Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №336/1476/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/1476/26

Провадження №: 2/336/2113/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., за участю секретаря судового засідання Нєдєльчевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшла вищезазначена позовна заява.

В обґрунтуванні позову зазначено, що 03.05.2025 року відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 860 468 грн., що еквівалентно 20 645 доларам США строком до 01.07.2025 року. На час звернення із зазначеним позовом зобов`язання щодо повернення грошей з боку відповідача не виконанні, позичена суми не повернута.

Посилаючи на норми матеріального права позивач просить суд стягнути з відповідача частину заборгованість у розмірі 140 000 грн., яка складається з частини основного боргу у розмірі – 103 301 грн., процентів за користування коштами за період з 03.05.2025 року по 01.07.2026 року у сумі 15 506 грн., інфляційні витрати за період з 02.07.2025 року по 31.01.2026 року у сумі 21 193 грн., судовий збір у розмірі 1400 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Ухвалою суду від 18.05.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 18.05.2026 року.

Судове засідання 18.05.2026 року відкладено на 10.09.2026 року у зв`язку із неявкою відповідача.

У судове засідання 10.09.2026 року позивач не з`явився. У матеріалах справи наявна заява представника позивача – адвоката Світлицького Д.А., за змістом якої просить провести судове засідання за його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач викликався шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, в судові засідання не з`являвся, відзиву не подав.

Тому, з урахуванням заяви представника позивача про відсутність заперечень проти винесення судом заочного рішення, суд ухвалив здійснити заочний розгляд справи на підставі наявних матеріалів, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, доходить наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Окрім цього, відповідно до ч. 1. ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Згідно із змістом ст.ст. 509, 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Судом встановлено, що 03.05.2025 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 , грошові кошти у розмірі 860 468 грн., що еквівалентно 20 645 доларам США строком до 01.07.2025 року.

На час звернення із зазначеним позовом зобов`язання відповідача щодо повернення грошових коштів не виконані.

За наданим позивачем розрахунком проценти за користування позикою за період з 03.05.2026 по 01.07.2025 становлять 21 193,44 грн., 3% річних за період з 02.07.2025 по 31.01.2026 становлять 15 506,56 грн., інфляційні витрати за період з 02.07.2025 року по 31.01.2026 – 6175,10 грн.

Вказаний розрахунок відповідачем не спростовано.

За приписами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи зазначений принцип диспозитивності цивільного судочинства, Позивач реалізував своє право на визначення розміру позовних вимог та звернувся до суду з вимогою про стягнення з Відповідача лише частини заборгованості за вказаною розпискою, а саме в розмірі 103 301,00 грн., процентів за користування коштами за період з 03.05.2025 року по 01.07.2026 року у сумі 15 506 грн., інфляційні витрати за період з 02.07.2025 року по 31.01.2026 року у сумі 21 193 грн., не заявляючи на даний час вимог щодо стягнення решти суми боргу.

Суд зауважує, що в позовній заяві складові заборгованості, які просить стягнути позивач, відмінні від тих, що наведені у розрахунку, й при вирішенні спору суд виходить саме з розрахунку.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 частини заборгованості за договором позики.

За правилами ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати, які пов`язані із сплатою судового збору в розмірі 1400 грн.

Витрати на правову допомогу суд не стягує з відповідача, адже у матеріалах справи відсутні докази на понесення таких витрат.

Керуючись ст. 80-83, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики (розпискою від 01.05.2025 року) в сумі 140 000 гривень, яка складається з: частини основного боргу у розмірі 103 301,00 грн.; процентів за користування коштами за період з 03.05.2025 року по 01.07.2026 року у сумі 21 193 грн.; 3 % річних за період з 02.07.2025 по 31.01.2026 року в сумі 15 506 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1400 гривень.

Відомості, передбачені п. 5 ч. 4 ст. 265 ЦПК України:

Позивач – ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцять днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Є.С. Боєв

10.09.26