Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №464/4912/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Суд: Сихівський районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи

Дата: 17 вересня 2026 р.

Справа: №464/4912/26

Суддя: Горбань О. Ю.

Справа№464/4912/26

пр.№ 3/464/1892/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м. Львова Горбань О.Ю., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (м.Львів), відносно:

ОСОБА_1 , головного бухгалтера АТ «Оператор газорозподільчої системи «Львівгаз», юридична адреса: м.Львів, вул.Золота, 42, ІПН НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.163-1, ч.1 ст.163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу №002316/148 від 30.06.2026, ОСОБА_1 , головний бухгалтер АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст. 163-1 КУпАП, а саме порушила ведення податкового та бухгалтерського обліку.

Так, ОСОБА_1 порушила вимоги п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, пп.140.4.4, пп. 140.4.4 п.140.4, пп.140.5.9 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами і доповненнями), Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», МСБО 1 «Подання фінансової звітності» видані Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, зі змінами, МСБО 1 «Подання фінансової звітності» видані Радою з Міжнародних стандартів і бухгалтерського обліку, МСБО 12 «Податки на прибуток», МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 812 966 620 грн, в т.ч. за: 2020 рік в сумі 41 957 310 грн; за 2021 рік в сумі 65 135 680 грн; за 2022 рік в сумі 62 191 666 грн; за 2023 рік в сумі 624 793 357 грн; а 9 місяців 2024 року в сумі 18 888 607 грн;

п. 189.1 ст.189, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.5. п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 181 185 649,50 грн, в т.ч. за: серпень 2020 р. на суму 1 232 516 грн, листопад 2020 р. на суму 6 483 214,96 грн, грудень 2020 р. на суму 675 730,96 грн, травень 2021 р. на суму 3 824 016,96 грн., червень 2021 р. на суму 1 846 607,88 грн, липень 2021 р. на суму 265 215,87 грн, серпень 2021 р. на суму 1 065 215,88 грн, вересень 2021 р. на суму 1 930 431,76 грн, жовтень 2021 р. на суму 790 215,88 грн, листопад 2021 р. на суму 1 515 215,87 грн, грудень 2021 р. на суму 61 019 093,04 грн, січень 2022 р. на суму 3 298 000,00 грн, лютий 2022 р. на суму 2 496 333,33 грн, січень 2023 р. на суму 12 685 847,66 грн, лютий 2023 р. на суму 10 278 763,80 грн, березень 2023 р. на суму 18 993 620,68 грн, квітень 2023 р. на суму 1 290 700,00 грн, вересень 2023 р. на суму 50 494 908,97 грн;

п.46.2 ст 46, підпунктів 49.18.2, 49.18.6. пункту 49.18 статті 49 та пункту 137.3. статті 137 Податкового кодексу України, не подано розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2021 рік.

Розділ VIII «Порядку обліку платників і зборів» п.63.3 статті 63, пн.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України, що призвело до не подання повідомлення (ф. -ОПП) про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або без які провадиться діяльність в кількості 609 повідомлень за формою Заява №20-ОПП (стосовно 36 об`єктів державного нерухомого майна які повернуті власнику, переданих в оренду 512 об`єктів рухомого та нерухомого майна, 60 об`єктів - отриманих в оренду легкових автомобілів, 1 об`єкта - отриманої в оренду частини приміщення складу, по яких платник не звільняється від відповідальності передбаченої п. 17.1 ст.117 Податковим кодексом України, за податкові звітні періоди з 01.04.2018 по березень 2020 року, з 20 липня 2022 року по 30 вересня 2024 року.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №002314/151 від 30.06.2026 ОСОБА_1 , головний бухгалтер АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст. 163-4 КУпАП, а саме порушила порядок утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб (військового збору), яке полягало у не перерахуванні за період з 22.11.2022 по 17.01.2023 до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб (військового збору) одночасно з виплатою оподатковуваного доходу, виключно єдиним платіжним документом в сумі 1 458 970 гривень.

Оскільки до суду надійшло дві справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1, ч.1 ст. 163-4 КУпАП, які одночасно розглядаються в суді, то такі відповідно до ст. 36 КУпАП об`єднані в одне провадження.

Від ОСОБА_1 на адресу суду надійшли заперечення, з яких вбачається, що товариство не погодилось з порушенням, вказаним в акті документальної планової виїзної перевірки, вважає висновки даного акта неправомірними та такими, що суперечать законодавству. Зазначає, що підприємство веде податковий облік у відповідності до вимог чинного законодавства України. Всі податкові повідомлення - рішення підприємство оскаржує в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Зазначає, що встановлення вини ОСОБА_1 є передчасним, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платників податків, не є актом індивідуальної дії та підлягає оскарженню. Разом з цим, самі по собі протоколи про адміністративне правопорушення, які були складені на підставі акта перевірки, не можуть бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки не є являють собою імперативного факту доведеності вини особи.

На розгляд протоколів про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явилась, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду, заявою від 16.07.2026 просить закрити провадження у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення та відсутності складу адміністративного правопорушення. Зважаючи на належне повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про час і місце розгляду справи, а також те, що справи щодо правопорушень, передбачених ст.163-1, 163-4 КУАП, не відносяться до переліку, визначених ст.268 КУАП справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов`язковою, з метою дотримання строків розгляду справи, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду справи без участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП.

Вивчивши матеріали справи, письмові пояснення ОСОБА_1 , приходжу до наступного висновку.

Як вбачається з протоколів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вмінено порушення ведення податкового та бухгалтерського обліку, а також порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб (військового збору).

Вказані протоколи складені після документальної позапланової виїзної перевірки товариства, проведеної 30.06.2026.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вирішуючи дану справу, суд вважає, що протоколи, акт про результати документальної планової виїзної перевірки не можна вважати належними, допустимими доказами, що беззаперечно доводять вину ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Так, частина 1 статті 163-1 КУпАП встановлює відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Згідно частини 1 статті 163-4 КУпАП передбачено відповідальність за неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.

При цьому, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 252 КУпАП).

Матеріали справи містять копію акту про результати документальної планової виїзної, однак суд не може визнати його належним, допустимим доказом та таким, що беззаперечно підтверджує вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, оскільки товариством надана скарга в порядку адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 05.08.2026, отже, на час розгляду даної справи спірне грошове зобов`язання залишається неузгодженим.

Таким чином, оскільки порушення податкового законодавства, що викладені в акті про результати документальної планової виїзної перевірки оскаржуються, суд приходить до висновку, що в діях головного бухгалтера ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КУпАП.

Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляд справи Конвенцію про захист прав і основоположних свобод і протоколів до неї, та практику Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини, як джерело права.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Таким чином, на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, керуючись принципами презумпції невинуватості, поваги до людської гідності, загальними принципами здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури, та враховуючи те, що відсутні докази порушення податкового законодавства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 38, 221, ст.247 п.7, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив:

Об`єднати в одне провадження справи про адміністративні правопорушення за єдиними унікальними номерами справ № 464/4912/26, № 464/4913/26, присвоївши справі єдиний унікальний номер 464/4912/26 (пров. 3/464/1893/26).

Справу про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 163-1, ч.1 ст.163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Олена ГОРБАНЬ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua