Вирок від 17 вересня 2026 р. у справі №639/8307/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 639/8307/26

Провадження № 1-кп/639/462/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене 13.04.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221210000329, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця РФ, громадянина РФ, із середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_3 , у порушення вимог статті 28 Конституції України, згідно із якою ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вчинив кримінальне правопорушення – злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, стосовно своєї дружини, з якою він спільно проживає та має спільний побут – потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що належить до кримінальних правопорушень, пов`язаних із домашнім насильством, за таких обставин.

Так, 12 квітня 2026 року о 16 годині ОСОБА_3 знаходився у приміщенні спальні за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , де в той час його дружина ОСОБА_6 перебувала на ліжку та спала.

Саме в той час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень будь-якого ступеня тяжкості, на ґрунті раніше сформованих неприязних відносин.

Реалізуючи свій протиправний, злочинний умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, застосовуючи фізичне насилля та використовуючи безпорадний стан ОСОБА_6 , яка перебувала на ліжку та спала, підійшов до останньої, після чого наніс не менше чотирьох ударів кулаком правої руки по ділянці голови, від чого остання прокинулась та зазнала фізичного болю.

Надалі ОСОБА_3 , продовжуючи свої злочинні дії, суб`єктивно усвідомлюючи їх протиправність, використовуючи свою фізичну перевагу над жінкою, схопив ОСОБА_6 за волосся та стягнув з ліжка на підлогу, внаслідок чого остання вдарилася спиною.

У подальшому ОСОБА_3 , продовжуючи свої злочинні дії, наніс не більше чотирьох ударів кулаком правої руки по ділянці носа, а в подальшому наніс три удари правою ногою по ділянці тулуба зліва.

Після цього ОСОБА_3 , вважаючи виконаними до кінця всі дії, які були спрямовані на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, припинив свої злочинні дії стосовно ОСОБА_6 та з місця вчинення злочину зник у невідомому напрямку.

У результаті протиправного діяння ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_6 наступні тілесні ушкодження, а саме:

- тупа лицьова травма у вигляді закритого перелому кісток носу з незначним зміщенням, із наявністю саднення на тлі синця на спинці носу, що належить до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше трьох тижнів (21 день);

- тупа травма хребта у вигляді закритого неускладненого компресійного перелому тіла першого поперекового хребця, яка не є небезпечною для життя в момент заподіяння, але спричинила за собою тривалий розлад здоров`я понад три тижні (21 день) і відповідно до п. 2.2.1. «а, б, в», п. 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, належить до категорії ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеня тяжкості (для загоєння вказаного перелому необхідний термін не менше трьох тижнів), що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 12-14/442-А/26 від 27.05.2026.

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення – злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України.

ІІ. Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 щодо пред`явленого обвинувачення

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину визнав у повному обсязі, не оспорює встановлені в обвинувальному акті фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 надав показання, що 12.04.2026 він прийшов додому за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де також перебувала його дружина ОСОБА_6 , яка спала. Саме в той час ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, підійшов до дружини ОСОБА_6 , та наніс їй декілька ударів кулаком правої руки по голові, потім стягнув її з ліжка на підлогу, після чого наніс удари кулаком в обличчя та удари ногами по тулубу. Зазначає про те, що тілесні ушкодження дружині спричинив на ґрунті ревнощів.

Обвинувачений ОСОБА_3 зазначає, що вину в інкримінованому злочині він визнав повністю та у вчиненому щиро розкаюється.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

ІІІ. Висновки суду

Під час судового розгляду прокурор вважала за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_3 вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ним не оспорюються.

Потерпіла ОСОБА_6 надала згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, вислухавши думку учасників судового провадження, які надали згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

ІV. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що його вина в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною. Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я потерпілої.

V. Мотиви суду при призначенні покарання

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття.

Суд зазначає, що відповідно до обвинувального акту від 02.09.2026 обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України – відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Таким чином, суд, розглядаючи кримінальне провадження лише в межах висунутого обвинувачення, встановив, що відсутні обставин, які відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 .

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має середню спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, одружений із ОСОБА_6 , має на утриманні неповнолітню дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час судового засідання потерпіла ОСОБА_6 зазначила, що виправлення її чоловіка ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим вона просить призначити йому покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 рік.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно зі ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, наявність обставини, яка пом`якшує покарання – щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про особу винного, у зв`язку з чим суд призначає ОСОБА_3 покарання в межах санкції за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Приймаючи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаюється, піддав критичній оцінці свої дії та усвідомлює негативні наслідки, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, а також позицію потерпілої ОСОБА_6 , яка просила призначити йому покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання можливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі та без його ізоляції від суспільства.

Таким чином, суд вважає можливим прийняти рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, із застосуванням на підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України обмежувального заходу у виді направлення для проходження програми для кривдників.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілою не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

До набрання вироком законної сили суд вважає за необхідне продовжити стосовно ОСОБА_3 дію запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, до дати набрання вироком законної сили, але на строк не більше ніж на 2 місяці.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376, 392–395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду, тобто з 18 вересня 2026 року.

На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки, а саме:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 2 ст. 76, п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 (три) місяці.

Роз`яснити, що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 Кримінального кодексу України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за статтею 390-1 КК України.

Виконання програми для кривдників покласти на орган місцевого самоврядування за місцем проживання кривдника.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дію запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, до дати набрання вироком законної сили, але на строк не більше ніж на 2 місяці, а саме:

- прибувати до суду за викликом, а у разі неможливості прибути з поважних причин – завчасно повідомити про це суд;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Новобаварський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та потерпілій.

Суддя ОСОБА_1