Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №639/5837/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 639/5837/26

Провадження № 2/639/2612/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,

за участю представника позивача адвоката Тамазликаря Л.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/5837/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

установив:

До Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якій позивач просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01.04.2025 по 30.06.2026 в сумі 54979 грн 10 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

Матеріали позовної заяви сформовані в системі «Електронний суд» та підписані представником позивача адвокатом Тамазликарем Леонідом Йосиповичем, який діє на підставі ордеру (а.с.6).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.05.2021 у справі № 639/4881/20, з урахуванням змін на підставі постанови Харківського апеляційного суду від 15.09.2021, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі 2510,00 грн, починаючи з 05.08.2020 до досягнення дитиною повноліття. На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні в Салтівському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Відповідно до складеного Відділом розрахунку заборгованості по аліментах у ВП № 67079419, станом на 29.06.2026 заборгованість складає 110210,00 грн. Розрахунок пені проведений з 01.04.2025 по 30.06.2026 на підставі розрахунку заборгованості по аліментам.

07.07.2026 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі, призначено судове засідання (а.с.50).

09.09.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому визнано обов`язок відповідача сплачувати аліменти на утримання доньки – ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі – 2510 грн, починаючи з 05.08.2020 до досягнення дитиною повноліття. Визнано наявність часткової заборгованості по сплаті аліментів, через скрутне матеріальне становище та відсутність роботи. Також зазначено, що сторона відповідача не правильно розрахувала суму пені за несплату аліментів, а ця пеня не може перевищувати 100% суми заборгованості. Сторона відповідача також просила зменшити розмір судових витрат за надання правової допомоги до 3000 грн, через не співмірність, не обґрунтованість та непропорційність.

10.09.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача вважав аргументи позивача не обґрунтованими, а заявлену суму витрат на правничу допомогу обґрунтованою та доведеною.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Тамазликар Л.Й. позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити посилаючись на аргументи і докази, які викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Позивач ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином (згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України), в судове засідання не з`явилась, жодних заяв чи клопотань до суду не подавала.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач (згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України) у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу без його участі та без участі його представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Оскільки представництво позивача в суді здійснює її представник Тамазликар Л.Й., який присутній в цьому судовому засіданні, діє на підставі ордеру, за яким його повноваження не обмежені, а представник відповідача просив розглянути справу без його та без участі відповідача суд доходить висновку, що неявка позивача та сторони відповідача в судове засідання на є перешкодою для розгляду справи по суті.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частин 1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Суд установив, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.06.2023 у справі № 639/3543/26, яке набрало законної сили 18.07.2023, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з серпня 2020 року по жовтень 2022 року в сумі 43 054 (сорок три тисячі п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. та індексацію розміру аліментів за період з серпня 2020 року по жовтень 2022 року в сумі 2 552 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 67 коп. (а.с.12-19).

Рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова від 14.05.2025 у справі № 639/2279/25, яке набрало законної сили 26.06.2025, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з січня 2023 року по березень 2025 року включно у розмірі 43770 (сорок три тисячі сімсот сімдесят) гривень 00 копійок (а.с.20-24).

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що постановою Харківського апеляційного суду від 15.09.2021 заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.05.2021 змінено в частині суми стягнення аліментів та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки у твердій грошовій сумі – 2510,00 грн, починаючи з 05.08.2020 і до досягнення дитиною повноліття.

В провадженні Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харків Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 67079419, відкрите 12.10.2021 з примусового виконання виконавчого листа № 639/4881/20, виданого 27.09.2021 Жовтневим районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 2510 грн, починаючи з 05.08.2020 до досягнення дитиною повноліття (а.с.27).

Відповідно до копії складеного 29.06.2026 державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харків Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України розрахунку зі сплати аліментів у ВП № 67079419 з примусового виконання виконавчого листа № 639/4881/20, виданого 27.09.2021 Жовтневим районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 2510 грн, починаючи з 05.08.2020 до досягнення дитиною повноліття, за період з серпня 2020 року станом на червень 2026 року заборгованість боржника ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 110210,00 грн (а.с.28-29).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. (ч. 5 ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 18 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Частиною 1 ст. 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Отже, у разі стягнення аліментів (у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі), цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. А тому, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність божника у вигляді неустойки (пені).

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.04.2019 року у справі №333/6020/16-ц, яка зазначила, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць * кількість днів заборгованості * 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Щодо розміру неустойки (пені) суд відзначає, що загальна сума неустойки (пені) за несплату аліментів має розраховуватися за формулою: Р=(А1 х Q1 х 1 %)+(A2 х Q2 х 1 %)+ (An х Qn х l %), де: Р - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Зі складеного стороною позивача розрахунку заборгованості, що міститься в позовній заяві, суд вбачає, що позивач помножує кількість днів заборгованості, починаючи з того самого місяця, в якому аліменти мали бути сплачені, але не були сплачені, та вираховує заборгованість по 30.06.2026.

Водночас, наведеними вище приписами закону встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного (а не як у розрахунку сторони позивача – поточного місяця) за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти.

Також, оскільки розрахунок заборгованості по аліментам складений станом на 29.06.2026, суд доходить висновку, що нарахування пені слід проводити станом на 29.06.2026, а не станом на 30.06.2026, про що заявлено позовну вимогу.

На підставі складеного державним виконавцем розрахунку заборгованості по аліментам з урахуванням сплачених відповідачем коштів в рахунок сплати аліментів, перевіряючи правильність складеного представником позивача розрахунку пені (а.с.4), суд встановив, що розмір пені становить:

пеня за прострочення сплати аліментів за квітень 2025 року: 1510,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 425 днів (кількість днів прострочення з 01.05.2025 по 29.06.2026) х 1% = 6417,50 грн;

пеня за прострочення сплати аліментів за травень 2025 року: 1510,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 394 днів (кількість днів прострочення з 01.06.2025 по 29.06.2026) х 1% = 5949,40 грн;

пеня за прострочення сплати аліментів за червень 2025 року: 1510,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 364 днів (кількість днів прострочення з 01.07.2025 по 29.06.2026) х 1% = 5496,40 грн;

пеня за прострочення сплати аліментів за липень 2025 року: 1510,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 333 днів (кількість днів прострочення з 01.08.2025 по 29.06.2026) х 1% = 5028,30 грн;

пеня за прострочення сплати аліментів за серпень 2025 року: 1510,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 302 днів (кількість днів прострочення з 01.09.2025 по 29.06.2026) х 1% = 4560,20 грн;

пеня за прострочення сплати аліментів за вересень 2025 року: 1510,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 272 днів (кількість днів прострочення з 01.10.2025 по 29.06.2026) х 1% = 4107,20 грн;

пеня за прострочення сплати аліментів за жовтень 2025 року: 1510,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 241 днів (кількість днів прострочення з 01.11.2025 по 29.06.2026) х 1% = 3639,10 грн;

пеня за прострочення сплати аліментів за листопад 2025 року: 1510,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 211 днів (кількість днів прострочення з 01.12.2025 по 29.06.2026) х 1% = 3186,10 грн;

пеня за прострочення сплати аліментів за грудень 2025 року: 1510,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 180 днів (кількість днів прострочення з 01.01.2026 по 29.06.2026) х 1% = 2718,00 грн;

пеня за прострочення сплати аліментів за січень 2026 року: 1510,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 149 днів (кількість днів прострочення з 01.02.2026 по 29.06.2026) х 1% = 2249,90 грн;

пеня за прострочення сплати аліментів за лютий 2026 року: 1510,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 121 днів (кількість днів прострочення з 01.03.2026 по 29.06.2026) х 1% = 1827,10 грн;

пеня за прострочення сплати аліментів за березень 2026 року: 1510,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 90 днів (кількість днів прострочення з 01.04.2026 по 29.06.2026) х 1% = 1359,00 грн;

пеня за прострочення сплати аліментів за квітень 2026 року: 1510,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 42 днів (кількість днів прострочення з 01.05.2026 по 29.06.2026) х 1% = 634,20 грн;

пеня за прострочення сплати аліментів за травень 2026 року: 1510,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 29 днів (кількість днів прострочення з 01.06.2026 по 29.06.2026) х 1% = 437,90 грн.

Разом розмір пені за період з квітня 2025 року по 29.06.2026 року становить 47610,30 грн.

Відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Доказів на підтвердження неможливості сплачувати аліменти та утворення заборгованості з незалежних від нього причин, що заборгованість за аліментами виникла внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів, матеріали справи не містять, а тому, звертаючись до суду з цим позовом, позивач набула право на стягнення з відповідача неустойки, виходячи із розміру заборгованості за аліментами за період з квітня 2025 року по 29.06.2026.

Згідно з положеннями ст. 196 СК України, з відповідача на користь позивача може бути стягнута пеня за прострочення сплати аліментів на утримання дитини в розмірі, що не перевищує 100% відсотків заборгованості по аліментам.

Суд зауважує, що заборгованість відповідача по сплаті аліментів у сумі 110210,00 грн, відповідно до складеного державним виконавцем розрахунку, це загальна сума заборгованості за весь час її виникнення, починаючи з серпня 2020 року по 29.06.2026, з якої з вже була стягнута неустойка (пеня): за період з серпня 2020 року по жовтень 2022 року на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.06.2023 у справі № 639/3543/22); та за період з січня 2023 року по березень 2025 року на підставі рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 14.05.2025 у справі № 639/2279/25.

Тому, враховуючи положення ч.1 ст. 196 СК України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 22650,00 грн, що дорівнює 100% заборгованості по аліментах за період з квітня 2025 року по 29.06.2026 включно.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в частині у розмірі 32329,10 грн суд відмовляє у зв`язку з відсутністю законних підстав.

При зверненні до суду позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

У позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

В обґрунтування понесення та розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн сторона позивача надала копії таких документів: договору № 02-11/22К від 02.11.2022, укладеним між ОСОБА_1 та АБ «Леоніда Тамазликар» в особі керуючого бюро Тамазликар Леоніда Йосиповича, на надання правової допомоги; додаткової угоди № 2 від 01.11.2023 до цього договору; додаткової угоди № 4 від 08.06.2026 до цього договору, де сторони визначили вартість правової допомоги за стягнення в судовому порядку на користь клієнта пені за несвоєчасну оплату аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 – 15000,00 грн; акту № 01/07-2026 приймання-передачі наданої правової допомоги від 01.07.2026 за договором № 02-11/22К від 02.11.2022, відповідно до якого Бюро надало, а Клієнт прийняв надану правову допомогу, що складається з вивчення документів, складання до Відділу державної виконавчої служби адвокатського запиту, збір документів та доказів, проведення розрахунку пені, підготовка та подання позову до суду, подання відповіді на відзив, участь у судових засіданнях, отримання процесуальних документів, подання до суду документів вартістю 15000,00 грн, що сплачується клієнтом протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду за наслідками розгляду справи (а.с.30-37).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 3000 грн через не співмірність, не обґрунтованість та непропорційність.

Водночас, оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн не є цілком співмірним з: ціною позову, із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт), оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, в порядку досудової підготовки по цій справі адвокатом зроблено лише один адвокатський запит та складена відповідь на відзив; представник позивача подає та отримує процесуальні документи через підсистему «Електронний суд»; по справі проведено одне судове засідання, яким закінчено розгляд справи по суті, та в якому представник позивача бере участь в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 7000,00 грн, оскільки відповідач належним чином не обґрунтував своє клопотання про зменшення цієї суми до 3000 грн.

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (41,20%), та стягує з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп., та на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2884,00 грн.

Керуючись ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76-82, 89, 131, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк») неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів з примусового виконання виконавчого листа № 639/4881/20, виданого 27.09.2021 Жовтневим районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини, за період з 01.04.2025 по 29.06.2026 у розмірі 22650 (двадцять дві тисячі шістсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в частині у розмірі 32329,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк») витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2884 (дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 18.09.2026.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО