Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №302/1184/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1184/26

Провадження № 2/302/716/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання – Бобонич Н. Г.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Рішко Сергій Іванович, до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , після смерті яких відкрилася спадщина.

За життя батьки позивачки були членами колгоспу імені Кірова села Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області, який у подальшому було реорганізовано у колективне сільськогосподарське підприємство «Бескид». На підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07 квітня 1997 року № 197 за кожним із них було визнано право на земельну частку (пай) площею 0,71 умовного кадастрового гектара без визначення меж у натурі, на підтвердження чого видано сертифікати на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 010246 та серії ЗК № 010247.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки – ОСОБА_2 . На день його смерті разом із ним постійно проживала та була зареєстрована його дружина ОСОБА_3 , яка відповідно до вимог закону прийняла спадщину шляхом постійного проживання разом зі спадкодавцем, у тому числі право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_1 . Заповіт після смерті ОСОБА_2 не посвідчувався, спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Позивачка зазначає, що у 2015 році її мати ОСОБА_3 тяжко захворіла та потребувала постійного стороннього догляду. У зв`язку із цим позивачка переїхала на постійне проживання до матері у село Нижній Студений Хустського району Закарпатської області, де забезпечувала їй догляд до дня смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки – ОСОБА_3 . Позивачка зазначає, що після смерті матері саме вона здійснила її поховання та організувала поминальні заходи. Згідно з довідкою старости на день смерті ОСОБА_3 постійно проживала у селі Нижній Студений, а разом із нею фактично проживала її дочка – ОСОБА_1 , хоча за цією адресою зареєстрована не була. Заповіту спадкодавиця не залишила, спадкова справа після її смерті не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

26 серпня 2026 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області із заявою про відкриття спадкової справи після смерті матері. Листом від 26 серпня 2026 року нотаріус повідомила про неможливість відкриття спадкової справи, оскільки позивачка не була зареєстрована разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини та не подавала заяву про її прийняття у встановлений законом строк, у зв`язку із чим рекомендувала звернутися до суду для встановлення факту постійного проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини.

Позивачка вказує, що після смерті матері відкрилася спадщина, до складу якої увійшли права на дві земельні частки (паї): одна – успадкована матір`ю після смерті чоловіка, посвідчена сертифікатом серії НОМЕР_1 , інша – належна самій ОСОБА_3 на підставі сертифіката серії ЗК № 010247.

Крім того, позивачка зазначає, що оригінали обох сертифікатів на право на земельні частки (паї) були втрачені, про що опубліковано відповідне оголошення у газеті «Верховина». Після звернення до Пилипецької сільської ради та Хустської районної державної адміністрації їй було роз`яснено, що чинне законодавство не передбачає видачі дубліката сертифіката, оформленого на померлу особу, а тому захист її спадкових прав можливий лише у судовому порядку.

Посилаючись на те, що вона фактично постійно проживала разом із матір`ю на час відкриття спадщини, прийняла спадщину у спосіб, передбачений законом, однак позбавлена можливості оформити спадкові права у нотаріальному порядку через відсутність документального підтвердження факту спільного проживання та втрату оригіналів сертифікатів на право на земельні частки (паї), позивачка просить встановити факт її постійного проживання разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини та визнати за нею у порядку спадкування за законом право на дві земельні частки (паї) площею по 0,71 умовного кадастрового гектара кожна, посвідчені сертифікатами серії ЗК № 010246 та серії ЗК № 010247.

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник позивачки – адвокат Рішко Сергій Іванович – подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Від Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області надійшла письмова заява про розгляд справи без участі представника відповідача, у якій зазначено, що відповідач визнає заявлені позовні вимоги, не заперечує проти їх задоволення та просить розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

З огляду на неявку учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого судового засідання, відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, надані докази та оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог статей 76–81, 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини третьої статті 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з частиною четвертою статті 206 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті такого визнання та продовжує судовий розгляд.

Перевіривши заявлені позовні вимоги та дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що визнання позову Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів інших осіб, а заявлені вимоги підтверджуються належними та допустимими доказами. За таких обставин наявні передбачені частиною третьою статті 200 та частиною четвертою статті 206 Цивільного процесуального кодексу України підстави для ухвалення рішення у підготовчому судовому засіданні.

Судом установлено, що:

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження. Після укладення шлюбу позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.

На підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07 квітня 1997 року № 197 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було видано сертифікати на право на земельні частки (паї) серії ЗК № 010246 та серії ЗК № 010247 відповідно, кожний площею 0,71 умовного кадастрового гектара без визначення меж у натурі, що підтверджується інформацією Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Відповідно до довідки старости сіл Нижній Студений та Верхній Студений Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 11 серпня 2026 року № 686 на день смерті ОСОБА_2 постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним постійно проживала та була зареєстрована його дружина ОСОБА_3 .

Із витягів зі Спадкового реєстру вбачається, що після смерті ОСОБА_2 заповіт не посвідчувався, спадкова справа не заводилася та свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

Таким чином, судом установлено, що після смерті ОСОБА_2 його дружина ОСОБА_3 постійно проживала разом із ним на час відкриття спадщини, а тому відповідно до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України вважається такою, що прийняла спадщину після його смерті. До складу прийнятої нею спадщини увійшло, зокрема, право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Згідно з довідкою старости сіл Нижній Студений та Верхній Студений Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 11 серпня 2026 року № 687 ОСОБА_3 на день смерті постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею фактично постійно проживала її дочка ОСОБА_1 , яка за зазначеною адресою зареєстрована не була.

Із витягів зі Спадкового реєстру встановлено, що після смерті ОСОБА_3 заповіт не посвідчувався, спадкова справа не заводилася та свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

Листом приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області від 26 серпня 2026 року № 162/01-16 позивачці повідомлено про неможливість відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , оскільки вона не була зареєстрована разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини та не подала заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк, у зв`язку з чим їй рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту постійного проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини.

З листа Хустської районної державної адміністрації – районної військової адміністрації від 22 січня 2025 року № 01-27/150 убачається, що у зв`язку з відсутністю бланків сертифікатів на право на земельну частку (пай) видача нового сертифіката замість втраченого є неможливою, у зв`язку з чим заявнику рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай).

Крім того, факт втрати оригіналів сертифікатів на право на земельні частки (паї) серії ЗК № 010246 та серії ЗК № 010247 підтверджується публікацією відповідного оголошення у газеті «Верховина» від 27 серпня 2026 року № 23.

Отже, судом установлено, що після смерті ОСОБА_2 його дружина ОСОБА_3 прийняла спадщину шляхом постійного проживання разом зі спадкодавцем, у тому числі право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_1 .

Дослідженими судом доказами також підтверджено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 позивачка фактично постійно проживала разом із нею, здійснювала догляд за матір`ю за життя, а після її смерті організувала поховання. Зазначені обставини узгоджуються між собою, підтверджуються належними та допустимими доказами та свідчать про прийняття позивачкою спадщини у спосіб, передбачений законом.

Водночас оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку є неможливим, оскільки позивачка не була зареєстрована разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини, що виключає можливість підтвердження нотаріусом факту прийняття спадщини без відповідного судового рішення. Крім того, оригінали сертифікатів на право на земельні частки (паї) втрачені, а чинним законодавством не передбачено видачу їх дублікатів після смерті власників.

Оцінюючи встановлені обставини справи та досліджені докази у їх сукупності, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення таких фактів. Якщо відповідні вимоги пов`язані зі спадковими правами та заявляються одночасно з вимогою про визнання права на спадкове майно, вони підлягають розгляду за правилами позовного провадження.

Відповідно до пункту 23 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа має право звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі статтями 1216–1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до спадкоємців; спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статей 1220, 1223, 1258, 1261 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом її відкриття є день смерті спадкодавця, а за відсутності заповіту право на спадкування за законом мають спадкоємці відповідної черги.

Частиною третьою статті 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом установленого законом строку не заявив про відмову від її прийняття.

Відповідно до частини третьої статті 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Судом установлено, що після смерті ОСОБА_2 його дружина ОСОБА_3 , яка постійно проживала разом із ним на час відкриття спадщини, відповідно до вимог частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України прийняла спадщину, до складу якої увійшло, зокрема, право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_3 позивачка фактично постійно проживала разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини, здійснювала за нею догляд, а після її смерті організувала поховання. Зазначені обставини підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів, зокрема довідкою органу місцевого самоврядування, та не спростовані будь-якими іншими доказами.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачка відповідно до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України прийняла спадщину після смерті матері шляхом постійного проживання разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини.

Судом також установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07 квітня 1997 року № 197 було видано сертифікати на право на земельні частки (паї) серії ЗК № 010246 та серії ЗК № 010247 площею по 0,71 умовного кадастрового гектара кожний.

Факт належності зазначених земельних часток (паїв) спадкодавцям підтверджується інформацією Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, а також іншими дослідженими судом доказами.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що оригінали сертифікатів на право на земельні частки (паї) втрачені, про що опубліковано відповідне оголошення у друкованому засобі масової інформації. Крім того, листом Хустської районної державної адміністрації – районної військової адміністрації підтверджено, що чинним законодавством не передбачено видачу дубліката сертифіката на право на земельну частку (пай), оформленого на померлу особу.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема у порядку спадкування. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність його набуття не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна або особа, яка вважає себе власником, має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою або у разі втрати документа, який посвідчує право власності.

Визнання права на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту цивільного права та застосовується у разі наявності об`єктивних перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У цій справі такі перешкоди наявні, оскільки позивачка не була зареєстрована разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини, що унеможливило підтвердження нотаріусом факту прийняття спадщини без відповідного судового рішення. Крім того, оформлення спадкових прав є неможливим через втрату оригіналів сертифікатів на право на земельні частки (паї) та відсутність передбаченої законом можливості видачі їх дублікатів після смерті власників.

При цьому зазначені обставини не спростовують самого спадкового права позивачки. Матеріалами справи підтверджено, що вона прийняла спадщину після смерті матері у спосіб, передбачений законом, а спірні земельні частки (паї) належали спадкодавцям. Відомостей про інших осіб, які прийняли спадщину або заявляють права на спірне спадкове майно, матеріали справи не містять.

Відповідач – Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області – позов визнав у повному обсязі. Судом не встановлено обставин, які б свідчили, що таке визнання суперечить закону або порушує права, свободи чи законні інтереси інших осіб.

Оцінивши кожний доказ окремо та всі докази у їх сукупності відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд доходить висновку, що позивачкою доведено факт її постійного проживання разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, прийняття нею спадщини у спосіб, передбачений законом, а також належність спадкодавцям спірних земельних часток (паїв).

За таких обставин, враховуючи неможливість оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку з причин, що не залежать від позивачки, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтверджуються належними, допустимими та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 3, 10–13, 19, 76–81, 89, 200, 206, 247, 258, 259, 263–265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 15, 16, 328, 392, 1216–1218, 1220, 1223, 1258, 1261, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Визнання позову Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області – прийняти.

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Рішко Сергій Іванович, до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , разом із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) у землях колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид» села Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області (на даний час – Хустського району Закарпатської області) розміром 0,71 умовного кадастрового гектара, посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 010246, виданим на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07 квітня 1997 року № 197 та зареєстрованим 16 листопада 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 97.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) у землях колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид» села Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області (на даний час – Хустського району Закарпатської області) розміром 0,71 умовного кадастрового гектара, посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 010247, виданим на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07 квітня 1997 року № 197 та зареєстрованим 16 листопада 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 98.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, передбачених законом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Пухальський С. В.