Вирок від 17 вересня 2026 р. у справі №466/3287/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3287/26

Провадження № 1-кп/466/656/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.09.2026 м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_4 , уродженця с.Вихопні, Львівської обл., українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в:

21 лютого 2026 року, приблизно о 08 годин 15 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи технічно справним транспортним засобом марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним по автодорозі, сполученням місто Львів - селище Брюховичі у напрямку до міста Львова, порушив вимоги чинних Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України N? 1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями, що виразились у тому, що він був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, не урахував дорожні умови та дорожню обстановку, стан керованого ним транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, як наслідок, без причин технічного характеру, пересік осьову суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 додатку 2 Правил дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення із транспортним засобом марки «Honda Accord Coupe», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 , який рухався по смузі зустрічного руху автодороги в напрямку до селища Брюховичі, внаслідок чого, ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.286 КК України визнав повністю та показав суду, що у вчиненому щиро розкаюється, зазначивши, що він дійсно 21 лютого 2026 року, близько 08 год., керуючи автомобілем «Renault Master», рухаючись по автодорозі Львів-Брюховичі у напрямку м.Львів здійснив зіткнення із автомобілем «Honda Accord Coupe». Щиро кається у скоєному з необережності, просив суворо його не карати, дати можливість виправитись без реального позбавлення волі та без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки завдану потерпілій моральну та матеріальну шкоду відшкодував у повному обсязі, працює водієм автотранспортних засобів на ТОВ «Містерклімат» вказана робота є єдиним джерелом його доходу.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні вказав, що завдана йому матеріальна та моральна шкода відшкодована обвинуваченим у повному обсязі. Відповідно до письмової заяви від 31.08.2026 просить звільнити ОСОБА_4 від відбуття реального терміну покарання, що передбачено ст.75 КК України та не позбавляти права керування транспортними засобами.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні ним передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України кримінального правопорушення, керуючись ч.3 ст.349 КПК України, згідно з якою при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши, що немає сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд, беручи до уваги відсутність заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Надані під час судового розгляду показання обвинуваченого ОСОБА_4 про обставини вчинення ним передбаченого ч.2 ст.286 КК України кримінального правопорушення і визнання у повному обсязі своєї вини у висунутому йому обвинуваченні, з точки зору належності і допустимості суд вважає достовірними та об`єктивними для прийняття відповідного процесуального рішення, оскільки у взаємозв`язку вони є логічними, детальними, послідовними і достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами.

Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та судом їм роз`яснено про позбавлення у такому випадку права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно цих обставин справи.

Таким чином, суд допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали, що характеризують його особу, в їх сукупності вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, при викладених в обвинувальному акті обставинах, є повністю доведеною.

Своїми діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, за що повинен нести передбачену законом відповідальність.

Прокурор ОСОБА_3 просить суд визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк 3 роки. Покласти на ОСОБА_4 передбачені ст. 76 КК України обов`язки. Стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 20 056 грн. 50 коп.

Представник потерпілого, обвинувачений та захисник повністю погодились із запропонованою прокурором мірою покарання.

Відповідно до положень п. п. 1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) стосовно призначення покарання. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Згідно з нормами ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України, оскільки він своїми необережними діями вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, що виразилося у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 .

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно зі ст. 67 КК України, не встановлено.

Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , який вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, суд враховує, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога відповідно до довідки №893 від 27.02.2026 та лікаря-психіатра відповідно до довідки №92 від 10.03.2026 не перебуває, позитивно характеризується за місцем роботи та за місцем проживання, а також думку потерпілого ОСОБА_6 , який не має до обвинуваченого жодних претензій, суд, з врахуванням встановлених обставин справи та особи обвинуваченого, вважає, що йому необхідно призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у межах санкції частини статті, за якою ОСОБА_4 притягується до відповідальності.

При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до положень п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами) враховує не тільки наслідки, що настали, а характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення з необережності, усвідомив неправомірність своїх дій, щиро шкодує з приводу того, що трапилось, не залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.

В п. 21 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначеної, що у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно. Питання про доцільність призначення додаткового покарання вирішується на розсуд суду з врахуванням обставин конкретної справи і з обов`язковим мотивуванням прийнятого рішення.

При вирішенні питання щодо призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує характер та обсяг допущених порушень Правил дорожнього руху, їх наслідки, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, а також те, що останній працює водієм та у випадку призначення такого додаткового покарання він буде позбавлений джерела доходу, на його утриманні перебуває його батько ОСОБА_8 , який є інвалідом другої групи та є пенсіонером, суд приходить до висновку про недоцільність застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи питання про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд виходить з наступних мотивів.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, його особу, який раніше не судимий і позитивно характеризується за місцем проживання, стан здоров`я, посткримінальну поведінку, зокрема, що він повністю визнав вину та щиро кається у вчиненому, позицію потерпілого та прокурора щодо виду та міри покарання, наявність пом`якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому відповідно до вимог ст. 75 КК України його необхідно звільнити від відбування покарання, з випробуванням та встановленням іспитового строку, з покладенням передбачених ст. 76 КК України обов`язків.

На переконання суду, обрані обвинуваченому вид та міра покарання відповідають не лише тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованими та досягнуть мети покарання.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду судом не обирався та підстав для його застосування до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 20 056,50 грн, відповідно до ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Арешт на майно, накладений ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 24.02.2026 у справах №466/1400/26 (провадження 1-кс/466/501/26) та №466/1400/26 (провадження 1-кс/466/502/26), підлягає скасуванню.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 100, 174, 349, 368 - 371, 373, 374, 392 - 395 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 1 (один) рік.

На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з дня фактичного звернення вироку до виконання після набрання ним законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати на проведення інженерно-транспортних експертиз в розмірі 20 056 (двадцять тисяч п`ятдесят шість) грн. 50 коп.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 24.02.2026 у справах №466/1400/26 (провадження 1-кс/466/501/26) та №466/1400/26 (провадження 1-кс/466/502/26).

Речовий доказ - автомобіль, марки "Honda Accord Coupe" реєстраційний номер НОМЕР_2 , в цілому (на його комплектуючі деталі, вузли, агрегати та інше обладнання) - повернути ОСОБА_6 , як власнику вилученого майна, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 24.02.2026.

Речовий доказ - автомобіль, марки "Renault Master" реєстраційний номер НОМЕР_1 , в цілому (на його комплектуючі деталі, вузли, агрегати та інше обладнання) - повернути ОСОБА_9 , як власнику вилученого майна, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 24.02.2026.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1