Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №260/215/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 260/215/26

2а/303/21/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої-судді Гутій О.В.

за участі секретаря судового засідання Олесінь А.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, в якій просить скасувати постанову серії ЕНА № 6524933 від 17 січня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн, а провадження у справі закрити.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не погоджується з постановою, вважає її незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що підставою зупинки працівник поліції назвав перевірку документів, не передбачену, на його думку, статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» як самостійну підставу для зупинки транспортного засобу. Також позивач посилається на відсутність наданих йому доказів вчинення правопорушення, ненадання відеофіксації тапорушення його права на захист.

В уточненій позовній заяві позивач просить скасувати постанову серії ЕНА № 6524933 від 17.01.2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів правопорушення, а також стягнути з відповідача на його користь судовий збір..

Ухвалою суду від 24.02.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

05 березня 2026 року представником відповідача подано відзив, у якому зазначає, що 17 січня 2026 року в м. Мукачеві по вул. Миру працівниками патрульної поліції було виявлено порушення Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу Audi, державний номерний знак НОМЕР_1 , який здійснив рух прямо зі смуги, що дозволяє рух лише ліворуч, чим порушив вимоги пункту 8.4 «ґ» ПДР України. За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн.

У правовому обґрунтуванні своєї позиції представник відповідача послався на положення статті 68 Конституції України, статей 8, 9 КУпАП, статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», частини п`ятої статті 14 та статті 52 Закону України «Про дорожній рух», пунктів 1.5, 2.3 «б», 8.4 «ґ» Правил дорожнього руху України, а також частину першу статті 122 КУпАП.

Зокрема, відповідач наголосив, що поліція відповідно до покладених на неї законом завдань здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху, а поліцейський має право зупиняти транспортний засіб у разі порушення водієм ПДР. Виходячи з цього, відповідач вважає, що у працівника поліції були законні підстави для зупинки транспортного засобу позивача, оскільки останній, за твердженням відповідача, порушив вимогу дорожнього знаку 5.16 «Рух по смугах».

Також представник відповідача заперечив доводи щодо неналежного оформлення оскаржуваної постанови. Зазначив, що постанова серії ЕНА № 6524933 від 17.01.2026 у повній мірі відповідає вимогам статті 283 КУпАП, містить опис обставин, встановлених інспектором під час розгляду справи, відомості про технічні засоби, нормативний акт, який передбачає відповідальність за відповідне правопорушення, та правильно застосовану санкцію.

На переконання представника відповідача, окремі недоліки оформлення постанови про адміністративне правопорушення не можуть бути самостійною підставою для визнання такого рішення протиправним за умови, якщо особою фактично вчинено порушення Правил дорожнього руху. На підтвердження цього відповідач послався на правові позиції Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16 та від 14.08.2018 у справі № 826/15341/15.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою серії ЕНА № 6524933 від 17 січня 2026 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що 17 січня 2026 року у м. Мукачеві по вул. Миру водій транспортного засобу Audi, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив рух прямо зі смуги, яка дозволяє рух тільки ліворуч, чим порушив вимоги пункту 8.4 «ґ» Правил дорожнього руху України.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваної постанови, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються, зокрема, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи в його вчиненні.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, обов`язок доведення правомірності постанови суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, який повинен надати суду належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин, покладених в основу оскаржуваного рішення.

Водночас судом встановлено, що на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідач не надав відеозапису події.

Як зазначено самим відповідачем у відзиві, надати відеозаписи з нагрудних камер поліцейських неможливо, оскільки такі відеозаписи не зберігалися довше встановленого строку. Відповідач посилається на те, що строк зберігання таких відеозаписів становить 30 діб, а на час відкриття провадження у справі відповідні записи вже були знищені.

Таким чином, відеозапис, який безпосередньо фіксував би момент проїзду позивачем відповідної смуги руху та дозволяв би суду перевірити обставини, зазначені в оскаржуваній постанові, у матеріалах справи відсутній.

При цьому суд враховує, що сама по собі відсутність відеозапису не означає автоматичної незаконності постанови, оскільки відповідно до статті 251 КУпАП доказами можуть бути й інші фактичні дані.

Разом з тим у даному випадку відповідачем не надано інших об`єктивних доказів, які б дозволяли суду достовірно встановити, що саме позивач 17 січня 2026 року здійснив рух прямо зі смуги, яка відповідно до дорожнього знаку 5.16 дозволяла рух лише ліворуч.

Посилання відповідача на те, що порушення було безпосередньо виявлено працівником поліції, саме по собі не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести правомірність прийнятого ним рішення під час судового розгляду.

Суд не ставить під сумнів повноваження працівників поліції здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху та виявляти адміністративні правопорушення. Водночас у разі заперечення особою факту правопорушення саме на відповідача покладається обов`язок надати суду достатню сукупність доказів, яка підтверджує обставини, покладені в основу постанови.

Щодо доводів позивача про незаконність зупинки транспортного засобу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідач посилається на те, що підставою для зупинки транспортного засобу було саме виявлене порушення вимог дорожнього знаку 5.16.

Отже, доводи позивача щодо незаконності зупинки самі по собі не є визначальними для вирішення цього спору, оскільки предметом судового розгляду у даній справі є правомірність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Щодо посилань позивача на порушення права на захист суд зазначає, що відповідач у відзиві вказує на роз`яснення позивачу прав, передбачених статтями 268 та 289 КУпАП, та зазначає, що розгляд справи здійснювався безпосередньо на місці вчинення правопорушення.

Сам факт відсутності підпису особи у постанові, за умови зазначення про відмову від підпису, не може безумовно свідчити про нероз`яснення їй процесуальних прав. Разом з тим вирішальним у цій справі є не формальне оформлення постанови, а питання доведеності самого факту адміністративного правопорушення.

Відповідач також зазначає, що зміст постанови відповідає вимогам статті 283 КУпАП.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

ідповідно до п. 8.4 ПДР дорожні знаки поділяють на групи: а) попереджувальні; б) знаки пріоритету; в) заборонні; г) наказові; ґ) інформаційно-вказівні; д) знаки сервісу; е) таблички до дорожніх знаків.

Пунктом 8.4 «ґ» ПДР передбачено, що інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Дорожній знак 5.16 «Напрямки руху по смугах» показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них. Даний знак застосовується з метою забезпечення ефективного використання транспортними засобами, які рухаються в різних напрямках, смуг проїзної частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В оскаржуваній постанові зазначено, що позивач порушив вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах», чим самим порушив п. 8.4 «ґ» Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Крім того, п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз`яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Таким чином, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення за обставин, викладених в оскаржуваній постанові, не зафіксовано.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 760/2846/17.

Своєю чергою, відповідачем не надано до суду інших доказів, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, викладені в адміністративному позові, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія в силу дії презумпції невинуватості.

Судом враховується, що жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У даному випадку сукупність наданих відповідачем матеріалів не дозволяє суду дійти беззаперечного висновку про те, що позивач 17 січня 2026 року здійснив саме те порушення, яке зазначене в оскаржуваній постанові.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач не виконав покладеного на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язку щодо доказування правомірності оскаржуваної постанови.

Відповідно до пункту 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки належними та достатніми доказами не підтверджено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення — закриттю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з приписів ст. 139 КАС України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи служб.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 131,20 грн., що підтверджується відповідним платіжним документом.

Разом з тим, з урахуванням встановленого законом розміру судового збору за подання позову у цій справі, до сплати підлягала сума 665,60 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Водночас сума 465,60 грн., що є різницею між фактично сплаченим та належним до сплати судовим збором (1 131,20 грн. – 665,60 грн.), є надміру сплаченою.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається у випадку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Повернення судового збору здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Отже, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 465,60 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 271, 272, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволити.

Постанову серії ЕНА №6524933 від 17 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. скасувати, а провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 465 (чотириста шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3

Повний текст рішення виготовлено 17.09.2026 року.

Головуюча О.В .Гутій