Вирок від 17 вересня 2026 р. у справі №641/8029/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження 1-кп/641/667/2026 Справа № 641/8029/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року

Слобідський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221150000598 від 03.06.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білиця Курської області, рф, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, пенсіонера, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

02 червня 2026 року, приблизно о 09 год. 00 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості біля буд. № 17 по вул. Ковтуна в Слобідському районі м. Харкова знайшов предмет, на вигляд схожий на корпус ручної осколкової гранати Ф-1 з приєднаним підривачем типу УЗРГМ-2, після чого реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел на незаконне придбання, носіння та зберігання вищевказаної гранати без передбаченого законом дозволу, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, в порушення вимог «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12 жовтня 1992 року № 576 та «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, підняв раніше знайдений корпус ручної осколкової гранати Ф-1 з приєднаним підривачем типу УЗРГМ-2, тобто придбав їх без передбаченого законом дозволу.

В подальшому, ОСОБА_5 , діючи в супереч наведених вимог законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, не маючи передбаченого законом дозволу на носіння, зберігання, придбання боєприпасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, переніс раніше придбані предмети до місця свого проживання у квартиру АДРЕСА_2 , де почав їх зберігати без передбаченого законом дозволу та періодично носив із собою під час перебування поза межами місця проживання.

02.06.2026 о 12:06 год. ОСОБА_5 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості біля буд. № 17 по вул. Ковтуна в Слобідському районі м. Харкова, був зупинений працівниками поліції відповідно до ст.ст. 31, 32 Закону України «Про національну поліцію» для перевірки документів особи, під час якої ОСОБА_5 на запитання поліцейських щодо наявності у нього заборонених предметів чи речовин, пояснив, що у нього мається при собі ручна граната Ф-1 з підривачем, які він придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.

02.06.2026 в період часу з 17:39 до 18:07 години під час огляду місця події, проведеного на відкритій ділянці місцевості біля буд. № 17 по вул. Ковтуна в Слобідському районі м. Харкова, ОСОБА_5 надав для огляду та вилучення корпус ручної осколкової гранати Ф-1, яка згідно висновку експерта є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини та підривач типу УЗРГМ-2, який згідно висновку експерта відноситься до категорії вибухових пристроїв.

Своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, тобто придбання, носіння та зберігання вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

У судовому засіданні ОСОБА_5 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро покаявся та пояснив суду, що дійсно 02 червня 2026 року біля свого будинку № 17 по вул. Ковтуна в м. Харкові на землі побачив предмет, схожий на гранату, підняв його та приніс додому, вважаючи її несправжньою. Того ж дня його зупини працівники поліції, яким він і видав цю гранату для огляду.

Даючи оцінку показанням ОСОБА_5 суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення (злочину), пояснюють мотиви скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено.

Враховуючи, що ОСОБА_5 у судовому засіданні визнав свою вину у повному обсязі, не оспорював обставини вчинення ним кримінального правопорушення, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме як незаконне придбання, носіння та зберігання вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Обираючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.

Так, ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, неодружений, пенсіонер.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 відповідно до положень ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України , судом не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

За таких обставин, для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України на строк 3 роки, оскільки саме така міра покарання буде необхідною та достатньою для його виправлення, а також попередження вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, враховуючи те, що наявні обставини, які пом`якшують покарання, відсутність тяжких наслідків від вчинення кримінального правопорушення, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням із застосуванням ст. ст. 75, п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки обвинуваченого можливо виправити без реального відбуття покарання.

Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили – не обирати.

Підстави для застосування спеціальної конфіскації, передбаченої ст. ст. 96-1, 96-2 КК України – відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Доля речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання про процесуальні витрати суд вирішує відповідно до ст. 122, 124 КПК України, які передбачають, що у випадку винесення обвинувального вироку суд стягує на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців, якщо він протягом випробувального строку не вчинить нового злочину та виконає обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили - не обирати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Слобідського районного суду міста Харкова від 05.06.2026, на вилучене 02.06.2026 в ході проведення огляду місця події в період часу з 17 год. 39 хв. по 18 год. 07 хв., за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, буд. 17, на відкритій ділянці місцевості, біля під`їзду, у гр. ОСОБА_5 , майно, а саме на: 1) предмет конструктивно схожий на підривач «УЗРГМ» поміщено до сейф пакету № PSP2410634 з підписами учасників слідчої дії; 2) предмет конструктивно схожий на корпус ручної осколочної гранати «Ф1» поміщено до сейф пакету № PSP2410633 з підписами учасників слідчої дії, - зняти.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати, пов`язані з проведенням судової вибухо-технічної експертизи № КСЕ-19/121-26/16545 від 09.06.2026 в сумі 5776,32 грн.

Речові докази: предмет конструктивно схожий на підривач «УЗРГМ»; предмет конструктивно схожий на корпус ручної осколочної гранати «Ф1», передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області по квитанції № 03435 від 26.06.2026 – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Слобідський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Засудженому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя - ОСОБА_1