Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №386/1426/25 — Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/1426/25

Провадження № 2/386/539/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року селище Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гут Ю. О.

головуючого судді Гут Ю. О.

з участю: секретаря судового засідання Корніцькій Л.В,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в селищі Голованівськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , третя особа , яка не заявляє самостійних вимог- ОСОБА_3 , до Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права власності на самочинне будівництво ,-

встановив:

Представник позивача Задорожнюк О.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , 12.08.2025 звернулась до суду з позовною заявою доГолованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права власності на самочинне будівництво, в якій просила визнати за ОСОБА_2 право власності на самочинно збудований об`єкт, а саме житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду 13.08.2025 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою суду 06.08.2026 в даній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті .

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, представник позивача адвокат Задорожнюк О.Б. подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі та участі позивача за наявними документами. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

В судове засідання відповідач представник Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти позову не заперечує.

В судове засідання заінтересована особа ОСОБА_3 не з`явилась про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09 червня 1998 року ОСОБА_2 придбав будинок незакінчений будівництвом , що знаходиться в АДРЕСА_1 , про що свідчить договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом, посвідчений 09.06.1998 року, державним нотаріусом Голованівської державної нотаріальної контори Бурдейною Г.І. та зареєстрований в реєстрі за №1476, право власності зареєстровано Ульяновським міжрайонним БТІ про що записано в реєстрову книгу за № 2812/19 10 червня 1998 року .

Будинок незакінчений будівництвом належав продавцю ОСОБА_4 на підставі договору про надання в безоплатне строкове користування земельної ділянки для індивідуального будівництва, виданого на підставі рішення виконкому Голованівської селищної ради від 17 березня 1994 року за № 44.

Після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 було видано Будівельний паспорт на забудову земельної ділянки виділеної індивідуальному забудовнику, Голованівською районною державною адміністрацією видано розпорядження № 24-р від 12 червня 1998 року йому було надано дозвіл на будівництво (перебудову) індивідуального житлового будинку і господарських будівель на 3 кімнати , житловою площею 42.1 кв.м і громадських будівель в АДРЕСА_1 .

12 червня 1998 року відповідно до Акту , в належний спосіб , винесено в натурі межі земельної ділянки та видано дозвіл № НОМЕР_1 на індивідуальне житлове будівництво.

29 березня 2024 року ОСОБА_2 було виготовлено технічний паспорт ,реєстраційний номер в Реєстрі будівельної діяльності ТІ01-4284-8470-6035-4363.

26 липня 1995 року ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_3 про що видано свідоцтво про шлюб 26.07.1995 року Голованівським районним відділом РАГС серії НОМЕР_2 .

Також за прийнятим подружжям рішенням, право власності необхідно визнати за чоловіком в цілому , таке рішення не суперечить інтересам кожного з подружжя а також нормам Сімейного Кодексу України .

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права (частина 2 статті 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

За нормами частин 1-3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

Згідно з «Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Мінюсту України № 7/5 від 07.02.2002 визначено, що одним із документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, є рішення суду про визнання права власності.

Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 зазначено, що у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно частини третьої статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у вставленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до частини п`ятої статті 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Враховуючи, що позивач здійснив будівництво житлового будинку без отримання проєкту, таке будівництво вважається самочинним будівництвом.

Згідно роз`яснень, що містяться в абзаці 4 пункту 9 та в пункті 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 3 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього. Разом із цим, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно, а тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними. Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об`єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 910/2939/19 виклав правову позицію про те, що зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у № 61-33701св18 зроблено висновок про те, що суд має повноваження визнавати право власності на об`єкт самочинного будівництва виключно у двох випадках: право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно; на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено самочинне будівництво на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності.

Враховуючи, що позивач є користувачем земельної ділянки, на якій розташоване самочинно збудоване нерухоме майно, місцезнаходження якого не порушує права інших осіб, нерухоме майно відповідно до наданих вище документів придатне для безпечної експлуатації, представник Голованівської селищної ради заперечень з приводу заявленого позову не подав, а тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки таке визнання не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. У відповідності до ч.4 ст.206ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи задоволення позовних вимог та те, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, який здійснив самочинне будівництво, судові витрати зі сплати ним судового збору при зверненні до суду в сумі 1983,94 грн., що підтверджується квитанцією №1881 від 08.08.2025 (а.с.-44), покладаються на позивача.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд ,–

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , третя особа , яка не заявляє самостійних вимог- ОСОБА_3 , до Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права власності на самочинне будівництво – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , в цілому.

Судові витрати по справі віднести на рахунок позивача.

Місце проживання позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 : АДРЕСА_2 , .

Місце знаходження відповідача Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області: вул.. Соборна буд. №48 селище Голованівськ Голованівський район Кіровоградська області, поштовий індекс 26500.

Місце проживання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 : АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Гут Ю. О.