Вирок від 17 вересня 2026 р. у справі №953/4122/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/4122/26

н/п 1-кп/953/701/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2026 р.

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ)

представника потерпілого ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, яке внесене 09.02.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221130000180, у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Прудянка, Дергачівського району Харківської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України

УСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_4 (далі – ОСОБА_4 ) відповідно до трудового договору від 11.12.2024 між останнім та ФОП ОСОБА_7 (далі – ФОП ОСОБА_7 ) прийнятий 11.12.2024 на посаду продавця непродовольчих товарів у магазин "Київстар", розташований за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 72, в якому здійснюють свою діяльність ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "Мобайл Рітейл Груп" на підставі договору про спільну діяльність, відповідно до якого вказані сторони шляхом об`єднання майна та зусиль спільно діють без створення юридичної особи для функціонування центру обслуговування абонентів оператора стільникового зв`язку Київстар, надання послуг обслуговування абонентів та також в сфері оптової та роздрібної торгівлі, для досягнення такої спільної господарської цілі: отримання прибутку від продажу мобільних телефонів, аксесуарів до них, стартових пакетів, карток поповнення рахунку тощо. Спільна діяльність здійснюється шляхом об`єднання внесків учасників, координації зусиль та розподілу прибутків/збитків згідно з умовами цього договору.

01.01.2025 між ФОП ОСОБА_7 з одного боку та ОСОБА_4 з іншого боку укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, який останній підписав та отримав один примірник.

Відповідно до вказаного договору ОСОБА_4 , що займає посаду (виконує роботу) продавця непродовольчих товарів, безпосередньо пов`язану зі зберіганням, продажем/відпуском товарів підприємства, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємцем матеріальних цінностей, і в зв`язку з чим зобов`язується: а) дбайливо ставитися до переданих йому для зберігання або для інших цілей матеріальних цінностей підприємства та вживати заходів щодо запобігання збиткам підприємству; 6) своєчасно повідомляти адміністрацію підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню безпеки довірених йому матеріальних цінностей; в) вести облік, складати та подавати в установленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та залишки довірених йому матеріальних цінностей; г) брати участь у інвентаризації довірених йому матеріальних цінностей.

Враховуючи обов`язки, закріплені за ОСОБА_4 відповідно до вказаного договору, останній є матеріально відповідальною особою за майно підприємства, яке йому ввірене підприємцем.

ОСОБА_4 , працюючи на посаді продавця непродовольчих товарів в підприємстві, вчинив привласнення чужого майна, яке перебувало в його віданні, за наступних обставин.

Так, в листопаді 2025, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 перебував на своєму робочому місці, а саме в приміщенні магазину "Київстар", розташованому за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 72, де зберігаються товарно-матеріальні цінності ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "Мобайл Рітейл Груп". У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на привласнення спільного майна ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "Мобайл Рітейл Груп", яке перебувало в його віданні.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на привласнення чужого майна, яке перебувало в його віданні, з метою збагатитися за рахунок чужого майна, з корисливих мотивів, діючи з прямим умислом, всупереч вимогам вищевказаного договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, в умовах воєнного стану, який введений в дію Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, користуючись тим, що присутні в магазині особи вважають, що його дії є правомірними та направленими на виконання своїх функціональних обов`язків, 08.11.2025 о 18:59 год. ОСОБА_4 здійснив операцію в електронній системі ведення обліку товарно-матеріальних цінностей з повернення товару на суму 5 399 грн. При цьому насправді товар ніким не повертався, а ввірене йому спільне майно ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "Мобайл Рітейл Груп" – грошові кошти, отримані від реалізації товарно-матеріальних цінностей у відповідному розмірі, ОСОБА_4 привласнив, обернувши їх на свою користь, та розпорядившись ними на власний розсуд.

Продовжуючи реалізацію вказаного умислу, 26.11.2025 о 09:46 год. ОСОБА_4 здійснив операцію в електронній системі ведення обліку товарно-матеріальних цінностей з повернення товару на суму 10 999 грн. При цьому насправді товар ніким не повертався, а ввірене йому спільне майно ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "Мобайл Рітейл Груп" – грошові кошти, отримані від реалізації товарно-матеріальних цінностей у відповідному розмірі ОСОБА_4 привласнив, обернувши їх на свою користь, та розпорядившись ними на власний розсуд.

Продовжуючи реалізацію вказаного умислу, 13.12.2025 о 14:19 год. ОСОБА_4 здійснив операцію в електронній системі ведення обліку товарно-матеріальних цінностей з повернення товару на суму 2 999 грн. При цьому насправді товар ніким не повертався, а ввірене йому спільне майно ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "Мобайл Рітейл Груп" – грошові кошти, отримані від реалізації товарно-матеріальних цінностей у відповідному розмірі ОСОБА_4 привласнив, обернувши їх на свою користь, та розпорядившись ними на власний розсуд.

Продовжуючи реалізацію вказаного умислу, 19.12.2025 о 18:14 год. ОСОБА_4 здійснив операцію в електронній системі ведення обліку товарно-матеріальних цінностей з повернення товару на суму 5 399 грн. При цьому насправді товар ніким не повертався, а ввірене йому спільне майно ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "Мобайл Рітейл Груп" – грошові кошти, отримані від реалізації товарно-матеріальних цінностей у відповідному розмірі ОСОБА_4 привласнив, обернувши їх на свою користь, та розпорядившись ними на власний розсуд.

Продовжуючи реалізацію вказаного умислу, 31.12.2025 о 15:33 год. ОСОБА_4 здійснив операцію в електронній системі ведення обліку товарно-матеріальних цінностей з повернення товару на суму 14 899 грн. При цьому насправді товар ніким не повертався, а ввірене йому спільне майно ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "Мобайл Рітейл Груп" – грошові кошти, отримані від реалізації товарно-матеріальних цінностей у відповідному розмірі ОСОБА_4 привласнив, обернувши їх на свою користь, та розпорядившись ними на власний розсуд.

Продовжуючи реалізацію вказаного умислу, 08.01.2026 об 11:13 год. ОСОБА_4 здійснив операцію в електронній системі ведення обліку товарно-матеріальних цінностей з повернення товару на суму 3 949 грн. Того ж дня, об 11:18 год. ОСОБА_4 здійснив операцію в електронній системі ведення обліку товарно-матеріальних цінностей з повернення товару на суму 1 149 грн. Того ж дня, об 11:13 год. ОСОБА_4 здійснив операцію в електронній системі ведення обліку товарно-матеріальних цінностей з повернення товару на суму 1 699 грн. При цьому насправді товар ніким не повертався, а ввірене йому спільне майно ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "Мобайл Рітейл Груп" – грошові кошти, отримані від реалізації товарно-матеріальних цінностей у відповідному розмірі ОСОБА_4 привласнив, обернувши їх на свою користь, та розпорядившись ними на власний розсуд.

Продовжуючи реалізацію вказаного умислу, 13.01.2026 о 10:56 год. ОСОБА_4 здійснив операцію в електронній системі ведення обліку товарно-матеріальних цінностей з повернення товару на суму 899 грн та 750 грн. При цьому насправді товар ніким не повертався, а ввірене йому спільне майно ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "Мобайл Рітейл Груп" – грошові кошти, отримані від реалізації товарно-матеріальних цінностей у відповідному розмірі ОСОБА_4 привласнив, обернувши їх на свою користь, та розпорядившись ними на власний розсуд.

Продовжуючи реалізацію вказаного умислу, 16.01.2026 о 15:08 год. ОСОБА_4 здійснив операцію в електронній системі ведення обліку товарно-матеріальних цінностей з повернення товару на суму 350 грн. При цьому насправді товар ніким не повертався, а ввірене йому спільне майно ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "Мобайл Рітейл Груп" – грошові кошти, отримані від реалізації товарно-матеріальних цінностей у відповідному розмірі ОСОБА_4 привласнив, обернувши їх на свою користь, та розпорядившись ними на власний розсуд.

Продовжуючи реалізацію вказаного умислу, 28.01.2026 о 18:54 год. ОСОБА_4 здійснив операцію в електронній системі ведення обліку товарно-матеріальних цінностей з повернення товару на суму 4 649 грн. При цьому насправді товар ніким не повертався, а ввірене йому спільне майно ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "Мобайл Рітейл Груп" – грошові кошти, отримані від реалізації товарно-матеріальних цінностей у відповідному розмірі ОСОБА_4 привласнив, обернувши їх на свою користь, та розпорядившись ними на власний розсуд.

Отже, ОСОБА_4 здійснив привласнення майна ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "Мобайл Рітейл Груп" на загальну суму 53 140 грн 00 коп, обернувши його на власну користь, тим самим спричинив ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "Мобайл Рітейл Груп" матеріальну шкоду на вказану суму.

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

Позиції сторони обвинувачення та захисту.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинене обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винним та призначити йому покарання, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України у виді п`яти років з позбавленням права займати посади пов`язані зі зберіганням, продажем та відпуском товарів, на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з іспитовим строком 1 рік. Вказав, що підстав для обрання запобіжного заходу немає, докази у кримінальному провадженні та судові витрати відсутні.

Представник потерпілих у судовому засіданні частково погодився зі стороною обвинувачення, але вважав, що один рік іспитового строку не достатньо для виправлення обвинуваченого, просив застосувати іспитовий строк два роки. Також вказав, що обвинувачений у повному обсязі сплатив потерпілим, ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "Мобайл Рітейл Груп", які є цивільними позивачами у справі, майнову шкоду та витрати на правову допомогу, у зв`язку з чим просив залишити цивільні позови без розгляду, про що надав відповідні заяви.

У судовому засіданні обвинувачений, ОСОБА_4 свою винуватість у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення інкримінованих йому органом досудового розслідування злочину, підтвердивши та пояснивши про обставини, викладені в обвинувальному акті. Вказав, що повністю відшкодував матеріальну шкоду потерпілим та витрати на правову допомогу. Просив застосувати мінімальний строк покарання із застосування ст. 75 КК України звільнити від реального покарання і застосувати один рік іспитового строку.

Захисник обвинуваченого просив застосувати мінімальний строк покарання із застосування ст. 75 КК України та визначити іспитовий строк один рік без застосування додаткового покарання.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений, ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, визнав у повному обсязі, у скоєному щиро розкаявся, відшкодував матеріальні збитки і витрати на правову допомогу та дав показання, які відповідають обставинам вчинення кримінального правопорушення, встановленим як досудовим розслідуванням, так і судовим розглядом.

Показання ОСОБА_4 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб і інші обставини скоєння правопорушення обвинуваченим, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив правопорушення, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; інші обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежившись допитом обвинувачуваного та вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, суд з`ясував, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 здійснив привласнення чужого майна, яке перебувало в його віддані, вчинене в умовах воєнного стану, а том суд кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 191 КК України, тобто привласненні чужого майна, яке перебувало в його віддані, вчинене в умовах воєнного стану.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину і кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 191 КК України, а саме привласненні чужого майна, яке перебувало в його віддані, вчинене в умовах воєнного стану.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Пом`якшуючі обставини – це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним злочину й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об`єктивні та суб`єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом`якшення покарання.

Щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.01.2024 у справі №283/2169/19, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРКП (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

Тож, при встановленні обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд враховує, що у судовому засіданні останній свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку, шкодує про такий вчинок.

Крім того, у справі було заявлено два цивільні позови про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Також було заявлено витрати на правову допомогу. Обвинувачений добровільно відшкодував завдані потерпілим матеріальні збитки. Також обвинувачений у добровільному порядку сплатив витрати потерпілих на правову допомогу, про що вказав сам обвинувачений та представник потерпілих, який у судовому засідання заявив про залишення цивільних позовів без розгляду, оскільки обвинувачений у повному обсязі відшкодував завдану матеріальну шкоду, про що подав відповідні заяви. А тому суд також визнає пом`якшуючою обставиною добровільне відшкодування завданого збитку.

Отже, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд не встановив.

Мотиви призначення покарання

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлено, що він раніше не судимий, не одружений; не має на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку; на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення (вчинення злочину за ч. 4 ст. 191 КК України, який є тяжким злочином проти власності); повне відшкодування матеріальної шкоди; даних про особу обвинуваченого (раніше не судимий, не має на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку; на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває), наявність пом`якшуючих обставини (щире каяття і повне відшкодування матеріальних збитків) і відсутність обтяжуючих та вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо, шляхом призначення йому покарання у межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права займатись діяльністю, пов`язаною із обігом товарно-матеріальних цінностей строком на один рік і застосувати ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, оскільки саме такий вид покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Суд, враховуючи дані про особу обвинуваченого (вчинення злочину вперше, не перебування на обліку у лікаря психіатра та нарколога) та обставини кримінального провадження (відсутність негативних наслідків, повне відшкодування шкоди) вважає, що достатнім у цьому випадку буде встановлення іспитового строку тривалістю один рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65 – 67, 70, 71 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Визначене покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду

Під час підготовчого засідання ТОВ "Мобайл Рітейл Груп" і ФОП ОСОБА_7 подали цивільні позови, в яких просили стягнути матеріальну шкоду завдану кримінальним правопорушеннями у розмірі 26 344,00 грн і 26 796,00 грн, відповідно і витрати на правову допомогу.

16.09.2026 від представника ТОВ "Мобайл Рітейл Груп" і ФОП ОСОБА_7 надійшли заяви про залишення позовів без розгляду, які мотивовані тим, що обвинувачений у повній мірі відшкодував матеріальну шкоду та витрати на правову допомогу.

Наведені обставини підтвердив представник потерпілих у судовому засіданні 16.09.2026.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду (п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України).

Суд, ураховуючи, що цивільній позивачі у цьому кримінальному провадженні подали заяви про залишення позову без розгляду, указані заяви підтримав представник у судовому засіданні, обвинувачений не заперечував проти таких заяв, дійшов висновку про залишення цивільних позовів, поданих в межах цього кримінального провадження, без розгляду.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Речові докази.

Речові докази відсутні у кримінальному провадженні.

Процесуальні витрати.

Процесуальні витрати відсутні у кримінальному провадженні

Запобіжний захід.

До ОСОБА_4 у межах кримінального провадження було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту ухвалою слідчого судді від 27.03.2026, строк якого сплив. Підстав для обрання запобіжного заходу суд не встановив.

Керуючись ст. 7, 100, 124, 349, 368 – 370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права займатись діяльністю, пов`язаною із обігом товарно-матеріальних цінностей строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, який обчислюється з моменту проголошення вироку.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, не застосовувати.

Цивільний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням залишити без розгляду.

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобайл Рітейл Груп" до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_8