Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №202/6816/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2313/26 Справа № 202/6816/26 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро за участю:

захисника Чернуся П.О.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого Заіменка Д.В.

апеляційну скаргу представника потерпілого Заіменка Д.В., в інтересах потерпілого ОСОБА_1 , на постанову Індустріального районного суду міста Дніпра від 27 липня 2026 року, якою закрито провадження у справі відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Оскарженою постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

При обставинах зазначених зазначених в оскарженій постанові, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 703283 від 26.06.2026 року, 26.05.2026 року о 10 годині 10 хвилин в м. Дніпро, по вул. Березинській, в районі електричної опори 35 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем БМВ, д.н.з. НОМЕР_1 , при виникненні небезпеки для руху, яку він був спроможній завчасно виявити, негайно не вжив заходів щодо зменшення швидкості руху аж до зупинки, внаслідок чого зіткнувся із автомобілем Хюндай, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , після чого автомобіль БМВ, НОМЕР_1 , продовжив некерований рух і скоїв наїзд на бордюрне каміння. Внаслідок пригоди автомобілі пошкодженні, чим завдано збитків, чим порушено вимоги п. 12.3. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою представник потерпілого — адвокат Заіменко Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, ухвали нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду є шаблонним, оскільки постанова містить ознаки того, суддя механічно використав фрагменти рішення з іншого провадження, вказавши особу “ ОСОБА_3 ”, який не є учасником справи.

Вказує, що було повністю проігноровано відеозапис ДТП, з якого вбачається траєкторія та швидкість автомобіля БМВ, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .

Стверджує, що судом першої інстанції було безпідставно відхилено висновок експерта № КЕД-19/104-26/21249 від 10.06.2026 з обставини того, що дослідження було проведено без участі та без повідомлення особи. Вказує, що даний висновок був проведений державною спеціалізованою установою Дніпровським НДЕКЦ МВС України за зверненням потерпілого ОСОБА_1 .

Також вказує на абсурдність закриття провадження за відсутністю події, оскільки вважає, що зіткнення двох автомобілів, які отримали механічні ушкодження є об`єктивно фізичною подією.

Крім того, вказує, що визнання винним водія ОСОБА_1 жодним чином ні невелює факт порушення ПДР іншим учасником. Стверджує, що дії ОСОБА_2 перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 та його представник — адвокат Заіменко Д.В. підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, з викладених в ній підстав.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, захисник Чернусь П.О. просив розгляд справи провести за його відсутності.

Захисник Чернусь П.О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції просив залишити без змін.

Дослідивши матеріали та письмові докази, наявні в справі, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне та вмотивоване рішення.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Висновки суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.12.3 ПДР у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Доводи апеляційної скарги представника потерпілого про те, що дії водія ОСОБА_2 знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП, не підтверджуються поза розумним сумнівом матеріалами провадження.

Так, відповідно до пояснень, наданих захисником Чернусь П.О. під час апеляційного розгляду, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем БМВ, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в лівій полосі по головній дорозі, а з другорядної дороги виїжджав автомобіль Хюндай Елентра, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який мав надати перевагу, однак не надав її, коли водій ОСОБА_2 побачив, вже фактично перед самим зіткненням, що автомобіль Хюндай Елентра, д.н.з. НОМЕР_2 , продовжує рух, водій ОСОБА_2 не мав можливості негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.

Відповідно до пояснень потерпілого ОСОБА_1 , наданих у суді апеляційної інстанції, він керуючи транспортним засобом Хюндай Елентра, д.н.з. НОМЕР_2 , виїжджав з другорядної дороги, зупинився перед головною дорогою, щоб впевнитись, що нічого не заважає, та продовжив рух. Після того, як побачив, що по головній дорозі прямує автомобіль БМВ, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , пришвидшив швидкість намагаючись встигнути проїхати, після чого сталось зіткнення.

Представник потерпілого — адвокат Заіменко Д.В. у суді апеляційної пояснив, що водій транспортного засобу Хюндай Елентра, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 виїжджав з другорядної дороги, зупинився перед головною дорогою, щоб впевнитись, що нічого не заважає, та продовжив рух. Після того, як побачив, що по головній дорозі прямує автомобіль БМВ, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , пришвидшив швидкість намагаючись встигнути проїхати, після чого сталось зіткнення. Зазначив, що відповідно до висновку експерта № КЕД-19/104-26/21249 від 10.06.2026, проведеного державною спеціалізованою установою Дніпровським НДЕКЦ МВС України за зверненням потерпілого ОСОБА_1 , з наданих матеріалів та відеозапису було встановлено, що швидкість автомобіля БМВ, д.н.з. НОМЕР_1 , складала — 89,1 км/год., та те, що водій ОСОБА_2 мав діяти відповідно до вимог п..п. 12.3, 12.4 та 12.9 а ПДР. Також вказав, що дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР, що знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

З вказаних пояснень самого потерпілого ОСОБА_1 вбачається, що він, рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу автомобілю БМВ, д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався по головній дорозі, чим не виконав вимогу д.з. 2.1. Дати дорогу.

Тобто матеріали справи містять протиріччя у поясненнях учасників дорожньо-транспортної пригоди щодо її механізму та обставин.

Висновок експертного дослідження за результатами проведення дослідження обставин механізму ДТП № КЕД-19/104-26/21249 від 10.06.2026, яким було встановлено порушення водієм ОСОБА_2 п. 12.3 ПДР України, що з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з ДТП, не може бути взятий до уваги як беззаперечний доказ винуватості останнього, оскільки він був складений з урахуванням лише пояснень потерпілої сторони - ОСОБА_1 , при цьому ці пояснення не узгоджуються з поясненнями ОСОБА_2 та його захисника Чернуся П.О., а інших доказів, які б усували розбіжності в показах водіїв, суду не було надано.

Крім того, як було правильно встановлено судом першої інстанції та зазначено в оскаржуваній постанові, в даному випадку до адміністративної відповідальності притягаються дві особи, внаслідок спільних дій яких сталась дорожньо-транспортна пригода, оскільки щодо іншого водія ОСОБА_1 також було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого 26.05.2026 року о 10:10 в в м. Дніпро, по вул. Березинській, в районі електричної опори 35, на перехресті нерівнозначних доріг, водій ОСОБА_1 , керуючи Хюндай Елентра, д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по другорядній дорозі, не виконав вимоги д.з. 2.1 Дати дорогу не надав дорогу автомобілю, який рухався по головній дорозі, у результаті чого сталось зіткнення з автомобілем БМВ, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , після чого автомобіль БМВ, д.н.з. НОМЕР_1 , продовжив некерований рух та скоїв наїзд на перешкоду у вигляді бордюрного каменю. Внаслідок ДТП, автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди, чим порушив п. 16.11 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Водія ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності, крім того в судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину визнав частково та постанова набрала законної сили 03.08.2026 року. Суд, проаналізувавши дорожню обстановку та обставини, що склались на ділянці дороги в час, коли відбулась ця пригода, локалізацію пошкоджень транспортних засобів, отриманих внаслідок зіткнення, що зафіксовано відповідною схемою місця ДТП, встановив, що наслідки цієї пригоди настали в результаті протиправних дій саме водія ОСОБА_1 , керуючи Хюндай Елентра, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухаючись по другорядній дорозі, не виконав вимоги д.з. 2.1 Дати дорогу не надав дорогу автомобілю, який рухався по головній дорозі, у результаті чого сталось зіткнення з автомобілем БМВ, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_2 не міг впливати на подальший розвиток дорожньої ситуації, у якій від обраних ним прийомів керування вже нічого не залежало, а тому дії останнього не знаходяться в причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність винуватості водія ОСОБА_2 за стандартом “поза розумним сумнівом”.

При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд керується також вимогами ст. 62 Конституції України, яка закріплює презумпцію невинуватості та передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись саме на користь цієї особи.

Порушень норм матеріального або процесуального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника потерпілого Заіменка Д.В., в інтересах потерпілого ОСОБА_1 , – залишити без задоволення.

Постанову Індустріального районного суду міста Дніпра від 27 липня 2026 року, щодо ОСОБА_2 , за ст. 124 КУпАП, — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А.О. Пістун