Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №214/5414/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1848/26 Справа № 214/5414/26 Суддя у 1-й інстанції - Фролова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,

при секретарі судового засідання Примак Н.М.,

за участю захисника адвоката Малиці Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 27 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,

в с т а н о в и л а:

постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 27 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 04 травня 2026 року о 22 годині 58 хвилин у м. Кривому Розі на вул. Тесленка, 11, порушуючи п. 2.9 «а» ПДР України, керував транспортним засобом Opel Omega, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд з метою визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки у встановленому законом порядку, за згодою водія, за допомогою приладу-газоаналізатора Drager Alcotest 6820 (ARHKO 118). Результат огляду позитивний і становить 1,23 ‰.

На зазначену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження.

У клопотанні про поновлення строку вказує, що 27 травня 2026 року офіційно перебував на лікарняному, будучи тимчасово непрацездатним через захворювання загального характеру, що підтверджується листками непрацездатності. Копію постанови в день її винесення не отримав.

Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів із дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), уповноваженим розглядати скаргу.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає за можливе визнати причину незначного пропуску строку поважною та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 27 травня 2026 року.

В апеляційній скарзі просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що під час детального перегляду відеозапису з нагрудних камер поліцейських чітко видно, що цифровий результат на рідкокристалічному дисплеї приладу Drager Alcotest 6820 взагалі не зафіксований камерою: у момент відображення результату екран був або закритий рукою інспектора поліції, або відвернутий від об`єктива, або якість зйомки не дозволяла розрізнити цифри.

Зауважує, що паперовий носій (чек) приладу Drager не є самостійним та беззаперечним доказом, оскільки на відеозаписі показники дисплея приладу неможливо прочитати, у зв`язку із чим неможливо встановити, чи стосується зафіксований у чеку результат 1,23 ‰ саме особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Усі сумніви щодо дотримання процедури огляду мають тлумачитися на користь водія.

Наголошує, що під час оформлення матеріалів працівники поліції грубо порушили порядок складання протоколу, оскільки не ознайомили ОСОБА_1 з його правами, не зачитали їх уголос та позбавили його права на отримання професійної правничої допомоги на місці. Відповідно до практики Верховного Суду підписання особою протоколу, у якому міститься друкований текст про те, що права роз`яснено, не є доказом фактичного роз`яснення таких прав, якщо цей процес не зафіксовано на відеозаписі або права не було зачитано вголос.

Зазначає, що суд першої інстанції у своїй постанові жодним чином не відобразив, чи перевірялися судом сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого вимірювального приладу Drager Alcotest 6820 (ARHKO 118) станом на 04 травня 2026 року.

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому був належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду цієї справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів із дня надходження справи до суду.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд її справи впродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачених процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін і предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти перешкодам руху справи, недобросовісно створюваним її учасниками, є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, та інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути цю справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, та за участю захисника адвоката Малиці Ю.М.

Заслухавши захисника адвоката Малицю Ю.М., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши й оцінивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи захисту, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість цієї особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати, чи було вчинено таке правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також під час розгляду справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247, 280 КУпАП, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02, п. 2), у якому відображено принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним лише тоді, коли зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Ці вимоги закону під час розгляду суддею місцевого суду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 належно виконані.

Як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознакою керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративну відповідальність передбачено за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, у цьому випадку доказуванню підлягають факт керування транспортним засобом та факт перебування водія у стані алкогольного сп`яніння.

Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 657329 від 04 травня 2026 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 04 травня 2026 року; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до Комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради від 04 травня 2026 року; результатом тестування водія на стан алкогольного сп`яніння - 1,23 ‰; роз`ясненням про відсторонення від права керування транспортним засобом від 04 травня 2026 року; відеоматеріалами, які містяться на DVD-R-диску, наявному в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що відеозапис поліцейських відповідає критеріям допустимості доказів, логічно й послідовно відтворює перебіг подій та дає змогу встановити фактичні обставини за участю ОСОБА_1 .

Дослідженими матеріалами справи беззаперечно підтверджено наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування ним транспортним засобом, що, крім того, не заперечується стороною захисту, та факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Разом із тим факт керування транспортним засобом підтверджується відеозаписом поліцейських, на якому зафіксовано, як поліцейські підійшли до водія, який перебував в автомобілі, та повідомили йому підстави зупинки транспортного засобу, зокрема відсутність підсвічування номерного знака та керування транспортним засобом без пристебнутого паска безпеки. Під час спілкування з водієм і перевірки документів у нього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, про що повідомлено ОСОБА_1 , та запропоновано пройти огляд за допомогою газоаналізатора Drager на місці зупинки транспортного засобу, на що він погодився.

Отже, факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 та виявлення в нього ознак алкогольного сп`яніння підтверджені поза розумним сумнівом і не заперечуються самим ОСОБА_1 .

Перевіряючи доводи сторони захисту про недопустимість результатів огляду за допомогою газоаналізатора Drager, апеляційний суд зауважує, що газоаналізатори Drager Alcotest є засобами вимірювальної техніки медичного призначення та потребують внесення до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а також регулярної повірки (калібрування). Використання газоаналізаторів Drager Alcotest, які були ввезені, реалізовані на території України та введені користувачем в експлуатацію протягом строку дії свідоцтва про державну реєстрацію, є можливим за умови додержання вимог щодо повірки (калібрування) та інших нормативних документів, що підтверджують правильність результатів вимірювання.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено такі терміни:

10. калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов`язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу;

11. періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через установлений проміжок часу (міжповірочний інтервал);

12. повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що охоплює перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Статтею 17 зазначеного Закону врегульовано порядок повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, відповідно до якого законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Статтею 27 Закону врегульовано питання калібрування засобів вимірювальної техніки. Калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання.

Калібрування вторинних і робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих із відповідними міжнародними та європейськими стандартами, і документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.

Отже, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібруванням - приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів.

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747, і він становить один рік.

Як убачається з роздрукованого результату приладу Alcotest 6820, останнє калібрування зазначеного приладу проводилося 29 липня 2025 року, а ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння 04 травня 2026 року, тобто до закінчення річного строку повторної повірки та калібрування приладу Alcotest 6820, за допомогою якого проведено огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння. Отже, підстав вважати результати тесту зазначеного приладу недостовірними немає.

Разом із тим доводи ОСОБА_1 про те, що паперова роздруківка з приладу Drager не є самостійним доказом, а на відеозаписі поліцейських не відображено результату проведеного огляду, є неспроможними. Як убачається з відеозапису з бодікамер поліцейських, водієві ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд за допомогою газоаналізатора Drager на місці зупинки транспортного засобу, на що він погодився. За результатами огляду встановлено показник 1,23 ‰, про що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 та зазначив, що той перебуває у стані алкогольного сп`яніння. На запитання інспектора поліції, чи згоден водій ОСОБА_1 з установленим результатом, останній відповів ствердно. Після цього поліцейський зазначив, що в такому разі буде складено протокол про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд зауважує, що відсутність відеофіксації дисплея газоаналізатора Drager не є підставою для визнання доказу недопустимим, оскільки роздруківку здійснено за допомогою приладу, на якому водій проходив огляд, що не заперечується ОСОБА_1 . Отже, зазначена роздруківка є доказом у справі, який оцінюється судом як окремо, так і в сукупності з іншими доказами. У цьому випадку підстав для сумніву щодо встановленого показника вмісту алкоголю у видихуваному повітрі ОСОБА_1 - 1,23 ‰ немає.

Крім того, після проходження огляду ОСОБА_1 не заперечував проти встановленого результату та поставив особистий підпис на роздруківці з газоаналізатора Alcotest 6820, в акті огляду із зазначенням установленого результату й у протоколі про адміністративне правопорушення. Під час ознайомлення із зазначеними документами ОСОБА_1 жодних заперечень не висловив і не зазначив у них. Таку позицію ОСОБА_1 апеляційний суд сприймає як спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд також враховує, що у своєму рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom, заяви № 15809/02 та № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є такими, що потенційно можуть завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізував своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність і виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

У процесі доказування вини доцільно керуватися принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульовано в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з посиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що під час доведення винуватості особи не повинно залишатися жодного розумного сумніву в цьому, тоді як наявність такого сумніву у винуватості особи є підставою для її виправдання.

Отже, на підставі сукупності доказів поза розумним сумнівом установлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що є обов`язковою складовою інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні й точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих і свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, у якому формулюється суть правопорушення.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним доказом вини особи, однак дотримання вимог щодо його оформлення та зазначення в ньому тих фактичних обставин, які підлягають доказуванню, є необхідними елементами доведення або спростування вини.

Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення не містить порушень, які давали б суду підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними.

Твердження ОСОБА_1 про те, що працівники поліції не роз`яснили йому процесуальні права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, на переконання апеляційного суду, не свідчить про порушення його права на захист.

Так, вимоги ч. 2 ст. 266 КУпАП щодо застосування технічних засобів відеозапису та обов`язкового долучення матеріалів відеозапису до протоколу про адміністративне правопорушення стосуються лише проведення поліцейським огляду особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів.

Зазначених вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП поліцейським дотримано.

Отже, відсутність відеофіксації роз`яснення водієві прав не виключає самого факту такого роз`яснення. Так, зі змісту відеозапису поліцейських убачається, що поведінка водія ОСОБА_1 була цілком свідомою та відповідала обставинам події. Водій чітко розумів суть претензій поліцейських, вступав у діалог та висловлював свою позицію, що свідчить про повне усвідомлення ним свого правового статусу й наслідків власних дій.

Крім того, із протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 висловлював зауваження з приводу того, що йому не було роз`яснено права та обов`язки або що він не розумів суті події. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. ОСОБА_1 поставив особистий підпис без будь-яких зауважень, що є належним підтвердженням виконання працівниками поліції свого процесуального обов`язку.

На підставі викладеного апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 11 листопада 2015 року.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Будь-яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення апеляційному суду не надано.

Апеляційний суд не вбачає переконливих доводів, які вказували б на істотні порушення, що могли вплинути на правильність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, були б безумовною підставою для його скасування або спростовували б висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд доходить висновку, що постанову судом першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 27 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 27 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 27 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА