Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №214/251/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2215/26 Справа № 214/251/26 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,

при секретарі судового засідання Примак Н.М.,

за участю захисника адвоката Хомича А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника адвоката Хомича А.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на постанову Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 7 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір,

в с т а н о в и л а:

постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 7 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 26 грудня 2025 року о 08 годині 24 хвилини, керуючи транспортним засобом Opel Insignia, державний номерний знак НОМЕР_2 , на вул. Вільної Ічкерії, 6а, у м. Кривому Розі, перебував у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння пройшов на місці за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager ARHK-0113, тест № 1198, результат - 0,25 ‰. З результатом погодився. БК 474875, 475331. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На зазначену постанову захисник адвокат Хомич А.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження.

У клопотанні про поновлення строку вказує, що вперше подав апеляційну скаргу в межах строку, передбаченого КУпАП. Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу повернуто через відсутність підтвердження повноважень захисника, хоча такі повноваження були наявні.

Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Як убачається з матеріалів справи, 17 липня 2026 року захисник адвокат Хомич А.М. подав апеляційну скаргу на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 липня 2026 року. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2026 року вказану апеляційну скаргу повернуто. Вдруге захисник подав апеляційну скаргу 25 липня 2026 року.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає за можливе визнати причину незначного пропуску строку поважною та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 липня 2026 року.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що постанова є незаконною та необґрунтованою, ухвалена з порушенням норм процесуального права й не відповідає фактичним обставинам справи.

У судовому засіданні захисник адвокат Хомич А.М. зазначив, що відеозапис свідчить про те, що ОСОБА_1 не погодився з установленим результатом огляду, проте працівники поліції всупереч вимогам Інструкції не запропонували йому пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Крім того, вони повідомили ОСОБА_1 , що він може самостійно пройти огляд та надати медичний висновок суду.

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому був належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду цієї справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів із дня надходження справи до суду.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд її справи впродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачених процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення ЄСПЛ від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін і предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти перешкодам руху справи, недобросовісно створюваним її учасниками, є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, та інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути цю справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, та за участю його захисника адвоката Хомича А.М.

Заслухавши захисника адвоката Хомича А.М., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши й оцінивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши наведені доводи, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

За змістом ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість цієї особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати, чи було вчинено таке правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також під час розгляду справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247, 280 КУпАП, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, установлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, у цьому випадку передбачене ст. 130 КУпАП, серед інших визначених законом обставин зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності, чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи винна особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознакою керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративну відповідальність передбачено за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, у цьому випадку доказуванню підлягають факт керування транспортним засобом та факт перебування водія у стані алкогольного сп`яніння.

Суд першої інстанції визнав, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються тестом № 1198 від 26 грудня 2025 року щодо результатів тестування ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, проведеного за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, згідно з яким результат позитивний - 0,25 ‰.

При цьому суд першої інстанції не послався на інші докази, наявні в матеріалах справи, зокрема на направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 26 грудня 2025 року; акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; роз`яснення про відсторонення від права керування транспортним засобом; рапорт поліцейського; відеозапис поліцейських.

Отже, суд установив винуватість ОСОБА_1 лише на підставі чека-роздруківки газоаналізатора Drager, що свідчить про недотримання стандарту повноти судового розгляду та є підставою для скасування судового рішення.

Дослідивши матеріали справи з урахуванням доводів захисника, апеляційний суд зазначає, що відповідно до п. 2 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 11 листопада 2015 року (далі - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

З огляду на наведені вимоги нормативно-правового акта підставою для пред`явлення вимоги пройти огляд на стан сп`яніння є наявність відповідних ознак сп`яніння.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, з проведенням поліцейським огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Аналогічний порядок передбачено п. 7 розділу I Інструкції, відповідно до якого в разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП (далі - заклад охорони здоров`я).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводяться у присутності поліцейського.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений із порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Разом із тим із відеозапису поліцейських убачається, що під час спілкування працівників поліції з водієм ОСОБА_1 у нього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, про що повідомлено водієві, та запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager, на що ОСОБА_1 без вагань погодився.

Після проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу встановлено результат 0,25 ‰. Поліцейський запитав, чи погоджується водій з установленим результатом, та зазначив, що допустима норма становить 0,20 ‰. На це запитання ОСОБА_1 висловив здивування, однак відповіді не надав, після чого поліцейський зазначив, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

Надалі на запитання іншого інспектора поліції ОСОБА_1 відповів, що не згоден з результатом огляду на стан сп`яніння (файл clip-6, 08 хвилина 43 секунда). Потім ОСОБА_1 повідомив поліцейським, що після консультації з адвокатом бажає пройти огляд у закладі охорони здоров`я, на що інспектор поліції зазначив, що матеріали щодо нього вже складаються, а він має право самостійно пройти огляд упродовж двох годин (файл clip-8, 09 хвилина 09 секунд). Крім того, на інше запитання ОСОБА_1 щодо проходження огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський зазначив, що він може пройти його самостійно, а висновок лікаря надати суду (файл clip-9, 09 хвилина 30 секунд).

За наявності незгоди водія з установленим результатом огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейські зобов`язані пред`явити йому вимогу пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

Отже, інспектором поліції порушено вимоги закону та Інструкції щодо проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. Зокрема, попри незгоду водія з результатом огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, поліцейський не пред`явив йому вимоги пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

Крім того, інспектори поліції, будучи достовірно обізнаними про обов`язкову участь поліцейського під час проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я та про те, що недотримання цієї вимоги має наслідком недійсність огляду, двічі повідомили ОСОБА_1 про можливість самостійно пройти огляд у закладі охорони здоров`я, хоча громадяни мають підстави довіряти наданим поліцейськими роз`ясненням.

Отже, через недотримання інспекторами поліції встановленого порядку проведення огляду ОСОБА_1 був позбавлений можливості захистити свої права шляхом проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Таким чином, апеляційним судом установлено порушення поліцейськими порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 11 листопада 2015 року.

Пунктом 21 розділу III Інструкції передбачено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що за наявності незгоди водія ОСОБА_1 з результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння та непроведення огляду в закладі охорони здоров`я, попри подальше клопотання водія про його проведення, результат огляду є недійсним, а вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена.

Суд має обґрунтовувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чіткими та не залишають місця для сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що під час оцінки доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п. 65 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах і здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних і допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей та є таким, що змусив би особу утриматися від прийняття рішення з питань, які мають для неї найбільш важливе значення.

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать на користь тієї чи іншої версії подій або спростовують її.

Обов`язок всебічного й неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише ймовірнішою за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, а єдиною версією, якою розумна й безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених судом, була версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною в пред`явленому обвинуваченні.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не є безумовним підтвердженням доведеності її вини та не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає наявність достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.

Апеляційним судом встановлено, що матеріалами справи поза розумним сумнівом не доведено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння через нездійснення працівниками поліції належної та всебічної перевірки всіх складових порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Установивши, що ОСОБА_1 не погодився з результатом проведеного огляду, працівники поліції не запропонували йому пройти огляд у закладі охорони здоров`я, а надалі, за наявності відповідного клопотання водія, не забезпечили проведення такого огляду, обмежившись лише формальним складанням протоколу та інших документів, до яких внесено відомості, що не підтверджуються фактичними обставинами.

Такі дії працівників поліції свідчать про недотримання процедури та порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, що є істотним порушенням передбаченої Інструкцією процедури проходження водієм транспортного засобу такого огляду та виключає доведеність наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За наведених вище обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з порушенням інспектором поліції порядку проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, підтвердженого належними та допустимими доказами.

Суд має обґрунтовувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими й чіткими, тобто такими, що не залишають місця для сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган. Разом із тим особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

З наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх та переконливих доказів, які б беззаперечно доводили факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення.

У зв`язку із цим доводи апеляційної скарги про відсутність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 заслуговують на увагу.

За вказаних обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника адвоката Хомича А.М., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 07 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА