Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №302/1147/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1147/26

Провадження № 2/302/695/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.

за участі:

секретаря судового засідання Куруц В.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Міжгір`я Хустського району Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, третя особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

25 серпня 2026 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивачка, спадкоємець), через представника – адвоката Рішко Сергія Івановича, звернулася до суду з цим позовом до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, який обґрунтовував тим, що дідом і бабою позивачки по материнській лінії були ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шлюб між якими було зареєстровано 27.05.1950 виконкомом Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області (далі – Нижньостуденівська сільрада), про що було складено відповідний актовий запис №1, в результаті чого дружина змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Дід і баба Позивачки були членами колгоспу ім. Кірова с. Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області. Згідно розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 25.02.1993 №74 колгосп ім. Кірова с. Нижній Студений було реорганізовано у колективне сільськогосподарське підприємство «Бескид» (далі – КСП «Бескид»). На підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрація Закарпатської області від 07.04.1997 №197 за членами КСП «Бескид» було визнано право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності підприємства розміром 0,71 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) вартістю 621,00 грн. На підтвердження цього права ОСОБА_3 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК №010416, зареєстрований 05.03.1999 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №964 (далі – Сертифікат №010416), що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 13.07.2026 №29-7-0.31-3785/2-26, а ОСОБА_7 – сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК №010417, зареєстрований 05.03.1999 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №983 (далі – Сертифікат №010417), що підтверджується копією цього сертифікату.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 28.07.2026 Хустським відділом ДРАЦС у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.Згідно довідки старости сіл Н.Студений та В.Студений Пилипецької сільради від 20.07.2026 №634, померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , 1929 р.н., був постійним мешканцем АДРЕСА_1 . Разом з ним на день його смерті в с. Верхній Студений, 607 фактично проживала і була зареєстрована його дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як свідчать витяги зі Спадкового реєстру від 28.07.2026 №86139921 та №86139955, на випадок своєї смерті ОСОБА_3 заповітів не залишав, спадкові справи до його майна не заводилися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України баба Позивачки ОСОБА_7 прийняла спадщину за померлим ОСОБА_3 шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тим самим набувши право на земельну частку (пай) згідно Сертифікату №010416.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 29.01.2016 відділом ДРАЦС Воловецького районного управління юстиції у Закарпатській області.. Згідно довідки старости сіл Н. Студений та В. Студений Пилипецької сільради від 20.07.2026 №634, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була постійною мешканкою АДРЕСА_1 . Разом з нею на день її смерті в с. Верхній Студений, 607 фактично проживала, але не була зареєстрована її онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Як свідчать витяги зі Спадкового реєстру від 01.06.2026 №85487295 та №85457315, на випадок своєї смерті ОСОБА_7 заповітів не залишала, спадкові справи до її майна не заводилися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Позивачка звернулася до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Король Н.І. із заявою про відкриття спадкової справи за майном померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 . Однак довідкою від 01.06.2026 №444/01-16 нотаріус повідомила Позивачку про те, що згідно порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем (Підпункти 3.21, 3.22 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку). У зв`язку з тим, що Заявниця, у встановлений законом строк, заяву про прийняття спадщини не подано і спадщину вона не прийняла шляхом постійного спільного проживання із спадкодавцем на момент її смерті, оскільки місце реєстрації проживання Позивачки на момент смерті ОСОБА_7 відмінне від місця реєстрації померлої, відкрити спадкову справу за майном померлої ОСОБА_7 неможливо, а тому нотаріус рекомендувала Позивачці звернутися до суду для вирішення питання щодо продовження строку для прийняття спадщини за майном померлої ОСОБА_7 або встановлення факту прийняття спадщини шляхом постійного спільного проживання.

Обґрунтовуючи позов зазначеними вище обставинами та посилаючись на відповідні норми цивільного законодавства позивачка просила встановити факт його постійного проживання із спадкодавцем та визнати за нею право власності на земельні частки (пай) в порядку спадкування за законом до майна померлої ОСОБА_7 ..

28 серпня 2026 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.

Позивачка в судове засідання не з`явився.

Представник позивача – адвокат Рішко С.І. подав суду заяву від 18 вересня 2026 року, якою просив розглянути справу без участі позивачки та його представника, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач – Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечила, подала суду заяви від 14 вересня 2026 року якими просила розглянути справу без участі представника відповідача. З поданих заяв слідує визнання позову Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області.

Третя особа ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з`явилася, проте 15.09.2026 року подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності та просить задовільнити в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 .

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд доходить висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер дід позивачки – ОСОБА_3 , про що виконавчим комітетом Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області 08.07.2007 було зроблено відповідний актовий запис за №10.

Відповідно до довідки № 634, виданої 20.07.2026 старости с. Н. Студений та В. Студений Пилипецької сільської ради, померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , 1929 р.н., був постійним мешканцем АДРЕСА_1 . Разом з ним на момент його смерті у цьому будинку проживали та були зареєстровані: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина померлого (а.с.30).

Як свідчать витяги зі Спадкового реєстру від 28.07.2026 №86139921 та №86139955, на випадок своєї смерті ОСОБА_3 заповітів не залишав, спадкові справи до його майна не заводилися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України баба Позивачки ОСОБА_7 прийняла спадщину до майно померлого ОСОБА_3 шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тим самим набувши право на земельну частку (пай) згідно Сертифікату №010416.

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла баба позивачки – ОСОБА_7 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Воловецького районного управління юстиції у Закарпатській області було зроблено відповідний актовий запис за №5 від 29.01.2016.

Відповідно до довідки № 634, виданої 20.07.2026 старости с. Н. Студений та В. Студений Пилипецької сільської ради, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була постійною мешканкою АДРЕСА_1 . Разом з нею на день її смерті в с. Верхній Студений, 607 фактично проживала, але не була зареєстрована її онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Померлий, ОСОБА_3 був власником права на земельну частку (пай), згідно Сертифікату серії ЗК №010416, виданого на підставі рішення Міжгірської районної державної адміністрації від 07.04.1997 за №964, зареєстрованого 05 березня 1999 року в Книзі №2 реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №964.

Померла, ОСОБА_7 була власником права на земельну частку (пай), згідно Сертифікату серії ЗК №010417, виданого на підставі рішення Міжгірської районної державної адміністрації від 07.04.1997 за №197, зареєстрованого 05 березня 1999 року в Книзі №2 реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №983.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина до складу якої увійшли зазначені об`єкти нерухомого майна.

Відтак, з врахуванням положень ч. 1 ст. 1223 та ст. 1268-1270 ЦК України єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину за ОСОБА_7 є позивачка – ОСОБА_1 , котра відповідно до приписів статей 1296-1298 ЦК України має право й обов`язок отримати свідоцтво про право на спадщину щодо майна, належного спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину. Останнім їй було відмовлено в учиненні відповідної нотаріальної дії згідно порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем (Підпункти 3.21, 3.22 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку). У зв`язку з тим, що Заявниця, у встановлений законом строк, заяву про прийняття спадщини не подано і спадщину вона не прийняла шляхом постійного спільного проживання із спадкодавцем на момент її смерті, оскільки місце реєстрації проживання Позивачки на момент смерті ОСОБА_7 відмінне від місця реєстрації померлої, відкрити спадкову справу за майном померлої ОСОБА_7 неможливо, а тому нотаріус рекомендувала Позивачці звернутися до суду для вирішення питання щодо продовження строку для прийняття спадщини за майном померлої ОСОБА_7 або встановлення факту прийняття спадщини шляхом постійного спільного проживання.

Враховуючи наведене суд уважає, що позивачка, як єдина спадкоємиця за законом, яка прийняла спадщину за її померлою бабою ОСОБА_7 , набула право на спадкування за нею майна, котре увійшло до складу спадщини, зокрема: Сертифікат №010416 та Сертифікат №010417.

Позивачка втратила оригінали Сертифікату №010416 та Сертифікату №010417, про що в газеті «Верховина» було опубліковано відповідні оголошення про те, що загублені сертифікати на земельну частку (пай) серії ЗК №010416 та серії ЗК №010417, видані відповідно на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_7 вважати недійсними.

З метою відновлення оригіналів сертифікатів на земельну частку (пай) померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , Позивачка зверталася до Пилипецької сільради та Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області. Однак їй було роз`яснено, що згідно вимог діючого законодавства виготовлення дублікату сертифікату на земельну частку (пай) на померлу особу не передбачено, а тому Позивачці було рекомендовано звернутися із відповідним позов до суду.

Втрата оригіналів Сертифікату №010416 та Сертифікату №010417, на підставі п. 4.15 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 року №296/5, унеможливлює отримання свідоцтв про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 , а саме на земельні частки (пай) площею по 0,71 умовних кадастрових гектара, через відсутність оригіналів документів, що підтверджують права на земельну частку (пай), які згідно зі ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних сертифікатів (паїв)» є основними документами, що посвідчують право на земельну частку (пай).

Суд не встановив обставин, передбачених статтею 1224 ЦК України, які мали б наслідком усунення позивачки від спадкування за ОСОБА_7 .

Обставини, які б свідчили, що спадкування позивачкою за ОСОБА_7 порушує права чи законні інтереси третіх осіб – не встановлено.

Відтак суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на набуття у власність права на земельні частки (пай) в порядку спадкування за законом. Водночас суд встановив наявність формальних перешкод для нотаріального оформлення переходу права власності від спадкодавця до спадкоємиці, які не впливають на зміст цього права.

Згідно з положеннями ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до приписів частин 1, 2 і 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд враховує, як сталу практику правозастосування (елемент правової визначеності) зазначеної норми, позицію викладену в п. 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якої визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

З наведених вище доказів, які відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності, суд доходить висновку про їх достатність для установлення фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення. Суд враховує визнання фактичних обставин справи всіма учасниками та не встановив обставин, які давали б підстави для сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання й констатує узгодження таких із відомостями, які відображені в описаних джерелах доказів.

Суд доходить висновку, що факт постійного проживання ОСОБА_1 , 1975 р.н. разом із померлою ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_7 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності й системному взаємозв`язку, а також з урахуванням відомостей заяви по суті відповідача, який визнав позов та заяви третьої особи.

Пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», які враховуються судом як стала й передбачувана практика правозастосування відповідних положень про спадкування цивільного законодавства, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно з положеннями ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування особи – це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Відтак особа, яка проживала разом із спадкодавцем на час його смерті без місця реєстрації має право у судовому порядку встановити факт постійного проживання із спадкодавцем на момент його смерті.

Суд враховує при застосуванні зазначених норм законодавства, правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №317/2329/15-ц та від 28.02.2018 у справі №633/344/16-ц.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд враховує правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду 14.04.2021 у справі № 205/2102/19, відповідно до якої за наслідками аналізу приписів ст. 1268, 1296, 1297 ЦК України Верховний Суд визнав помилковою відмову у відкритті провадження у справі за заявою особи про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини через вбачання спору про право

За наслідками аналізу приписів ст. 1268, 1296, 1297 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 205/2102/19 дійшов висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд визнав помилковою відмову у відкритті провадження у справі за заявою особи про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини через вбачання спору про право, оскільки суди не зазначили, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, тобто не встановили між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно реальним, а не гіпотетичним.

Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних вище норм законодавства суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав на набуття ОСОБА_1 права власності на земельні частки (пай) в порядку спадкування за законом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб – визнання права.

Відтак суд уважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 11, 16, 316-319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1220-1223, 1225, 1233-1235, 1268, 1296 та 1297 Цивільного кодексу України, ст. 2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, третя особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування, – задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття за нею спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , право на земельну частку (пай) у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид» села Нижній Студений Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області площею 0,71 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗК №010416, виданого на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07.04.1997 №197, зареєстрованого 05.03.1999 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №964, в порядку спадкування за законом за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , право на земельну частку (пай) у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид» села Нижній Студений Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області площею 0,71 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗК №010417, виданого 09.04.1997 на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07.04.1997 №197, зареєстрованого 05.03.1999 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №983, в порядку спадкування за законом за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 18.09.2026.

Повне найменування учасників:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області; код ЄДРПОУ – 04350843; місцезнаходження: с. Пилипець, 75, Хустський район, Закарпатська область, 90011.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя О. І. Повідайчик