Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №184/1568/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7316/26 Справа № 184/1568/25 Суддя у 1-й інстанції - Коваленко В. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №184/1568/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання доньки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Покровського міського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року про залишення заяви без розгляду, постановленої у складі судді Коваленко В.О.,-

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Покровського міського суду від 08 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання доньки задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 08 травня 2013 року у справі №184/1588/13-ц. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менш 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову до суду, тобто з 25 липня 2025 року до повноліття доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23 лютого 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про перегляд вищезазначеного заочного рішення, згідно якого просила поновити ОСОБА_2 пропущений з поважної причини строк для подання заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2025 по справі № 184/1568/25 та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

В обґрунтування заяви зазначає, що рішення від 08 жовтня 2025 року ухвалено за неповного з`ясування обставин по справі, а тому відповідач звертається до суду з заявою про його перегляд.

Вказує, що 30 жовтня 2025 року відповідачем заочне рішення від 08 жовтня 2025 року було оскаржено у апеляційному порядку. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року апеляційну скаргу було повернуто з роз`ясненням права на подачу заяви про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції. Отже, строк на подання заяви про перегляд заочного рішення пропущено з поважних причин, а відтак, відповідач з урахуванням ч.3 ст.284 ЦПК України, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд і просить суд цей строк поновити.

Ухвалою Покровського міського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року представнику відповідача ОСОБА_2 - адвокату Хомік Є.М. у поновленні строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення - відмовлено. Заяву представника відповідача ОСОБА_2 – Хомік Є.М. про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання доньки - залишено без розгляду.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Хомік Є.М. подала апеляційну скаргу, в якій вважає її незаконною.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що причини пропущення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення є поважними - необізнаність про ухвалення судом першої інстанції саме заочного (а не звичайного) рішення, тривалий час пересилання справи між судами. Жодним чином сторона відповідача не мала на меті затягування судового розгляду, оскільки навпаки - зацікавлена у справедливому судовому розгляді, з огляду на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

Вказує, що ОСОБА_2 була необізнана, що рішення від 08 жовтня 2026 року постановлено у заочному порядку. Копію рішення безпосередньо відповідач не отримувала. Окремо ухвала про проведення заочного розгляду справи судом першої інстанції всупереч ч.1 ст.281 ЦПК не постановлялась. Відповідач в ході розгляду справи направляла суду заяву про відкладення розгляду справи, яка була мотивована тимчасовою відсутністю її на території України (тобто виявляла активну позицію і намір безпосередньо брати участь у розгляді справи). Належним чином про дату і час судового розгляду після задоволення судом заяви про відкладення розгляду справи відповідач не повідомлена. Отже, за відсутності умов для ухвалення судом першої інстанції саме заочного рішення, з урахуванням незгоди відповідача з висновками суду, і було 20 жовтня 2025 року подано апеляційну скаргу, у звичайному для оскарження судових рішень порядку. При цьому, 23 жовтня 2025 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу було витребувано із суду першої інстанції.

Зазначає, що як вбачається з картки руху документа, справа надійшла до апеляційного суду 19 січня 2026 року. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року апеляційну скаргу було повернуто заявнику, з огляду на те, що відповідач не звертався до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення згідно порядку встановленого положеннями ст.ст.280-289 ЦПК України. Вже 23 лютого 2026 року було подано заяву про перегляд заочного рішення та передано її на розгляд раніше визначеному складу суду.

Вважає, що висновки суду, викладені у оскаржуваній ухвалі від 23 квітня 2026 року, не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на вимогах закону, а тому ухвала підлягає скасуванню.

Зауважує, що у відповідності до ч.8 ст.126 ЦПК України ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

У зв`язку з чим, просить ухвалу Покровського міського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шаврова Н.М., скориставшись своїм правом, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що апеляційна скарга представника відповідача адвоката Хомік Є.М. підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду від 23 квітня 2026 року без змін, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що неправильне тлумачення норм права або помилка в його застосуванні не вважається поважною причиною пропуску передбаченого законом строку на звернення з заявою про перегляд заочного рішення до суду який його ухвалив. Будь яких інших причин пропуску строку на звернення з заявою про перегляд заочного рішення, які можуть бути судом визнані поважними, представником відповідача не наведено і не підтверджено.

У зв`язку з чим просила апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Хомік Є.М. на ухвалу Покровського міського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Покровського міського суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2025 року по справі №184/1568/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання доньки – задоволені. ОСОБА_1 звільнено від сплати аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 08 травня 2013 року у справі №184/1588/13-ц. Вирішено стягнувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менш 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову до суду, тобто з 25 липня 2025 року до повноліття доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначене рішення отримане відповідно до поштового повідомлення 13 жовтня 2025 року.

20 жовтня 2025 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Хомік Є.М. заочне рішення від 08 жовтня 2025 року було оскаржено у апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року апеляційна скарга була повернута скаржнику з тієї підстави, що вона була подана із порушенням вимог ч.4 ст.287 ЦПК України, відповідно до якої, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд встановив, що відповідач не звертався до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення згідно порядку встановленого положеннями ст.ст.280-289 ЦПК України.

Відмовляючи у поновленні строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності поважних об`єктивних та непереборних причин, які б заважали ОСОБА_2 звернутися до суду, що ухвалив рішення за заявою про перегляд заочного рішення.

Залишаючи без розгляду заяву представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Хомік Є.М. про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч.2 ст.126 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому, під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

ЦПК України встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення - шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення (стаття 284 ЦПК України), а також загальний порядок - апеляційне оскарження (частина четверта статті 287 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

Отже, правило частини другої статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у їх нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20 (провадження №14-25цс24).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 358/689/22 (провадження №61-13923св23)).

Як було встановлено судом першої інстанції, та вбачається з матеріалів справи, що у відповідача не було поважних об`єктивних та непереборних причин, які б заважали звернутися до суду, що ухвалив заочне рішення з заявою про його перегляд.

Неправильне тлумачення норм права, або помилка в його застосуванні, не вважається поважною причиною пропуску передбаченого законом строку на звернення з заявою про перегляд заочного рішення до суду який його ухвалив.

Будь яких інших причин пропуску строку на звернення з заявою про перегляд заочного рішення , які можуть бути судом визнані поважними представником відповідача не наведено і не підтверджено.

Отже, суд першої інстанції правильно визначився з нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам процесуального права, з чим і погоджується колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги про те, що причини пропущення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення є поважними, оскільки відповідач була необізнаною про ухвалення судом першої інстанції саме заочного (а не звичайного) рішення, а також тривалий час пересилання справи між судами, відхиляються колегією суддів, оскільки по своїй суті зводяться до не згоди відповідача із судовим рішенням.

Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються колегією суддів, оскільки на правильність висновків суду першої інстанції не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування ухвали Покровського міського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року про залишення заяви без розгляду немає.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційних скарг без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Покровського міського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року про залишення заяви без розгляду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 16.09.2026 року

Головуючий суддя О.В.Агєєв