Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №212/13167/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2550/26 Справа № 212/13167/26 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 02 вересня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір,

в с т а н о в и л а :

постановою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 02 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 08 серпня 2026 року о 22 годині 40 хвилин у Покровському районі міста Кривого Рогу, на вул. Кропивницького, поблизу буд. 75, керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», д. н. з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд за згодою водія проводився на місці за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510. Проба позитивна та становить 2,71 ‰, з її результатом водій погодився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачено адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На зазначену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що безперервна відеофіксація до моменту зупинки та під час неї відсутня, що є порушенням. Оскільки момент керування транспортним засобом не зафіксовано, неможливо встановити наявність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наголошує на незаконності направлення до медичного закладу, оскільки в акті проведеного огляду зазначено, що водій погодився з результатом огляду, а тому поліцейський не мав законних підстав складати направлення до закладу охорони здоров`я. Порушення послідовності та умов процедури огляду тягне за собою визнання всього огляду недійсним.

Звертає увагу, що у схемі ДТП та протоколі зазначено, що ДТП сталася 08 серпня 2026 року о 22 годині 40 хвилин, протокол складено 09 серпня 2026 року о 01 годині 17 хвилин, а огляд на місці проведено за межами первинних процесуальних дій 09 серпня 2026 року о 00 годині 35 хвилин. При цьому огляд мав бути проведений не пізніше двох годин з моменту виникнення відповідних підстав - виявлення ознак сп`яніння або настання ДТП. Якщо подія сталася о 22 годині 40 хвилин, то граничний час проведення огляду спливав о 00 годині 40 хвилин. Будь-які дії чи медичні висновки після цього часу вважаються вчиненими або отриманими з порушенням закону.

Вказує, що до матеріалів справи долучено бланк або текст судової постанови, у якій суддя Пустовіт О.Г. визнає винуватою іншу особу - ОСОБА_2 . Вказане свідчить про недбалість під час формування матеріалів справи.

Зазначає, що на титульному аркуші за ст. 130 КУпАП вказано прізвище та ім`я особи: « ОСОБА_3 ». На іншому титульному аркуші написано: « ОСОБА_4 ». В основних протоколах зазначено: « ОСОБА_1 ». Розбіжності в написанні прізвища та по батькові особи є підставою для повернення матеріалів справи на доопрацювання або закриття провадження за недоведеністю, оскільки матеріали оформлені на інше ім`я.

Наголошує, що вживання алкоголю після ДТП, але до проведення огляду поліцією має іншу кваліфікацію - за ч. 4 ст. 130 КУпАП. Тому, оскільки протокол складено за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а факт керування не доведено, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду цієї справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

До того ж відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачених процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін і предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перешкодам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

За змістом статей 245, 251, 252, 280 КУпАП України завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати, чи було вчинено таке правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також під час розгляду справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з приписами ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображено принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, лише якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Ці вимоги закону під час розгляду суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.

Як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознакою керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративну відповідальність передбачено за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, доказуванню у цьому випадку підлягають факт керування транспортним засобом та факт перебування водія у стані алкогольного сп`яніння.

Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються:

- результатами тестування на алкоголь за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510» № ARND-0035, тест № 557 від 09 серпня 2026 року, з яких убачається, що 09 серпня 2026 року о 00 годині 35 хвилин протестовано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого виявлено 2,71 ‰ алкоголю;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляд проведено у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запахом алкоголю з порожнини рота, порушенням мови та координації рухів. Результат огляду - 2,71 ‰, з яким ОСОБА_1 погодився, що підтверджується його підписом;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 09 серпня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- рапортом інспектора взводу № 3 роти № 1 батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, згідно з яким 09 серпня 2026 року екіпаж «Бурна 152» отримав виклик «ДТП без травмованих» за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Кропивницького, буд. 75. Після прибуття на місце виклику було встановлено учасника ДТП ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», д. н. з. НОМЕР_1 . Під час подальшого спілкування у нього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Вказаній особі запропоновано пройти огляд на місці, на що водій погодився та пройшов огляд за допомогою газоаналізатора Drager. Результат огляду становив 2,71 ‰, з ним водій погодився;

- роз`ясненням про відсторонення від права керування транспортними засобами від 09 серпня 2026 року, з якого вбачається, що інспектор взводу № 3 роти № 1 батальйону № 2 ППП у місті Кривому Розі УПП у Дніпропетровській області ДПП ознайомив ОСОБА_1 з вимогами ст. 266 КУпАП щодо відсторонення осіб від керування транспортними засобами та повідомив про відсторонення від права керування транспортним засобом «Volkswagen Transporter», д. н. з. НОМЕР_1 . Також роз`яснено, що у разі відсторонення від керування транспортним засобом керування ним передається уповноваженій особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортними засобами;

- довідкою інспектора ВАП ППП у місті Кривому Розі УПП у Дніпропетровській області ДПП, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 ;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 09 серпня 2026 року, з яких убачається, що 09 серпня 2026 року близько 22 години 40 хвилин на вул. Кропивницького, біля буд. 75, він керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», д. н. з. НОМЕР_1 , та у дворі будинку під час руху заднім ходом здійснив наїзд на автомобіль «Audi A5», д. н. з. НОМЕР_3 ;

- CD-диском, безпосередньо дослідженим суддею, на якому чітко зафіксовано перебування належного ОСОБА_1 автомобіля «Volkswagen Transporter», д. н. з. НОМЕР_1 , на місці ДТП з увімкненою аварійною сигналізацією. Після прибуття на місце події працівники поліції одразу виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння. На запитання працівників поліції щодо вживання алкоголю водій підтвердив, що дійсно вживав алкоголь, а саме «дві банки слабоалкоголки». При цьому на запитання працівників поліції: «Для чого Ви сіли за кермо?» - водій ОСОБА_1 , не заперечуючи вказаних обставин, відповів, що «не може цього пояснити» (файл clip-6, 00:06:35-00:06:53 хвилини запису).

Дослідивши матеріали справи з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що відеозапис поліцейських відповідає критеріям допустимості доказів, логічно й послідовно відображає перебіг подій та дає змогу відтворити фактичні обставини за участю ОСОБА_1 .

Дослідженими матеріалами справи беззаперечно підтверджено наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування ним транспортним засобом та перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Водночас апеляційний суд наголошує, що норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції не вимагають обов`язкової відеофіксації керування особою транспортним засобом. Такий факт підлягає доведенню сукупністю доказів, які вказують на те, що особа керувала транспортним засобом. Крім того, фіксування поліцейськими особи безпосередньо під час руху транспортного засобу не завжди є технічно можливим. Тому на підставі всіх наявних у справі доказів суд встановлює наявність або відсутність факту керування транспортним засобом особою, щодо якої складено протокол.

Разом із тим факт керування транспортним засобом підтверджується відеозаписом працівників поліції, які прибули за викликом щодо ДТП та підійшли до водія, який перебував біля автомобіля. Під час з`ясування обставин установлено, що ОСОБА_1 , рухаючись заднім ходом, здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб. Після цього працівники поліції розпочали оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення за ознаками ст. 124 КУпАП. При цьому ОСОБА_1 не заперечував, що саме він керував транспортним засобом та що внаслідок порушення ним ПДР сталася ДТП, і надав відповідні пояснення.

Крім того, сам ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на неправильну кваліфікацію, оскільки відповідальність за вживання алкоголю після ДТП передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП, чим опосередковано підтверджує, що ДТП сталася саме за його участю, тобто що саме він керував транспортним засобом.

Під час виявлення у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та складання матеріалів про адміністративне правопорушення останній жодного разу не заперечував, що саме він керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», д. н. з. НОМЕР_1 . В акті огляду на стан сп`яніння, чекові-роздруківці газоаналізатора та протоколі про адміністративне правопорушення він поставив особисті підписи без будь-яких зауважень. Тому оспорювання ним факту керування транспортним засобом на цьому етапі апеляційний суд сприймає як спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Разом із тим доводи апеляційної скарги щодо неправильної кваліфікації його дій є хибними.

Так, відповідно до п. 8 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року (далі - Інструкція) у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Виходячи з наведених вимог нормативно-правового акта, підставами для вимоги пройти огляд на стан сп`яніння можуть бути наявність відповідних ознак сп`яніння або причетність водія до ДТП, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані.

У цьому випадку ОСОБА_1 скоїв ДТП, унаслідок якої не було загиблих, травмованих або осіб із будь-якими тілесними ушкодженнями, а тому вимога поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння була зумовлена виключно виявленням у водія ознак алкогольного сп`яніння, про які повідомлено ОСОБА_1 .

Тому у зв`язку з установленням стану алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 його дії правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП як керування транспортним засобом особою у стані алкогольного сп`яніння.

Водночас апеляційний суд зазначає, що відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Так, апеляційним судом встановлено, що 08 серпня 2026 року о 22 годині 40 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом та через недотримання вимог ПДР скоїв ДТП. Після цього здійснювалося оформлення матеріалів справи за ст. 124 КУпАП. Надалі поліцейський виявив у водія ознаки алкогольного сп`яніння та повідомив йому про них, що стало підставою для висунення вимоги пройти огляд на стан сп`яніння. За результатами огляду встановлено показник 2,71 ‰, який значно перевищує допустиму норму. Надалі, 09 серпня 2026 року о 00 годині 15 хвилин (файл Clip-2), працівник поліції повідомив водієві про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння та висунув вимогу пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 погодився. Тобто моментом виявлення підстав для проведення огляду на стан сп`яніння є час установлення відповідних ознак, з якого починається відлік двох годин. ОСОБА_1 пройшов огляд 09 серпня 2026 року о 00 годині 35 хвилин.

На підставі викладеного апеляційний суд наголошує, що положення п. 9 розділу ІІ Інструкції працівниками поліції не порушено, навіть з урахуванням установленого часу керування ОСОБА_1 транспортним засобом та скоєння ним ДТП. Як зазначив сам ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, двогодинний строк закінчувався о 00 годині 40 хвилин, при цьому огляд проведено о 00 годині 35 хвилин. Інших дій, передбачених процедурою проведення огляду, після зазначеного часу не здійснювалося. Складання матеріалів є фіксацією вже виявленого та зафіксованого порушення, тому на вказані дії положення п. 9 розділу ІІ Інструкції не поширюються.

Твердження апеляційної скарги про незаконність направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я з огляду на те, що він погодився з установленим результатом, про що зазначено в акті огляду, не є підставою для визнання проведеного огляду недійсним. Як убачається з чека-роздруківки газоаналізатора Drager, ОСОБА_1 пройшов огляд о 00 годині 35 хвилин. При цьому направлення на проведення огляду у закладі охорони здоров`я також складено о 00 годині 35 хвилин. Зазначене вказує на те, що працівник поліції з метою дотримання вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року склав направлення на випадок незгоди водія з установленим результатом. Оскільки ОСОБА_1 погодився з результатом проведеного огляду, у поліцейського не було підстав направляти водія до закладу охорони здоров`я, тому такої вимоги водієві не висунуто. Водночас наявність у матеріалах справи заповненого бланка направлення на огляд водія на стан сп`яніння не свідчить про недопустимість доказів, порушення поліцейськими порядку проведення огляду чи їхню упередженість.

Посилання в апеляційній скарзі на наявність у справі судової повістки та титульних аркушів із зазначенням анкетних даних інших осіб не є підставою для повернення матеріалів на доопрацювання та не свідчить про порушення порядку складання матеріалів справи, оскільки вказані похибки не містяться у процесуальних документах та доказах. Так, усі докази, на які посилається суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , містять виключно його анкетні дані та стосуються саме його особи.

Апеляційний суд також враховує, що у рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom, заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

У процесі доказування вини доцільно керуватися принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульовано у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з посиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що під час доведення винуватості особи не повинно залишатися жодного розумного сумніву в цьому, тоді як наявність такого розумного сумніву у винуватості особи є підставою для її виправдання.

Отже, на підставі сукупності доказів поза розумним сумнівом установлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що є обов`язковою складовою інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення не містить порушень, які давали б суду підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними.

На підставі викладеного апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.

Відповідно до положень частини 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Будь-яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення апеляційному суду не надано.

Переконливих доводів, які вказували б на істотні порушення, що могли вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого у справі судового рішення та є безумовними підставами для його скасування, а також спростовували б висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції виніс постанову з дотриманням вимог статей 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Постанову Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 02 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА