Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №629/3485/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3485/26

Провадження № 2/629/1571/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Попова О.Г., за участі секретаря судового засідання – Уваренко В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у м.Лозова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Брайт-К» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третіх осіб приватного виконавця Кудряшова Дмитра Вячеславовича, Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській (філія ГСЦ МВС) про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу 6348/2025/5552482 транспортного засобу від 20.08.2025 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27.04.2026, згідно якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 транспортний засіб: марка VOLKSVAGEN, модель CC 2012 року випуску, колір сірий, VIN НОМЕР_1 за ціною 200000,00 гривень; стягнути з відповідачів на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Брайт-К» витрати на оплату судового збору. Зазначає, що 02.05.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «фінансова компанія «Брайт-К» через електронний кабінет підсистеми ЄСІТС звернулося до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» про стягнення заборгованості. 16.12.2025 Лозівським міськрайонним судом Харківської області було ухвалено рішення у цивільній справі №629/3105/25, провадження №2/629/996/25, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №5/3229477 від 17.03.2021 року в розмірі 158990, 42 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. 19.01.2026 Лозівським міськрайонним судом Харківської області було видано виконавчий лист у цивільній справі №629/3105/25, провадження №2/629/996/25 в електронній формі. Виконавчий лист №629/3105/25 від 19.01.2026, виданий Лозівським міськрайонним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості наразі перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича. В ході примусового виконання зазначеного виконавчого листа на запит приватного виконавця Кудряшова Дмитра Вячеславовича Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС В Харківській, Полтавській та Сумській областях (Філія ГСЦ МВС) з листом від 14.04.2026 №31/32/08-8359-2026 надав копію договору купівлі-продажу 6348/2025/5552482 від 20.08.2025, з якої встановлено, що 20.08.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 6348/2025/5552482 транспортного засобу, згідно якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 транспортний засіб: марка VOLKSVAGEN, модель CC 2012 року випуску, колір СІРИЙ, VIN НОМЕР_1 за ціною 200 000,00 гривень. Вважає, що ОСОБА_1 (боржник) діяла, зловживаючи своїми правами щодо Позивача (кредитора), маючи на меті завдання шкоди кредитору.

Ухвалою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано час для подання заяв по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, просив задовольнити, в разі неявки відповідача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачі – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи, причину неявки до суду не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності не надавали, у зв`язку з чим зі згоди позивача та на підставі ст.ст. 223 ч. 4, 280, 281 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів та постановити заочне рішення на підставі наявних доказів.

Третя особа - приватний виконавець Кудряшов Д.В. у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив.

Представник третьої особи Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській (філія ГСЦ МВС) у судове засідання не з`явилась, надала пояснення щодо позову, просила розгляд справи проводити за відсутності представника. Зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, автомобіль VOLKSWAGEN CC, 2012 року випуску, VIN – НОМЕР_1 , був перереєстрований 20.08.2025 в ТСЦ №6348 РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях на нового власника – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ між Бормус Анною Едуардівною та ОСОБА_2 , з видачею номерного знака AX8044OO. При здійсненні зазначеної реєстраційної дії до територіального сервісного центру МВС були подані документи, передбачені пунктом 8 Порядку №1388, що є підставою для проведення перереєстрації транспортного засобу. Водночас територіальні сервісні центри МВС не наділені повноваженнями щодо перевірки дійсності цивільноправових правочинів або встановлення законності набуття права власності поза межами поданих документів, а також не вирішують спори щодо права власності на транспортні засоби. Вирішення таких питань належить виключно до компетенції суду. Отже, реєстраційні дії щодо вказаного транспортного засобу були здійснені територіальним сервісним центром МВС відповідно до вимог чинного законодавства та в межах наданих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 02.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Брайт-К» звернулося до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» про стягнення заборгованості.

Лозівський міськрайонний суд Харківської області рішенням від 16.12.2025 задовольнив позовні вимоги у цивільній справі №629/3105/25, провадження №2/629/996/25. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» заборгованість за кредитним договором №5/3229477 від 17.03.2021 в розмірі 158990,42 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

19.01.2026 Лозівським міськрайонним судом Харківської області було видано виконавчий лист у цивільній справі №629/3105/25, провадження №2/629/996/25 в електронній формі, який згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2026 №80071904 перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича.

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру транспортних засобів на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстровані транспортні засоби відсутні.

Крім того, згідно з договором купівлі-продажу №6348/2025/5552482, укладеного 20.08.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 транспортний засіб: марка VOLKSVAGEN, модель CC 2012 року випуску, колір сірий, VIN НОМЕР_1 за ціною 200 000,00 гривень.

Згідно з доводами позивача оспорюваний правочин купівлі-продажу був вчинений в період розгляду Лозівським міськрайонним судом Харківської області цивільної справи №629/3105/25, провадження №2/629/996/25 позовної заяви Позивача до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з метою завдання шкоди кредитору.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як, зокрема, обов`язковості виконання рішень.

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частиною 2, 3 статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р (II)/2021 у справі № 3-95/2020 (193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що особа (особи) «використовувала/ використовували право на зло».

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

В силу частин 1 3, частини 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За частиною 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 4 статті 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі №755/17944/18 зроблено висновок, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

Сам факт укладання договору боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (аналогічні позиції викладені Верховним Судом у постановах від 24.07.2019 у справах № 405/1820/17, №372/3541/16-ц від 13.05.2020, №910/8357/18 від 28.11.2019, №922/1903/18 від 20.05.2020, №619/82/19 від 11.11.2020).

Також відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 19 травня 2021 року у справі №693/624/19, приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди).

Боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц).

Як вказав Верховний Суд у постанові від 23.05.2023 у справі № 936/721/21, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Боржник не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами. В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірновиникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

При цьому та обставина, що правочин з третьою особою якому боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства. Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 489/5148/18.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , будучи обізнаною про наявність відкритого стосовно неї судового провадження у справі №629/3105/25 та вже після пред`явлення до неї позовних вимог про стягнення коштів з боку ТОВ «ФК «Брайт-К», здійснила відчуження майна.

Встановлені обставини свідчать про недобросовісну поведінку та зловживання правом з боку ОСОБА_1 , оскільки реалізація спірного майна призвела до неможливості погашення присудженої до стягнення на користь ТОВ «ФК «Брайт-К» заборгованості.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що в даному випадку має місце позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб.

Метою позаконкурсного оспорювання - є повернення майна боржнику за для звернення на нього стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2023 у справі №523/17429/20).

Відповідно до ст.133,141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача з кожного з відповідачів судовий збір.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Брайт-К» - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 6348/2025/5552482 транспортного засобу від 20.08.2025 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27.04.2026, згідно якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 транспортний засіб: марка VOLKSVAGEN, модель CC 2012 року випуску, колір СІРИЙ, VIN НОМЕР_1 за ціною 200000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пропорційно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Брайт-К» сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн в рівних частках по 1331,20 грн. з кожного.

Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Брайт-К», адреса:02094, місто Київ, вулиця Гніздовського Якова, будинок 1, код ЄДРПОУ 41874691.

Відповідачі:

- ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Треті особи:

-Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, адреса: м. Харків, вул. Університетська, буд. 33, оф. 7;

-Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській (філія ГСЦ МВС), адреса: м. Харків, вул. Шевченка, буд. 26, код ЄДРПОУ 45329727.

Суддя Олексій ПОПОВ