Вирок від 17 вересня 2026 р. у справі №943/1016/26 — Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №943/1016/26

Провадження №1-кп/943/160/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

за участю обвинуваченого ОСОБА_4 ,

за участю потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буську кримінальне провадження №12026141210000157 від 08 травня 2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стоянці Мостиського району Львівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , пенсіонера за віком, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, -

в с т а н о в и в :

07 травня 2026 року близько 18:30 год. ОСОБА_4 , перебуваючи на подвір?ї по місцю свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , під час раптово виниклого конфлікту з колишньою дружиною ОСОБА_5 , проявивши злочинну недбалість, не передбачивши можливості настання суспільно небезпечних наслідків від вчинених ним дій, хоча повинен був та міг їх передбачити, тобто діючи з кримінально протиправною недбалістю щодо наслідків, застосувавши фізичну силу, долонею лівої руки штовхнув ОСОБА_6 в ділянку спини, внаслідок чого остання втратила рівновагу та впала з висоти власного зросту на бетонну доріжку, вдарившись правою рукою об бетонне покриття. В результаті падіння потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому дистального епіфізу правої кисті зі зміщенням, яке згідно висновку експерта по ознаці тривалості розладу здоров`я відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у заподіянні ОСОБА_5 необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши розуміння ним пред`явленого обвинувачення та не оспорив наведених в обвинувальному акті фактичних обставин правопорушення, пояснивши, що він дійсно на грунті словесного конфлікту із колишньою дружиною, штовхув її лівою рукою в спину, від чого вона впала на руку та самостійно встала. Однак, після того він вибачився перед потерпілою та компенсував їй кошти на лікування на загальну суму в розмірі 9000 грн. У вчиненому він щиро розкаюється та просить суд його суворо не карати, оскільки зробив для себе відповідні висновки та обіцяв, що більше такого не повториться.

Ураховуючи те, що обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, ним, як і іншими учасниками судового провадження (потерпілою ОСОБА_5 ) не оспорюються обставини, викладені в обвинувальному акті та судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення його у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, повністю та об`єктивно доведена. Відтак, суд вважає, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за статтею 128 КК України, оскільки він вищевказаними своїми діями заподіяв потерпілій ОСОБА_5 необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим (ст. 128 КК України), згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Частиною другою статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає, що такими є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставинами, які обтяжують його покарання, відповідно до вимог п. 6 та п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК України, є: вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та щодо колишнього подружжя.

Відтак, ураховуючи наведене, суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід обрати у виді позбавлення волі на певний строк у межах санкції, передбаченої ст. 128 КК України, що буде необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових правопорушень.

Разом із тим, виходячи з принципів гуманізації та індивідуалізації покарання, судом враховується особа обвинуваченого ОСОБА_4 , який є особою пенсійного віку, раніше не судимий та вперше притягується до кримінальної відповідальності, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, на спеціальних обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем свого проживання характеризується позитивно, а тому приходить до висновку про застосування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та з іспитовим строком, оскільки виправлення і перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому останнього слід звільнити від відбування основного покарання з випробуванням на підставі вимог ст. 75 КК України, поклавши на обвинуваченого обов`язки, передбачені положеннями ст. 76 КК України, яке, на думку суду, буде справедливе, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні, арешти не накладалися.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 349, 368, 369, 373, 374, 395 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 128 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування основного покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України, у зв`язку зі звільненням обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обвинуваченому ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення даного вироку.

Копію цього вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1