Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №201/3736/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2345/26 Справа № 201/3736/25 Суддя у 1-й інстанції - Дубовенко І.Г. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Красвітної Т.П., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №201/3736/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» - Сердійчук Ярослави Ярославівни на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Дубовенко І.Г., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс» посилається на те, що 23 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №6369544, який був підписаний електронним підписом позичальника та відтворений шляхом надіслання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) L31981 на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 .

Відповідно до умов договору відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 20000 грн., які були їй надані шляхом безготівкового перерахування на його банківську картку «VIZA» № НОМЕР_2 , на строк 90 днів та зобов`язався повернути кредитні кошти до 24 травня 2022 року і сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 7,7 % від суми кредиту, що становить 1540 грн., та проценти за користування кредитом в розмірі 0,88 % за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду та 5 % за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду.

24 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №24-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №6369544.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором про споживчий кредит №6369544 від 23 лютого 2022 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 25540 грн., з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 20000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 4000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.; заборгованість за комісіями - 1540 грн.; інфляційні збитки - 0.00 грн.; нараховані 3% річних - 0.00 грн.

У зв`язку з чим ТОВ «Факторинг Партнерс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит №6369544 від 23 лютого 2022 року у розмірі 25540 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 31 березня 2025 року цивільну справу за позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на розгляд до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

25 квітня 2025 року, набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів» № 4273-IX, відповідно до якого Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області перейменовано на Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ТОВ «Факторинг Партнерс» - Сердійчук Я.Яподала апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом були невірно застосовані норми матеріального права та не були дотримані норми процесуального права під час ухвалення рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження «L31981», який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору позики, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 20000 грн.

Дана обставина підтверджується квитанцією (ID платежу: 1923477208) системи платежів LiqPayST АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якої 23.02.2022 року о 13:09 відбувся переказ грошових коштів у сумі 20000 грн. згідно договору 6369544 за номером платіжної карти VISA 414939*74, що відповідає умовам п. 2.1. Договору позики.

Наголошує, що реквізити вищевказаної платіжної карти позичальник самостійно ввела з метою подальшого настання наслідків - отримання грошових коштів за укладеним договором.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, на виконання умов договору позикодавцем було перераховано грошові кошти в розмірі 20000 грн.

Окремо звертає увагу і на те, що номер мобільного телефону НОМЕР_1 , за яким здійснювалась ідентифікація позичальника в системі позикодавця та на який було направлено одноразовий ідентифікатор для підписання договору позики, належить саме ОСОБА_1 . Зазначене підтверджується наданим до суду першої інстанції кредитним звітом фізичної особи ОСОБА_1 з Українського бюро кредитних історій, з якого вбачається, що номер мобільного телефону НОМЕР_1 є фінансовим номером телефону відповідачки з 21.12.2017 року (донор інформації - банк) та дотепер. До того ж, позивачем надано скріншот з Особистого кабінету позичальника ОСОБА_1 на сайті ТОВ «Мілоан», з якого вбачається направлення кредитодавцем відповідачу на вищевказаний номер мобільного телефону НОМЕР_1 SMS з одноразовим ідентифікатором «L31981» для укладення договору позики, а також LogFile застосування коду з якого вбачається процес використання ОСОБА_1 коду одноразового ідентифікатору «L31981» при підписанні договору позики, та хронологію вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину №6369544 від 23 лютого 2022 року.

Крім іншого, позивачем до суду першої інстанції було надано копію інформації про посвідчення особи з системи BankID НБУ, відповідно до якої ТОВ «Мілоан» здійснило ідентифікацію та верифікацію ОСОБА_1 шляхом отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних позичальника, що відповідає умовам п.6.7. Договору позики.

ТОВ «Мілоан» у своїй відповіді на запит зазначив, що кредит, виданий за договором про споживчий кредит №6369544 від 23 лютого 2022 року, є другим кредитом ОСОБА_1 , тоді як попередній було успішно повернуто позичальником.

Щодо ідентифікації особи позичальника, ТОВ «Мілоан» зазначає, що така ідентифікація здійснювалась перед встановлення ділових відносин 14 грудня 2021 року за допомогою системи BankID НБУ, на підтвердження чого надано копію інформації про посвідчення особи з системи BankID НБУ.

Матеріали справи містять належні, достовірні та достатні докази на підтвердження укладення кредитного договору №6369544 від 23 лютого 2022 року та отримання грошових коштів на його виконання саме відповідачем, тоді як факт вчинення шахрайських дій відносно відповідача щодо укладення вказаного договору неможливий як такий.

Щодо перерахування відповідачеві кредитних коштів зазначає, що здійснення такого виду діяльності фінансовою установою не передбачає відкриття кредитного рахунку під укладений кредитний договір. Фінансова установа, з якою споживач укладає кредитний договір, перераховує кредитні кошти на зазначений споживачем вже відкритий банківський рахунок за номером карти.

ТОВ «Мілоан» не отримує повні реквізити банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту «PCI DSS». Таким чином, кредитодавець не отримує повні реквізити картки позичальника, яка вказується ним для отримання кредиту.

Так, на підтвердження зазначеного позивачем було додано квитанцію (ID платежу: 1923477208) системи платежів LiqPayST АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якої 23 лютого 2022 року о 13:09 відбувся переказ грошових коштів у сумі 20000 грн. згідно договору 6369544 за номером платіжної карти VISA 414939*74.

Крім того, як було зазначено вище, на запит позивача ТОВ «Мілоан» додатково надало докази, в тому числі довідку АТ КБ «Приватбанк» від 07 листопада 2025 року за вих.№10673/07-11, видану ТОВ «Мілоан» про те, що з рахунку товариства НОМЕР_3 , валюта НОМЕР_4 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк», код банку 305299 (МФО рахунку), через систему платежів LiqPayST (мерчант рахунок товариства НОМЕР_5 ), були проведені наступні фінансові операції по переказу коштів, на підставі договору №4071 від 11 березня 2020 року, а саме: 23 лютого 2022 року проведено операцію (ідентифікатор операції 1923477208) з переказу грошових коштів у сумі 20000 грн. згідно договору 6369544 за номером карти отримувача НОМЕР_6 . Враховуючи вищевикладене, зазначені квитанція та довідка АТ КБ «ПриватБанк» є належними доказами видачі кредиту.

Звертає увагу суду, що згідно пункту 2.1. договору №6369544 кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_7 *74.

Договір про споживчий кредит №6369544 від 23 лютого 2022 року, укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , містить реквізити карти (маску карти), зазначені ОСОБА_1 при укладенні цього договору для отримання кредитних коштів. Таким чином, матеріали справи містять належні докази на підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит №6369544 від 23 лютого 2022 року щодо видачі кредиту.

Щодо тієї обставини, що платіжна карта НОМЕР_6 , вказана ОСОБА_1 для отримання на неї кредитних коштів за договором позики, не належить відповідачці, зазначає, що саме позичальник на сайті кредитодавця власноруч зазначає реквізити банківської карти, на яку бажає отримати кредитні кошти.

У зв`язку з чим просив рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс», та стягнути з позивача судові витрати по сплаті судового збору, витрати на правову допомогу у суді першої та апеляційної інстанції.

Відповідач ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом, через представника подала відзив, в якому вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вказує, що взагалі не укладала кредитного договору, жодного документу, щодо надання їй кредиту не підписувала та не акцептувала, а тому категорично заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про реальне ознайомлення відповідача з умовами кредитного договору, зокрема: надсилання ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення на укладення електронного договору, вчинення відповідачем дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації відповідача ОСОБА_1 при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Копія анкети-заяви на кредит, графік платежів за договором про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту взагалі не містять ознак накладення підпису сторін.

Зазначає, що візуальне відображення одноразового ідентифікатора, як засобу електронного підписання, у вигляді комбінації символів на паперовій копії договору, саме по собі не містить слідів активних вольових дій відповідача.

З наявних в матеріалах справи документів (доказів) відсутні підтвердження вчинення кредитором та відповідачем з використанням обчислювальної техніки дій, направлених на укладення саме електронного договору.

Надані документи не містять відповідних метаданих із системи ІТС кредитора або пристрою відповідача, не містять «log»-файлів програмного забезпечення з відомостями про обліковий запис відповідача, операційну систему, інформацію про пристрій, інтернет провайдера або оператора мобільного зв`язку, що використовувалися відповідачем, геолокацію та часові проміжки, IP-адресу відповідача, а також відомостей про зв`язок цієї IP-адреси з процесом генерації одноразового ідентифікатора та його використанням.

Документи також не містять файлів «кукі» (HTTP-cookie) з текстовою або бінарною інформацією про вхід(и) відповідача в систему ІТС, її використання, навігацію по системі, тривалість сесій, збір статистики тощо.

Відсутність доказу хоча б одного з етапів в ланцюжку подій, пов`язаних зі створенням та використанням ідентифікатора, від передумов його генерації і надсилання відповідачу, до введення ідентифікатора відповідачем та відображення на договорі, позбавляють можливості дійти висновку, що надрукований на договорі запис з ідентифікатором підтверджує укладення такого договору

Таким чином, наявний в матеріалах справи договір про споживчий кредит №6369544 від 23 лютого 2022 року не містить відомостей про його підписання відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора, який би відповідав вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

У довідці про ідентифікацію відсутня будь-яка інформація про спосіб ідентифікації відповідача, а саме - не вказано, через який ресурс, канал зв`язку, технічний засіб чи процедуру було здійснено ідентифікацію особи. Також, дана довідка не містить вихідного номеру, дати створення або реквізитів, які б свідчили про фіксацію документа у внутрішньому документообігу ТОВ «Мілоан».

Натомість на Анкеті-заяві відсутні ознаки накладення електронного підпису сторін, а лише надруковано прийняття рішення по заяві 6369544; рішення: погоджено дата рішення: 2022-02-23. Таким чином, одним із ключових елементів укладення електронного договору є підписання формуляра заяви (Анкети-заяви) в електронній формі відповідним електронним підписом в порядку ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Без дотримання цього порядку електронний договір вважається неукладеним.

Окремо звертає увагу суду, що в наявних в матеріалах справи документах вбачається суперечність щодо часу нібито підписання договору про споживчий кредит №6369544. В Анкеті-заяві на кредит №6369544 описаний «Процес оформлення та розгляд заяви 6369544» в якому зазначено, що нібито підписання договору сторонами відбувалось 2022-02-23 в період 02:08:01 02:09:03. В той же час, на першій сторінці договору про споживчий кредит №6369544, у лівому верхньому кутку надруковано: Підписано 23.02.2022 13:09.

Стверджує, що відмовивши у задоволенні клопотання про витребування оригіналів письмових та електронних доказів, суд першої інстанції фактично позбавив відповідача можливості довести неукладеність кредитного договору.

З огляду на наведене, відповідач обґрунтовано вважає, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитний договір не був укладений у встановленому законом порядку, що свідчить про його неукладеність та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Разом з тим сам по собі статус фінансової установи та наявність ліцензії не звільняє позивача від обов`язку довести належними та допустимими доказами факт передання грошових коштів саме відповідачу.

На підтвердження перерахування коштів в матеріалах справи наявна квитанція №1923477208 від 2022.02.23. В зазначеній квитанції у полі отримувач «Картка/рахунок» вказано «414939*74». Однак, у квитанції зазначено не номер банківського рахунку, а номер платіжної картки. Вказаний номер є неповним та частково зашифрованим - символом «*» замінено 8 цифр, тобто ідентифікувати конкретний 16-значний номер картки неможливо. У квитанції відсутні відомості про власника картки, банк-емітент та строк її дії. Документ не містить належної відмітки банку про виконання операції та зарахування коштів на конкретний рахунок. Маска картки, як зазначив це позивач, не є реквізитом рахунку (IBAN) та не дає можливості встановити, на який саме рахунок були перераховані кошти. Навіть якщо припустити, що в договорі відображено маску картки, це не доводить, що така картка існує та є дійсною.

Звертає увагу, що з офіційної відповіді банку вбачається, що зазначена картка відповідачу не належить. Факт перерахування коштів на банківську картку, яка не належить відповідачу, не може свідчити про належне виконання позивачем зобов`язання за договором позики.

Стосовно витрат на правову допомогу зазначає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 12000 грн. є явно завищеними, та такими, що не відповідають критеріям розумності та необхідності, визначеним ч.4 ст.137 ЦПК України

У зв`язку з чим просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 рокузалишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що 23 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №6369544, який був підписаний електронним підписом позичальника та відтворений шляхом надіслання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) L31981 на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 .

Згідно з п.1.1. договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п.1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 20000 грн.

Відповідно до п.1.5.2. договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 5280 грн., які нараховуються за ставкою 0.88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до п. 1.5.3. договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 60000 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Умовами кредитного договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на картковий рахунок.

Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо. Так договором передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені цим договором та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено).

Відповідно до п. 6 кредитного договору №6369544 від 23 лютого 2022 року, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення кредитного договору (офертою).

Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в особистому кабінеті на сайті Товариства.

У розділі 10 договору «Реквізити сторін» вказано ідентифікуючі відомості ТОВ «МІЛОАН», а також ідентифікуючі відомості позичальника, зокрема: прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, дані паспорта, адреса місця реєстрації (проживання), електронна пошта та контактний номер телефону.

Відповідно до першої сторінки Кредитного договору №6369544 від 23 лютого 2022 року він підписаний ОСОБА_1 23.02.2022 13:09 одноразовим ідентифікатором L31981.

Відповідно до квитанції LIQPAY №1923477208 від 23 лютого 2022 року, платник ТОВ «Мілоан» перерахував на банківську картку «VIZA» № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 20000 грн. із призначенням платежу: кошти згідно договору 6369544 (а.с. 52).

24 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №24-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №6369544.

Відповідно до Витягу з Додатку до договору факторингу №24-07/2024 від 24 липня 2024 року, боржником за договором про споживчий кредит №6369544 зазначено ОСОБА_1 . Сума заборгованості 25540 грн., з яких сума заборгованості за тілом кредиту 20000 грн., за відсотками 4000 грн., за комісією 1540 грн.

АТ «Таскомбанк» за № 3345/47.7-БТ від 09 червня 2025 року на виконання ухвали суду від 02 червня 2025 року повідомило, що інформація про ОСОБА_1 станом на 03 червня 2025 року в АТ «Таскомбанк» відсутня. Банківська платіжна картка № НОМЕР_2 ОСОБА_1 не видавалася.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Факторинг Партнерс», суд першої інстанції виходив з того, що додана до позовної заяви квитанція, завірена лише підписом уповноваженої особи і печаткою ТОВ «Мілоан», із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов саме кредитного договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ТОВ «Факторинг Партнерс» у позові посилалося на те, що кредитні кошти були перераховані на вказану нею у договорі картку «VIZA» № НОМЕР_2 в розмірі 20000 грн., призначенням платежу: кошти згідно договору 6369544 що підтверджується квитанцією LIQPAY №1923477208 від 23 лютого 2022 року.

Відповідач ОСОБА_1 заперечує факт отримання нею кредитних коштів від ТОВ «Мілоан».

Надана суду квитанція LIQPAY №1923477208 від 23 лютого 2022 року не містить жодних відомостей щодо належності банківської картки «VIZA» № НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

На виконання ухвали Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2025 року, АТ «Таскомбанк» листом № 3345/47.7-БТ від 09 червня 2025 року повідомило, що інформація про ОСОБА_1 станом на 03 червня 2025 року в АТ «Таскомбанк» відсутня. Банківська платіжна картка № НОМЕР_2 ОСОБА_1 не видавалася.

Враховуючи викладене, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 20000 грн. за договір про споживчий кредит №6369544 від 23 лютого 2022 року.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за недоведеністю.

Посилання в апеляційній скарзі на доведеність отримання відповідачем кредитних коштів є необґрунтованими належними та допустимими доказами у справі.

Доводи апеляційної скарги суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, пов`язані з незгодою з висновками суду першої інстанції і не є підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» - Сердійчук Ярослави Ярославівни - залишити без задоволення.

Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року у справі №201/3736/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2026 року.

Судді: