Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №308/4069/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4069/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,

за участю секретаря судового засідання Дударева Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

АТ «Акцент-Банк» звернулось до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивує тим, що 29.10.2020 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала Заяву щодо встановлення кредитного ліміту, відповідно до якої останньому було надано кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 44.40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Однак, взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків за його користування Позичальник належним чином не виконує і станом на 16.03.2026 року її заборгованість по кредиту складає 32 792.95 грн., з яких: 21 284.82 грн. – заборгованість за кредитом; 11 508.13 грн. – заборгованість по відсотках.

На підставі вищенаведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 29.10.2020 року у розмірі 32 792.95 грн. та судові витрати в розмірі 2 662.4 грн. судового збору.

Не погоджуючись із позовними вимогами, представником відповідача Петрецьким С.І. подано відзив на позову заяву, зміст якого зводиться до наступного.

Вказує, що дійсно 29.10.2020 між сторонами було встановлено кредитний ліміт у розмірі 30 000 грн., який в подальшому був зменшений до 21 300 грн. Згідно з наданою позивачем випискою, остання операція зі зняття коштів відбулася 02.12.2022 на суму 1 000,00 грн. під час дії воєнного стану. Після цієї дати відповідачем було внесено на покриття заборгованості 17 349,78 грн.

Вважає що нарахування відсотків у період воєнного стану є неправомірним зважаючи на положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Оскільки банк неправомірно нараховував ці платежі та зараховував у їх погашення кошти, сплачені відповідачем, розмір заборгованості визначено неправильно. За розрахунком відповідача, заборгованість за кредитом може становити не більше 11 816,04 грн (32 792,95 грн ? 20 976,91 грн).

Додатково вказує на відсутність належних первинних документів бухгалтерського обліку, нараховані відсотки є доходом (прибутком) банку від господарської діяльності (ст. 1054 ЦК України, ст. 42 ГК України). Відповідно до ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та правових висновків ВССУ (ухвала від 15.06.2011 у справі №6-4882св11, лист від 07.02.2014), належними та достатніми доказами наявності заборгованості та фактичного нарахування відсотків є виключно первинні документи бухгалтерського обліку, а не наданий банком розрахунок у довільній формі. Позивач таких первинних документів до суду не надав.

Додатково представник посилається на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживача», ст. 3, 42 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вказуєючи, що споживач є слабкою стороною у договорі, яка підлягає особливому правовому захисту. Умови договору, які створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачеві, є несправедливими, а нечіткі положення мають тлумачитися на користь споживача.

На підставі наведеного, просить суд відмовити АТ «А-Банк» у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 20 976,91 грн., які за своєю суттю є сумою відсотків, неправомірно нарахованих банківською установою в період дії в Україні воєнного стану та підлягали списанню відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України; застосувати до заявленої до стягнення суми коштів строки позовної давності.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, при цьому в позовній заяві просить у випадку неявки представника позивача у судове засідання проводити розгляд даної справи без його участі за наявними у справі матеріалами, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з`явилася, згідно поданого представником відзиву сторона відповідача просить проводити розгляд справи без їх участі.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.10.2020 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, на підставі якої їй було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок у розмірі 30 000 грн., який в подальшому неодноразово змінювався Банком в односторонньому порядку та станом на 25.04.2024 року був зменшений до 0,00 грн., а заборгованість за тілом кредиту зафіксована в розмірі 21 284.82 грн., що підтверджується наданими позивачем довідкою за лімітами та випискою по картковому рахунку.

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.2 – 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг Клієнт надав Банку право в односторонньому порядку змінювати (зменшувати, збільшувати або анулювати) розмір кредитного ліміту, а підписання Анкети-заяви є прямою і безумовною згодою позичальника на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

Крім Анкети-заяви, відповідачем також підписано Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», яким визначено базову процентну ставку за обраним карт-продуктом у розмірі 3,4% на місяць (40,80% річних), а також інші істотні умови кредитування - строк кредитування, реальну річну процентну ставку, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення виконання зобов`язань.

Наданими позивачем розрахунком заборгованості та випискою по картковому рахунку підтверджується, що відповідач отримувала та використовувала кредитні кошти шляхом здійснення видаткових операцій за платіжною карткою, однак взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 16.03.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 32 792.95 грн., з яких: 21 284.82 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11 508.13 грн. - заборгованість за процентами.

Щодо доводів представника відповідача про неправомірність нарахування Банком у період дії воєнного стану процентів у розмірі 20 976,91 грн. та необхідність виключення цієї суми зі складу заборгованості на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; нарахована з 24 лютого 2022 року неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких пов`язана з простроченням виконання зобов`язання, підлягають списанню кредитодавцем.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що вона звільняє позичальника виключно від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (неустойки, штрафу, пені та наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України), тоді як проценти за користування кредитом за своєю правовою природою є не заходом відповідальності, а платою за користування грошовими коштами (ціною кредиту), яка нараховується незалежно від наявності чи відсутності прострочення та підлягає сплаті протягом усього періоду фактичного користування кредитними коштами.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, оспорювана відповідачем сума в розмірі 20 976,91 грн. нарахована Банком саме як проценти за користування кредитним лімітом (тілом кредиту) за встановленою договором процентною ставкою (44,40%, а з 28.05.2021 року - 40,80% річних), а не як неустойка, штраф чи пеня, розмір яких згідно з наданим розрахунком становить 0,00 грн.

За таких обставин, положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на спірні правовідносини щодо стягнення процентів за користування кредитом не поширюються, у зв`язку з чим доводи відповідача в цій частині суд відхиляє як необґрунтовані.

Суд також не приймає доводи представника відповідача про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту та розміру заборгованості, оскільки позивачем на підтвердження заявлених вимог надано детальний розрахунок заборгованості, який відображає рух коштів за кожною операцією (дату, суму, залишок за тілом кредиту та процентами) за весь період дії договору, а також банківську виписку по картковому рахунку з відомостями про кожну операцію з отримання та повернення кредитних коштів. Зазначені докази узгоджуються між собою, є послідовними та в сукупності підтверджують розмір заявленої до стягнення заборгованості, тоді як відповідачем у порядку ст. 81 ЦПК України не надано жодного контррозрахунку чи інших доказів на спростування розрахунку, наданого позивачем.

Доводи представника відповідача про несправедливість умов кредитного договору з посиланням на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суд відхиляє, оскільки жодних конкретних умов договору, які б суперечили вимогам законодавства про захист прав споживачів або призводили до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду відповідачу, представником відповідача не наведено, а розмір процентної ставки, реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту доведені до відповідача та засвідчені її особистим підписом у Паспорті споживчого кредиту до укладення договору.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до розділу 7 Паспорту споживчого кредиту сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів (винагороди) за користування кредитом, неустойки, пені, штрафів встановлюється тривалістю 5 (п`ять) років, що відповідає ч. 1 ст. 259 ЦК України, згідно з якою позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, кредитний ліміт відповідача остаточно зменшено Банком до 0,00 грн. 25.04.2024 року, і саме з цієї дати вся сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 21 284.82 грн. стала простроченою в повному обсязі, а нарахування процентів за договором фактично припинилось.

З огляду на погоджену сторонами тривалість позовної давності у 5 років та дату звернення позивача до суду з даним позовом 16.03.2026 року, встановлений сторонами строк позовної давності не є пропущеним, у зв`язку з чим підстави для застосування наслідків його спливу відсутні.

За таких обставин, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити і стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 29.10.2020 року в сумі 32 792.95 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь АТ «Акцент-Банк» судові витрати в сумі 2 662.4 грн. судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 223, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, заборгованість за кредитним договором б/н від 29.10.2020 року у розмірі 32 792.92 (тридцять дві тисячі сімсот дев`яносто дві грн. дев`яносто дві коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) судові витрати в розмірі 2 662.4 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Т.Р. Деметрадзе