Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №606/2076/25 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/2076/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді - Марціцкої І.Б.

при секретарі с/з Пазірович Д.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповчідача ОСОБА_2

прокурора Гульовської О.Г.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Теребовля цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача служба у справах дітей Іванівської сільської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Пацула В.О. звернувся в інтересах ОСОБА_3 в суд з позовом до відповідача ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача служба у справах дітей Іванівської сільської ради та просить позбавити батьківський прав ОСОБА_4 та стягнення з неї на утримання неповнолітньої доньки аліментів.

Позов мотивовано тим, що відповідач, яка є матір"ю їхніх дітей свідомо усунулася та нехтує виконанням своїх батьківських обов`язків. Позивач вказує, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток, не надає матеріальної допомоги на утримання, не спілкується з дітьми, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу. Враховуючи вказані обставини, відповідача слід позбавити батьківських прав по відношенню до ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути із ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 05.12.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, вказав, що син та донька проживає з позивачем та бабусею (матір`ю відповідачки). ОСОБА_4 не приймає жодної участі у вихованні дітей. З 2020 року відповідачка припинила спільне проживання з позивачем та їхніми дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . ОСОБА_4 не піклується про дітей, не цікавиться їхніми успіхами, станом здоров"я, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток; впродовж останніх п"яти років не піклується про необхідне харчування, лікування, матеріальне забезпечення дітей, взагалі не контактує з дітьми та не виявляє до них будь-якого інтересу, внаслідок чого створюються умови, які шкодять інтересам дітей. Також представник позивача звертав увагу, що відповідачка була визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, у зв`язку з неналежним виконанням батьківських обов`язків, вважав, що у неї було достатньо часу з моменту подання позовної заяви до вирішення спору по суті виправити свою поведінку, налагодити контакт з дітьми, однак, вона цього не зробила, що свідчить про небажання приймати участь у житті дітей. Також представник позивача стверджував, що позов подано з тією метою, щоб відповідач в подальшому не мала матеріальних вимог до дітей щодо її утримання.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити з мотивів наведених у відзиві на позов. Свою позицію представник обґрунтовує недоведеністю заявлених ОСОБА_3 позовних вимог. Позицію позивача, що до листопада 2025 року відповідачка не спілкувалась із дітьми є надуманою, оскільки остання спілкувалась, допомагала їм матеріально, відвідувала батьківські збори. 29.03.2026 року через поведінку своєї матері відповідчка вимушена була залишити своє місце проживання і разом із молодшою донькою ОСОБА_9 перейшла проживати в будинок покійного батька ОСОБА_10 , а старші діти залишились проживати із мамою відповідачки, яка налаштувала дітей проти матері. Після цього продовжувала з дітьми спілкуватись та допомагала їм, оскільки час від часу виїжджала на заробітки в Республіку Польщу. Після мобілізації позивача ситуація різко змінилась і мати відповідачки ОСОБА_11 заборонила відповідачці спілкуватись із старшими дітьми, а діти в свою чергу теж стали уникати зустрічей та відмовлялись від матеріальної допомоги, звинувачуючи відповідачку у мобілізації батька. ОСОБА_4 заперечує проти позбавлення її батьківських прав, а також вказує, що не втратила інтересу до дітей, надіється на відновлення відносин із ними, буде намагатися змінити свою поведінку в кращу сторону, а також забезпечувати належний рівень матеріального забезпечення дітей. Позбавлення батьківських прав не відповідатиме інтересам дітей, оскільки це приведе до розриву родинних відносин, матиме більше негативних наслідків для них ніж позитивних, діти будуть позбавленні батьківського піклування.

Представник третьої особи в судове засідання не з"явилася, однак надала письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, вказувала, що в даній ситуації можливо відновити спілкування між дітьми та матір`ю, водночас позбавлення батьківських прав призведе остаточної втрати зв`язків між рідними і таке рішення буде не в кращих інтересах дітей.

В судовому засіданні ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пояснили, що вважають правильним позбавити маму батьківських прав, оскільки вона не виявляє інтересу до їхнього життя, піклується лише про наймолодшу сестричку ОСОБА_9 , не телефонує, не цікавиться їхнім навчанням, здоров`ям. Всі обов`язки щодо їхнього виховання та матеріального забезпеченнч виконує батько та бабуся.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що відповідачка є її донькою. Онуки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проживають разом із нею, тобто бабусею. Мати піклується лише про наймолодшу доньку, до старших дітей не проявляє жодного інтересу. Матеріально їх утримує батько. Мати не знає де навчається ОСОБА_7 , де він проживає. Також їй не цікаве життя, навчання, здоровя ОСОБА_8 .

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Теребовлянського районного суду від 28.05.2020 було розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_14 . Після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_14 змінено прізвище на дошлюбне " ОСОБА_15 ".

Відповідно до витягу №00054635952 із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію зміни імені (прізвища, власного імені, по батькові), 06.05.2022 ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_3 змінила прізвище на ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 07.11.2025 Теребовлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі мати вказана ОСОБА_14 , в графі батько - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_17 досягнув 18 річного віку.

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого повторно 07.11.2025 Теребовлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , в графі мати вказана ОСОБА_14 , в графі батько - ОСОБА_3 .

Згідно з довідки виданої виконкомом Іванівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №413 від 28.10.2025, ОСОБА_3 1984 року народження, є жителем с. Іванівка Тернопільського району Тернопільської області, має такий склад сім"ї: син ОСОБА_5 , донька ОСОБА_6 . Колишня дружина ОСОБА_4 1989 року народження не працює, проживає окремо з меншою донькою ОСОБА_18 .

Згідно висновку органу опіки та піклування затвердженого рішенням виконавчого комітету Іванівської сільської ради Тернопільської області від 11.02.2026 року №12 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як вбачається із висновку діти ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , народжені в шлюбі з ОСОБА_3 , що був укладений 16.11.2007 року, а розірваний рішенням Теребовлянського районного суду 28.05.2020 року; після розірвання шлюбу мати продовжила надалі проживати разом з сім`єю, але з весни 2025 року почала проживати з молодшою дочкою ОСОБА_18 за іншою адресою АДРЕСА_1 . Через конфлікти які виникали між матір`ю та дітьми, мати не бере участі у вихованні дітей, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання.

Як вбачається із заперечення на висновок органу опіки та піклування затвердженого рішенням виконавчого комітету Іванівської сільської ради Тернопільської області від 11.02.2026 року №12 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , через конфлікти які виникли між відповідачкою та сином ОСОБА_7 і донькою ОСОБА_8 , ОСОБА_4 не бере участі у вихованні дітей. 29.03.2025 року відповідачка через поведінку своєї мами, яка діяла у взаємодії із позивачем, вимушена була залишити свої місце проживання по АДРЕСА_2 і разом із молодшою донькою ОСОБА_19 перйти проживати в будинок свого покійного батькі ОСОБА_10 , через те, що ОСОБА_9 ні бабуся ні батько не признавали, і для того, щоб не загострювати психологічну атмосферу у сім"ї та не травмувати усіх дітей. Після переїзду за іншою адресою ОСОБА_4 продовжувала спілкуватись із дітьми, матеріально їм допомагала, оскільки час від часу їздила на заробітки в Республіку Польща. В кінці жовтня 2025 року, після мобілізації позивача, ситуація різко змінилась і мати відповідачки ОСОБА_11 заборонила відповідачці спілкуватись із старшими дітьми, а діти в свою чергу теж стали уникати зустрічей та відмовлялись від матеріальної допомоги, звинувачуючи відповідачку у мобілізації позивача. А також вказано, що висновок служби має рекомендаційний характер та не є обов"язковим для суду. Даний висновок є недостатньо обгрунтованим та суперечить інтересам дітей, а також не є переконливим та об`єктивним, адже не містить відомостей про те, яким саме чином позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав захистить їх інтереси. Про те, що даний висновок є недостатньо обгрунтованим та об"єктивним свідчить відповідь Іванівської сільської ради від 01.12.2025 року за №828 на адресу матері відповідачки, у якій вказано, що ОСОБА_4 систематично відвідувала загальношкільні батьківські збори та не відмовлялася виконувати свої батьківські обов`язки. Про необ"єктивність висновку та його упередженість свідчить той факт, що ОСОБА_4 неоднгоразово зверталась до Іванівської сільської ради із заявами по питанню щодо своїх дітей, спілкування з ними, усунення перешкод в даному питанні, щодо здоров`я доньки ОСОБА_8 . У випадку, якщо батьки окремо проживають , орган опіки та піклування зобов"язаний діяти в інтресах дитини для налагодження її відносин з обома батьками.

Відповідно до заяви ОСОБА_4 від 15.12.2025, ОСОБА_4 зверталась у Службу у справах дітей Іванівської ради Тернопільської області про термінове вжиття заходів реагування відносно її матері ОСОБА_11 , яка є бабусею ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , та яка із 26.10.2025 року не допускає ОСОБА_4 до її дітей та перешкоджає спілкуватися з ними, а також налаштовує їх проти матері.

Згідно із заявою ОСОБА_4 від 18.12.2025, ОСОБА_4 зверталась у Службу у справах дітей Іванівської ради Тернопільської області, про термінове вжиття заходів реагування відносно її матері ОСОБА_11 , яка є бабусею ОСОБА_8 , та проживає на даний час із нею, бабуся зовсім не дбає про ОСОБА_8 , через те вона почала часто хворіти, а тому враховуючи вищевикладене, просить звернути увагу та вжити заходи.

Як вбачається із відповіді Іванівської сільської ради Тернопільської області на звернення ОСОБА_11 №828 від 01.12.2025, загальношкільні батьківські збори мати ОСОБА_4 ввідвідувала систематично, а про участь у класному житті дитини обліку не ведуть. Обстеживиши умови проживання ОСОБА_4 , виявлено, що вона проживає за адресою АДРЕСА_1 із своєю млолітньою донькою ОСОБА_9 ; побутові умови дитини хороші, зі слів матері із старшими дітьми вона спілкується по телефону, але не проживають разом, а проживає з молодшою дитиною та займається її вихованням; у результаті бесіди ОСОБА_4 не відмовдляється виконувати свої батьківські обов`язки.

Рішенням Теребовлянського районного суду від 18 червня 2026 року справа №606/906/26 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень кожного місяця, починаючи 18.05.2026 та до закінчення ОСОБА_5 навчання, але не більше, як до досягнення ним двадцяти трьох років.

Відповідно до ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до частини восьмої статті 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

За змістом статті 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Згідно із частиною першою статті 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною четвертою статті 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК.

Згідно з абзацом 2 пунктом 18 вищезгаданої Постанови, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Отже, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

В постанові Верховного Суду від 13.03.2019 по справі № 631/2406/15-ц зазначено, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.

Згідно положень статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Органом опіки та піклування подається суду письмовий висновок щодо розв`язання спору, складений на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд зважає і на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, що тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини і допускається лише коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, обов`язково виходить із інтересів дітей.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачка заперечує проти позбавлення її батьківських прав, намагається покращити ситуацію, зокрема, відвідувала неповнолітню ОСОБА_8 , коли вона перебувала в лікарні,приносила їй гостинці, виплачує аліменти на користь ОСОБА_7 , зі слів дітей, коли поверталася із заробітків раз привозила солодощі, іншим разом якийсь одяг. Також матір періодично приводить до них сестричку, щоб вони гралися, намагається виправити сутуацію.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Навпаки, в судовому засідання встановлено, що відповідачка не втратила інтересу до дітей та намагається налагодити контакт із ними. Відповідачка через представника приймав участь у судовому розгляді справи, категорично заперечила позовні вимоги та повідомила, що бажає спілкуватись із дітьми, приймати участь у їх вихованні.

Аналізуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає, що вказані дії відповідачки свідчать про бажання останньої брати участь у вихованні дітей, прикласти свої зусилля і змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків.

Ті обставини, що між матір`ю та дітьми на даний час склались напружені відносити та діти, з певних причин, не бажають спілкуватись із матір`ю, не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Судом встановлено, що між колишнім подружжям, існують конфліктні відносини, а тому сама по собі відсутність спілкування між матір`ю та дітьми, за таких обставин, не є підставою для вжиття крайнього заходу сімейно-правової відповідальності - позбавлення батьківських прав.

Враховуючи вищенаведене, в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав слід відмовити.

При визначенні розміру аліментів суд виходить з такого.

Згідно статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

В силу вимог статті 182 СК суд при визначенні розміру аліментів враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно статті 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Неповнолітня донька перебуває на утриманні батька, а тому, в його користь слід стягнути із відповідачки аліменти.

Зважаючи на матеріальне становище платника аліментів, яка є працездатною, її вік, відсутні відомості про поганий стан здоров`я, матеріальне становище позивача, суд доходить переконання, що аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень кожного місяця, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 05.12.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, а також які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав неповнолітніх осіб, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 4, 76-82, 89, 133, 141, 259, 263-265,354, 430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача служба у справах дітей Іванівської сільської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на Служба у справах дітей Іванівської сільської ради Тернопільської області контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Стягнути із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , і.п.н. НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 на( ІНФОРМАЦІЯ_9 зареєстрований по АДРЕСА_3 , житель АДРЕСА_2 , і.п.н. НОМЕР_4 ), аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 05.12.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави 1211,20(одна тисяча двісті одинадцять ) грн. 20 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.09.2026.

Головуючий суддя І.Б. Марціцка