Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №629/6369/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/6369/26

Провадження № 2/629/2510/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання -Лукаренко А.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Лозова цивільну справу №629/6369/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Кредит-Капітал” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.01.2022 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №98567784000. За умовами Договору відповідачу було надано кредит у розмірі 15 479,06 грн. для придбання товару. Відповідач прийняв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі повернути отримані кредитні кошти, а також здійснювати оплату за користування кредитом. Проте у порушення умов договору та вимог законодавства відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконував, платежі для повернення кредиту та сплати процентів не вносив, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість. 16.04.2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №267, відповідно до якого право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №98567784000 від 01.06.2022 року перейшло до позивача, який набув статусу нового кредитора. На адресу відповідача направлялася досудова вимога про погашення кредитної заборгованості, яка залишилася без виконання. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем становить 15 442,92 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту — 12 734,06 грн; заборгованість за відсотками — 0,00 грн; заборгованість за комісією — 2 708,86 грн. У зв`язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 15 442,92 грн, а також судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Ухвалою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано час для подання заяв по суті.

Судом було здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Виклик відповідача здійснювався шляхом розміщення оголошення.

У судове засідання представник позивача не з”явився, надав заяву, у якій просив проводити розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з викладеного, суд здійснює розгляд справи в заочному порядку, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Письмовими матеріалами справи наявними в системі "Електронний суд" встановлено, що 06.01.2022 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №98567784000.

За умовами цього Договору Банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 15 479,06 грн для придбання товару. Кредитні кошти були перераховані відповідачу у встановлені Кредитним договором строки, що підтверджується виписками з рахунку.

Таким чином, Банк належним чином і в повному обсязі виконав свої договірні зобов`язання перед позичальником.

Відповідно до умов укладеного Кредитного договору та Правил надання кредиту, відповідач прийняв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі повернути отримані кредитні кошти, а також здійснювати оплату за користування кредитом, зокрема сплачувати проценти, комісії та інші передбачені платежі у строки та в порядку, визначених договором. Процентна ставка за кредитом була встановлена у розмірі 0,00001% річних, а також передбачена можливість нарахування комісії.

Проте відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконував, платежі для повернення кредиту та сплати процентів і комісій у встановлені строки не здійснював, у зв`язку з чим у нього утворилася прострочена заборгованість.

16 квітня 2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №267. Відповідно до умов цього Договору та в порядку ст. 512 Цивільного кодексу України право грошової вимоги до боржників АТ «УКРСИББАНК», включно з відповідачем за Кредитним договором №98567784000 від 06.01.2022 року, перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Перехід права вимоги підтверджується також актом приймання-передачі Права Вимоги до Договору факторингу та платіжною інструкцією про оплату купівельної ціни.

На адресу відповідача направлялася письмова досудова вимога про погашення кредитної заборгованості, яка була залишена боржником без виконання.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача, за розрахунком позивача, становила 15 442,92 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту — 12 734,06 грн.; заборгованості за відсотками — 0,00 грн.; заборгованості за комісією — 2 708,86 грн.

Наявність заборгованості за тілом кредиту в сумі 12 734,06 грн. підтверджується наданими позивачем виписками за кредитним договором та розрахунком заборгованості.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Як встановлено при розгляді справи, позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов Договору кредиту, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним вище договором не виконав.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Стаття 627 ЦК України та ст.6 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дослідивши всі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що відзив на позовну відповідачем не надано, беручи до уваги, що позивач є новим кредитором ОСОБА_1 суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту.

Щодо вимог про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд зазначає наступне.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України«Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Як вбачається з абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування") кредитодавцю забороняється встановлювати у

договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України«Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

Згідно п. 3.3 Кредитного договору, кредитні кошти у розмірі 15 479,06 грн надавалися позичальнику: в сумі 13 353,56 грн на придбання товару, а в сумі 2 125,50 грн — на оплату разової комісії за надання послуг по управлінню кредитом при отриманні (встановленні) кредиту з подальшим інформуванням про стан розрахунків.

Пункт 3.12 Кредитного договору передбачає обов`язок позичальника сплачувати банку комісії відповідно до умов цього Договору та Додатків до нього.

Додаток №1 до Кредитного договору від 06.01.2022 року містить тарифікацію та опис наступних комісій: щомісячна комісія за управління кредитом — у розмірі 2,5% від суми наданого кредиту (включається до суми ануїтетного платежу, починаючи з 07.09.2023 року); комісія за надання послуг по управлінню кредитом при отриманні (встановленні) кредиту (разова) — у фіксованому розмірі 2 125,50 грн.; комісія за надання послуг по управлінню кредитом при простроченні сплати чергового платежу — у розмірі 500 грн.; комісія за розрахунково-касове обслуговування (РКО) — відповідно до тарифів банку.

Крім того, у розділі 4 Паспорта міститься перелік та орієнтовні розміри комісій кредитора (зокрема, разова комісія за надання послуг по управлінню кредитом при отриманні в розмірі 2 125,50 грн та щомісячна комісія у розмірі 386,98 грн).

Таким чином, умови п. 3.3, п. 3.12 Кредитного договору та положення Додатка №1 в частині встановлення разової комісії за надання послуг по управлінню кредитом при його отриманні (2 125,50 грн), щомісячної комісії за управління кредитом (2,5% від суми кредиту), а також додаткової комісії за прострочення платежу (500 грн) є нікчемними в силу закону. Такі нарахування покривають операційні витрати банку з адміністрування, обліку та супроводу кредиту і не становлять окремої самостійної послуги для споживача

Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

Дослідивши докази в їх сукупності, беручи до уваги встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн., суд зазначає наступне.

Понесені позивачем витрати на правову допомогу підтверджуються копією договору про надання правової допомоги, актом наданих послуг та детальним описом наданих послуг.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Водночас, оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн не є цілком співмірним з: ціною позову, із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування

судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 4 000,00 грн.

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено 2662,40 грн. судового збору.

Пред`явлений ним позов задоволений на 82,45 % (12 734,06/15442,92*100).

З огляду на це суд висновує, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 2 195,15 грн (2662,40 х 82,45:100 %).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 19, 76-81, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Кредит-Капітал” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Кредит-Капітал”:

- заборгованість за кредитним договором №98567784000 від 06.01.2022 року у розмірі 12 734,06 грн;

- витрати по сплаті судового збору в сумі 2 195,15 грн.

-витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив,за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи,якому повне заочне рішення суду небуло вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд -якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач може оскаржити рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про сторони:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Кредит-Капітал”, код ЄДРПОУ 35234236, адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, м. Львів, 79029.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.О.Каращук