Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №214/11784/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1969/26 Справа № 214/11784/25 Суддя у 1-й інстанції - Гринь Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,

при секретарі судового засідання Примак Н.М.,

за участю:

представника потерпілого адвоката Новака А.М.,

захисника адвоката Лисенка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Лисенка О.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який не працює та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП,

в с т а н о в и л а :

постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 червня 2026 року встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 736075 від 4 грудня 2025 року 20 вересня 2025 року о 10 годині 12 хвилин водій ОСОБА_1 у м. Кривому Розі, Саксаганському районі, на вул. Івана Авраменка, 15, керував транспортним засобом Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_2 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, та, виїжджаючи на дорогу з приватної території, не дав дороги транспортному засобу Mazda CX-5, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що змусило останнього різко змінити напрямок руху. Унаслідок цього водій ОСОБА_2 здійснив наїзд на транспортний засіб Toyota Auris, державний номерний знак НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_3 , після чого цей автомобіль за інерцією здійснив наїзд на транспортний засіб Daewoo Sens, державний номерний знак НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_4 . Унаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, що спричинило матеріальні збитки.

На зазначену постанову захисник адвокат Лисенко О.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, у якій просить призначити комплексну судову фототехнічну та інженерно-транспортну експертизу, скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що з відеозапису з відеореєстратора автомобіля Mazda вбачається, що водій автомобіля Mazda не обрав безпечної швидкості руху, своєчасно не зменшив швидкість автомобіля аж до екстреного гальмування та неправильно прийняв рішення щодо безпечного об`їзду перешкоди, що призвело до зіткнення транспортних засобів. У зв`язку із цим щодо водія ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Звертає увагу, що в разі дотримання ОСОБА_2 вимог ПДР зіткнення з припаркованим із лівого боку дороги автомобілем Toyota можна було б уникнути, а відтак у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Наголошує, що з метою доведення невинуватості ОСОБА_1 та необхідності відшкодування майнової шкоди захисником заявлено клопотання про призначення комплексної судової фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи, однак судом відмовлено в задоволенні цього клопотання. При цьому в оскаржуваній постанові не зазначено про наявність такого клопотання та не наведено мотивів відмови в його задоволенні. Зауважує, що відповіді на поставлені питання остаточно виключили б винуватість ОСОБА_1 , оскільки в разі дотримання водієм ОСОБА_2 вимог ПДР зіткнення не відбулося б.

Звертає увагу, що в постанові про призначення експертизи щодо цієї ДТП (справа № 214/10127/25) зазначено, що ОСОБА_2 керував автомобілем із вантажем у багажнику вагою приблизно 300 кг, при цьому в письмових поясненнях після ДТП ОСОБА_2 зазначив, що рухався без вантажу та пасажирів. Крім того, питання, поставлені на вирішення експерта в зазначеній справі, відрізняються від питань, наведених у клопотанні захисника про призначення експертизи в цій справі.

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому був належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду цієї справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів із дня надходження справи до суду.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд її справи впродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачених процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення ЄСПЛ від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін і предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти перешкодам руху справи, недобросовісно створюваним її учасниками, є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, та інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути цю справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, та за участю його захисника адвоката Лисенка О.А. і представника потерпілого адвоката Новака А.М.

Заслухавши захисника адвоката Лисенка О.А., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, і представника потерпілого адвоката Новака А.М., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши й оцінивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи захисту, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість цієї особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати, чи було вчинено таке правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також під час розгляду справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247, 280 КУпАП, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02, п. 2), у якому відображено принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним лише тоді, коли зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Частиною 2 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи.

З огляду на це суд під час ухвалення рішення зобов`язаний викласти в постанові за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення обставини вчинення такого правопорушення, які суд визнав доведеними або які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Однак, як установлено судом апеляційної інстанції, судом першої інстанції не встановлено обставин справи, а в оскаржуваній постанові лише наведено посилання на протокол про адміністративне правопорушення. У мотивувальній частині постанови суд першої інстанції фактично не встановив обставин справи та не дослідив факту вчинення адміністративного правопорушення. Обставин, безпосередньо встановлених судом, узагалі не зазначено, а лише викладено зміст протоколу про адміністративне правопорушення.

Особливістю правозастосовної діяльності в судочинстві є те, що збирання та попереднє встановлення фактів здійснюються одними особами, а прийняття рішення по суті - іншими. Незалежно від того, чи має така попередня діяльність офіційний характер, орган правозастосування, перш ніж прийняти правове рішення, зобов`язаний оцінити її результати та переконатися в тому, що фактична ситуація, передбачена гіпотезою відповідної правової норми, наявна. Суд, який здійснює судовий розгляд, не має права обмежитися наданими фактами без їх самостійної оцінки.

З огляду на зазначене такі істотні порушення тягнуть за собою скасування судового рішення та ухвалення нової постанови судом апеляційної інстанції.

Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , апеляційний суд установив, що 20 вересня 2025 року о 10 годині 12 хвилин водій ОСОБА_1 у м. Кривому Розі, Саксаганському районі, на вул. Івана Авраменка, 15, керував транспортним засобом Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_2 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, та, виїжджаючи на дорогу з приватної території, не дав дороги транспортному засобу Mazda CX-5, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що змусило останнього різко змінити напрямок руху. Унаслідок цього водій ОСОБА_2 здійснив наїзд на транспортний засіб Toyota Auris, державний номерний знак НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_3 , після чого цей автомобіль за інерцією здійснив наїзд на транспортний засіб Daewoo Sens, державний номерний знак НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_4 . Унаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, що спричинило матеріальні збитки. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 «б», 10.1, 10.2 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Згідно з диспозицією ст. 124 КУпАП учасник дорожнього руху притягується до адміністративної відповідальності, зокрема, за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Відповідно до п. 2.3 «б» ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Відповідно до п. 10.2 ПДР, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

Так, на переконання апеляційного суду, вина ОСОБА_1 підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи та є належними, допустимими й достатніми для висновку про наявність вини ОСОБА_1 у настанні ДТП, зокрема:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 736075 від 04.12.2025 року;

-схемою місця ДТП із фототаблицею, яка підписана учасниками без зауважень;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , який зазначив, що рухався дорогою, а автомобіль Volkswagen, виїжджаючи з Т-подібного перехрестя, не надав йому переваги в русі, унаслідок чого ОСОБА_2 був змушений маневрувати та сталося зіткнення з іншим припаркованим автомобілем;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 1 травня 2026 року.- відеозаписом із відеореєстратора, установленого в автомобілі Mazda CX-5, з якого вбачається, що під час руху автомобіля Mazda CX-5, у момент, коли він наближався до дороги, що веде у двори будинків, із неї виїхав автомобіль Volkswagen, водій якого не дав дороги транспортному засобу Mazda CX-5, що перебував у безпосередній близькості, та продовжив рух, чим змусив водія Mazda CX-5 для уникнення ДТП змінити напрямок руху, унаслідок чого сталося зіткнення з іншим припаркованим автомобілем Toyota Auris;

- висновком експерта № КСЕ-19/104-26/9988 від 22 травня 2026 року, відповідно до якого:

1. За заданих та встановлених вихідних даних у діях водія ОСОБА_2 під час керування автомобілем Mazda CX-5 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3, 12.4, 12.9 «б» ПДР. Невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР із технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з ДТП.

2. За заданих та встановлених вихідних даних водій ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР.

3. За заданих та встановлених вихідних даних у діях водія ОСОБА_1 під час керування автомобілем Volkswagen вбачається невідповідність вимогам п. 10.2 ПДР, яка з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з ДТП.

4. За заданих та встановлених вихідних даних водій автомобіля Volkswagen ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання в робочому режимі вимог п. 10.2 ПДР.

Всебічно дослідивши зазначений висновок експерта разом із матеріалами справи, письмовими доказами, фото- та відеодоказами, апеляційний суд не вбачає підстав вважати висновок експерта неповним або неналежним.

Отже, апеляційним судом установлено, що, виїжджаючи на дорогу з житлової зони або дворів, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen, перед проїзною частиною не дав дороги автомобілю Mazda CX-5 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався дорогою, на яку виїжджав ОСОБА_1 , унаслідок чого сталося зіткнення. У цьому випадку, незалежно від наявності або відсутності порушення вимог ПДР водієм ОСОБА_2 , невиконання водієм ОСОБА_1 вимог ПДР перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП.

Незважаючи на наявність або відсутність порушень ПДР водієм ОСОБА_2 , водій ОСОБА_1 за такої дорожньої обстановки повинен був дотримуватися вимог п. 2.3 «б», 10.2 ПДР України, а недотримання цих вимог спричинило настання ДТП. Отже, вина ОСОБА_1 наявна та доведена поза розумним сумнівом.

Водночас апеляційний суд зауважує, що порушення ПДР України водієм ОСОБА_2 не є предметом розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, а суд не має права приймати будь-які рішення стосовно особи, щодо якої у провадженні судді немає справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд не має права вийти за межі тих фактичних обставин, які були встановлені протоколом про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення, по суті, є обвинувальним актом, на основі якого в сукупності з іншими доказами встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно й об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінити кожен доказ як окремо, так і в сукупності з іншими доказами та навести у своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження й оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Отже, судом розглядається справа виключно щодо ОСОБА_1 та встановлюється наявність або відсутність інкримінованих йому порушень.

З урахуванням усіх досліджених доказів, на переконання апеляційного суду, поза розумним сумнівом можна стверджувати, що дії ОСОБА_1 призвели до настання ДТП, тобто в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Під час апеляційного розгляду захисником заявлено клопотання про призначення судової фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи. На обґрунтування клопотання захисник зазначив, що експертизу, проведену в межах розгляду іншої справи щодо водія ОСОБА_2 , виконано з використанням неточних вихідних даних, а поставлені на вирішення експерта питання відрізняються від тих, які захисник просить поставити в цьому випадку.

Відповідно до ст. 273 КУпАП експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі, коли виникає потреба у спеціальних знаннях, зокрема для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних унаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Суд зазначає, що судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Отже, призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду. Експертиза призначається в разі встановлення судом недостатності наявних у матеріалах справи доказів для ухвалення рішення за результатами її розгляду.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що в іншій справі щодо водія ОСОБА_2 за цими обставинами проведено експертизу, висновки якої враховано під час вирішення цієї справи.

При цьому сторона захисту не була позбавлена можливості самостійно звернутися до експертної установи для проведення експертизи в період із 22 травня 2026 року, коли було проведено попередню експертизу, до часу апеляційного перегляду.

У цьому випадку обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, можуть бути перевірені та встановлені на підставі наявних у справі матеріалів, зокрема доданих сторонами, пояснень учасників справи, відеозапису з відеореєстратора автомобіля, який є учасником ДТП, та висновку проведеної експертизи. Оцінка судом наявних доказів не потребує застосування додаткових спеціальних знань.

Апеляційний суд вважає, що експертизу № КСЕ-19/104-26/9988 від 22 травня 2026 року проведено повно та всебічно, з використанням коректних вихідних даних. Висновком експерта встановлено порушення вимог ПДР як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , що узгоджується з матеріалами справи та відеозаписом обставин ДТП.

З огляду на наведене суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання про призначення у справі судової фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи.

Отже, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять переконливі й беззаперечні докази порушення ОСОБА_1 ПДР України, яке призвело до настання ДТП, механічного пошкодження транспортних засобів і завдання матеріальних збитків, що свідчить про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи в його вчиненні, підтвердженої належними й допустимими доказами.

У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що під час оцінки доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої право на обґрунтоване рішення не вимагає надання в судовому рішенні детальної відповіді на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, суди вищих інстанцій можуть підтверджувати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає від апеляційного суду більш детальної аргументації, якщо він лише застосовує положення закону для відхилення апеляційної скарги як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Бюрг та інші проти Франції» (Burg and Others v. France), ухвала; «Гору проти Греції № 2» (Gorou v. Greece (no. 2)) [ВП], § 41).

Отже, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд установив, що висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими доказами, які узгоджуються між собою. Апеляційний суд надав цим доказам належну оцінку як окремо, так і в сукупності, зокрема перевірив, чи отримані вони в установленому законом порядку та передбаченими законом способами, чи підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також чи є вони належними й допустимими.

Доводи сторони захисту не вказують на порушення вимог закону, які мали б наслідком визнання доказів недопустимими або свідчили б про відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Водночас, вирішуючи питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, апеляційний суд позбавлений можливості його застосувати, оскільки відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців із дня його вчинення.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення 20 вересня 2025 року, отже, на час ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення закінчився строк накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає за необхідне закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника адвоката Лисенка О.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, задовольнити частково.

Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито на підставі ст. 38 КУпАП, скасувати та ухвалити нову постанову.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА