Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №595/1245/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1245/26

Провадження № 3/595/262/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 м. Бучач

Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області Созанська Л.І., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли із відділення поліції № 2 Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2026 року о 21:20 год. в с Сновидів по вул. Зелена ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Булат» без номерного знаку з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота; тремтіння пальців рук. Огляд проводився на місці за допомогою приладу газоаналізатора Драгер 6810, водій відмовився їхати в медичний заклад, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Рекуш О.Р. подав до суду письмове клопотання про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, вмотивоване тим, що із протоколом та матеріалами, що містяться в адміністративній справі, ОСОБА_1 не погоджується, оскільки працівниками поліції допущено ряд порушень та докази його вини в сукупності є недостатніми для притягнення особи до адміністративної відповідальності з наступних підстав. Матеріали даної адміністративної справи взагалі не містять відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці. Більше того, ОСОБА_1 на місці зупинки близько 10 разів продував алкотест Драгер 6810, однак вказаний прилад не зафіксував результату проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зазначені відомості підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №744096 від 12 серпня 2026 року. Крім того, ознаки алкогольного сп`яніння у виді різкого запаху алкоголю з порожнини рота та тремтіння пальців рук не знаходять свого підтвердження в ході огляду відеозапису, що долучений до матеріалів цієї адміністративної справи. Відповідно до довідки №155 від 16 вересня 2026 року, виданої КНП «Золотопотіцький центр ПМСД» Золотопотіцької селищної ради, ОСОБА_1 страждає на хронічне обструктивне захворювання легень II ступеня, фаза нестійкої ремісії, базальний пневмофіброз, легеневу недостатність II ступеня. З огляду на наведене, працівниками поліції зроблено хибний висновок про те, що ОСОБА_1 імітував продування приладу Драгер 6810 на місці зупинки, а відтак відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці. Таким чином, наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази не дозволяють зробити висновок про те, що в дія ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Також, усі відеофайли надані суду в копіях файлів фіксації події правопорушення, не підписані електронним підписом відповідного суб`єкта владних повноважень, тому не можуть враховуватись судом в якості допустимих та достатніх електронних доказів на підтвердження провини ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначення поліцейським підстави зупинення мотоблоку під керуванням ОСОБА_1 , начебто, відсутність світловідбивних елементів на мотоблоці, не відповідає дійсності та спростовується відеозаписом, який долучено до матеріалів справи. Таким чином, в судовому засіданні під час розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не знайшов свого підтвердження факт законності зупинки працівниками поліції т/з під керуванням ОСОБА_1 , а також безпідставності пропозиції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та подальшого складення адміністративних матеріалів, а тому не можна погодитися з висновками працівника поліції про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зважаючи на викладене, адвокат просить справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі ст. 247 КУпАП.

Присутній у судовому засіданні захисник особи, що притягується до відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Рекуш О.Р. вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав з підстав, зазначених у письмовому клопотанні, та просив справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі ст. 247 КУпАП.

Суд, ознайомившись із письмовим клопотанням захисника - адвоката Рекуша О.Р., заслухавши його пояснення в судовому засіданні, дослідивши письмові докази, прийшов до висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Крім того, статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі ПДР) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону № 580-VIII, поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема, у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

У відповідності до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Незважаючи на заперечення захисником Рекушем О.Р. вини ОСОБА_1 , вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 744096 від 12 серпня 2026 року, де роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, викладено суть правопорушення, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить відеозапис, долучений до матеріалів справи;

- рапортом старшого інспектора чергового відділення поліції № 2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Шуї В.С. від 12 серпня 2026 року;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного стосовно ОСОБА_1 , згідно якого в останнього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота; тремтіння пальців рук;

- направленням водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, адресованого КНП «Бучацька міська лікарня» Бучацької міської ради від 12 серпня 2026 року, з якого слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі.

У судовому засіданні було досліджено DVD-R диск з відеозаписами, який долучено до матеріалів справи. Як слідує із відеозаписів, працівниками поліції зафіксовано факт руху мотоблока з причепом під керуванням ОСОБА_1 у вечірню пору доби та здійснено його зупинку. Поліцейський повідомив причину зупинки водія – відсутність світловідбиваючих елементів на причепі та мотоблоці. Працівником поліції під час розмови із ОСОБА_1 виявлено в останнього знаку алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота. На запитання працівника поліції водій визнав вживання алкоголю зранку. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння на місці водій погодився, однак при спробах пройти такий пояснював, що задихається і не може як належить «продути» прилад. На пропозицію поліцейського проїхати у медичний заклад для проходження там огляду відмовився. Поліцейським складено адміністративні матеріали, із якими водія ознайомлено.

Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є грубим умисним порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Вказана норма Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.

Наведеними вище письмовими доказами, достовірність яких в суду не викликає сумнівів, а також матеріалами відеофіксації у повній мірі стверджується вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Аргументи захисника ОСОБА_2 з приводу незаконної зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 суд до уваги не бере, оскільки дослідженими у судовому засіданні відеозаписами, зокрема відеозаписом під назвою «WhatsApp Video 2026-08-30 at 11.17.23» підтверджується підставність зупинки транспортного засобу - відсутність світловідбиваючих елементів на причепі та мотоблоці.

Доводи захисника щодо недопустимості та достатності доказу - оптичного диску з відеозаписами, оскільки усі відеофайли надані суду в копіях файлів фіксації події правопорушення та не підписані електронним підписом відповідного суб`єкта владних повноважень, є безпідставними з огляду на таке. Так, долучений до матеріалів справи в якості доказу оптичний диск з відеозаписами було виготовлено відділенням поліції у зв`язку із необхідністю надання інформації, яка має значення у справі про адміністративне правопорушення та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на вказаній камері в електронному вигляді у виді файлу. Також суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено підписання відеофайлу з нагрудної камери поліцейського електронним цифровим підписом при направлені до суду на розгляд матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Також захисник у своїх запереченнях та у судовому засіданні посилався на довідку №155 від 16 вересня 2026 року, видану КНП «Золотопотіцький центр ПМСД» Золотопотіцької селищної ради, згідно якої ОСОБА_1 страждає на хронічне обструктивне захворювання легень II ступеня, фаза нестійкої ремісії, базальний пневмофіброз, легеневу недостатність II ступеня. Відтак, адвокат вважає, що працівниками поліції зроблено хибний висновок про те, що ОСОБА_1 імітував продування приладу Драгер 6810 на місці зупинки.

З приводу зазначеного суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості, зважаючи на стан свого здоров`я, пройти огляд на визначення стану сп`яніння у медичному закладі. Окрім того, працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 проїхати у лікарню для проходження огляду, однак останній відмовився.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу.

На думку суду, дії працівників поліції узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, а кваліфікація дій ОСОБА_1 відповідає кваліфікуючим ознакам норми ч.1 ст. 130 КУпАП.

Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, що працівники поліції обмежували права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушували свої службові обов`язки та порушували положення Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 або Конституцію чи закони України, в суді не надано.

Відтак, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 744096 від 12 серпня 2026 року складений у відповідності до вимог чинного законодавства, а викладені у ньому обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, натомість доводи заперечень сторони захисту судом розцінюються критично, позаяк такі мають формальний характер та зводяться до власної оцінки сторони захисту щодо фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, таку позицію слід розцінювати, як намагання уникнути його підзахисним установленої законом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Як слідує з довідки № 113019-2026 від 19 серпня 2026 року, виданої т.в.о. заступника начальника – начальника СВГ відділення поліції № 2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області О.Добропольським, згідно інформаційно-аналітичної системи ІТС ІПНП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , не отримував посвідчення водія.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до положень ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 – 279-8 цього Кодексу.

Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Слід зазначити, що стаття 30 КУпАП не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею Правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст.ст. 33, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті адміністративного стягнення, передбаченій ст. 23 КУпАП. Особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність порушення ПДР в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі №702/301/20).

У своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. The United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

Аналізуючи досліджені під час розгляду справи докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

У відповідності до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 40-1, ст. 130 ч. 1, 254, 251, 252, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У випадку несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень (стаття 308 КУпАП).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу може бути подано до Тернопільського апеляційного суду через Бучацький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Л. І. Созанська