Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №188/2655/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2286/26 Справа № 188/2655/25 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К. В. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу захисника Гамова В.В., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

за участю:

захисника — Гамова В.В.,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 липня 2025 року о 02 годині 14 хвилин водій ОСОБА_1 на а/д М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине 1090 км керував транспортним засобом ВАЗ 217230 з д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою захисник Гамов В.В., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Вважає, що суд першої інстанції не об`єктивно оцінив докази.

Зазначає, що працівниками поліції втома військовослужбовця ОСОБА_1 була сприйнята як ознака алкогольного сп`яніння.

Крім того, працівниками поліції не було роз`яснено жодних процесуальних прав та наслідків відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Також, відеозаписи з нагрудних камер є неповними і не створюють реальної картини щодо фіксації події.

В судовому засіданні захисник Гамов В.В. підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Мотиви апеляційного суду.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Оскільки норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, то такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність поновити захиснику строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд апеляційної інстанції вважає, що дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №398915 від 22.07.2025 року, 22 липня 2025 року о 02 годині 14 хвилин водій ОСОБА_1 на а/д М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине 1090 км керував транспортним засобом ВАЗ 217230 з д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Даний протокол за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений, в силу ст. 255 КУпАП уповноваженою на те особою — інспектором ВП №4 (с. Петропавлівка) Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Овечко Я.Р.

Судом апеляційної інстанції переглянуто відеозапис з нагрудних камер працівників поліції щодо досліджуваних подій, на якому зафіксовано обставини складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №398915 від 22.07.2025 року.

Так, на диску міститься відеозаписи, з яких вбачається, що інспектор поліції зупиняє автомобіль ВАЗ 217230 з д.н.з. НОМЕР_1 , перевіряє документи водія, запитує у ОСОБА_1 : «Чи вживали алкоголь, оскільки є запах алкоголю», на що ОСОБА_1 відповів: «Я не вживав алкоголь». Після цього патрульний поліцейський повідомляє водія щодо ознак алкогольного сп`яніння та пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгера, на що останній відмовляється. Крім того, водій пропонує поліцейському обійти процедуру огляду і вирішити це питання іншим чином.

Досліджений судом відеозапис досить інформативний, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, містить відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Так, наданим суду відеозаписом зафіксовані реальні події, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити дійсні обставини справи, які чітко вказують на ОСОБА_1 , як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та який на вимогу поліцейського пройти огляд, відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я.

Вищезазначені докази, досліджені під час апеляційного розгляду, жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний:

- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.

Відповідальність за статтею 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З аналізу диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння, вже сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Поліцейські, виявивши у водія ознаки сп`яніння (алкогольного або наркотичного), який свідчить про зниження уваги та швидкості реакції водія, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог підпунктів "а" та "б" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, а водій відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху повинен на вимогу працівника поліції - пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частині 2 статті 251 КУпАП).

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно з п. 1 розділу Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за № 28/32999, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення; 2)охорони громадської безпеки та власності; 3) забезпечення безпеки осіб; 4) забезпечення публічної безпеки і порядку.

Факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 22 липня 2025 року о 02:32 годині повністю знайшов своє підтвердженні у ході розгляді справи дослідженими доказами у їх сукупності, та не викликає будь-яких сумнівів.

Посилання ж адвоката на те, що ОСОБА_1 не мав ознак сп`яніння, а просто був втомлений, не заслуговує на увагу, оскільки встановлення ознак сп`яніння є оціночним суб`єктивним судженням поліцейського під час спілкування із водієм, вимоги КУпАП та Інструкції щодо огляду водіїв на стан сп`яніння, не вимагають проведення окремого огляду для встановлення таких ознак. Встановлення таких ознак можливе під час спілкування із водієм за особистим судженням поліцейського, що в подальшому є підставою для проходження огляду задля підтвердження або спростування перебування водія в стані сп`яніння.

Отже, вимогами закону передбачена процедура проведення саме огляду водія на стан сп`яніння, якій передує встановлення ознак сп`яніння поліцейськими, за своїм внутрішнім переконанням та критеріями. В даному випадку, водієві ОСОБА_1 було повідомлено патрульними поліцейськими про те, що ними у останнього були виявлені ознаки сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, що у свою чергу підтверджується дослідженими під час судового розгляду відеозаписами, а тому останній мав обов`язок на вимогу поліцейського пройти відповідний огляд, що у свою чергу не було зроблено ОСОБА_1 .

Що стосується посилання щодо порушення процедури огляду на визначення стану сп`яніння, а саме на відмову у проведенні огляду ОСОБА_1 , слід зазначити наступне.

Пунктом 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 визначено ознаки алкогольного сп`яніння.

У відповідності п. 7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

За ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною 6 статті 266 КУпАП передбачено направлення особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

За приписами п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Таким чином, нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров`я.

Як було встановлено під час дослідження відеозаписів із нагрудних камер патрульних поліцейських, на неодноразові пропозиції, висловлені патрульними поліцейськими щодо проходження огляду на визначення стану сп`яніння ОСОБА_1 , як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, ОСОБА_1 неодноразово відмовлявся, пояснюючи це тим, що йому потрібно їхати.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, до протоколу про адміністративне правопорушення було долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 липня 2025 року.

Таким чином, фактично у зв`язку із відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, що було зафіксовано поліцейським за допомогою нагрудної відеокамери, поліцейські позбавлялися обов`язку видавати відповідне направлення. Вказане в повній мірі узгоджується із Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого або сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, а саме, з положеннями пунктів 6 та 8 Порядку, відповідно до яких направлення на проведення огляду видається водію, який виявив згоду на проведення такого огляду.

Враховуючи вище наведене, в сукупності досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Доводи про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами по справі та переглянутими в судовому засіданні відеозаписом з боді камер працівників поліції.

Інші доводи, викладені захисником в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції оцінює критично, як обраний спосіб захисту, з метою уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не вбачається.

Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 33 КУпАП прийняв до уваги характер вчиненого правопорушення, його наслідки, обставини даної справи, а також дані про особу правопорушника, і наклав на правопорушника справедливе адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17 000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Постанова суду першої інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог та скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Гамова Владислава Володимировича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – залишити без задоволення.

Постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП — залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Ю. Іванченко