Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №243/6563/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2146/26 Справа № 243/6563/25 Суддя у 1-й інстанції - Соловйова О.О. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши заяву захисника адвоката Антоненка І.Є., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, подану разом з апеляційною скаргою,

в с т а н о в и л а:

постановою судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 вересня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.

Не погоджуючись із вказаною постановою, захисник адвокат Антоненко І.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 , 16 лютого 2026 року подав апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в яких порушив питання про поновлення строку, скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2026 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, разом з усіма додатками, оскільки до скарги не було додано договору про надання правничої допомоги від 02 лютого 2025 року або витягу з нього та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, у зв`язку з чим повноваження адвоката на підписання і подання апеляційної скарги не були належним чином підтверджені. Питання про поновлення строку на апеляційне оскарження цією постановою не вирішувалося.

17 липня 2026 року захисник адвокат Антоненко І.Є. повторно подав апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку, долучивши документи на підтвердження своїх повноважень.

На обґрунтування заяви захисник зазначає, що про існування оскаржуваної постанови стало відомо після відкриття виконавчого провадження, а її копію отримано 16 лютого 2026 року на адвокатський запит. Поважною причиною пропуску строку він вважає неповідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи та несвоєчасне одержання ним копії постанови. Із долученого сповіщення сім`ї № 3430 від 04 серпня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 із 31 липня 2025 року вважається зниклим безвісти під час виконання військового обов`язку.

Захиснику та ОСОБА_1 було направлено повідомлення про те, що розгляд справи за апеляційною скаргою призначено на 08 год. 45 хв. 16 вересня 2026 року у приміщенні Дніпровського апеляційного суду. 10 вересня 2026 року захисник адвокат Антоненко І.Є. подав заяву про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його захисника, у якій підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Розглянувши заяву про поновлення строку та перевіривши матеріали справи в межах порушеного у ній питання, приходжу до висновку, що заява задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.

Частиною 2 ст. 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що ст. 294 КУпАП є спеціальною нормою, яка встановлює скорочений строк апеляційного оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення та пов`язує початок його перебігу з днем винесення постанови. Отримання копії постанови після дня її винесення може враховуватися під час оцінки поважності причин пропуску строку, однак саме по собі не створює нового десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Оскаржувану постанову винесено 26 вересня 2025 року. Установлений ч. 2 ст. 294 КУпАП десятиденний строк на її апеляційне оскарження закінчився 06 жовтня 2025 року.

Первісну апеляційну скаргу подано 16 лютого 2026 року, тобто більш ніж через чотири місяці після закінчення встановленого ст. 294 КУпАП строку. Факт пропуску строку не заперечується захисником, який одночасно порушує питання про його поновлення.

Поновлення пропущеного процесуального строку не є автоматичним наслідком самого факту подання відповідної заяви. Поважними можуть визнаватися лише обставини, які були об`єктивними, непереборними, не залежали від волевиявлення особи, безпосередньо перешкоджали своєчасному вчиненню процесуальної дії та підтверджені належними доказами. Особа, яка просить поновити строк, повинна конкретизувати причини його пропуску, окреслити період дії відповідних перешкод та довести причинний зв`язок між ними і неможливістю своєчасно подати апеляційну скаргу.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Воловік проти України» зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати допустимим обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарги, якщо такі обмеження переслідують законну мету та не порушують саму сутність права.

Крім того, у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що норми, які регулюють строки подання скарг, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та юридичної визначеності, а зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Перевіряючи доводи про неповідомлення ОСОБА_1 щодо судового розгляду, апеляційний суд встановив, що 13 липня 2025 року стосовно нього було складено протоколи про адміністративні правопорушення серії АБА № 011194 та серії АБА № 094000. У протоколі серії АБА № 011194 зазначено про розгляд справи 19 серпня 2025 року о 10 год. 00 хв. у Слов`янському міськрайонному суді Донецької області, а в протоколі серії АБА № 094000 - про розгляд справи 13 серпня 2025 року о 10 год. 00 хв. у тому самому суді. У відповідних графах обох протоколів містяться підписи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, станом на 13 липня 2025 року ОСОБА_1 був обізнаний про складення щодо нього двох протоколів, направлення матеріалів до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області та первісно визначені дати їх розгляду.

Матеріали справи свідчать, що суд першої інстанції вживав заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про подальший рух справи шляхом направлення судових повісток за зазначеним у протоколах та зареєстрованим місцем його проживання: АДРЕСА_1 .

Зокрема, 25 липня 2025 року за вказаною адресою було направлено судову повістку про виклик на 14 серпня 2025 року о 11 год. 15 хв., а 26 серпня 2025 року - повістку про виклик у судове засідання, призначене на 26 вересня 2025 року о 13 год. 15 хв. Обидва поштові відправлення повернулися до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому на час направлення повісток та розгляду справи суд першої інстанції не мав відомостей про те, що ОСОБА_1 із 31 липня 2025 року вважається зниклим безвісти. Сповіщення сім`ї № 3430 від 04 серпня 2025 року в матеріалах справи суду першої інстанції відсутнє та було надано захисником лише під час апеляційного оскарження. Доказів надходження до суду першої інстанції інших відомостей про зникнення ОСОБА_1 до постановлення оскаржуваного рішення не надано.

Отже, суд першої інстанції, не маючи відомостей про зникнення ОСОБА_1 , зміну місця його перебування або іншу адресу для листування, направляв судові повістки за зазначеною у протоколах та зареєстрованою адресою його проживання, тобто вживав заходів щодо повідомлення особи за наявними в його розпорядженні даними. Невручення поштової кореспонденції відбулося з причин, які на той час не були відомі суду, і не свідчить про невжиття ним заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи.

Водночас апеляційний суд не ототожнює направлення та повернення повісток із їх фактичним врученням і враховує, що матеріали справи не підтверджують одержання ОСОБА_1 повістки про судове засідання, призначене на 26 вересня 2025 року.

Супровідним листом від 26 вересня 2025 року суд першої інстанції також направив копію постанови за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 . Проте матеріали справи не містять доказів її фактичного вручення.

Наведені обставини підтверджують, що після зникнення безвісти 31 липня 2025 року ОСОБА_1 не мав можливості особисто одержувати судову кореспонденцію та самостійно реалізувати право на апеляційне оскарження. Апеляційний суд визнає цю обставину об`єктивною та враховує її під час вирішення заяви про поновлення строку.

Разом із тим наведені у заяві обставини не дають можливості встановити повну послідовність подій, пов`язаних із пропуском строку на апеляційне оскарження. Із матеріалів убачається, що виконавче провадження відкрито 18 листопада 2025 року, а адвокатський запит направлено 09 лютого 2026 року. Стверджуючи, що про існування оскаржуваної постанови стало відомо після відкриття виконавчого провадження, захисник не зазначає, коли саме і кому стало відомо про постанову, за яких обставин було одержано відповідні відомості та який проміжок часу минув до направлення адвокатського запиту.

За відсутності таких відомостей неможливо оцінити, чи було звернення за копією постанови здійснено без невиправданої затримки після того, як стало відомо про її існування, а також установити причинний зв`язок між наведеними у заяві обставинами та несвоєчасним поданням апеляційної скарги. Саме по собі посилання на те, що про постанову стало відомо після відкриття виконавчого провадження, без конкретизації часу та обставин одержання цих відомостей не є достатнім для висновку про поважність причин пропуску строку.

Апеляційний суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі «Григоров проти України», відповідно до якого від особи не можна очікувати подання апеляційної скарги до одержання та ознайомлення з повним текстом постанови, а несвоєчасне вручення судового рішення не повинно позбавляти її доступу до апеляційного суду.

Подання адвокатом Антоненком І.Є. первісної апеляційної скарги 16 лютого 2026 року, тобто у день, який захисник зазначає як дату одержання копії постанови, підтверджує оперативність його дій після одержання судового рішення. Водночас збіг цих дат не дає відповіді на питання, коли і за яких обставин до направлення адвокатського запиту було одержано відомості про існування постанови, та не заповнює відповідної прогалини в обґрунтуванні заяви про поновлення строку.

Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо порушення права на захист, оцінки доказів, доведеності складів адміністративних правопорушень і законності постанови суду першої інстанції стосуються суті справи. Вони можуть бути предметом апеляційної перевірки лише після позитивного вирішення питання про поновлення строку, але самі по собі не пояснюють причин несвоєчасного подання апеляційної скарги.

Посилання захисника на ст. 289 КУпАП також не змінює правового режиму апеляційного оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, оскільки спеціальний порядок та строк такого оскарження визначені ст. 294 КУпАП.

Оцінюючи наведені у заяві обставини в сукупності, апеляційний суд враховує, що зникнення ОСОБА_1 безвісти під час виконання військового обов`язку об`єктивно унеможливлювало особисте вчинення ним процесуальних дій після 31 липня 2025 року. Матеріали справи не містять доказів вручення йому повістки про судове засідання, призначене на 26 вересня 2025 року, та копії постанови. Суд також враховує, що первісну апеляційну скаргу подано 16 лютого 2026 року - у день, який захисник зазначає як дату одержання копії постанови на адвокатський запит.

Водночас заява про поновлення строку не містить відомостей, які дають можливість установити момент фактичної обізнаності про постанову після відкриття виконавчого провадження та оцінити проміжок часу до направлення адвокатського запиту. За відсутності такої хронології причинний зв`язок між наведеними у заяві обставинами та несвоєчасним поданням апеляційної скарги в цій частині належним чином не обґрунтований.

За таких обставин наведене у заяві обґрунтування не дає достатніх підстав для визнання причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 вересня 2025 року поважними.

Враховуючи викладене, у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, повернути особі, яка її подала, разом з усіма додатками.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційну скаргу захисника адвоката Антоненка І.Є., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП - повернути особі, яка її подала, разом з усіма додатками.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА