Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №725/1642/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/1642/26

Номер провадження 2/725/406/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 року. Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.

при секретарі Заяц Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» (м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Чернівецького районного суду міста Чернівців із вказаними вище позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Посилався на те, що 07 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Джобер» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 670928 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідно до кредитного договору, товариство зобов`язується надати відповідачу грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 4 000,00 грн, дата надання кредиту:07.05.2021, строк кредиту 29 днів, валюта кредиту: UAH, відсоткова ставка -2% (процентів) на добу. Натомість відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

30.11.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023, відповідно до умов якого Первісний кредитор відступив ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 670928 від 07.05.2021 укладеним з відповідачем.

Станом на 26.12.2025 у ОСОБА_1 виникла заборгованість за наданим кредитом у розмірі 14324,00грн., з яких: 4000грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 10324грн. – прострочена заборгованість за відсотками.

Просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 14324,00грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 18.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

04.05.2026 відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.69-79).

Зазначив, що він позовні вимоги не визнає з наступних підстав:

По-перше, позивачем не доведено факт укладання між ним та ТОВ «ФК «Джобер» кредитного договору, зокрема, не було надано оригіналу примірника такого договору в електронній формі з усіма реквізитами, в тому числі підписами сторін. Вказане позбавляє суд перевірити наявність електронних цифрових підписів обох сторін договору на дату його укладання та пересвідчитись у достовірності, незмінності змісту умов договору.

По-друге, позивачем не надано доказів надання йому примірника оригіналу кредитного договору, у зв`язку із чим він (відповідач) не ознайовимвся із ним та не був зобов`язаний виконувати його умови.

Також позивачем не доведено факту видачі кредиту, загального розміру заборгованості та її окремих складових (основному боргу, відсотках, неустойці, які не було погоджені у письмовій формі).

Більше того, нараховані позивачем суми не відповідають законодавству України, зокрема ст.1048 ЦК України, ч.3 ст.21 ЗУ «Про споживче кредитування» та є непропорційно великою сумою, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності ицивільно-правових відносин та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Просив у задоволенні позову відмовити.

20.05.2026 через підсистему «Електронний суд» представник позивача – Пархомчук С.В. подав до до суду додаткові письмові пояснення (а.с.83-89).

Посилався на те, що доводи відповідача, викладені у відзиві є необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами.

Так, до матеріалів позову надано належні докази на підтвердження укладання між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору №670928. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

При цьому, кредитодавцем було здійснено всі необхідні дії з метою ідентифікації особи позичальника, що виключає можливість укладення Кредитного договору №670928 іншою особою, а не відповідачем.

Отже, доводи ОСОБА_1 щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог законодавства.

Наявні у справі і належені докази на підтвердження перерахування кредитодавцем відповідачу грошових коштів за кредитним договором №670928. При цьому ОСОБА_1 не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається відповідач, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог в повному обсязі - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.

Розгляд справи відбувався у відсутність учасників справи.

У прохальній частині позову та письмових поясненнях представник позивача просив розглядати справу у його відсутність. Позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у своєму відзиві також просив слухати справу без його участі.

У зв`язку із тим, що в судове засідання учасники справи не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, однак підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав:

Так, судом встановлено, що 07 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Джобер» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 670928 у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с.8-16).

Згідно умов кредитного договору, товариство зобов`язується надати відповідачу грошові кошти (кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України- гривні у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Порзичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, у розмірі та порядку, встановлених Договором (п.1.1 Договору).

Відповідно до умов Договору, погодженими сторонами, Позичальнику надано грошові кошти у сумі 4 000,00 грн.

Строк, на який надається, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього Договору та перерахування (видачі) коштів Позичальнику, а саме: з 07.05.2021 по 04.06.2021 включно (п.п.1.3 Договору).

Пунктами 1.4-1.5 Договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються на суму Кредиту, а у разі часткового погашення – на непогашену частину, та встановлюються в розмірі 1,9 % від суми Кредиту в день, що становить 693,5 % річних від суми наданого Кредиту. Тип процентної ставки - фіксована.

Реальною річною процентною ставкою є загальні витрати Позичальника за договором (проценти за користування Кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги Кредитодавця та кредитного посередника (за наявності)), виражені у процентах річних від загального розміру виданого Кредиту. Реальна річна процентна ставка - 693,5 процентів річних від загального розміру виданого Кредиту. Обчислення реальної річної процентної ставки базується на припущенні, що договір залишається дійсним протягом погодженого строку та що Кредитодавець та Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що за користування наданими у Кредит грошовими коштами Позичальник сплачує Кредитодавцю проценти від суми наданого Кредиту у національній валюті України - гривні, по фіксованій процентній ставці, яка визначена в пункті 1.4. цього Договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку дії Договору.

Проценти за користування Кредитом нараховуються Кредитодавцем в день надання Кредиту у фіксованому незмінному розмірі за кожен день за період з моменту списання коштів за Кредитом з поточного рахунку Кредитодавця до моменту повернення коштів на поточний рахунок Кредитодавця, але не більше строку, на який надається Кредит (п.3.2. Договору).

Позичальник сплачує Кредитодавцю проценти за користування Кредитом за фактичну кількість календарних днів користування грошовими коштами, визначених Договором, але не більше строку, на який надається Кредит. В разі продовження (пролонгації) строку дії Договору, Позичальник сплачує Кредитодавцю проценти за користування Кредитом за період продовження терміну користування Кредитом та погашення суми боргу. Датою сплати процентів відповідно до цього Договору є день зарахування необхідної суми на поточний рахунок Кредитодавця. Позичальник повинен сплачувати нараховані проценти Кредитодавцем за отриманий Кредит відповідно до Графіку платежів разом з погашенням суми Кредиту в строк, визначений п.п. 4.2. та 9.2. цього Договору. У разі часткового погашення суми Кредиту нарахування процентів здійснюється на ту непогашену частину, яка підлягає поверненню з урахуванням черговості погашення зобов`язань. Встановлений Договором розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (п.3.3-п.3.6 Договору ).

Загальна вартість Кредиту становить 6204.00 гривень (п.1.6 Договору). Загальна вартість Кредиту визначається як сума загального розміру Кредиту (сума коштів, які надані та/або можуть бути надані Позичальнику), процентів за користування Кредитом, комісії та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги Кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) за умови своєчасного та повного виконання Позичальником умов Договору відповідно до графіку платежів.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Позичальник підтвердив, що підписанням цього Акцепту Позичальник підтверджує, що Пропозиція укласти кредитний договір (Оферта), підписана Кредитодавцем у порядку ст.12 Закону України “Про електронну комерцію”, та цей Акцепт підписаний Позичальником у порядку ст.12 Закону України “Про електронну комерцію”, разом складають єдиний електронний документ - електронний Договір (надалі - Договір), що розміщується в Особистому кабінеті Позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця.

Сторони домовились, що примірник цього Договору (Оферта та Акцепт), укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) у формі, що не передбачає зміни його змісту (PDF-файл), вважається отриманим Позичальником, з моменту направлення цього Договору до Особистого кабінету (Особистої сторінки) Позичальника. Електронний договір зберігається в електронному вигляді в Особистому кабінеті Позичальника, до якого Позичальник має захищений цілодобовий доступ (п.п.10.3 Договору).

Укладаючи цей Договір шляхом заповнення та підписання цього Акцепту у порядку, передбаченому ст. 11, 12 Закону України “Про електронну комерцію”, Позичальник)своїм підписом на цьому Акцепті підтвердив, що: умови цього Договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам та справедливі; до підписання цього Договору ознайомився з усіма наявними та можливими схемами, правилами та умовами, на яких Кредитодавець здійснює кредитування, загальною вартістю Кредиту та всіх витрат, пов`язаних з отриманням Кредиту у Кредитодавця, та свідомо обрав умови отримання Кредиту, викладені в цьому Договорі; до укладення цього Договору отримав від Кредитодавця інформацію, у тому числі шляхом надання доступу на веб-сайті Товариства, що визначена в частині першій та другій статті 12 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг” та в статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів»; до укладення Договору та підписання цього Акцепту ознайомився(лась) з Внутрішніми Правилами та Примірним договором Кредитодавця на веб-сайті Кредитодавця https://topcredit.ua/, з умовами, викладеними в Оферті, положеннями Законів України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», вся необхідна інформація надана Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання; до укладення Договору та підписання цього Акцепту був(-ла) ознайомлений(-на) із сумою загальної вартості Кредиту (з усіма зборами, окремими та/або сукупними платежами), вся необхідна інформація в обсязі, передбаченому чинним законодавством, була надана, отримана та відповідає інформації, розміщеної на веб-сайті Кредитодавця https://topcredit.ua/; погодився з тим, що всі питання, не врегулюванні даним електронним Договором, регулюються Правилами, з якими в повному обсязі ознайомлений (-на) та погоджується, а також нормами чинного законодавства України.

До укладання цього Договору Кредитодавець, керуючись ч.3 ст.207 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», запропонував Позичальнику, а Позичальник надав згоду, усвідомлюючи її правові наслідки, на використання в якості аналога власноручного підпису для підписання цього Договору електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надається Кредитодавцем (п.п.10.10.-10.11 Договору).

У відповідності до умов договору (10.6-10.11 Акцепту) позичальник прийняв пропозицію Кредитодавця та надав згоду, усвідомлюючи її правові наслідки, на використання ним в якості аналога власноручного підпису для підписання цього Акцепту (електронного Договору) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та направляється Кредитодавцем Позичальнику засобом зв`язку, вказаним Позичальником в інформаційно-телекомунікаційній системі.

Позичальник обрав варіант підпису цього Акцепту електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Прийняв пропозицію Кредитодавця та надав згоду на застосування (використання) аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Кредитодавця та відбитку (відтиску) печатки Кредитодавця (у разі її використання), що відтворені шляхом факсимільного відтворення печатки та підпису зі сторони Кредитодавця (уповноваженої особи) за допомогою нанесення та/або використання механічних приладів (засобів, механізмів) або іншого способу нанесення (відтворення) підпису та печатки, зразки яких містяться в Договорі, для підписання Кредитодавцем будь-яких документів та вчинення будь-яких правочинів в межах Договору, підписання яких можливе із використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Кредитодавця. Із зразками підписів уповноваженої особи ознайомлений(-на). Використання факсимільного відтворення печатки та підпису дозволяється на усіх первинних документах, які оформлюються Сторонами та на інших документах (листах, вимогах, первинних документах та документах, що підтверджують факти виконання сторонами своїх зобов`язань, а також інших документах, що мають значення для виконання цього Договору).

Підписанням цього Акцепту своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором Позичальник підтвердив, що згоден (-на) з усіма істотними умовами та іншими умовами Оферти Кредитодавця, які не зазначені в даному Акцепті, приймає всі права та обов`язки, передбачені даним Договором.

Своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором на даному Акцепті Позичальник обирає спосіб отримання примірнику цього Договору (Оферта та Акцепт), укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) у формі, що не передбачає зміни його змісту (PDF-файл) шляхом направлення Кредитодавцем цього електронного Договору до Особистого кабінету (Особистої сторінки) Позичальника. Цей Договір вважається отриманим Позичальником з моменту направлення та розміщення його в Особистому кабінеті Позичальника, який знаходиться в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця.

Підписанням цього Договору Позичальник свідчить, що він до підписання цього Договору ознайомився з усіма наявними та можливими схемами надання Кредиту, правилами, порядком та умовами, на підставі яких Кредитодавець здійснює надання коштів у Кредит, загальною вартістю Кредиту та всіх витрат, пов`язаних з отриманням кредиту у Кредитодавця, та свідомо обрав умови отримання Кредиту, викладені в цьому Договорі (п.п.10.1 Договору).

Даний Договір складений при повному розумінні Сторонами його умов та термінології українською мовою. Кожний примірник цього електронного Договору, підписаний сторонами в порядку, передбаченому статтею 12 Закон України “Про електронну комерцію” (Оферта Кредитодавця та Акцепт Позичальника), є оригіналом такого Договору та разом із сукупними документами щодо його укладення невідкладно зберігається на Особистій сторінці (Особистому кабінеті) Позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця.

Сторони домовились, що примірник цього Договору (Оферта та Акцепт), укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) у формі, що не передбачає зміни його змісту (PDF-файл), вважається отриманим Позичальником, з моменту направлення цього Договору до Особистого кабінету (Особистої сторінки) Позичальника. Електронний договір зберігається в електронному вигляді в Особистому кабінеті Позичальника, до якого Позичальник має захищений цілодобовий доступ (п.10.5 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, уклавши кредитний договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, а тому на думку суду, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, що спростовує доводи відповідача про його одностороннє підписання тільки первісним кредитором.

Таким чином, слід вважати, що відповідач, підписавши Кредитний договір, шляхом введення одноразового ідентифікатора, був обізнаний з його умовами, що виключає можливість їх неоднозначного трактування.

У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 зроблено висновок, що презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Втім таких доказів відповідачем суду не надано.

Отже, проаналізувавши надані позивачем докази, суд вважає доведеним факт укладання вказаного кредитного договору між ТОВ «ФК «Джобер» та відповідачем.

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор G3949 для підписання вказаного Договору та додатків до нього, які є його невідємною та складовою частиною.

Як вбачається з умов кредитного договору, зокрема 2.1, кредитодавець надає Позичальнику Кредит у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки Позичальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Договору.

При цьому відповідачем при оформленні заявки на отримання кредиту вказано наступні реквізити електронного платіжного засобу (карткового рахунку) № НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки, виданої ТОВ «Санрайз Фінанс» від 11.02.2026 на платіжку карту № НОМЕР_1 було перераховано 4 000,00 грн.(а.с.28).

Крім того, факт належності відповідачу вказаної банківської карти та отримання ним кредитних коштів підтверджується довідкою АТ КБ «Приват Банк» та Випискою за договором б/н за період 07.05.2021-11.05.2021, згідно яких на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Також підтверджено зарахування 07.05.2021 на платіжну картку відповідача коштів у розмірі 4000грн.

Як вбачається із ч.3 ст12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує, що відповідач має доступ до своїх карткових рахунків, зазначених в договорах, відтак мав можливість надати суду виписки зі своїх рахунків на підтвердження як надходження/ненадходження кредитних коштів, так і стану виконання своїх зобов`язань за даним договором, а також внесення коштів на погашення заборгованості, провести власні контррозрахунки.

Така процесуальна поведінка, яка полягає у запереченні доказів позивача без фактичного спростування основного предмету доказування та без використання передбачених ЦПК України процесуальних механізмів для доведення своєї позиції, свідчить про недобросовісне здійснення відповідачем своїх процесуальних прав.

Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

У відповідності до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто і в такому разі Відповідач має прийняти виконання зобов`язання за Кредитним договором, запропоноване за Позивача третьою особою.

ТОВ «ФК «Джобер» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність». Отже, у відповідності до вимог ст.5 ЗУ «Про платіжні послуги», Товариство не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки, ТОВ «Качай гроші» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який первинний бухгалтерський документ стосовно рахунку відповідачки фінансова установа не може, оскільки не володіє такою інформацією.

При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.

Згідно норм статті 46 Закону України «Про платіжні послуги»: а) порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; б) виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; в) надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників г) надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: - номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або - унікального ідентифікатора отримувача. д) надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на вищенаведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність договору №670928 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.05.2021 між ТОВ «ФК «Джобер» та ОСОБА_1 .

Кредитний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов`язковим для виконання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання.

Разом з тим, відповідач належним чином своїх зобов`язань за договором не виконав.

30.11.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023, відповідно до умов якого Первісний кредитор відступив ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с.21-23).

Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 670928 від 07.05.2021 на загальну суму боргу у розімі 14324грн. (а.с.19).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.

Копії договору факторингу, реєстр прав вимоги та платіжна інструкція про оплату фінансування за відступлення прав вимог є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством, за договором факторингу № 1-30/11/2023.

Матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу, укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» недійсним. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.

Із виписки по особовому рахунку за кредитним договором вбачається, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за кредитним договором.

Відповідач не спростував розмір заборгованості за кредитним договором та ним не надано контррозрахунок, який би піддавав сумніву розмір такої заборгованості.

Також у разі неможливості самостійно надати розрахунок заборгованості, відповідач має право заявити клопотання про призначення судової економічної експертизи, проте також цього не зробив.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 760/14330/15-ц та від 08 жовтня 2023 року у справі № 489/192/17.

До того ж, при вирішенні спору спростувати доводи позивача покладається на відповідача, а не на суд, проте це означає, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості, виходячи з умов договору та вимог закону (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №156/268/21).

Відтак, встановивши укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту в сумі 4000,00 грн.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення, у заявленому позивачем розмірі, з відповідача заборгованості за нарахованими процентами, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У справі, що розглядається, встановлено, що відповідно до виписки, заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №670928 становить 14324грн., з яких: прострочене тіло - 4 000,00 грн; прострочені відсотки – 10324грн. (а.с.18).

Згідно умов укладеного договору, позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн, строк кредиту – 29 календарних днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,9% від суми кредиту в день, що становить 693,5% річних від суми наданого кредиту, строк надання кредиту з 07.05.2021 по 04.06.2021.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку кредитування законом не передбачене.

Матеріали справи не містять доказів пролонгації укладеного договору про надання споживчого кредиту №670928, а саме, що ОСОБА_1 ініціював продовження строку користування кредитом чи зміну дати повернення кредиту, про що уклав із Товариством Додаткову Угоду.

Відтак, враховуючи умови укладеного сторонами договору, строк дії якого визначено з 07.05.2021 по 04.06.2021 включно, до стягнення підлягає заборгованість за відсотками в розмірі 2204грн. (із розрахунку 4 000,00 грн х 1,9%= 76грн. в день х 29 днів= 2204грн.).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками за користування кредитом з 07.05.2021 по 04.06.2021 у розмірі 2204грн.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №723/304/16-ц (провадження N14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі №638/13683/15-ц (провадження N14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.

Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

А відтак, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками нарахованими поза межами строку кредитування задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1153,13грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне:

Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.

Судом встановлено, що 09.07.2025 між ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшин» та адвокатом Пархомчуком С.В. було укладено договір про надання правової допомоги №09/07/2025 та додаткову угоду №1 (а.с.24-26).

Відповідно до акту про отримання правової допомоги від 09.03.2026, адвокатом Пархомчуком С.В. було надано позивачу послуги з правничої допомоги по даній цивільній справі на загальну суму 13 000грн.

Таким чином, з огляду на приписи ЦПК України вказані документи є належним документальним підтвердженням розміру понесених позивачем судових витрат.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України).

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а також неспівмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в даній справі, зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, зокрема, рівень складності юридичної кваліфікації спірних правовідносин, обсяг та обґрунтованість підготовлених позивачем документів, їх значення для розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача такі витрати у розмірі 3000грн.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 550, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (Код ЄДРПОУ: 44002941, юридична адреса: 01042, Україна, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок, 12, інше нежитлове приміщення 1008) заборгованість за кредитним договором № 670928 від 07.05.2021 у розмірі 6 204 (шість тисяч двісті чотири)грн., а також судовий збір та витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 4153 (чотири тисячі сто п`ятдесят три)грн. 13коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Вольська-Тонієвич О. В.