Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №724/2174/26 — Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/2174/26

Провадження № 3-зв/724/2/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Хотин

Суддя Хотинського районного суду Чернівецької області Скрипник С.М. розглянувши заяву представника потерпілого ОСОБА_1 – адвоката Ювченка Андрія Васильовича про відвід судді Ахмедова Різвана Ахмеда огли, по справі про адміністративне правопорушення №724/2174/26 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні судді Хотинського районного суду Ахмедова Р.А. перебуває справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

17 вересня 2026 року від представника ОСОБА_1 – адвоката Ювченка Андрія Васильовича надійшла заява про відвід судді Ахмедова Р.А. й відповідно справу спрямовано до канцелярії суду для здійснення автоматизованого розподілу для визначення судді, який буде здійснювати розгляд заявленого відводу.

Так, в обґрунтування заявленого відводу адвокат Ювченко А.В. вказав, що сторона потерпілого вважає, що зазначене рішення викликає обґрунтовані сумніви в неупередженості судді, оскільки постановою судді від 14 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника потерпілого ОСОБА_1 – адвоката Ювченко А.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чим фактично позбавив сторону потерпілого у доступі до правосуддя. В обґрунтування клопотання адвокат Ювченко А.В. вказав на неможливість особистої явки значною віддаленістю м. Чернівців від місця розгляду справи, дією воєнного стану та бойових дій на території України, а також участю в інших судових засіданнях та слідчих діях. При цьому, як зазначає сторона потерпілого, суд, визнавши факт дії воєнного стану, відмовив у проведенні відеоконференції, пославшись на відсутність відповідної норми в КУпАП та на те, що судові засідання проводяться у звичайному режимі. На думку заявника, належного обґрунтування такої відмови наведено не було.

Зазначає, що раніше в межах цієї ж справи заява про відвід розглядалася в режимі відеоконференції без заперечень з боку суду, а суддя Ахмедов Р.А. в інших справах розглядає клопотання про участь у засіданнях у режимі відеоконференції. На думку заявника, така відмінність у підході посилює сумніви в неупередженості судді.

Крім того, заявник посилається на ст.336 КПК України, ст.212 ЦПК України та відповідні положення КАС України, які передбачають можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також на Рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, відповідно до яких при визначенні умов роботи суду має враховуватися реальна поточна обстановка в регіоні.

З огляду на викладене сторона потерпілого просить відвести суддю Ахмедова Р.А. від розгляду справи з метою виключення обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості та забезпечення розгляду справи незалежним і безстороннім судом.

В судове засідання представник ОСОБА_1 – адвокат Ювченко А.В. не з`явився.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не з`явилась, від її захисника – адвоката Ватаманюка В.В. на адресу суду надійшли письмові заперечення на заяву про відвід судді, в яких просив заяву представника потерпілого ОСОБА_1 – адвоката Ювченко А.В. залишити без задоволення та продовжити розгляд справи у встановленому законом порядку, судове засідання провести без їхньої участі. Свої заперечення мотивує тим, що заява про відвід є необґрунтованою, безпідставною та такою, що спрямована на затягування розгляду справи, оскільки незгода з процесуальним рішенням суду не є підставою для відводу Відповідно до сталої судової практики, у тому числі практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, судова помилка або прийняття рішення не на користь однієї зі сторін не можуть бути підставою для відводу і не свідчать про упередженість судді.

Перевіривши доводи заяви про відвід, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Кодекс України про адміністративні правопорушення, положеннями якого регламентується порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді та відповідно не визначає порядку розгляду заяви про відвід. Проте діючі Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України мають відповідні статті про відвід судді, а тому, при розгляді вказаної заяви про відвід, слід застосувати аналогію права.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22 грудня 1993 року міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Крім того, Рада суддів України пунктом 4 рішення №34 від 08 червня 2017 року роз`яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Згідно п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про безсторонність суду.

Інститут відводу має важливе значення для реалізації демократичних принципів цивільного процесу, сприяє ефективному розгляду справи і забезпечує правильне вирішення спору.

Норма про відвід гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, запобігає можливості скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб`єктів, що з`ясувалися під час перевірки справи вищими інстанціями.

Норми чинного КУпАП не регулюють порядок вирішення питання про відвід судді, але з метою додержання принципу законності виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі кримінального процесуального права при вирішенні цього питання, а саме ст. ст.75 КПК України, яка містить вичерпний перелік обставин, які виключають участь судді у кримінальному провадженні.

Таким чином, керуючись принципом верховенства права, враховуючи вимоги ст. 129 Конституції України, ст. 6, 7, 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та загальні засади судочинства з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд вважає необхідним при розгляді заяви представника потерпілого ОСОБА_1 – адвоката Ювченка А.В. застосувати аналогію процесуального закону і розгляд заяви про відвід судді Ахмедова Р.А. провести за правилами, встановленими КПК України.

За наявності підстав, визначених статтями 75, 76 КПК України, судді може бути заявлений відвід особами, які беруть участь у провадженні.

Згідно ст. 80 ч.5 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим. Тобто заява про відвід має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність.

Як на підставу для відводу судді Ахмедова Р.А. у даній справі представник потерпілого Вилки М.В. посилається на те, що 14 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника потерпілого ОСОБА_1 – адвоката Ювченко А.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чим фактично позбавив сторону потерпілого у доступі до правосуддя.

Так, доводи адвоката Ювченка А.В. зводяться до незгоди із процесуальним рішенням судді про відмову у задоволенні клопотання про проведення відеоконференції, що викликало в нього сумніви в об`єктивності та неупередженості судді Ахмедова Р.А.

Водночас, суд звертає увагу на те, що в розумінні кримінального процесуального закону незгода сторони судового провадження з процесуальними діями чи процесуальним рішенням суду в рамках відповідного судового провадження, не може слугувати підставою для висновку про наявність підстав для відводу цього судді від розгляду даного провадження.

Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по кримінальному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).

Отже, непогодження з прийняттями суддею процесуальними рішеннями в ході розгляду справи, припущення сторони потерпілого щодо неупередженості судді, не є підставами для його відводу.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що доводи, викладені у відводі судді є неспроможними, безпідставними, а тому у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 75, 80, 81, 372 КПК України, ст.ст. 245, 246, 252, 283 КУпАП, ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви представника потерпілого ОСОБА_1 – адвоката Ювченка Андрія Васильовича про відвід судді Ахмедова Різвана Ахмеда огли, по справі про адміністративне правопорушення №724/2174/26 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП – відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: Сергій Миколайович СКРИПНИК