Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №302/1215/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1215/26

Провадження № 2-о/302/94/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання – Бобонич Н. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Рішко Сергій Іванович, заінтересована особа – Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився у селі Тайкури Рівненського району Рівненської області, а у період з 1975 року до жовтня 2002 року постійно проживав у АДРЕСА_1 .

30 серпня 1975 року Міжгірським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Закарпатської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням вісімнадцятої сесії двадцять другого скликання Міжгірської селищної ради Міжгірського району Закарпатської області від 29 липня 1997 року «Про передачу у приватну власність та користування земельних ділянок» заявнику передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,07 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Водночас у зазначеному рішенні по батькові заявника помилково зазначено як « ОСОБА_3 » замість правильного « ОСОБА_4 ».

27 травня 2002 року на підставі рішення Міжгірської селищної ради від 29 липня 1997 року було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 016370, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1269, яким посвідчено право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0682 га, розташовану по АДРЕСА_2 , призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку.

У цьому Державному акті по батькові власника земельної ділянки також зазначено як « ОСОБА_3 », тоді як відповідно до паспорта громадянина України та інших особистих документів правильним по батькові заявника є « ОСОБА_4 ».

Заявник пов`язує виникнення цієї розбіжності з різними формами особового імені, від якого утворене його по батькові, та вважає, що помилкове зазначення по батькові у рішенні Міжгірської селищної ради надалі було перенесено до Державного акта серії ІІІ-ЗК № 016370.

За твердженням заявника, наявність розбіжності у написанні його по батькові у Державному акті та паспорті громадянина України перешкоджає йому відновити межі належної земельної ділянки, внести відомості про неї до Державного земельного кадастру та зареєструвати право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим він не має можливості повною мірою реалізувати свої правомочності власника.

На підтвердження належності йому Державного акта серії ІІІ-ЗК № 016370 заявник посилається на наявність у нього оригіналу цього правовстановлюючого документа, а також на відповідність інших відомостей, зазначених у документах, його особистим даним.

Зокрема, у рішенні Міжгірської селищної ради від 29 липня 1997 року, на підставі якого було видано Державний акт, місцем проживання особи, якій передано земельну ділянку, зазначено: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою заявник був зареєстрований у відповідний період, що підтверджується відомостями його паспорта громадянина України.

Крім того, у паспорті заявника міститься відмітка Міжгірської селищної ради про передачу йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,0682 га на підставі рішення вісімнадцятої сесії двадцять другого скликання Міжгірської селищної ради від 29 липня 1997 року.

На адвокатський запит представника заявника Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області листом від 04 вересня 2026 року № 750/225-26-0.36.3 надало копію другого примірника Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 016370, яка відповідає оригіналу примірника цього Державного акта, що зберігається у заявника.

Заявник зазначає, що чинним законодавством не передбачено порядку внесення відповідних виправлень до раніше виданого державного акта на право приватної власності на землю, тому усунути розбіжність у написанні його по батькові у позасудовому порядку він не має можливості.

Встановлення факту належності правовстановлюючого документа необхідне заявнику для внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, державної реєстрації речового права на неї та подальшого здійснення правомочностей власника.

Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просить встановити факт належності йому Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 016370, виданого 27 травня 2002 року Міжгірською селищною радою Міжгірського району Закарпатської області та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1269.

Ухвалою суду від 09 вересня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився. Його представник – адвокат Рішко Сергій Іванович подав до суду заяву, у якій просив розглянути справу без участі заявника та його представника, зазначивши, що подану заяву підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити.

Від Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області надійшла заява, у якій висловлено прохання розглянути справу без участі її представника та зазначено про відсутність заперечень щодо задоволення заяви.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини сьомої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, а також для підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини третьої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, установлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючого документа суд повинен перевірити докази того, що відповідний документ належить заявникові та що орган, який його видав, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Судом перевірено подані на підтвердження обставин, викладених у заяві, письмові докази, а саме копії: паспорта громадянина України та картки платника податків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витягу з рішення вісімнадцятої сесії двадцять другого скликання Міжгірської селищної ради від 29 липня 1997 року «Про передачу у приватну власність та користування земельних ділянок»; Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 016370, виданого 27 травня 2002 року та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1269; листа Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 04 вересня 2026 року № 750/225-26-0.36.3, а також архівного примірника зазначеного Державного акта.

Досліджені письмові докази у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , зазначений власником земельної ділянки у Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 016370, є однією і тією самою особою.

Так, паспортом громадянина України та карткою платника податків підтверджується, що правильними анкетними даними заявника є « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . З паспорта також вбачається, що у відповідний період заявник проживав у АДРЕСА_1 .

Належність Державного акта саме заявнику підтверджується рішенням Міжгірської селищної ради від 29 липня 1997 року, яким громадянину « ОСОБА_1 », мешканцю АДРЕСА_1 , передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,07 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку. Таким чином, зазначена у рішенні адреса проживання особи, якій передавалася земельна ділянка, відповідає адресі проживання заявника на той час.

Крім того, у паспорті ОСОБА_1 міститься відмітка Міжгірської селищної ради про передачу йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,0682 га на підставі рішення вісімнадцятої сесії двадцять другого скликання Міжгірської селищної ради від 29 липня 1997 року.

З Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 016370 вбачається, що його видано на ім`я ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , на підставі того самого рішення Міжгірської селищної ради від 29 липня 1997 року. Цим Державним актом посвідчено право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0682 га, розташовану по АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Отже, розбіжність стосується лише написання по батькові власника земельної ділянки: у рішенні селищної ради та Державному акті зазначено « ОСОБА_3 », тоді як в особистих документах заявника – « ОСОБА_4 ». Водночас інші відомості, зокрема ім`я та прізвище, адреса проживання, підстава передачі земельної ділянки, її місцезнаходження та площа, узгоджуються між собою.

Належність правовстановлюючого документа заявнику додатково підтверджується відомостями Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, яким надано належним чином засвідчену копію другого примірника Державного акта серії ІІІ-ЗК № 016370 від 27 травня 2002 року, виданого ОСОБА_1 . Архівний примірник Державного акта за своїми реквізитами та відомостями відповідає примірнику, який перебуває у заявника.

Таким чином, сукупність досліджених доказів дає достатні підстави для висновку, що Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 016370, незважаючи на розбіжність у написанні по батькові його власника, був виданий саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог статей 76–81, 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд доходить висновку, що вони є достатніми для підтвердження того, що Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 016370, виданий 27 травня 2002 року Міжгірською селищною радою Міжгірського району Закарпатської області та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1269, належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлення факту належності заявнику зазначеного Державного акта має для нього юридичне значення, оскільки наявна у ньому розбіжність у написанні по батькові перешкоджає належному оформленню відомостей про земельну ділянку та державній реєстрації речового права на неї.

Матеріалами справи підтверджується, що усунути зазначену розбіжність у написанні по батькові власника правовстановлюючого документа у позасудовому порядку заявник не має можливості.

Встановлення зазначеного юридичного факту не пов`язане з вирішенням спору про право, а Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області заперечень проти заявлених вимог не висловила.

За таких обставин суд доходить висновку про доведеність заявлених вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 10–13, 19, 76–81, 89, 258, 259, 263–265, 268, 293, 294, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 016370, виданого 27 травня 2002 року Міжгірською селищною радою Міжгірського району Закарпатської області та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1269, у якому власником земельної ділянки зазначено « ОСОБА_1 ».

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Пухальський С. В.