Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №451/1236/26 — Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

17 вересня 2026 рокуСправа №451/1236/26

Провадження № 2-а/451/8/26

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Магонь О.З.

секретаря судового засідання Федорук І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Радехові адміністративну справу №451/1236/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №07303613 від 03.06.2026,

установив:

Стислий виклад позиції учасників процесу

30 червня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління національної поліції у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №07303613 від 03.06.2026.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 03 червня 2026 року о 00:27 годині поліцейським відділення поліції №1 (м. Кам`янка-Бузька) Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області старшим сержантом поліції Козакевичом Віктором Богдановичем відносно ОСОБА_1 було складено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 07303613, щодо вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. У постанові зазначено, що 03 червня 2026 року о 00:19 годині ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1., яка поділяє транспортні потоки зворотних напрямків, чим порушив п.34 Правил дорожнього руху (далі ПДР), зокрема порушення вимог розмітки проїзної частини доріг. Однак, зазначене в оскаржуваній постанові не відповідає дійсності та фактичним обставинам. Позивачу не зрозуміло за що його притягнули до адміністративної відповідальності та які для цього слугували підстави, відсутні будь-які докази вчинення ним правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. Так, близько 00:27 години на відрізку дороги Н17 перед населеним пунктом Новий Став Львівської області його зупинили працівники поліції. Повідомили, що будуть складати постанову про накладення адміністративного стягнення, тому що він нібито порушив ПДР України та сказали, що буде штраф 340 гривень. З даним твердженням поліцейського позивач не погодився, попросив надати йому відповідні докази. Поліцейський приніс на своєму телефоні відеозапис, на ньому видно що камера була направлена в бік багажника поліцейського автомобіля, на відео проїжджає схожий автомобіль без ознак ідентифікації. Позивач вказав, що нічого не порушував, чий автомобіль і в якій годині вони знімали йому не відомо, попросив надати відеозапис його порушення. Поліцейський почав себе поводити агресивно, пішов та приніс другий запис, де вже видно його автомобіль, який рухається по своїй смузі та ніяких Правил дорожнього руху України не порушує. На його доводи невинуватості та безпідставних звинувачень в порушенні поліцейський не реагував, почав складати постанову. У зв`язку з тим, позивач звернувся на телефонну лінію 102 та залишив скаргу, зазначив що поліцейський порушив його права на справедливий розгляд справи. Після таких дій позивача, поліцейський почав «хамити», чинити перешкоди в ознайомлені з матеріалами справи, а також із змістом самої постанови. Позивач неодноразово просив поліцейського надати йому її на ознайомлення, проте він не давав йому її прочитати, склав її в двоє та заховав, пояснив що ознайомиться потім (як по пошті прийде). Від одержання копії постанови чи її підпису чи ознайомлення з її змістом на місці зупинки позивач в жодному разі не відмовлявся, але поліцейський самовільно вніс такий запис до постанови. В постанові не вказано та не приєднано жодних доказів, які б підтвердили вчинене позивачем правопорушення. Оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення, тобто, у оскаржуваному рішенні, в порушення частини 3 статті 283 КУпАП не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення. Крім того, зазначає, що права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП поліцейським не було роз`яснено в супереч вимог законодавства. Таким чином, факт скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУНАН не підтверджено належними та допустимими доказами. У зв`язку з вище викладеним позивач вирішив звернутися до суду з позовом про захист своїх прав та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному. Вважає дії посадової особи відповідача щодо винесення постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП протиправними, оскільки постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства України щодо її змісту та процедури складання, є незаконною, а тому підлягає скасуванню (а.с.3-6).

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області 19.08.2026 надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що ГУНП у Львівській області не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного. Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7303613 від 03.06.2026, водій (позивач) 03.06.2026 о 00:19 год. по дорозі, керуючи транспортним засобом перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки напрямків, чим порушив п.34 ПДР України - порушення вимог розмітки проїзної частини доріг. Відео-записи з нагрудних боді-камер працівників поліції, за 03.06.2026, на яких було зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно гр. ОСОБА_1 , не можуть надати, оскільки згідно розділу 8, п.3 наказу МВС України від 18.12.2018, строк зберігання відеозаписів з портативних відео-реєстраторів становить 30 діб. Просить суд прийняти рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ГУНП у Львівській області - відмовити (а.с.27-29).

Заяви, клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі

Суд своєю ухвалою від 22 липня 2026 року прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив судове засідання (а.с.1-2).

Позивач у судове засідання не прибув, проте подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Свої позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити (а.с.54). Крім того, 08.09.2026 до суду надійшло його клопотання про долучення до матеріалів справи електронного доказу (відеозапису), у якому зазначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Так, згідно з положеннями ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відразу після складення щодо позивача оскарженої постанови він звернувся до відповідача із заявою про надання відеоматеріалів події. Зазначені відеозаписи були зроблені за допомогою нагрудних камер поліцейських 03.06.2026. Оригінал вказаних відеозаписів знаходиться в відповідача. У відповідь він отримав супровідний лист Відділення поліції №1 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області №220946-2026 від 29.06.2026 про надання відеозапису з нагрудних камер поліцейських та два відеозаписи (оригінал знаходиться у відповідача). На відеозаписі 1 (42 хвилина) зафіксовано зневажливе ставлення працівників поліції щодо позивача як водія до моменту зупинення транспортного засобу, надалі на відео видно що в працівників відсутні відео докази порушення (позивач наголошував на їх пред`явленні, момент «правопорушення» ніяк не зафіксований). Поліцейський керувався оцінкою особи водія, а не порушення ним правил ПДР. Такі дії працівника поліції є неправомірними і суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки у ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» відсутня така підстава зупинення транспортного засобу, як притягнення водія до відповідальності через територіальну приналежність. Крім того, на його доводи невинуватості та безпідставних звинувачень в порушенні поліцейський не реагував, почав складати постанову. У зв`язку з цим, позивач звернувся на телефонну лінію 102 та залишив скаргу, зазначив, що поліцейський порушив його права на справедливий розгляд адміністративної справи. Після таких дій поліцейський почав йому «хамити», чинити перешкоди в ознайомлені з матеріалами справи, а також зі змістом самої постанови. Позивач неодноразово просив його надати постанову на ознайомлення, проте поліцейський не давав йому її прочитати, склав її в двоє та заховав, пояснив що можна буде ознайомитися потім (як по пошті прийде). Від одержання копії постанови чи її підпису чи ознайомлення з її змістом на місці зупинки позивач в жодному разі не відмовлявся, але поліцейський самовільно вніс такий запис до постанови. Для підтвердження обставин, що мають значення для справи, а саме: факту відсутності адміністративного правопорушення з боку позивача, упередженого ставлення працівників поліції ще до моменту зупинки його транспортного засобу, відсутності будь-яких доказів перетину позивачем суцільної дорожньої розмітки тобто порушення правил ПДР, а також неправомірних дій поліцейських під час складання оскаржуваної постанови, просить долучити до матеріалів справи відеозаписи. Свої позовні вимоги підтримує та прошу Суд їх задовольнити (а.с.45-47).

Представник відповідача у судове засідання не прибув. У відзиві на позовну заяву просив суд розглядати дану справу за наявними в ній належними та допустимими доказами та аргументами, з врахуванням обставин, висвітлених у відзиві відповідача на позовну заяву та доданих до нього документів - без участі ГУНП у Львівській області (а.с.27-29).

На підставі ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, чим і скористалися сторони.

Установлені судом фактичні обставини справи

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7303613 від 03.06.2026, ОСОБА_1 03.06.2026 о 00 год 19 хв, керуючи транспортним засобом на дорозі Н17, поблизу села Новий Став, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки напрямків, чим порушив п.34 ПДР України, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень (а.с.13-14, 49).

Відеозапис, з нагрудних камер поліцейських, які здійснювали оформлення адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 122 КУпАП, яке мало місце 03.06.2026 поблизу населеного пункту с. Новий Став Львівського району Львівської області (наданий ГУНП у Львівській області позивачу) не підтверджує порушення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП (а.с.48,50).

Зміст спірних правовідносин

Між сторонами виникли спірні правовідносини публічно-правового характеру, оскільки позивач не згідний з рішенням суб`єкта владних повноважень щодо порушення ним Правил дорожнього руху України та накладення, у зв`язку з цим, на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.

Позиція суду

Відповідно до вимог ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з положеннями ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Як встановлено ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходів, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як видно з матеріалів справи, 03.06.2026 о 00 год 19 хв ОСОБА_1 на дорозі Н17, поблизу села Новий Став, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки напрямків, чим порушив п.34 ПДР України.

Згідно з п.п. 1.1 п. 34 Правил дорожнього руху України (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.

Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно із статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Відповідно до положень ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Всі факти, встановлені судом у сукупності, викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Досліджені під час розгляду справи докази та приписи чинного законодавства дають чіткі підстави до наступних висновків.

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Усупереч даним вимогам, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами. Відповідачем як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не надано жодного доказу щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та правомірності винесеної інспектором постанови про накладення на останнього штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Враховуючи викладене, є всі підстави вважати, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена з порушенням норм законодавства, відомчих актів МВС України, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, з порушенням законних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що призвело до незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Оскільки, доводи позивача відповідачем не спростовані, суд вважає, що позивач притягнений до адміністративної відповідальності неправомірно.

За змістом п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, при встановленні відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень, зокрема, скасовує постанову і закриває справу.

За таких встановлених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем при винесені оскаржуваної постанови не підтверджено належними та допустимими доказами порушення позивачем Правил дорожнього руху, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з відповідача Головного управління національної поліції у Львівській області на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 62 Конституції України, ст. 14 Закону України «Про дорожній рух»; ст. ст. 7, 9, 245, 247, 251, 280, 283, 286, 293 КУпАП та ст. ст. 2, 5, 9, 20, 72, 77, 90, 139, 194, 245, 286 КАС України; суд

ухвалив:

задовольнити позов ОСОБА_1 .

Скасувати постанову, серії ЕНА № 07303613 від 03.06.2026, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники процесу

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Головне управління Національної поліції у Львівській області, код ЄДРПОУ: 40108833, адреса місцезнаходження: площа Генерала Григоренка, 3, місто Львів, 79007.

ГоловуючийМагонь О. З.

Рішення суду виготовлено 17.09.2026.