) та строк користування кредитними коштами тривалістю 12 місяців з автоматичною пролонгацією.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, тоді як останній належним чином умови договору не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість. При цьому розмір заборгованості визначено відповідно до умов кредитного договору та підтверджено поданими до суду доказами.

Крім того, відповідач здійснював часткове погашення заборгованості за кредитним договором. Здійснення ним платежів на виконання договору підтверджує, що сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, у тому числі щодо розміру процентної ставки та порядку сплати процентів за користування кредитними коштами. Відтак висновок суду першої інстанції про те, що позивач не надав належних доказів погодження сторонами умов щодо сплати процентів, а також доказів руху кредитних коштів за відповідним рахунком, є необґрунтованим та не відповідає наявним у справі доказам.

Враховуючи наведене, представник товариства просить рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судове засідання сторони не з`явилися.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 13.03.2024 між Акціонерним товариством « ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 підписано заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування в межах проекту «izibank», яка підписана обома сторонами, відповідно до якої відповідач просив відкрити поточний рахунок у гривні НОМЕР_1 для власних потреб для зберігання коштів, виконання платіжних операцій, відповідно до умов договору, надати фізичну пластикову платіжну картку.

Крім того, 13.03.2024 ОСОБА_1 підписав заяву №002/25257906-SP про приєднання до частини 2 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку на видачу платіжної карти, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» до якої відповідач просив відкрити поточний рахунок у гривні НОМЕР_2 для власних потреб та випустити платіжну картку для здійснення операцій за рахунком.

Підписанням цієї заяви-договору на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки акцептував публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua, на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і приєднався до умов договору. Погодився, що кредитний ліміт встановлено на максимально доступну суму (з урахуванням індивідуальних даних) клієнта, що складає 200000 грн. Договір підписано 13.03.2024 УЕП ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 42-46).

Відповідно до п. 1.2. максимальна сума загального ліміту кредитування рахунку складає 100000 грн, розмір процентів за користування кредитом становить: на операції з оплати придбаних товарів (робіт, послуг) в торговельній мережі та мережі Інтернет, Мобільному за стосунку Sportbank – 0,00001% річних – пільгова процентна ставка при виконанні умов Пільгового періоду, - 0,22% в день – при невиконанні умов пільгового періоду та після нього, - 0,26% в день – підвищена процентна ставка на строкову заборгованість у разі наявності простроченої заборгованості; на операції з видачі готівки та перекази на іншу картку, операції з безготівкових переказів з рахунку – 0,22% в день – на строкову заборгованість за кредитом, - 0,32% в день – підвищена процентна ставка на строкову заборгованість у разі наявності простроченої заборгованості.

13.03.2024 між сторонами підписано згоду та запевнення Клієнта до Договору, згідно з якою ОСОБА_1 підтвердив, що до укладення Договору ознайомлений з умовами Договору, у тому числі Тарифами, Правилами користування електронними платіжними засобами емітованими АТ «Таскомбанк».

Згідно з довідкою директора АТ «Таскомбанк», ОСОБА_1 з 13.03.2024 є власником поточного рахунку у валюті гривня № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви-Анкети на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування з номером кредитного договору № 002/25271692-CK_SB від 13.03.2024, № карти НОМЕР_3 , відкритого в АТ «Таскомбанк» (т.1 а.с. 22).

Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору №002/25257906-SP від 13.03.2024 укладеному з позичальником ОСОБА_1 станом на 01.09.2025, загальна заборгованість 106927,02 грн, яка складається із : 49984,85 грн заборгованості по тілу кредиту (в тому числі прострочена), 56942,17 грн заборгованість по відсоткам (в тому числі прострочена) (т.1 а.с. 41).

У виписці по особовому рахунку кредитного договору №002/25257906-SP з 13.03.2024 по 01.09.2025 відображений рух коштів позичальника (а.с. 174-186).

Факт надання кредитних коштів підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 в АТ «Таскомбанк».

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах ,зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання водному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до правил ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як було встановлено судом, 13.03.2024 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву №002/25257906-SP про приєднання до частини 2 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку на видачу платіжної карти, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Таскомбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Проте підписана сторонами заява №002/25257906-SP про приєднання до частини 2 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку на видачу платіжної карти, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» не містить всіх істотних умов, а саме: сплати відсотків за користування наданим кредитними коштами, їх розмір та порядок нарахування.

За ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норми ст. 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з положеннями ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із наданих позивачем доказів тільки заява №002/25257906-SP містить підпис відповідача. Водночас, ця заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, а саме щодо розміру процентів за користування кредитом.

У матеріалах справи міститься виписка по особовому рахунку, з якої вбачається фактичне використання коштів позичальником, що само по собі не підтверджує факт ознайомлення відповідача із розміром відсотків за користування кредитом.

Щодо доводів апелянта про те, що підписання заяви та здійснення відповідачем платежів на виконання договору підтверджує, що сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, у тому числі щодо розміру процентної ставки та порядку сплати процентів за користування кредитними коштами, то такі колегія суддів відхиляє.

Так, у згаданій заяві не зазначено процентна ставка за користування кредитними коштами, строк дії договору та умови його повернення. На що правильно звернув увагу суд першої інстанції.

Крім того, наданий АТ «Таскомбанк» витяг з Публічної пропозиції (оферти) на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в документі про умови кредитування, який безпосередньо підписаний позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

У свою чергу, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг, відсутність у заяві погодженої домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком Публічна пропозиція (оферта) АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обставин, викладених в позовній заяві.

Зазначене позбавляє суд можливості перевірити розрахунок заборгованості та дійти висновку про розмір заборгованості за відсотками.

З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема і щодо розміру відсотків за користування кредитом, оскільки вказане спростовується дослідженими судом апеляційної інстанції доказами, що наявні в матеріалах справи.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Натомість вимог про стягнення процентів за користування кредитом з підстав та у розмірі, визначеними актами законодавства, зокрема, статтею 1048 ЦК України банк не пред`явив.

Отже, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог у оскарженій частині дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштам за договором №002/25257906-SP від 13.03.2024.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив та оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог АТ «Таскомбанк». Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, то відсутні підстави для відшкодування апелянту судових витрат.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства « Таскомбанк» – адвоката Лавріва Віталія Павловича залишити без задоволення.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 17 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

І. О. Максюта