Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №719/691/26 — Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/691/26

Номер провадження 2-а/719/11/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області у складі судді Вербіцької М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

07.09.2026 до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Позивач указує, що постановою № R729622 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, винесеною ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00. Однак про існування та зміст зазначеної постанови позивач дізнався лише 01.09.2026, коли випадковим чином виявив поштовий конверт із постановою на підвіконні у під`їзді свого будинку.

ОСОБА_1 зазначає, що цей поштовий конверт направлявся йому простим поштовим відправленням без рекомендованого повідомлення про вручення, що унеможливило належне підтвердження факту та дати йог отримання. Відповідно до відомостей із офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення, 01.09.2026 воно було передане листоноші для доставки.

Тому позивач припускає, що направлення постанови простим поштовим відправленням без рекомендованого повідомлення про вручення здійснене з метою ускладнення підтвердження факту та дати її отримання, а також створення передумов для подальшого примусового стягнення штрафу з позивача в порядку виконавчого провадження, у разі неотримання ним такого відправлення.

ОСОБА_1 уважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Адже фактичною підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, № R729622 слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог абзацу сьомого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підтримку та мобілізацію», у зв`язку з неприбуттям позивача за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Проте прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач не отримав будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові, а саме, щодо того, що позивачу надсилалась повістка про виклик його до ТЦК та СП та те, що позивач був належним чином, відповідно до пункту 41 Порядку № 560, оповіщений про його виклик до РТЦК.

ОСОБА_1 наголошує, що в оскаржуваній постанові не міститься інформації щодо місця, дати та часу, тобто куди і на котру дату і час мав з`явитися позивач.

Звертає увагу суду позивач і на той факт, що у постанові відповідач зазначає, що від позивача нібито надійшла заява від 13.08.2026, в якій останній зазначив, що не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення його до адміністративної відповідальності, така заява подана позивачем особисто у паперовій формі.

Однак він категорично заперечує факт подання ним будь-якої заяви до ІНФОРМАЦІЯ_6 , наголошуючи, що він її не складав, не підписував, не подавав і не надсилав.

Позивач переконаний, що відповідач допустив неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього, а оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Зокрема, розгляд справи відбувся за відсутності позивача, що призвело до грубого порушення його конституційного права на правничу допомогу. Позивач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, внаслідок чого він був позбавлений реальної можливості залучити захисника для захисту своїх прав, як це передбачено ст. 59 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Заочний розгляд справи призвів до неознайомлення ОСОБА_1 з його правами, незабезпечення останньому можливості для надання пояснень та подання доказів.

ОСОБА_1 переконаний, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відсутні підтвердження його виклику та неявки, відповідач не надав розпорядження ТЦК та СП, у якому були би відсутні підтвердження виклику та неявки.

Позивач просить позов задовольнити, постанову про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення № R729622 від 26.08.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП скасувати та справу закрити у зв?язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, зокрема, вказує їх попередній розрахунок, до яких відносить і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 147,20 грн, та повідомляє, що докази на їх понесення надасть суду протягом п?яти днів з дня ухвалення рішення суду.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 08.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Крім того, у наведеній ухвалі у силу приписів ч. 4 ст. 9, ч. 3 ст. 77 КАС України суддя зобов?язала відповідача надати суду у строк до 15.09.2026 належним чином завірені копії матеріалів справи, на підставі яких винесено оскаржувану № R729622 від 26.08.2026 за справою про адміністративне правопорушення, та наказу, яким уповноважено т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 на складання постанов про притягнення до адміністративної відповідальності військовозобов`язаних осіб.

На виконання ухвали суду 15.09.2026 ІНФОРМАЦІЯ_7 надіслав суду копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, що стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зокрема, протокол № 986 від 13.08.2026 про адміністративне правопорушення, повістку № 6808533, копію конверта, яким надсилалася повістка з відміткою «повістка ТЦК», номер відправлення R06118683975, конверт повернутий у зв?язку з відсутністю адресата, дата повернення - 17.03.2026, постанову № R729622 від 26.08.2026 та копію листа до позивача із повідомленням про притягнення останнього до адміністративної відповідальності та необхідність сплати ним штрафу у розмірі 17 000 гривень.

15.09.2026 відповідач також подав до суду відзив, у якому повністю заперечив позов, покликаючись на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 . АІТС « ІНФОРМАЦІЯ_8 » була сформована електронна повістка на ім`я позивача ОСОБА_1 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення облікових даних. За результатами електронної взаємодії дана повістка надійшла до Укрпошти для друку та подальшого оповіщення ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного, посадовою особою другого віддділу ІНФОРМАЦІЯ_6 встановлено, що ОСОБА_1 на вказаний у повістці час і дату до вказаного ТЦК не з`явився, про поважність причин неявки не повідомив, та в подальшому не з`являвся.

Згідно з даними протоколу ОСОБА_1 доведено зміст ст.268 КУпАП та повідомлено про час та місце розгляду, а саме про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , за Згідно з оригіналом адресою: АДРЕСА_1 , однак на розгляд даної справи про адміністративне правопорушення позивач не з`явився.

Своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 1,2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період та вчинення адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім цього, під час вирішення питання щодо відшкодування витрат професійну правничу допомогу, про які позивачем зазначено в позові, представник відповідача просив суд звернути увагу на висновки у постановах Верховного Суду у справі 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19. У яких визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши позиції сторін, перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів сторін та застосованих норм права

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Своєю чергою, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності позивач зазначав, що повістка йому не вручалась, від її вручення він не відмовлявся, взагалі не був обізнаний про обов`язок прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, спірним питанням у даному випадку є, зокрема, питання здійснення відповідачем належного виклику позивача.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд установив, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 ( Сокиряни ) та має відстрочку до 30.10.2026 як законний представник дитини-сироти (відповідно до витягу з Резерву+ (військово-обліковий документ сформовано 25.08.2026)).

Згідно з постановою ВЛК від 19.08.2026 позивач придатний до військової служби.

Крім того, у наведеному витягу міститься інформація про те, що датою уточнення даних є 13.08.2026, вказана адреса проживання: АДРЕСА_2 , номер телефону НОМЕР_1 (діючий) та адреса а електронної пошти.

Суд зі змісту матеріалів справи встановив, що сформована керівником ІНФОРМАЦІЯ_6 - В. Кучініком за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на ім`я ОСОБА_1 повістка № 6808533 датується 10.03.2026.

Відповідно до змісту повістки позивач мав з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних 16.03.2026 о 10.00.

Вона дійсно направлялася рекомендованим поштовим відправленням № R067118683975 з поміткою «повістка ТЦК. Вручити особисто» відповідачем позивачеві, що доводиться матеріалами про адміністративне правопорушення, наданими ІНФОРМАЦІЯ_2 на вимогу суду.

Однак, зазначене рекомендоване поштове відправлення із вмістом повістки повернулось до відправника із проставленою працівником поштового відділення відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» на довідці Ф.20 про причини повернення/досилання.

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів п. 107 Правил надання послуг поштового зв`язку заяви про внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази приймаються в паперовій або електронній формі протягом шести місяців з дня прийняття їх для пересилання, про міжнародні реєстровані поштові відправлення - у строки, передбачені актами Всесвітнього поштового союзу, про міжнародні поштові перекази - у строки, передбачені міжнародними угодами про обмін поштовими переказами.

Отже, із урахуванням вимоги наведеного п. 107 інформація в автоматизованій системі Укрпошти зберігається протягом шести місяців та протягом шести місяців Укрпошта здійснює перевірку та надає інформацію щодо пересилання та вручення поштових відправлень за наявності трек номеру поштового відправлення.

Відповідно до зазначеного суд не має можливості відстежити на офіційній сторінці Укрпошти за допомогою сервісу «Трекінг» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) за штрихкодовим ідентифікатором на рекомендованому повідомленні форми № 119 рух поштового рекомендованого відправлення із повісткою, позаяк відправлення було прийнято до пересилання понад шість місяців тому;

Отже, хоча суд доходить переконання, що повістка дійсно направлялася належним чином ОСОБА_1 , він не може достеменно встановити, коли саме вона відправлялася та коли надійшла до адресата (у поштове відділення міста Новодністровська).

Адже відповідно до п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ, від 16.05.2014 № 560, повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

13.08.2026 був складений протокол № 986 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , у фабулі якого вказано: 13.08.2026 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено факт порушення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час дії особливого періоду, а саме ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, під час дії воєнного стану не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою № НОМЕР_2 на 16.03.2026 та про причини неявки не повідомив. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 1 п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». З 17.03.2014 після оприлюднення указу Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні розпочав діяти особливий період, який діє станом на момент складання протоколу, що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Як убачається із постанови № R729622, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 26 серпня 2026 року встановлено, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Інших доказів на підтвердження своїх аргументів відповідач не надав.

Застосовані норми права. Мотиви та висновки суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

1. Щодо складання протоколу суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Аналогічний припис міститься у п. 1 Розділу ІІ «Оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення» Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони від 23.10.2021 № 329.

Датою виявлення правопорушення, на думку суду, є дата нез?явлення військовозобов?язаної особи у визначені у відповідній повістці місце, час та дату, наприклад, для уточнення даних.

Отже, такою датою у повістці № 6808533 було визначене 16.03.2026. Датою складання протоколу мало бути 17.03.2026.

Більше того, суд зазначає, що згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, позаяк оскаржувана постанова винесена 26.08.2026, суд констатує, що винесена вона поза рамками строку накладення адміністративного стягнення.

А отже, відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Однак, з?ясовуючи підстави для закриття провадження, суд має встановити, чи є реабілітуючи підстави для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, та надати їм перевагу за такої наявності.

Суд звертає увагу на значні недоліки, допущені відповідачем при формуванні матеріалів та розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Зокрема, зважає і на позицію позивача щодо визнання ним своєї вини у нібито поданій ним заяві від 13.08.2026, про яку йдеться в оскаржуваній постанові, та погоджується з тим, що у разі посилання відповідача на вказану заяву як на доказ визнання позивачем своєї вини, саме відповідач зобов`язаний надати належний та допустимий доказ її подання саме позивачем, зокрема оригінал заяви, відомості про її реєстрацію та отримання, а також підтвердження належності підпису позивачу. За відсутності таких доказів посилання на існування та зміст зазначеної заяви не може вважатися належним обґрунтуванням оскаржуваної постанови.

Зауважує суд і на те, що відповідно до п. 7 Розділу ІІ «Оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення» Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони від 23.10.2021 № 329, до протоколу долучаються матеріали (докази), що підтверджують факт вчинення військового адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків правопорушення, інші документи, які стосуються правопорушення). Матеріали, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про військове адміністративне правопорушення покладається на уповноважену посадову особу, яка складає протокол.

Проте така заява від ОСОБА_1 до протоколу долучена не була, у матеріалах справи, наданих відповідачем на вимогу суду, вона не міститься.

Слід також звернути увагу на ще одне істотне порушення порядку розгляду справи, зокрема, щодо повідомлення про розгляд справи, яке відповідно до ст. 277-2 КУпАП як повістка має вручатися особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Проте матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів про належне повідомлення ОСОБА_1 про місце, час та дату розгляду справи, що, своєю чергою, призвело до порушення гарантованих йому Конституцією України та ст. 268 КУпАП прав (на захист тощо), зокрема, у наведеній статті міститься припис: справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

2. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Правила військового обліку визначені у Додатку № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, (далі - Правила) на виконання вимог ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити медичний огляд та лікування в лікувально - профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період визначені приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Зі змісту спірної постанови відповідача вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, позаяк ОСОБА_1 16.03.2026 о 10:00 не з`явився за повісткою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_9 , доказів наявності поважних причин неприбуття не надав.

Відповідно до положень пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, враховуючи положення Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, зокрема, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Відповідно до п. 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Постановою КМУ № 1147 від 08.10.2024 «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв`язку» внесено зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку.

Згідно з п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 15.03.2009, передбачено, зокрема, що «Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою.

Відповідно до пункту 6.12.3 Регламенту внутрішньої письмової кореспонденції АТ «Укрпошта» рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Адресат (одержувач) власноруч проставляє своє прізвище та підпис у аркуші ф.8 чи іншому документі, за яким здійснюється вручення. На бланку повідомлення про вручення адресат (одержувач) у відповідному місці зазначає дату вручення рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», розписується та зазначає своє прізвище та ініціали або ім`я та прізвище.

Згідно із пунктом 6.12.4. Регламенту у разі відсутності адресата (одержувача), за зазначеною на рекомендованому листі з позначкою «Повістка ТЦК» адресою, працівник ОПЗ інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» ф.22а, де додатково проставляє позначку «Повістка ТЦК». В аркуші ф.8 проставляє відмітку про причину невручення, на зворотному боці відправлення зазначає дату вкладання повідомлення ф. 22а до абонентської поштової скриньки.

Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

По суті, це і буде «належним повідомленням», після чого ТЦК може винести постанову про штраф.

У матеріалах справи відсутні належні докази щодо здійснення спроб вручення повістки позивачу шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» ф. 22а, де додатково проставляється позначка «Повістка ТЦК».

Зазначене свідчить, що позивач не був обізнаний про надходження на його адресу рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Тобто, у розумінні п. 41 Порядку № 560 позивача неналежно оповіщено про виклик, оскільки відмітка про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання була проставлена 17.03.2026, тобто через один день після того дня, який був визначений для його явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Правила військового обліку визначені у Додатку № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, (далі - Правила) на виконання вимог ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити медичний огляд та лікування в лікувально - профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Заразом, суд наголошує, що повістка ТЦК надсилалася «для уточнення даних».

Проте матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодної інформації, які саме дані військовозобов?язаного ОСОБА_1 слід було уточнити відповідачеві.

Відповідно до Примітки ст. 210 КУпАП, положеннястатей 210,210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників ОСОБА_1 значиться таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 (Сокиряни).

Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (в подальшому Порядок № 1487).

Цей порядок передбачає перелік державних органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та у порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

Суд установив, що відповідач не зазначив ні у протоколі, ні у постанові про адміністративне правопорушення, які саме дані позивач не уточнив. При цьому обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних позивача у спосіб, установлений у примітці до ст. 210 КУпАП, відповідач не навів, відповідних доказів не надав.

Наведене також може слугувати окремою підставою для скасування постанови відповідача про притягнення позивача до адміністративної ві

При цьому суд уважає, що має бути дотриманим стандарт доказування «поза розумним сумнівом», який активно використовується Європейським судом з прав людини (справа «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява №10705/12) та означає, що доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Наведене означає, що особа не може бути притягнута до відповідальності, якщо її вину не буде доведено на підставі беззаперечних доказів, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й у статті 62 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Важливою судовою доктриною, що відіграла роль у закріпленні стандарту «поза розумним сумнівом» є висновки Верховного Суду. Зокрема, у справі № 649/144/19 ВСУ зазначив: «Стандарт «поза розумним сумнівом» означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів і всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними». Водночас обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи вказує на те, що аби визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. (Постанови ВСУ в справах № 377/219/20 від 05.10.2022 р.; № 733/1526/19 від 01.04.2025 р.; № 631/268/24 від 12.05.2025 р.; № 369/1391/19 від 19.06.2025 р.).

У справі № 555/2067/18 Верховний Суд зазначив, що «доведеною поза розумним сумнівом вважається та версія, яку було підтверджено належними і допустимими доказами». Така генеза дозволяє зробити висновок, що незважаючи на те, що оцінка доказів проводиться згідно з внутрішніми переконаннями суду, суд все одно повинен керуватися тим, чи є докази належними і допустимим, чи мають вони логічну послідовність і чи не порушено процедури збирання доказів, адже в такому разі, незважаючи на будь-які інші суб`єктивні чи об`єктивні фактори, що могли б вказувати на вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення, такі докази повинні бути недопустимими, а провадження у справі - у разі відсутності інших доказів, що підтверджують вину особи - закрито у зв`язку з відсутністю події і складу правопорушення, адже недоведеність події і складу допустимими доказами означає відсутність такої події і складу.

Отже, проаналізувавши оскаржувану постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № R617120 від 06.07.2026 крізь призму ч. 2 ст. 2 КАС України, суд установив, що вона прийнята з порушенням передбаченого КУпАП порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, необґрунтовано, небезсторонньо, недобросовісно, нерозсудливо, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому підлягає до скасування, а справу про адміністративне правопорушення слід закрити.

Судові витрати

З матеріалів справи слідує, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 685,60 грн.

Проте 09.09.2026 Другий сенат Конституційного Суду України 09.09.2026 розглянув справу та ухвалив Рішення № 10-р(ІІ)/2026, відповідно до якого встановив, що Закон України «Про судовий збір» не передбачає сплати судового збору за подання позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, а також відповідних апеляційних скарг. Суд наголосив, що оскарження постанови про адміністративне правопорушення є реалізацією гарантованого частиною другою статті 55 Конституції України права на судове оскарження актів органів публічної влади.

Суд підкреслив, що визначення об`єктів, ставок, умов і порядку справляння судового збору належить до виключної компетенції Верховної Ради України. Судовий збір має бути домірним, а його розмір та умови справляння не повинні становити для особи надмірного тягаря або створювати фактично нездоланні перешкоди для звернення до суду.

Проаналізувавши структуру та зміст Закону України «Про судовий збір» Суд установив, що законодавець передбачив лише один спеціальний випадок справляння судового збору у сфері адміністративної відповідальності - у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Водночас Закон не встановлює окремого обов`язку сплачувати судовий збір за оскарження постанови про адміністративне правопорушення.

Конституційний Суд України визнав такими, що відповідають Конституції України, абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI зі змінами, надавши їм конституційно узгоджене тлумачення, відповідно до якого ці приписи не передбачають справляння судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення.

Отже, суд доходить висновку, що сплачений позивачем при поданні адміністративного позову судовий збір є таким, що внесений у більшому розмірі, ніж установлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На час розгляду справи судом від позивача не надходило клопотання про повернення йому судового збору.

Поруч з тим, суд не може стягнути надміру сплачений позивачем судовий збір з відповідача, тому у такому стягненні ОСОБА_1 слід відмовити.

Одночасно суд роз?яснює йому його право на повернення сплаченого ним судового збору з державного бюджету.

Керуючись ст. 2, 5, 72-80, 90, 132, 143, 241-246, 251, 255-256, 286, 293, 295, 297 КАС України суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП задовольнити повністю.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № R729622 від 26.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У стягненні за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору у розмірі 685,60 (шістсот вісімдесяти п?яти) гривень 60 (шістдесяти) копійок відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 .

Повне судове рішення складено 17.09.2026.

Головуюча суддя: /підпис/ Мар`яна ВЕРБІЦЬКА