Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №199/3394/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2227/26 Справа № 199/3394/26 Суддя у 1-й інстанції - ВОРОБЙОВ В. Л. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши клопотання захисника Ігнатова Є.Є., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 20 квітня 2026 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

за участю:

особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності — ОСОБА_1

захисника — Ігнатова Є.Є.,

В с т а н о в и в :

Цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу у дохід держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.

При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, 07 березня 2026 року приблизно о 17.25 годин, за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, 67, ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN GOLF д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням засобів відеозапису, за допомогою Alcotest Drager 6820, ARNK-0488, з результатом огляду тест №3532, 1,39%, чим порушив п.2.9.а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою, захисник Ігнатов Є.Є., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, скасувати постанову та закрити провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування пропущеного строку, апелянт зазначив, що адвокат Ігнатов Є.Є. ознайомився з матеріалами справи лише 20.07.2026 року. Просив визнати причини пропуску строку поважними.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та захисник Ігнатов Є.Є. підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. ОСОБА_1 пояснив, що після постановлення оскаржуваної ухвали був у відрядженні, а тому постанову суду не отримував.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.

Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Як вбачається з матеріалів справи, питання щодо наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 20 квітня 2026 року вже було предметом розгляду суду апеляційної інстанції. Постановою від 24 червня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та визнано причини пропуску строку на апеляційне оскарження не повадними, а апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

Крім того, постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2026 року вдруге було відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та визнано причини пропуску строку не поважними, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

З урахуванням викладеного, вивчивши матеріали адміністративної справи, пояснення ОСОБА_1 та його захисника щодо невчасного ознайомлення з матеріалами справи, не отримання копії постанови суду першої інстанції, перебування ОСОБА_1 у відрядженні, суд апеляційної інстанції вважає їх неповажними і такими, що не заслуговують на увагу. ОСОБА_1 та його захисники безумовно були обізнані щодо існування адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , як і були обізнані щодо дати та часу розгляду справи судом першої інстанції.

Для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду, тож особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності мав об`єктивну можливість дізнатися про прийняте рішення вже після судового розгляду та у визначений ст. 294 КУпАП строк подати апеляційну скаргу на прийняте судове рішення.

Дана позиція повністю відповідає усталеній практиці ЄСПЛ, яку відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ як джерело права. Так, у рішенні ЕСПЛ у справі «Пономарев проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Оскільки норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, то такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України (наприклад, Постанова ВСУ від 13.07.2016 року по справі № 3-774гс16 (№ в ЄДРСРУ 58986625) так і судова практика Європейського суду з прав людини.

Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип.

В той же час, строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Враховуючи наведене вище, доходжу висновку, що зазначені апелянтом причини пропуску строку не можливо вважати поважною, тобто такою, що об`єктивно перешкоджала особі, яка має право на подачу скарги, подати її своєчасно.

Відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії учасниками судового провадження.

Отже, наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 та його захисники безумовно були обізнаний про перебіг судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, в судове засідання не з`явилися, знали про наявність відносно нього оскаржуваної постанови. Натомість ОСОБА_1 та його захисники, як вбачається з матеріалів справи, протягом тривалого часу з дня винесення 20.04.2026 року щодо нього оскаржуваної постанови, не проявили належної зацікавленості та своєчасно не звернулися до суду з апеляційною скаргою.

З огляду на викладене, враховуючи вказані обставини і вимоги закону, вважаю за необхідне відмовити захиснику Ігнатову Є.Є., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в поновлені строку на апеляційне оскарження та повернути апеляційну скаргу, оскільки пропущено строк апеляційного оскарження з неповажних причин.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання захисника Ігнатову Євгена Євгеновича, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 20 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала, через неповажність причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Ю. Іванченко