Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №727/1296/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/1296/26

Провадження № 2/727/1130/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Бурлаці А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Встановив:

Короткий зміст позовної заяви та її доводи

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 25.04.2021 року укладено кредитний договір №0684-0848. Відповідно до п. 1.2. кредитодавець надає позичальникові на умовах, передбачених договором, грошові кошти в кредит у сумі 10 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.

Зазначив, що в свою чергу позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, що підтверджується розрахунком за договором № 0684-0848 від 25.04.2021 р. у зв`язку з чим станом на 19.11.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 17000,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 10000,00 грн. та за відсотками - 7000,00 грн.

В подальшому між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року. Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та передає первісному кредитору під відступлення права вимоги грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим договором.

Вказує, що позивачем 30.12.2024 року на фінансовий номер телефону відповідача ОСОБА_1 , а саме + НОМЕР_6, було направлено СМС-повідомлення наступного змісту: «Укладено Договір факторингу №УКФ-261224-2 від 26.12.2024 р. Проведено відступлення права вимоги за кредитним договором 0684-0848 від 25.04.2021. Ваш новий кредитор ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР": 43170298;01133; м. Київ; вул. Алмазова Генерала; буд.13; оф.601;0-800-20-33-20;Info@newcollector.com.ua; http://newcollector.com.ua/"; сплачувати необхідно в ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

Отже, станом на дату подання даної позовної заяви позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором № 0684-0848 від 25.04.2021 року, укладеним між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 .

А тому просив суд стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за договором №0684-0848 від 25.04.2021 року в розмірі 17000,00 грн., понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Рух справи в суді

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 лютого 2026 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 березня 2026 року витребувано з АТ КБ «Приват Банк» докази по справі.

20 травня 2026 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці витребувано з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» наступну інформацію: чи здійснювався переказ грошових коштів у розмірі 10000 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (ЄДРПОУ: 38548598) 25.04.2021 року на банківський рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) із зазначенням відомостей: від кого надходили кошти, призначення платежу, тип операції, платіжна система, номер платежу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 червня 2026 року витребувано повторно з АТ КБ «Приват Банк» наступну інформацію: чи здійснювалося 25.04.2021 року зарахування грошових коштів у розмірі 10000 грн від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (ЄДРПОУ: 38548598) на банківський рахунок № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), за операцією, проведеною через платіжну систему EASYPAY_API, номер платежу 937249949.

Аргументи учасників справи

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив справу розглянути в його відсутності та задовольнити позовні вимоги, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явились, представник відповідача надала суду відзив на позовну заяву та заперечення, у яких зазначила, що відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки в позовній заяві не вказана хронологія вчинення дій щодо укладення кредитного договору, інформація з ТС про направлення одноразового ідентифікатора для підписання справ. Крім того, вказала, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження виконання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» умов кредитного договору №0684-0848 від 25.04.2021 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок саме відповідача у справі ОСОБА_1 , як позичальника, шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Вважає, що виписка АТ КБ «Приватбанк» від 30.03.2026 року не є належним доказом, оскільки не підтверджує здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів «Укр Кредит Фінанс» ОСОБА_1 . Також, позивачем не надано доказів існування правовідносин між ТОВ «Споживчцентр» та перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на рахунки ТОВ «Споживчцентр» для здійснення переказу коштів на виконання умов даного договору. А довідка про перерахування суми кредиту та розрахунок заборгованості, здійснений позивачем, а тому не може бути належним та допустимим доказом, оскільки залежить від волевиявлення позивача. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також зазначила, що позивачем у якості доказів на підтвердження підстав для стягнення за надання правничої допомоги надано Договір про надання правової допомоги 7/24-НК від 02.07.2024, згідно якого вбачається, що для отримання правової допомоги ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулось до Адвокатського об?єднання «Верітас Центр» з метою надання послуг, щодо стягнення заборгованості з боржників замовника, які виникли внаслідок невиконання ними кредитних договорів без конкретизації вартості послуг які надає дане АО. Крім того, з огляду на обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, враховуючи нескладний характер цієї справи та незначний обсяг документів, які слід було аналізувати та готувати при поданні позовної заяви, то відшкодування позивачу витрат на надання правничої допомоги в суді першої інстанції в сумі 6000 грн не відповідає критеріям розумності та співмірності, такий розмір витрат є значно завищеним. В даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, враховуючи кількість боржників за договором факторингу даний позов для підготовки його до розгляду є однотипним, тому вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд

Судом встановлено, що 20.01.2021 відповідач - ОСОБА_1 заповнив анкету клієнта, згідно якої надав про себе всю загальну інформацію, персональні дані, адресу місця проживання та пройшов верифікацію в BankID НБУ (а.с. 43-44).

25.04.2021 р. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 25.04.2021 укладено Кредитний договір №0684-0848 (а.с. 29-31).

Даний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А606. Договір містить відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, інші особисті ідентифікуючі дані.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору цей договір та Правила надання споживчих кредитів разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що ознайомлений, повністю розуміє всі умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись договору, а тому укладає договір.

Згідно п. 1.2 договору кредитодавець надає позичальникові грошові кошти в кредит у сумі 10000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом; тип кредиту кредит.

Строк кредиту складає 70 календарних днів. Кредит має бути повернений до 03.07.2021 ( п.1.4 договору).

Відповідно до п. 1.5 кредитний договір є укладеним з моменту одержання кредитодавцем відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Розмір процентів за користування кредитом 1% від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику кредиту до закінчення визначеного договором строку,на який надається кредит. Орієнтовна річна відсоткова ставка складає 365% (п. 1.6 договору).

Строк та проценти за користування Кредитом за цим Договором обчислюються згідно з Графіком платежів. Проценти за користування Кредитом нараховуються на Кредиту з дня перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Позичальника, до якого емітована платіжна картка, вказана Позичальником при укладенні цього Кредитного Договору, до Терміну погашення Кредиту (п.3.2 договору).

Графіком платежів за договором доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом, узгоджено графік платежів (зв.а.с. 29).

Матеріали справи також містять правила надання споживчих кредитів, які згідно з п. 1.1 кредитного договору визначають усі істотні умови надання кредиту (зв.а.с. 29-31).

Правилами надання споживчих кредитів, які є невід?ємною частиною договору, передбачено порядок укладення кредитного договору, а саме: Кредитодавець не пізніше 3 робочих днів з Дати укладення договору сторонами надає кредит шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на поточний (картковий) рахунок з використанням реквізитів платіжної картки позичальника (п.5.5 Правил).

У довідці про моніторинг дій користувача в ІТС товариства міститься дата та час, зокрема входу клієнта на сайт кредитодавця - 25.04.2021 р. о 22.45.30, введення одноразового ідентифікатора - 25.04.2021 р. о 23.29.23, що був направлений на номер телефону відповідача НОМЕР_4 та перерахування коштів 25.04.2021 р. о 23.32.26 (а.с. 42).

Згідно з довідкою від 25.04.2021 року, складеної директором ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Резуєвим Є. вбачається, що ОСОБА_1 було перераховано 25.04.2021 р. 10000,00 грн. на картку № НОМЕР_5 , платіж №937249949, тип операції видача кредиту, платіжна система EasyPay (а.с. 20).

Крім того, факт перерахування грошових коштів за договором підтверджується витребуваною інформацією від АТ КБ «ПриватБанк», яка підтверджує належність платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 та надходження на неї коштів - 10000 грн. від 25.04.2021 р. (а.с. 58-60).

Таким чином, укладення вищевказаного кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, і укладений ним з позивачем правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Договір містить всі істотні умови, по яких сторони в належній формі досягли згоди.

Згідно з наданим ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розрахунком заборгованості за договором №0684-0848 від 25.04.2021 року, станом на 26 грудня 2024 року розмір загальної заборгованості ОСОБА_1 склав 17000,00 грн., із них: 10000,00 грн. - основний борг та 7000,00 грн. залишок відсотків (а.с. 34-41).

26 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий колектор» укладено договір факторингу № УКФ-261224-2, відповідно до умов якого, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення Права вимоги, грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим Договором (а.с. 23).

Згідно з пунктом 2.3. договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року, загальний розмір Заборгованості Боржників, Права вимоги до яких відступається, згідно цього Договору, складається з загального розміру Заборгованості Боржників, Право вимоги за якими передано Первісним кредитором Новому кредитору, згідно Реєстрів боржників, які складаються Сторонами за формою, що наведена у Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до реєстру боржників № 1 до договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року до ТОВ «Новий колектор» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором за кредитним договором №0684-0848 від 25.04.2021 року у загальному розмірі 17000,00 грн., що складається із суми основного зобов`язання - 10000,00 грн. та процентів - 7000,00 грн. (а.с. 33-34).

З довідки про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №0684-0848 від 25.04.2021 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Новий колектор» за період із 25.04.2021 року по 19.11.2025 року (включно) складає 17000,00 грн., із них: 10000,00 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту, 7000,00 грн. прострочена заборгованість за відсотками (а.с. 19).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір містить паспортні дані, податковий номер, поштову адресу ОСОБА_1 , крім того позивачем до матеріалів справи долучено копію паспорта відповідача, включно з його фотографією з паспортом в руках (зв.а.с. 12-13).

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір №0684-0848 від 25.04.2021 року не був би укладений, суд вважає, що його укладення в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача та, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», він вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року в справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20-ц.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно статті 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Що стосується аргументів представника відповідача, що позивачем не підтверджено виконання обов`язків за кредитним договором, оскільки договір не містить повної інформації про погоджений сторонами у кредитному договорі номер платіжного засобу, на який потрібно було перерахувати суму кредиту, а також не містить повної інформації про номер платіжного засобу на який було перераховано суму кредиту необхідно зазначити наступне.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. … Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленнісудового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п.3.2 договору проценти за користування Кредитом нараховуються на всю суму Кредиту з дня перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Позичальника, до якого емітована платіжна картка, вказана Позичальником при укладенні цього Кредитного Договору, до Терміну погашення Кредиту.

Отже, відповідно до умов договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником позикодавцю з метою отримання кредиту.

Позичальник ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору №0684-0848 від 25.04.2021 р. пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку, що підтверджується анкетою клієнта (а.с. 43-44).

Довідка ТОВ «Укр кредит фінанс» про перерахування суми кредиту №0684-0848 від 25.04.2021 р. містить номер картки НОМЕР_5 (а.с. 20).

Відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113 передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

ТОВ «Укр кредит фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність». Отже, первинний кредитор не відкривав рахунки відповідачу, а здійснював послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки ТОВ «Укр кредит фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, відповідно надати будь-який первинний бухгалтерський документ стосовно рахунку відповідача фінансова установа не може, оскільки не володіє такою інформацією.

Згідно з інформацією, витребуваною з АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту НОМЕР_1 (а.с. 58).

Як убачається з виписки по особовому рахунку відповідача на відкритий картковий рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1 було нараховано кредитні кошти у розмірі 10000 грн. Таким чином позивачем доведено факт надання кредитних коштів саме відповідачу.

Крім того, на численні запити суду АТ КБ «Приватбанк» надав відповідь, що неможливо встановити хто саме перерахував зазначені грошові кошти, оскільки платежі були проведені через сторонні платіжні сервіси та запитувані матеріали не можуть бути надані, у зв`язку з спливом терміну зберігання.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 р. № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року по справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року по справі № 760/7792/14-ц, від 22 квітня 2024 року по справі № 559/1622/19.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Отже, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти (10000 грн) на банківський рахунок ОСОБА_1 , який самостійно вніс до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної картки.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, тобто не спростовано відповідачем, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази, а саме кредитний договір, моніторинг дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі, довідка про верифікацію, проходження відповідачем ідентифікації через BankID, довідка про зарахування коштів, виписка по рахунку НОМЕР_1 відкритого ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» в сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин щодо перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 10000 грн на виконання договору №0684-0848 від 25.04.2021 р., тобто є достатніми доказами.

Отже, первісний кредитор належним чином виконав умови кредитного договору, що зумовило виникнення у відповідача зобов`язання з повернення суми кредиту та сплати процентів.

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредиторасаме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що ТОВ «Новий колектор» наділено правом грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №0684-0848 від 25.04.2021 року в розмірі 17000,00 грн., із них: 10000,00 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту, 7000,00 грн. прострочена заборгованість за відсотками.

Висновки за результатами судового розгляду

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» необхідно стягнути заборгованість за за кредитним договором №0684-0848 від 25.04.2021 року в розмірі 17000 грн., задовольнивши позовні вимоги.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в позовній заяві просило стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн.

02.07.2024р. між Адвокатським об`єднанням «Верітас Центр» та позивачем укладено договір № 07/24-НК про надання правничої допомоги, відповідно до якого (розділ 1) виконавець зобов`язався надати замовнику правову допомогу, скласти позовну заяву до фізичної особи про стягнення боргу та пред`явити зазначений позов до суду. Перелік фізичних осіб визначається додатковою угодою до Договору. Вартість послуг - 4 000 грн. за один позов, та здійснюється у виді предоплати або після подачі позову (а.с. 22).

14.08.2024р. між Адвокатським об`єднанням Лекс Верітас та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено додаткову угоду № 4 до договору № 07/24-НК, в якій зазначено про зміну найменування Адвокатського об`єднання Верітас Центр на Адвокатське об`єднання Лекс Верітас, в зв`язку з чим внесено зміни до преамбули договору № 07/24-НК щодо найменування його сторін (а.с. 25).

03.04.2025р. між Адвокатським об`єднанням Лекс Верітас та ТОВ НОВИЙ КОЛЕКТОР укладено додаткову угоду № 17 до договору № 07/24-НК, згідно якої внесено зміни до п. 3.1 договору, нова редакція якого: вартість послуг визначається наступним чином: 6 000 грн. за один позов (а.с. 26).

16.04.2025р. між Адвокатським об`єднанням Лекс Верітас та ТОВ Новий колектор укладено додаткову угоду № 19 до договору № 07/24-НК, згідно якої внесено зміни до п. 1.2 договору, нова редакція якого: виконавець зобов`язався надати замовнику правову допомогу, скласти позовну заяву до фізичної особи про стягнення боргу та передати замовнику для подачі в суд (а.с. 27).

У Звіті про виконану роботу до договору № 07/24-НК (а.с. 28) зазначено, що виконавцем надано замовнику послуги: сформовано запит на складання рахунку ціни позову та отримання необхідних доказів; складено позов, додатки до нього та надано один примірник замовнику для відправлення відповідачу; замовлено сплату судового збору; проведена детальна консультація замовника щодо дій після відкриття провадження у справі та надано консалтингові послуги в розрізі проведення претензійно-позовної роботи.

Відповідно до платіжної інструкції №37204767222222700 від 22.01.20256 р. ТОВ НОВИЙ КОЛЕКТОР вчинено переказ коштів на рахунок АО Лекс Верітас у сумі 6 000 грн. в рахунок оплати наданої правничої допомоги згідно договору № 07/24-НК за позовом до ОСОБА_1 (а.с. 32).

Відповідно до ст.59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.19 Закону №5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.137 ЦПК України.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

З урахуванням викладеного, дослідивши матеріали цивільної справи, враховуючи принципи розумності, співмірності й нескладності справи, а також те, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, справа розглядалася у спрощеному провадженні, тобто, надання правничої допомоги ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» адвокатським об`єднанням «Лекс Верітас» не вимагало від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, враховуючи клопотання іншої сторони щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи те, що позов задоволено судом в повному обсязі з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.207, 512, 516, 517, 526, 527, 530, 626, 628, 638, 1048, 1054, 1056, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 134, 137, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» суму заборгованості за Кредитним договором № 0684-0848 від 25.04.2021 року в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.

Стягнути зОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп.

В задоволенні іншої частини вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

З повним рішення суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 22 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: