Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №615/1893/26 — Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/1893/26

Провадження № 2/615/745/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді – Токмакової А.П.,

секретаря судового засідання – Клименко Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

встановив:

03.07.2026 позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить:

- розірвати укладений між сторонами шлюб, зареєстрований 24.03.2025 Цифровим офісом ДРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №2271;

- стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що протягом тривалого часу стало явним, що сімейне життя не склалось. Збереження шлюбу суперечить її інтересам та інтересам дитини через постійні сварки і побиття. Спільного господарства сторони не ведуть.

Вважає, що відповідач одружився з нею, щоб уникнути мобілізації, так як вона інвалід дитинства ІІ групи. Постійно ображав її, бив, забороняв спілкуватися з її родиною. Забрав пенсійну карточку, витрачав її кошти на свій розсуд.

З позиції позивача, шлюб носить лише формальний характер, примирення неможливе.

Майнового спору немає.

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем. Відповідач в добровільному порядку не надає допомогу дитині, тому має потребу в додаткових коштах на її утримання.

Після виконання вимог ст.187 ЦПК України на підставі ухвали суду від 07.07.2026 відкрито провадження у цивільній справі.

З урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд проведено в порядку спрощеного позовного провадження.

Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України до суду не надходило.

20.07.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_5 , яка діє в інтересах відповідача на підставі нотаріально посвідченої довіреності №683 від 19.06.2026, повідомила, що відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу з позивачем. Просить зобов`язати позивача видалити прізвище « ОСОБА_6 » з усіх її акаунтів у соціальних мережах, як таке, що їй не належить і ніколи не належало.

Вказала, що відповідач підтверджує факт укладення шлюбу з позивачем, неможливість подальшого спільного життя та збереження шлюбу. Спільне господарство між сторонами не ведеться з 20.04.2026, однак з причин, відмінних від тих, на які посилається позивач.

Зі слів представника відповідача, сторони почали зустрічатися ще у вересні 2023 року.

У грудні 2024 року позивач разом із неповнолітньою дитиною від іншого чоловіка ОСОБА_7 , 2016 р.н., стосовно якої наразі позбавлена батьківських прав, переїхала проживати до відповідача, де проживала з ним у цивільному шлюбі до березня 2025 року. Саме позивач наполягала на пришвидшенні офіційної реєстрації шлюбу з метою позбавитися контролю зі сторони її матері, що нажаль відкрилося запізно.

Завірила, що відповідач з дитинства має цілий ряд медичних діагнозів, в тому числі спадкових, на підставі яких з 2011 року мав статус дитини-інваліда та свого часу був визнаний обмежено придатним до військової служби.

За вимогами Закону встановив на смартфон додаток Резерв+ та систематично оновлює свої дані. У жовтні 2024 року отримав травму колінного суглобу, в зв`язку із чим у листопаді 2024 року на підставі рішення районної ВЛК за результатами медичного огляду отримав відстрочку для проведення лікування. В грудні 2024 року проведено операцію з артроскопії: шов медіального меніску, санація правого колінного суглобу з встановленням двох імплантів. В січні 2025 року за результатами медичного огляду районної ВЛК отримав повторну відстрочку на продовження лікування та проходження реабілітації.

Наполягає, що на час подачі заяви про реєстрацію шлюбу відповідач міг пересуватися лише за допомогою милиць, мав відстрочку від мобілізації. З урахуванням діючого законодавства у питаннях мобілізації на підставі медичних показань мав у перспективі отримати статус придатного до служби в тилу.

У квітні 2025 року після медичних обстежень у КНП «Валківська ЦРЛ» та у КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня», за рішенням обласної ВЛК відповідач отримав статус «Придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НІГ. закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони».

У травні 2025 року отримав відстрочку від мобілізації, але одружувався з позивачем для створення сім`ї, на чому наполягала саме вона, з приводу чого навіть провокувала сварки. Протягом всього подружнього життя позивач систематично провокувала сварки з безпідставними звинуваченнями, по декілька днів та навіть тижнів перебувала невідомо де і могла навіть не виходити на зв`язок. Після повернення надавала безглузді пояснення, навіть неодноразово зізнавалася у подружній зраді, кожного разу просила вибачення і погрожувала суїцидом, якщо ОСОБА_2 її покине. Неодноразово приходила до відповідача на роботу, де агресивною поведінкою намагалася спровокувати його на сварку.

Спровокувавши сварку 20.04.2026 та покинувши разом із новонародженою дитиною квартиру, яку орендував на той час відповідач для спільного проживання сім`ї, ОСОБА_1 вважала, що ситуація розвиватиметься так, як вже не раз було. Тому вже тієї ж ночі почала дзвонити та писати повідомлення із вибаченнями, проханнями про примирення та збереження сім`ї. Згодом, не отримавши відповіді від відповідача, почала писати йому повідомлення із погрозами, образами та нецензурною лайкою. Усвідомлюючи, що її дії є маніпуляцією і психологічним тиском, згодом ці повідомлення позивачем були видалені.

Після того, як позивач разом із новонародженою дитиною переїхала жити до своєї матері у Ков`яги, неодноразово приїжджала до м. Валки, приходила до відповідача на роботу, влаштовувала сварки з безпідставними звинуваченнями у подружній зраді та вимогами помиритися заради сім`ї і дитини. Допускала агресивні висловлювання стосовно співробітниці торгової точки « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де працював на той час відповідач. В результаті цього ОСОБА_2 02.05.2026 втратив роботу та дохід і згодом почав шукати вакансію та варіанти для добровільної мобілізації через систему рекрутингу до лав ЗСУ. Наразі відповідач мобілізувався добровільно, є військовослужбовцем ДПСУ, направлений на БЗВП і саме з цієї причини не має змоги особисто представляти свої інтереси в суді. Вважає, що звинувачення позивача стосовно причин їх одруження з відповідачем безпідставними.

Стосовно звинувачень щодо нібито заборони спілкування позивача із родиною, то все із точністю навпаки. Саме ОСОБА_1 не бажала спілкуватися зі своєю матір`ю або, скоріше за все, із невідомою метою робила вигляд, що не бажає із нею спілкуватися. Навіть просила відповідача придбати для неї нову телефонну сім-картку, щоб мати про це не знала, що зробив.

Стосовно банківської картки ОСОБА_1 , яку нібито забрав відповідач та витрачав кошти на свій розсуд, насправді картка була передана добровільно позивачем відповідачу на дуже короткий термін, на декілька днів, коли позивач перебувала після партнерських пологів у пологовому відділенні КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня». Після повернення позивача на орендовану квартиру картка була їй повернута, весь час перебувала в квартирі серед її речей. 20.04.2026, коли ОСОБА_1 покинула орендовану квартиру і переїхала жити до с-ще ОСОБА_8 , картка не перебувала у відповідача і після цієї дати ніякі кошти з неї не витрачалися.

Сімейний бюджет складався із заробітної плати ОСОБА_2 , пенсійних і допологових виплат ОСОБА_1 . Саме із цих коштів сімейного бюджету оплачувалися медичні обстеження ОСОБА_1 , недешеві ліки та вітаміни, прописані їй лікарями, а також численні борги позивача перед надавачами б`юті-послуг, послуг таксі та продавцями одягу. З цих коштів куплялися продукти харчування. Всі ці витрати значно перевищували пенсійні виплати (2000 грн) позивача.

Завчасно перед пологами сторони домовилися відкладати кошти на самі пологи та придбання всього необхідного для дитини та породіллі. Але вже перші відкладені відповідачем кошти загальною сумою 5000 грн були таємно, без попередження та згоди відповідача, забрані позивачем і витрачені, за її словами, на погашення якогось її чергового особистого боргу.

Після пологів з 12 по 20.04.2026 на прохання позивача відповідач за кошти сімейного бюджету придбав молоковідсмоктувач для породіллі, ванночку для купання новонароджених, дитячі суміші для годування новонародженої дитини, комод для складання дитячих речей та його доставку, оплачене таксі до Харкова та у зворотному напрямку, щоб забрати породіллю з дитиною додому, закуплені продукти харчування на перший час. Що з цього переліку є витрачанням коштів «на свій розсуду» і чому кошти заробітної плати чоловіка є сімейними коштами, а кошти дружини лише її, не зрозуміло. Тому вважає це звинувачення неправдивим і неправомірним.

З метою уникнення подальших звинувачень з боку позивача щодо придбаних речей, то всі вони разом із речами позивача, які станом на 20.04.2026 залишалися частково на орендованій квартирі, частково за адресою: АДРЕСА_1 , де проживала сім`я раніше разом із батьками відповідача, а також дитячими речами, на прохання відповідача були передані позивачу за посередництва соціальних служб Валківської міської ради.

До того ж, як з`ясувалося згодом, протягом подружнього життя ОСОБА_1 зустрічалася та підтримувала тісні стосунки із стороннім чоловіком ОСОБА_9 із с. Баранове, з яким вона зустрічалася до початку відносин із відповідачем. Наразі позивач продовжує зустрічатися із ОСОБА_9 , про що виставляє фото у соцмережах. Скоріше за все, саме ці обставини та плани на їх спільне майбутнє і є справжньою причиною заяви про розірвання шлюбу.

Правом щодо подання інших заяв по суті справи в передбаченому ст.174 ЦПК України порядку сторони не скористалися.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 24.03.2025 сторони уклали шлюб, зареєстрований Цифровим офісом ДРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №2271, про що свідчать дані свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №34 від 30.04.2026.

Згідно із ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Ст.110 СК України передбачає, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо відповідно до ст.112 СК України, буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

За матеріалами справи, сторони проживають за різними адресами, спільного господарства не ведуть та не мають наміру виправляти ситуацію, яка склалася, подальше їх сумісне подружнє життя не можливе.

В ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, ухваленого відповідно до ст.110 цього Кодексу.

Враховуючи пояснення сторін, суд вважає, що шлюб носить формальний характер, а тому повинен бути розірваний.

Ст.180 СК України зобов`язує батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За ст.121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.122 та 125 цього Кодексу.

З положень ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька, або у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів у відповідності до ч.1 ст.182 СК України суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

З витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №169/26/4264/В від 24.06.2026, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 01.01.2026 до 01.04.2029.

Із довідки №08/1707 від 10.07.2026, відповідач з 06.07.2026 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у в/ч НОМЕР_3 АДРЕСА_2 .

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину згідно з вимогами ч.2 ст.182 СК України не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 СК України.

За змістом ст.183 СК України, розмір аліментів, які підлягають стягненню на утримання однієї дитини становить 1/4 частину, на двох дітей – 1/3 частини, на трьох і більше дітей – 1/2 частину заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

У відповідності до ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Як передбачає ч.1 ст.141 СК України, ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства» мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Ч.2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно із ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши докази, як кожен окремо, так і в сукупності, судом встановлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_4 є сторони у справі.

Донька ОСОБА_4 проживає разом з позивачем, яка піклується про неї, повністю утримує.

Відповідач не надає доньці будь-яку матеріальну чи моральну допомогу.

Враховуючи, що відповідач зобов`язаний утримувати неповнолітню доньку до досягнення нею повноліття, суд вважає позовні вимоги про стягнення з нього аліментів на утримання доньки обґрунтованими.

Відповідачем не надано доказів щодо неспроможності сплати аліментів у визначеному позивачем розмірі.

Враховуючи встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та обов`язок обох батьків утримувати дитину, з метою створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відносно якої відповідач має батьківські зобов`язання, суд вважає необхідним стягувати з відповідача на користь позивача аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду до досягнення дитиною повноліття, що не позбавляє сторони звернутися до суду в подальшому про зміну розміру та способу стягнення аліментів.

Судові витрати у справі відповідно до положень ст.141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований 24.03.2025 Цифровим офісом ДРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №2271.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 03.07.2026 до моменту досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Суддя А.П. Токмакова