Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №461/3744/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 461/3744/26

пр.№ 2/464/3144/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

17.09.2026 року Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Гирьки К.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі – ТОВ «Юніт Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

представник ТОВ «Юніт Капітал» - К.Кукса 25.05.2026 звернулась в Галицький районний суд м.Львова із позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останнього на користь позивача заборгованість за кредитним договором №738572773 від 20.05.2025 в розмірі 21 202,12 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №738572773 (далі – Кредитний договір) з використанням електронного підпису, згідно з умовами якого відповідачу надано кредитні кошти. На виконання умов договору 20.05.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано на банківську картку відповідача грошові кошти в сумі 7 300 грн, а відповідач в свою чергу зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами, відповідно до умов Кредитного договору. Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі – ТОВ «Таліон Плюс») 15.07.2025 укладено договір факторингу №МВ-ТП/44, відповідно до умов якого право вимоги за вказаним вище Кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс». Згідно з Договором факторингу №04/1225-01 від 04.12.2025 право вимоги за Кредитним договором перейшло до позивача ТОВ «Юніт Капітал». Внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за Кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 24 852,12 грн, з яких 7300 грн – заборгованість за тілом кредиту, 13 902,12 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом та 3 650 грн – заборгованість за штрафними санкціями. Разом з тим, просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 21 202,12 грн, тобто без штрафних санкцій.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 28.05.2026 цивільну справу передано на розгляд до Сихівського районного суду м.Львова за підсудністю.

Ухвалою від 30.06.2026 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до розгляду в судовому засіданні. Визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Окрім цього, задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ «Державний ощадний банк України» інформацію по банківській картці № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 .

На виконання ухвали від 30.06.2026 на адресу суду 20.07.2026 надійшла витребувана інформація від АТ «Державний ощадний банк України».

Представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» - Кукса К.О. в судове засідання не з`явилась, в позовній заяві просила розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача, щодо ухвалення заочного рішення не заперечила.

У зазначений відповідачу ОСОБА_1 строк останній не скористався своїм правом для подання відзиву на позов, відповідно до ст.178 ЦПК України, у судове засідання не з`явився повторно.

У зв`язку з наведеним, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20.05.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №738572773, згідно з умовами п.2.1. якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 7 300 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Пунктом 3.1 Кредитного договору передбачено, позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 20 днів від дати отримання позичальником першого траншу.

Згідно з п.7.1 Кредитного договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування – 09.06.2025.

Пунктом 7.2 Кредитного договору передбачено, що в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1 закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п.11.1; 7.2.2 ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання договору в порядку, передбаченому п.9.1.1.2 або 9.1.1.7 договору. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту – 19.06.2030 (п.7.3.).

Відповідно до п.8.3 Кредитного договору базова процентна ставка складає 0,98 % в день від суми залишку кредиту, яка находить у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70% річних.

Згідно з платіжним дорученням від 20.05.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснено переказ грошових коштів на загальну суму 7 300 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до наданої АТ «Державний ощадний банк України» інформації на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 21.05.2025 здійснено переказ коштів в розмірі 7 300 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 15.07.2025 заборгованість за кредитним договором №738572773 становить 14 693,44 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту – 7 300 грн, за процентами – 3 743,44 грн.

На підставі договору факторингу №МВ-ТП/44 від 15.07.2025, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», останнє набуло право вимоги за борговими зобов`язаннями відповідача за наведеним вище кредитним договором, що підтверджується також Витягом з Реєстру боржників до договору факторингу №МВ-ТП/44 від 15.07.2025, відповідним Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2025 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги від 15.07.2025 за Договором факторингу №МВ-ТП/44 від 15.07.2025.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №738572773 за період з 15.07.2025 по 04.12.2025 нараховано 10 158,68 грн процентів за користування кредитними коштами та 3 650 грн неустойки.

Згідно з договором факторингу №04/1225-01 від 04.12.2025, укладеним між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал», останнє набуло право вимоги за борговими зобов`язаннями відповідача за наведеним вище кредитним договором, що підтверджується також Витягом з Реєстру прав вимоги до договору факторингу №04/1225-01 від 04.12.2025, відповідним Актом прийому-передачі Реєстру прав вимог №1 від 04.12.2025 за Договором факторингу №04/1225-01 від 04.12.2025 та платіжною інструкцією від 15.12.2025.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 ЦК України).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вказаний вище договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача ОСОБА_1 для укладення договору на таких умовах.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Враховуючи наведене вище, оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, останнім не надано спростувань вимог позивача, а позивач отримав право вимоги за таким кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №738572773 від 20.05.2025 в розмірі 21 202,12 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 7 300 грн, заборгованість за відсотками – 13 902,12 грн.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в матеріалах справи містяться: договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, протокол погодження вартості послуг та Додаткова угода №25771515116 до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, а також акт прийому-передачі наданих послуг від 26.11.2025.

Матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії №4267/10, виданого Тимошенку О.О. на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 26.08.2010.

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 20.03.2026 адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», в особі керуючого бюро – адвоката Тимошенка О.О. надано юридичні послуги ТОВ «Юніт Капітал» на суму 7 000 грн.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Аналізуючи матеріали справи, подані докази щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд дійшов висновку, що визначений адвокатом розмір оплати є завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 21 202,12 грн, тобто справа відноситься до малозначних, відтак сума заявлених витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн є непропорційною щодо ціни позову.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Юніт Капітал» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Окрім цього, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Юніт Капітал» слід стягнути судовий збір, сплачений при поданні позову, в розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 – 265, 280-282 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №738572773 від 20.05.2025 в розмірі 21 202 (двадцять одна тисяча двісті дві) грн 12 коп, з яких 7 300 грн – заборгованість за тілом кредиту та 13 902,12 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати, що складаються з судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 2 662 грн 40 коп та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн, а всього 4 662 грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено17.09.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, м.Київ, б. Лесі Українки, буд.34, оф.333.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК